Влада черв'яка. Глава 47.2
Інтерлюдия: Сила грошей
- О, Лютц! - Я сказала Мейн. - Ви вже закінчили розмову? Дивись, дивись! Я забрала оплату за шпильки, які ми принесли сьогодні.
Вона посміхалася, як зазвичай, коли я вийшов з кабінету Бенно, щоб зустрітися з нею. У неї дуже безтурботний вираз обличчя, але згадавши пораду Бенно, я подивився зрозуміліше і побачив, що попри її усмішку в очах були натяки тривоги. Коли я відчував, що мушу відрубувати себе за те, чого змушую її хвилюватися, то посміхнувся і відмовився бути переможеним.
- Це так багато, - захитався я.
- Я думаю, що нам їх вистачить ще на два або три дні.
- Два чи три?
- Чесно кажучи, я поняття не маю, як далеко моя мама зайде з цією роботою, та і Торі так само як і вона запалилася...
Поки ми жартували про це, я побачив, що Мейн почала поступово слабнути. Думаю, я зміг дати їй трохи спокою. Позади мене Бенно вийшов з кабінету, звичний суворим виразом обличчя, потискуючи плечима.
- Не треба просто так балакати в моєму магазині. Якщо ви закінчили тут свої справи, то йдіть прямо додому і, Мейн, лягай відразу спати. Лютц каже, що ти зараз не на сто відсотків пильна.
Поки Бенно махав руками, виганяючи нас зі свого магазину, він, здається, раптово щось придумав і виправив свою попередню команду.
- Марку, йди з цими двома. Для таких дітей небезпечно витрачати стільки грошей.
- Звичайно, сер.
Щоб заплатити Торі та іншим, Мейн взяла всі гроші у середніх мідних монетах. Оскільки їх було тридцять три, вони, ймовірно, будуть голосно звеніти, поки ми йдемо. Якщо неохрещені діти, такі як ми, носитимуть з собою стільки грошей, то, звичайно ж, буде неймовірно помітні.
Тепер, коли їй вказали на небезпеку пограбування або ж нападу, Мейн не відмовилась від своєї звичайної рутинної фрази "ні, дякую, все гаразд" і слухняно запропонувала принести сумку з грошима Марку. Марк обмінявся коротким поглядом з Бенно, потім нахилився, щоб забрати сумку і самої Мейн.
- Я-я можу ходити самостійно!
- Хіба тебе не приніс Люц, Мэйн? Ти така хороша дівчинка, так що, будь ласка, веди себе тихо, щоб інші могли не хвилюватися.
- Нгх...
Мейн втратила будь - яке бажання чинити опір, перестала боротися і просто повісила голову. Здається, що вона не може протистояти сердечним словам Марка.
Це хороше відкриття. Я повинен вчитися швидко, щоб навчитися розмовляти так само, як Марк.
По дорозі додому Мейн і Марк обговорювали такі речі, як опрацювання зимової праці та управління готовою продукцією. Я приділяв увагу їхнім розмовам, тому що я збираюся все це робити.
Я думав, що ми підемо різними шляхами, коли дістанемося до площі з колодязів, але Марк не кинув Мейн, говорячи, ніби він принесе гроші до її будинку і пояснить всі її сім'ї. Я розійшовся з ними двома, глибоко цінуючи, наскільки уважний Марк.
- Льотц, я зайду пізніше — сказала Мейн.
Я попрощався з ними, коли вони заходили до дому Мейн. Потім я повернувся до свого власного будинку. Раптом мої ноги стали як свинцеві, через силу я потягнув себе вперед.
Я вдома, - сказав я, зачиняючи за собою двері.
- Що? З порожніми руками сьогодні?
Заша, мій старший брат, дивився на мене зверху вниз, піднявши брову. Для неохрещених дітей, таких як я, збір речей з лісу - це робота на повний робочий день, але оскільки я останнім часом часто ходжу в магазин Бенно, я не зміг насобрати достатньо речей. Знаючи мою сім’ю, вони насправді не хочуть навіть про обставини.
- Серйозно. Ти навіть не заробив гроші?
Якби я повернувся з грошима, все могло б бути трохи краще, але тільки небагато. Ральфу справді не подобається, скільки грошей я заробив протягом такого короткого періоду часу, і останнім часом він був дуже суворий зі мною.
Я поклав свої речі в кімнату, ліг на ліжко і глибоко зітхнув. З того часу, як я почав говорити, що хочу стати торговцем, всі в моїй родині стали крижаними до мене. Я знаю, якби я сказав, що збираюся відмовитися від цієї затії і замість цього стану ремісником, все миттєво покращиться, але я також знаю що я буду шкодувати про це завжди.
Стук-тук!
- Доброго дня, міс Карла. А Левц тут?
- О, Мэйн! Приємно побачитися з тобою. Я чула, як він недавно повернувся додому... Льотц, Mейн тут!
Під час голосу маминого голосу всі мої старші брати відразу кинулися вперед зі своїми голодними животами. До того часу, як мені вдалося вибратися з моєї кімнати, вона вже була повністю оточена усіма, що я не зміг її побачити.
- У чому справа? У тебе є новий рецепт?
- Я допоможу! Що для цього потрібно?
- Не-а – сказала вона, — не сьогодні. Я тут, щоб заплатити Лютцю те, що повинна йому.
- Ти йому винна?
- Ага! Він допоміг мені з моїм зимовим завданням, так що я повинна йому за це.
Мейн проснулася крізь натовп і підійшла до мене з самовдоволеною умилкою, яку вона робить, коли щось задумав. - Левц, твою руку, будь ласка, сказала вона, і я витягнула її сама. Потім вона демонстровано стала класти одну за одною монети в мою долоню.
- Ти допоміг мені з п'ятьма шпильками, тому я повинна тобі 5 середніх мідних монет. Один, два, три, чотири, п'ять. Все правильно?
- Так.
Монети знервували один одного, коли вона поклала їх у мою руку. Я раптом зрозумів, що погляди всіх моїх старших братів були спрямовані лише в одне місце. Моя долоня, здається навіть похитала під тиском їхніх поглядів, і я почув, як хтось нервово сковтнув.
- Гей, Мейн. Ти сказала, що Летц допоміг тобі, це паличками, які він робив вчора?
Мейн, чекаючи на відповідь Ральфа, усміхнулася милою, але дуже важкою посмішкою.
- Все правильно! Я роблю шпильки, тому попросила його допомогти з їх основами. Один багнет - це середня мідна монетка.
- Це так багато коштує?
Очі Заші широко розкрилися, і він знову витріщився на монети в моїй долоні. Сумніви Зіка, схоже, стерлися тепер, коли він дійсно побачив, що я тримаю реальні гроші, він зробив різкий вдих і подивився на Мейн.
- А тільки Льотц повинен тобі допомагати? Чи можу я також допомогти?
ЗІК єдиний поставив це питання, але він на думці у всіх моїх братів. Всі вони повернулися подивитися на неї. Вона озирнулася, посміхаючись і кивнулась.
- Ні, це не обов'язково повинен бути Лютц. Але, основи шпильки повинні бути певного розміру, і вони мають бути відполіровані дуже гладко, так що вони не заціп'ят чиїхось волосся, отже це не якась груба робота, знаєте?
Як тільки мої брати почули ці слова, вони всі намагалися сказати їй першими.
- Мэйн, Mейн. Я набагато краще в деревообробці і теслярстві, ніж Левц. Знаєш, я роблю так само щодня на роботі.
- Я безумовно кращий, ніж Левц.
- Якщо ми говоримо про досвід, то я краще за всіх впораюся, вірно?
Зачекайте хвилинку, хлопці. Хто вчора сказав мені, що я повинен сам робити ці нудні маленькі палички?
- О боже, я не можу повірити, що вчора ми були на стільки дурні!
- Льотц, чому ти не сказав нам що тобі за це платять?
- Ти збирався відхопити всі гроші собі?
Я впевнений напевно, що розповідав їм про це, але вони, ймовірно, зігнорували мене, думаючи, ніби я щось вигадую. Спогади моїх братів були спотворені силою холодних, твердих грошей, і це зробило мене поганим хлопцем. Усі мої брати дивилися на мене з небезпечним поглядом, і я раптом усвідомив, наскільки жахливими можуть бути гроші. Коли мої брати почали наближатися до мене, Мейн плескала в долоні.
- Тоді, може, ви трьох зробите їх для мене? Мені потрібно п'ять тисяч від кожного з вас. Якщо ви зробите більше, то я не зможу їх використовувати. Я повернуся через три дні, щоб все забрати, добре?
- Так, знайди це мені!
- Мені навіть не потрібно цілих три дні.
- Я можу зробити все прямо зараз.
Мейн тримала один палець, нахально посміхаючись.
- Точність і якість важливіші за швидкість! Якщо ви не зробите їх якісно, я не зможу їх використовувати, і вам доведеться їх переробити. ... О, до речі! Ви повинні запитати у Летца, наскільки вони великі і яку деревину ви будете використовувати. Гаразд, побачимося через три дні, коли я прийду забирати їх!
Мої брати, з великими усмішками на обличчях, помахали Мейн, коли вона виходила за двері. Але коли двері зачинилися за нею, їхнє ставлення відразу змінилося. Вони міцно схопили мене і потягнули в нашу кімнату.
- Так, яка деревина потрібна?
- Наскільки вони великі?
- Цього разу ти нічого не отримаєш.
Їхні інструменти вже були у них в руках, коли вони підійшли до мене і вимагали пояснень. Я був пошматований їх вчорашнім ставленням, коли вони навіть не потрудилися звернути увагу на те, що я робив.
- Не стій просто так!
- Розкажіть нам все, швидко!
- Ладно!
Я відповів на всі запитання, які вони мали про вид деревини і як їх виконувати. У мить ока я був повністю відброшений в сторону. Сумно, що мої брати відразу почали штампувати красиві шпильки набагато швидше, ніж я міг би зробити їх.
Ах. Ось що відчуває Мейн, коли каже, що вона ніколи не годиться?
Я забився в кут, дістав дошку і калькулятор. Це саме я повинен робити. Я можу залишити мистецтво майстрам.
По дорозі додому Мейн сказала мені зробити три речі.
По-перше, на дошці я повинен записати кількість основ, які ми зробимо. Потім я повинен переконатися, що я ховаю в таємниці цю дошку, щоб ніхто не міг довільно додати до неї більше. Нарешті, я повинен використовувати свій калькулятор щоб з'ясувати, яка моя загальна комісія по всьому йому, пам"ятаючи, що моя комедія за кожну основу - чотири середні мідні монети.
- Ага, готово!
- Братан, я сильно випереджаю тебе.
- Ральф, це виглядає недбало. Якщо ти не зробиш її правильно, Мейн не зможе використовувати її, вірно?
Судячи з звуків, мої брати почали змагатися, хто зробить їх краще.
- Льотц, як вони виглядають?
- Так, ця виглядає чудово! Хороша робота, Заша.
Заша закінчив одну, так що я заробив вже чотири монети.
- Послухай, я теж закінчив!
- Це чудово, Зик!
Зик закінчив ще одну, так що тепер мені дістанеться вісім.
Поки я сидів тут, практикуючи свого листа, я насправді нічого не робив своїми руками, нічого і не виготовляв, але я ясно бачив, як мої комісіонні постійно тикали на моєму калькуляторі, і раптом я все зрозумів.
Так ось як бути торговцем, так? Тепер, коли я побачив силу цих грошей, що з перших рук називають « », моє бажання знати, як правильно поводитися з такою силою лише посилилося.