Влада черв'яка. Глава 47.1
Інтерлюдия: Сила грошей
- Якщо я коли-небудь втрачу свідомість від пожирача, Левц, це не буде твоїм винним. Справді, всі люди відбуваються без попередження. ... І я не збираюся програти пожирачеві найближчим часом. Я ж не зробила ще жодної книги.
Голос Мейн тихо звучав поруч з моїм вухом, поки вона намагалася заспокоїти мене.
Я не хочу, щоб вона бачила моє сумне обличчя. Тому я поніс її на спині. Однак, оскільки я не могла це зробити, то не мала свободи рук, щоб витерти сльози, які стікали по моєму обличчю. Одна за одною сльозки падали на рукава Мені, залишаючи маленькі мокрі плями.
Я хочу допомогти їй, але не можу. Я можу тільки стиснути зуби від того, наскільки я безсильний.
Мейн завжди каже, що вона зовсім не корисна, але я не знаю, як би я без неї робив.
Коли я сказав, що хочу стати справжнім торговцем, моя сім'я проігнорувала це лише кажучи мені не бути смішним, але Мейн просто посміхнулася і сказала мені йти за своєю мрією. Коли я вперше зустрів Бенно, то був настільки наляканий, що хотів втекти, але Мейн тримала мене за руку і допомогла мені пройти через це. Коли я щось не міг зробити самотужки, Мейн залишалася зі мною, допомагаючи мені подумати і діяти, щоб я продовжував йти до своєї мечті. Навіть зараз, коли мені цікаво, чи це була хороша ідея для мене, стати торговцем, Мэйн вчить мене як писати, як читати числа, що робити математику і як правильно думати про гроші... Вчиться всьому.
Незважаючи на все це, я нічого не можу зробити, щоб допомогти їй, коли вона ось так страждає від пожирача.
У мене немає стільки грошей, щоб допомогти їй. Я вже почав заробляти трохи грошей, але саме про це вона заробляла. Якби я не допомагав їй, якби вона була сильнішою, якщо б вона отримала більше допомоги від дорослих, цікаво, чи могла би вона зробити папір набагато швидше і заробити значно більше грошей? Якщо так, то чи могла б вона заробити достатньо грошей, щоб врятувати себе?
Я не можу думати ні про що інше. Я настільки безсилий, через це нещасний, і я шкодую... Мені соромно.
Якби я не був дитиною, якби я був дорослим і хотів їй допомогти? Якби я був торговцем, як майстер Бенно, якби у мене були такі великі гроші, може бути, я ...
Я проковтнув все, стиснувши зуби і продовжив йти вперед з Мейн на моїй спині. Якщо є хтось, хто може допомогти Мейн, у кого достатньо впливу і грошей, щоб їй надати допомогу, я виясню їх імена в Бенно.
Містер Бенно обов'язково врятує Мейн. Він знає, скільки коштує те, що може вилікувати Мейн, так що я впевнений, він допоможе.
Коли ми прийшли в магазин, Марк і Бенно вже чекали на нас. Марко мав тривожний погляд, тоді як Бенно погано нахмурився. Оскільки я досі не можу витерти сліз, то опустив голову і не хотів, щоб вони побачили моє мокре обличчя. Поки я дивився в землю, кінчики черевиків Бенно потрапили у поле мого зору.
Він важко дихав. - ...цета дитина.
Я думав, він просто підійшов, щоб зітхнув, але раптом вся вага зникла з моєї спини.
- Іїк? - Розплакалась вражена Мейн.
Я підняв голову, щоб побачити Бенно грубо тримав Мейн а потім кинув її Марку. Моє серце мало не вистрибнуло з грудей, коли я побачив Мейн, що летів по повітрі.
- Чт...?
- Ву? - скричав Марк.
Як тільки я побачив, що Марк спіймав її, я дозволив собі хвилину відчути полегшення, перш ніж розсерджено повернутися до Бенно. Коли я почав кричати, що ти робиш з хворою дівчинкою?
- Льотц, пошли. Тільки ти і я.
Я відкрив і закрив рот мовчазно, мій запал раптово випарувався, а потім пішов за Бенно в магазин. Поки я намагався переконати себе, що немає ніяких проблем довірити її марку або, принаймні, це було набагато краще, ніж дозволити Бенно подбати про неї, я почув, як двері зачинилися за мною і я з силою став витирає обличчям.
Бенно пішов до столу, який ми завжди використовували. Як тільки я сів, він кидав на мене свої мерехтливі червонувато-катри очі. Він вивчав мене з голови до ніг, потім відкрив рот.
- ...Це пожирач?
- Як ви...
- Хоча ти її ніс, здавалося, що Мейн почувається досить добре. Я подумав, що, мабуть, у неї жар раптово підскочив, а потім знову спав так само несподівано. Ви весь час разом, але ти вперше бачиш це?
Я кивнув, зковтнув. Незважаючи на те, що я завжди був біля Мейну, коли ми ходили до лісу, то ходили в магазин і працювали над папером.
Не було жодних ознак погіршення її стану, але раптово в неї піднялася температура. Я подумав: « Чи не росте тіло? » Щось тонке і жовте відлетіла від неї, наче пар, який підіймається з усього її тіла. Це було неймовірно страшно.
- Містер Бенно, допоможіть Мейн. Я нічого не можу зробити. Я проста дитина, у мене немає грошей, я нічого не можу зробити...
- Я не можу.
Тихим голосом Бенно швидко перервав моє прохання.
- Чому? Ви дорослий, у вас є гроші, ви маєте багато справ з дворянами.
Коли я в розпачі сказав свої аргументи, обличчя Бенно іскрилось, наче від болю або жалю. Він стиснув зуби і похитав головою.
- Я казав вам, що мій бізнес швидко зростає. Коли бізнес доходить до торгівлі з дворянами, умовно кажучи, я новачок на цій сцені. У мене не так багато зв'язків. Я все ще перебуваю в такому положенні, що вони думають що я якась сміття біля їхніх ніг. ... Я теж нічого не можу зробити.
- Містер Бенно... Навіть ви не можете...?
Зовсім неочікувані слова Бенно позбавили мене можливості говорити. Бенно, власник цього величезного магазину з аристократами, каже, що він не може допомогти Мейну повністю вилікувати пожирача? Оскільки вся надія переді мною стала тьмяніти, я згадав єдину людину, яку знаю, яка була вилікована від цієї хвороби.
- Але я пам'ятаю, що Фрейда видужала... Тоді, можливо, лідер гільдії...!
- Я вже з ним розмовляв.
- А?
Бенно зробив поверхневий вдих, потім потягнувся, щоб почесати голову. Іронічна, саркастична усмішка вилилася на його неспокійному обличчі і він потиснув плечима.
- Він сказав, що якщо у нас будуть гроші, то ми зможемо тимчасово уникнути симптомів. Оскільки він готовий витрачати будь - яку суму грошей, щоб його внучка могла жити спокійно, то весь цей час працював з опальним палацом і регулярно платила їм за використання зламаного магічного інструмента. Лише один раз він має дві малі золоті монети.
- З... Золоті?
Коли я заробив одну маленьку срібну монету на продаж цього паперу, то був настільки схвильований кількістю грошей, але схоже, що Мейн потрібен золоті монети, а не срібні. Думка про таку недосяжну суму грошей змусила мою голову закрутитися.
- Але цього всього лише достатньо, щоб виграти близько півгодини часу. Якби я витратив стільки грошей хоча б один раз, щоб зберегти їй життя, мені довелося б витрачати їх знову і знову. Мейн, зокрема дуже молода. У міру того, як вона росте, симптоми пожиральника лише погіршуються і з’являються дедалі частіше. Думаєш, у мене є стільки грошей, щоб витрачати їх на одного учня? Для мене це неможливо.
Якщо Бенно говорить, то це дійсно неможливо. Він ніколи не зможе витратити такі гроші. Проте просто сказати, що це неможливо, відмовитися від спроб допомогти їй - значить кинути Мейн.
- Я мало що можу зробити, - сказав він. - Я можу купити незвичні знання, які вона має у неї, даючи їй трохи золота, щоб компенсувати це. Але коли їй стане дуже погано, я передам її цьому старому виродку. Що ж ти можеш зробити?
Бенно подивився на мене гострими, хижими очима. Не думаючи, я кинув на нього погляд. Він дорослий, з владою, мізками, грошима та всім іншим, і він все ще не може нічого зробити, щоб допомогти Мейн. Що тоді я взагалі можу зробити?
- Я нічого не можу зробити. Я лише мала дитина. Я не сильний, я не розумний, у мене немає грошей ... якщо я все ж можу щось зробити, скажіть мені, будь ласка що.
- Не змушуй її піклуватися про тебе. Не змушуй її хвилюватися.
- Чт...?
Через таку його негайну реакцію у мене сперло дихання. Він потрапив у ціль так чітко, що я ніяк не можу йому відповісти на це. Мої очі стали гарячими від розчарування. Вираз обличчя Бенно трохи пом'якшився, але його очі все ще гостри, поки він відкриває рот, щоб продовжити говорити.
- Слухай, Летц. Ця дитина не та дівчинка, якій вона може здаватися. Навіть коли вона страждає, то не хоче, щоб ти хвилювався. Переконайся, що вона більше не обманить тебе цим.
Я пам'ятаю, що після того, як жар у неї спав, коли її дихання все ще було важким і не гладким, на її обличчі була яскрава, щаслива усмішка. Коли я побачив її усмішку, то відчув полегшення.
- Ти ж чоловік, так що не давай їй більше ні про що турбуватися. Ти не можеш прикидатися, що нічого не знаєш, так що співпрацюй з нею, щоб вона могла виграти собі трохи часу на життя. Якщо ти збираєшся сказати які-небудь грандіозні речі, наприклад "я збираюся робити все, що придумає Мюнхена", тоді бери кожну з її ідей, перетворюй їх у життя і продавай їх! Якщо у тебе є час поплакати, тоді ти маєш достатньо часу і подумати, а також маєш багато роботи. Так що зароби трохи грошей!
- Добре.
Я підняв голову, рішуче постановив і губи Бенно розтягнулися в широкому усмішку.
- Тепер це правильне обличчя, хм?
- О, Лютц! - Я сказала Мейн. - Ви вже закінчили розмову? Дивись, дивись! Я забрала оплату за шпильки, які ми принесли сьогодні.
Вона посміхалася, як зазвичай, коли я вийшов з кабінету Бенно, щоб зустрітися з нею. У неї дуже безтурботний вираз обличчя, але згадавши пораду Бенно, я подивився зрозуміліше і побачив, що попри її усмішку в очах були натяки тривоги. Коли я відчував, що мушу відрубувати себе за те, чого змушую її хвилюватися, то посміхнувся і відмовився бути переможеним.
- Це так багато, - захитався я.
- Я думаю, що нам їх вистачить ще на два або три дні.
- Два чи три?
- Чесно кажучи, я поняття не маю, як далеко моя мама зайде з цією роботою, та і Торі так само як і вона запалилася...
Поки ми жартували про це, я побачив, що Мейн почала поступово слабнути. Думаю, я зміг дати їй трохи спокою. Позади мене Бенно вийшов з кабінету, звичний суворим виразом обличчя, потискуючи плечима.
- Не треба просто так балакати в моєму магазині. Якщо ви закінчили тут свої справи, то йдіть прямо додому і, Мейн, лягай відразу спати. Лютц каже, що ти зараз не на сто відсотків пильна.
Поки Бенно махав руками, виганяючи нас зі свого магазину, він, здається, раптово щось придумав і виправив свою попередню команду.
- Марку, йди з цими двома. Для таких дітей небезпечно витрачати стільки грошей.
- Звичайно, сер.
Щоб заплатити Торі та іншим, Мейн взяла всі гроші у середніх мідних монетах. Оскільки їх було тридцять три, вони, ймовірно, будуть голосно звеніти, поки ми йдемо. Якщо неохрещені діти, такі як ми, носитимуть з собою стільки грошей, то, звичайно ж, буде неймовірно помітні.
Тепер, коли їй вказали на небезпеку пограбування або ж нападу, Мейн не відмовилась від своєї звичайної рутинної фрази "ні, дякую, все гаразд" і слухняно запропонувала принести сумку з грошима Марку. Марк обмінявся коротким поглядом з Бенно, потім нахилився, щоб забрати сумку і самої Мейн.
- Я-я можу ходити самостійно!
- Хіба тебе не приніс Люц, Мэйн? Ти така хороша дівчинка, так що, будь ласка, веди себе тихо, щоб інші могли не хвилюватися.
- Нгх...
Мейн втратила будь - яке бажання чинити опір, перестала боротися і просто повісила голову. Здається, що вона не може протистояти сердечним словам Марка.
Це хороше відкриття. Я повинен вчитися швидко, щоб навчитися розмовляти так само, як Марк.
По дорозі додому Мейн і Марк обговорювали такі речі, як опрацювання зимової праці та управління готовою продукцією. Я приділяв увагу їхнім розмовам, тому що я збираюся все це робити.
Я думав, що ми підемо різними шляхами, коли дістанемося до площі з колодязів, але Марк не кинув Мейн, говорячи, ніби він принесе гроші до її будинку і пояснить всі її сім'ї. Я розійшовся з ними двома, глибоко цінуючи, наскільки уважний Марк.
- Льотц, я зайду пізніше — сказала Мейн.
Я попрощався з ними, коли вони заходили до дому Мейн. Потім я повернувся до свого власного будинку. Раптом мої ноги стали як свинцеві, через силу я потягнув себе вперед.
Я вдома, - сказав я, зачиняючи за собою двері.
- Що? З порожніми руками сьогодні?
Заша, мій старший брат, дивився на мене зверху вниз, піднявши брову. Для неохрещених дітей, таких як я, збір речей з лісу - це робота на повний робочий день, але оскільки я останнім часом часто ходжу в магазин Бенно, я не зміг насобрати достатньо речей. Знаючи мою сім’ю, вони насправді не хочуть навіть про обставини.
- Серйозно. Ти навіть не заробив гроші?
Якби я повернувся з грошима, все могло б бути трохи краще, але тільки небагато. Ральфу справді не подобається, скільки грошей я заробив протягом такого короткого періоду часу, і останнім часом він був дуже суворий зі мною.
Я поклав свої речі в кімнату, ліг на ліжко і глибоко зітхнув. З того часу, як я почав говорити, що хочу стати торговцем, всі в моїй родині стали крижаними до мене. Я знаю, якби я сказав, що збираюся відмовитися від цієї затії і замість цього стану ремісником, все миттєво покращиться, але я також знаю що я буду шкодувати про це завжди.
Стук-тук!
- Доброго дня, міс Карла. А Левц тут?
- О, Мэйн! Приємно побачитися з тобою. Я чула, як він недавно повернувся додому... Льотц, Mейн тут!
Під час голосу маминого голосу всі мої старші брати відразу кинулися вперед зі своїми голодними животами. До того часу, як мені вдалося вибратися з моєї кімнати, вона вже була повністю оточена усіма, що я не зміг її побачити.
- У чому справа? У тебе є новий рецепт?
- Я допоможу! Що для цього потрібно?
- Не-а – сказала вона, — не сьогодні. Я тут, щоб заплатити Лютцю те, що повинна йому.
- Ти йому винна?
- Ага! Він допоміг мені з моїм зимовим завданням, так що я повинна йому за це.
Мейн проснулася крізь натовп і підійшла до мене з самовдоволеною умилкою, яку вона робить, коли щось задумав. - Левц, твою руку, будь ласка, сказала вона, і я витягнула її сама. Потім вона демонстровано стала класти одну за одною монети в мою долоню.
- Ти допоміг мені з п'ятьма шпильками, тому я повинна тобі 5 середніх мідних монет. Один, два, три, чотири, п'ять. Все правильно?
- Так.
Монети знервували один одного, коли вона поклала їх у мою руку. Я раптом зрозумів, що погляди всіх моїх старших братів були спрямовані лише в одне місце. Моя долоня, здається навіть похитала під тиском їхніх поглядів, і я почув, як хтось нервово сковтнув.
- Гей, Мейн. Ти сказала, що Летц допоміг тобі, це паличками, які він робив вчора?
Мейн, чекаючи на відповідь Ральфа, усміхнулася милою, але дуже важкою посмішкою.
- Все правильно! Я роблю шпильки, тому попросила його допомогти з їх основами. Один багнет - це середня мідна монетка.
- Це так багато коштує?
Очі Заші широко розкрилися, і він знову витріщився на монети в моїй долоні. Сумніви Зіка, схоже, стерлися тепер, коли він дійсно побачив, що я тримаю реальні гроші, він зробив різкий вдих і подивився на Мейн.
- А тільки Льотц повинен тобі допомагати? Чи можу я також допомогти?
ЗІК єдиний поставив це питання, але він на думці у всіх моїх братів. Всі вони повернулися подивитися на неї. Вона озирнулася, посміхаючись і кивнулась.
- Ні, це не обов'язково повинен бути Лютц. Але, основи шпильки повинні бути певного розміру, і вони мають бути відполіровані дуже гладко, так що вони не заціп'ят чиїхось волосся, отже це не якась груба робота, знаєте?
Як тільки мої брати почули ці слова, вони всі намагалися сказати їй першими.
- Мэйн, Mейн. Я набагато краще в деревообробці і теслярстві, ніж Левц. Знаєш, я роблю так само щодня на роботі.
- Я безумовно кращий, ніж Левц.
- Якщо ми говоримо про досвід, то я краще за всіх впораюся, вірно?
Зачекайте хвилинку, хлопці. Хто вчора сказав мені, що я повинен сам робити ці нудні маленькі палички?
- О боже, я не можу повірити, що вчора ми були на стільки дурні!
- Льотц, чому ти не сказав нам що тобі за це платять?
- Ти збирався відхопити всі гроші собі?
Я впевнений напевно, що розповідав їм про це, але вони, ймовірно, зігнорували мене, думаючи, ніби я щось вигадую. Спогади моїх братів були спотворені силою холодних, твердих грошей, і це зробило мене поганим хлопцем. Усі мої брати дивилися на мене з небезпечним поглядом, і я раптом усвідомив, наскільки жахливими можуть бути гроші. Коли мої брати почали наближатися до мене, Мейн плескала в долоні.
- Тоді, може, ви трьох зробите їх для мене? Мені потрібно п'ять тисяч від кожного з вас. Якщо ви зробите більше, то я не зможу їх використовувати. Я повернуся через три дні, щоб все забрати, добре?
- Так, знайди це мені!
- Мені навіть не потрібно цілих три дні.
- Я можу зробити все прямо зараз.
Мейн тримала один палець, нахально посміхаючись.
- Точність і якість важливіші за швидкість! Якщо ви не зробите їх якісно, я не зможу їх використовувати, і вам доведеться їх переробити. ... О, до речі! Ви повинні запитати у Летца, наскільки вони великі і яку деревину ви будете використовувати. Гаразд, побачимося через три дні, коли я прийду забирати їх!
Мої брати, з великими усмішками на обличчях, помахали Мейн, коли вона виходила за двері. Але коли двері зачинилися за нею, їхнє ставлення відразу змінилося. Вони міцно схопили мене і потягнули в нашу кімнату.
- Так, яка деревина потрібна?
- Наскільки вони великі?
- Цього разу ти нічого не отримаєш.
Їхні інструменти вже були у них в руках, коли вони підійшли до мене і вимагали пояснень. Я був пошматований їх вчорашнім ставленням, коли вони навіть не потрудилися звернути увагу на те, що я робив.
- Не стій просто так!
- Розкажіть нам все, швидко!
- Ладно!
Я відповів на всі запитання, які вони мали про вид деревини і як їх виконувати. У мить ока я був повністю відброшений в сторону. Сумно, що мої брати відразу почали штампувати красиві шпильки набагато швидше, ніж я міг би зробити їх.
Ах. Ось що відчуває Мейн, коли каже, що вона ніколи не годиться?
Я забився в кут, дістав дошку і калькулятор. Це саме я повинен робити. Я можу залишити мистецтво майстрам.
По дорозі додому Мейн сказала мені зробити три речі.
По-перше, на дошці я повинен записати кількість основ, які ми зробимо. Потім я повинен переконатися, що я ховаю в таємниці цю дошку, щоб ніхто не міг довільно додати до неї більше. Нарешті, я повинен використовувати свій калькулятор щоб з'ясувати, яка моя загальна комісія по всьому йому, пам"ятаючи, що моя комедія за кожну основу - чотири середні мідні монети.
- Ага, готово!
- Братан, я сильно випереджаю тебе.
- Ральф, це виглядає недбало. Якщо ти не зробиш її правильно, Мейн не зможе використовувати її, вірно?
Судячи з звуків, мої брати почали змагатися, хто зробить їх краще.
- Льотц, як вони виглядають?
- Так, ця виглядає чудово! Хороша робота, Заша.
Заша закінчив одну, так що я заробив вже чотири монети.
- Послухай, я теж закінчив!
- Це чудово, Зик!
Зик закінчив ще одну, так що тепер мені дістанеться вісім.
Поки я сидів тут, практикуючи свого листа, я насправді нічого не робив своїми руками, нічого і не виготовляв, але я ясно бачив, як мої комісіонні постійно тикали на моєму калькуляторі, і раптом я все зрозумів.
Так ось як бути торговцем, так? Тепер, коли я побачив силу цих грошей, що з перших рук називають « », моє бажання знати, як правильно поводитися з такою силою лише посилилося.