Влади книжкового черв’яка — 31.1
Найважливіший обов’язок Левця
Ми повернулися додому, і я все ще пам’ятаю слова Левца. Ці слова, здається, далися йому не так просто, але сам факт того, що він їх вимовив, говорить про те що це було важливо для нього.
Що б він сказав, якби знав що я насправді не та Мейн?
- Верні Мейн назад, - він би закричав, — вона через тебе зникла! - Сум'яття, гнів і страх злилися б в одному потоці образ. Якби він розповів про це моїй сім’ї, я б не мала чим посміятися.
Мене б вигнали з власного дому, а в найгіршому випадку почали полювати на мене як на відьму. Їхня релігія, мабуть, сказала б, що я демон, тому вони катують мене, калічать і зрештою вбивають.
Я була шокована, коли згадала ті жахливі речі, які читала про інквізицію та їхні виснажливі тортури.
... Я ненавиджу біль і все, що до неї ставиться. Ненавиджу страх. Думаю, якби я дізналась, що мене збираються катувати, то відразу б померла.
Бути вигнаною чи катованою - не завидна доля, але перед такою ситуацією я хотіла б захворіти якою-небудь гарячкою. У марку від спеки, я б майже не відчувала болю. Можна сказати, що у мене є простий спосіб покінчити з собою, навіть ніхто і заперечити не зможе.
Краще вже померти, ніж зазнати тортур.
Можливо, це нерозумно, але мені здається, що краще померти від якоїсь гарячки, ніж бути замученою до смерті. Після таких роздумів я відчула полегшення.
Якщо подумати краще, то єдине що змушує мене продовжувати жити і боротися - це моя обіцянка Летцу. Я повинна дотримати цю обіцянку і прогнати будь-яку гарячку геть.
Я вибачилася перед ним, потім представила його Отто. Можна сказати, що я більше ні про що не шкодую. Після зустрічі з Бенно я побачила, що можу зробити папір і всі книжки. І тоді зрозуміла: тим більше що у цьому світі мені не подобається.
Лютца було б занадто просто уникати тієї, яка не Мейн, якщо я йому стану так противна, але якщо він і зробить це, тоді ні про яку виготовленню паперу і не варто говорити. Якщо я зможу пояснити все Летцу, то він заспокоїться і ми зможемо спокійно закінчити робити папір і отримаємо роботу торговців-вченикам.
Тільки після того, як мені вдасться зберегти все як є, поки нам не вдасться зробити папір, тільки тоді я зможу спокійно померти в будь-який час.
Після всіх аргументів я трохи поліпшився, але це все ще не остаточне рішення, поки це найкращий компроміс.
Так мені все одно в який момент я помру, але якщо я хочу померти без будь-яких жалю, то мені треба зосередитися на моїй ідеї виготовлення паперу.
___ назва_ слова
Можливо, я сказала, що готувалася до гіршого, але це зовсім не означає що мені взагалі не хочеться зустрітися з Лютцем. Наступного ранку, я трохи нервувалася і зустрілася з ним зовні.
- Я йду до лісу, - сказав він. - Треба повернути назад купу дров.
Як тільки я це почула, моє обличчя засяяло від радості. Сьогодні мені треба піти до магазину Бенно і написати решту матеріалу, а також розповісти йому про мій рецепт виготовлення шампуня. Якщо Лютц не збирається туди йти, це тільки мені на руку, я зможу робити всілякі підозрілі речі, які мені необхідно буде зробити.
- Зрозуміла, — відповіла я. - Я збираюся в магазі до Бенно сьогодні. Мені потрібно зробити замовлення, і треба розповісти буде йому, куди все це доставити.
- ...Ти збираєшся одна йти?
- Ну, думаю да...?
Якщо Левц не зможе піти зі мною, тоді у мене не буде іншого вибору, крім як йти одній. Плюс, сьогодні день доставки, і було б дуже добре, якщо я була б одна.
- А ти впораєшся одна?
- Ой, зі мною все буде добре.
Левц міцно стиснув кулак, виглядало це так, ніби він хотів щось мені сказати. Однак він подався до лісу, нічого не сказавши, крім звичайного “озирнення ”.
У магазині Бенно я була лише один раз. Двічі, якщо зважити мій візит до будинку Отто. Так що я зможу дістатися туди без проблем. Я взяла з собою грифельну дошку, олівці та різні форми і поїхала до магазину Бенно.
Отже! Давай постараємося і спробуємо подолати стільки перешкод на сьогодні, скільки я зможу!
___ назва_ слова
- Доброго ранку, - сказала я, заходячи в магазин. У магазині була метушня, постійно був потік клієнтів, які виходили з магазину і виходили. Я відразу попрямувала до Марка, єдиного знайомого в цьому натовпі.
- Ах, мистер Марк! А мистер Бенно випадковом не тут? Я хотіла зробити ще трохи замовлень.
- Господар зараз зайнятий, але я з радістю прийму у тебе замовлення.
Я дістала набір бланків з замовленням з сумки і поклала їх в його простягнуту руку, разом із чорнилами та рулеткою, яку він позичив мені.
- Я заповнила замовлення на поставку, але як я і говорила вчора, якщо можливо, то я б хотіла сама пояснити як все зробити. Чи можна зараз домовитися про день, коли я зможу все це зробити?
- Щільнич вільний вранці. Може бути прямо зараз і підемо до нього?
- Ви впевнені? – запитала я. - У магазині, здається так багато справ зараз.
Марк подивився на інших працівників у кімнаті, оскільки саме вони займаються клієнтами. Його рот простягався в посмішку з натяком на чорну ауру, зовсім як у Отто.
Наші співробітники дуже добре навчені, я впевнений, що ніхто і не проллє сльозу, якщо піду ненадовго.
Було пару співробітників, які виглядали так, ніби вони ось-ось заплачуть чи ні?
- Так само, - продовжив він, — господар сказав мені, що ваші прохання це особливі прохання. У мене немає справ на зараз, так що він покарав мені допомагати вам. Будь ласка, не хвилюйтеся так про мене.
- Ну, тоді дякую за допомогу!
Марк і я вийшли з магазину. Здається, що тесля лежить біля західної брами міста. Саме туди ми і вирушили. Оскільки східні ворота розташовані біля річки, то по ній і доставляють більшість вантажів. Можливо, це найприємніше місце для крамниці пиломатеріалів.
- Я хотіла запитати кілька речей у містера Бенно, але так як він зараз зайнятий, чи можу я у вас спитати, містере Марк?
- Про що ж?
Коли ми йшли головною дорогою до головної площі, я запитала його про речі, які мені було не влучно запитати у магазині.
Я сподівалась, що ви зможете надати нам склад або майстерню, яку ми могли б використовувати для зберігання закладеного матеріалу.
Дуже добре, що ми змогли знайти постачальника необхідного сировини, але нам точно потрібно місце для зберігання всього цього.
Марк кліпнув. - А де ви раніше збиралися працювати? - Він запитав так, ніби він і не думав, що у нас ще немає якоїсь майстерні.
- Ми планували порівну зберігати речі у своїх власних будинках, а потім збиралися всі приносити до колодки або до річки в лісі для роботи...
Спочатку, коли ми планували де дістати що-небудь, то ми хотіли взяти це зі своїх будинків або знайти гідну заміну в лісі. Ми думали, що зможемо вимолити у мами необхідний нам попіл. А в лісі ми б зрубали потрібне дерево.
Якщо нам не потрібно заміняти потрібних речей, ми заощадимо багато часу, але саме кількість речей істотно зросте. Нам потрібно зберігати величезну кількість сировини, крім того, що ми збираємося використовувати за один день. Але ні в моєму домі, ані у будинку Летца немає стільки вільного місця, та я й не думаю, що наші сім'ї дозволять зберігати такі марні речі в биті.
- Є межа речей, що зберігаються в наших будинках, - пояснюю я, — і було б дуже важко так працювати. Було б просто чудово, якби у нас була яка-небудь майстерня, тому я і хочу вас запитати про неї, все одно втрачати нічого. Хіба це не входить, як ви там сказали? У початкові інвестиції.
Поки я говорила, Марк тер свої віскі, пред'являючи наскільки все це неможливо.
- Ти збиралася зробити більш нереальні речі, ніж я собі уявляв, - сказав він.
- Досі у нас не було ніякої дорослої підтримки, - нагадала я йому.
Так багато речей на світі, які можу зробити діти без допомоги дорослих. Тепер, коли я змогла обміняти свій шампунь на допомогу Бенно, я вирішила скористатися нею по повній. Якщо я втрачу цей шанс, то інший мені не опиниться, тому я не збираюся бути сором'язливим чи обережним.
- Хмм, я подивлюся, що я можу зробити для вас, щоб забезпечити вас складом.
- Дуже вам дякую. У мене таке відчуття, що з вашою допомогою ми точно зможемо отримати який-небудь склад.
На основі того, що я бачила минулого разу, я думаю, Марк може бути другим у команді або правою рукою Бенно (тому що він виглядає таким палацом). Якщо Марк буде вести переговори, то не повинно бути ніяких проблем. Він точно зможе дістати нам склад.
- Чи є у вас якісь особливі побажання, вимоги щодо вашого складу?
- Хмм, оскільки нам треба буде працювати в лісі, було б здорово, щоб склад був ближче до південних воріт. Крім того, якщо у склада буде дах і стіни він нам підійде.
- Зрозумів. А, ось вони де. Вон и лісопильня уже.
Він вказав на щось попереду нас, але з моєї висоти я нічого не змогла розгледіти. Я намагалася підстрибнути, але я все ще нічого не побачила через натовпи. Я схопила його за руку і прискорила наш темп.
- Відмінно, давайте поквапимося!
Я повернулася в те місце, де показував Марко, роїлася не сильно бігти. У наступну мить мої коліна підскочили, а я моя свідомість провалилася в якусь темряву.
___ назва_ слова
Я прокинулася у незнайомій мені кімнаті.
Завдяки товстим покривалам, на яких я лежала, не було нічого спільного з солом’яними матрацами. Гарне ліжко. Хоча стеля була найпростішою, її ретельно тримали в чистоті. Я його взагалі не дізнаюся.
Де це я?
Я сіла на ліжко і озиралася. Поблизу я побачила Корінну, яка працює над рукоділлям. Як тільки вона почула мене, то відразу почала кричати.
Мейн, ти прокинулася? Бенно прийшов з тобою і сказав, що ти раптово впала на вулиці. Я була така здивована! Я чула від Отто, що ти навіть не могла раніше до воріт до ранку без перепочинку десь до полудня. У тебе не було ніякої лихоманки, і я подумала що ти просто втомилася, тому я лише дала тобі трохи часу відпочити.
- Спо... Дуже дякую за вашу турботу, мем! Мені дуже шкода, що ви потрапили в незручне становище.
Ой-ей! На ліжку я впала перед нею ниць і вибачилася. Здається, я знепритомніла через дорогу до лісу і тому мене привезли сюди, у Корінні, дякую за це Бенно. Я дійсно прив'язалася до цих людей. Якщо моя мати або ж Торі почують про це, їх не буде межі.
Ааахх, мені варто висловити свої вибачення і Марку теж! У нього напевно стався серцевий приступ, коли я несподівано впала по середині розмови.
Думаю я розумію чому я впала. По-перше, я не виспалася минулої ночі. Я все думала над словами Лютца. По-друге, я вирішила взяти всю роботу на себе і закінчити якомога більше на сьогодні і все це без допомоги Летца. До того ж, через наш поступ, у пориві ентузіазму, я не помічала реального стану свого тіла. А поруч нікого не було, хто б звернув мою увагу на це, який би міг зупинити мене від переструження.
Моя душа хоче деяній, але моє тіло занадто слабке. Моє тіло - це непотрібний мотлох.
- Мейн, що ти робиш? Тобі не потрібно вибачатися за таке. Піду розповім братові. Я хотіла б розповісти і твоїй сім'ї, але здається їх не було поблизу...
Не думаю що сьогодні хтось був удома, природно що їх знайти тепер важко. Моя сім'я думає, що Летц доглядає за мною. Я не думаю, що вони могли уявити собі, як я зможу сама піти в магазин до Бенно, а потім раптово впасти в знепритомнію. Я не можу уявити мого батька, так стурбованого тим, що він впадає в лють через це, і величину гніву моєї матері, коли вона дізнається, Що я принесла незручності Корінні.
- Емм, міс Коріна. Не мо... Чи не могли б ви залишити таємниці від моєї сім'ї?
- Мейн...?
- Моя сім'я думає, що я з Лютцем, вони дуже сильно розізляться на нього...
Я намагаюся використати Лютця як прикриття, щоб втекти ненадовго від своєї сім'ї, але Коріна тільки посміхнулася, її посмішка сяяла, прямо як у богині.
- Зараз, зараз, вони все одно розлютяться на тебе.
- Нііеєї ...