Влада черв’яка — це 30.2 Глава
Магічний контракт.
- Ви закінчили з замовленими замовленнями на поставку?
- Ми постаралися все записати.
Я вказувала на купу дошок, яка зібралася на столі. - Це дуже багато, - пробурмотів він. Є ще деякі речі, які нам потрібно виміряти, так що Бенно буде більше. Ми розраховуюмо на тебе.
- Як у Льотця справи? – запитав Бенно
Марк з гордістю поклав свою руку на груди і відповів йому. - Він вже знав як написати своє ім'я, так що він намагався навчитися писати щось крім цього. Цей юнак має дивовижну пам’ять.
- Ого, зрозуміло.
Незважаючи на похвалу Марка, Льотц злегка кивнув на знак підтвердження цих слів, склалося враження, що він задумав щось глобальне. Він провів пів дня за навчанням, стало бути, він сильно втомився. Виконувати роботу, до якої ти не звик — все ж виснажливе заняття.
- Марк повинен був вам вже пояснити, що для такого контракту ми використовуємо спеціальний папір і спеціальне чорнило. Їх можуть використовувати лише купці, які працюють на подвір’ї.
Бенно дістав специфічну маленьку пляшку з чорнилом. На перший погляд, вони схожі на найпростіші чорнила, але ж щось має відрізнятися. Я пильно спостерігала, як Бенно акуратно розклав порожній контракт перед ним на столі.
- ...Ви ж не проти використовувати такого роду речі? Вони ж дуже дорогі і рідкісні.
- Я б їх не використав, якби не був упевнений в його важливості. Не хвилюйся про це.
... Якщо мені хтось скаже не хвилюватися, я відразу ж почну турбуватися.
Бенно окунув ручку в кленку з чорнилами, потім став плавно викладати умови контракту. Чорнило зовсім не чорні, вони насичено сині. Бенно вправно писав контракт своїм вишуканим почерком, а я ж не відриваючи очей дивилася на весь процес.
Мейн погоджується передати всі свої права Бенно на свій Простий Шампунь.
Бенно погоджується взяти на себе всі витрати, пов’язані з виготовленням паперу Мейн і Левц до часу їхнього хрещення.
Мейн збереже права, пов’язані з виготовленням паперу, а Ляц зберігає право на реалізацію продажу.
Однак ні Мейн, ані Левц не мають права встановлювати ціну на папір і так само отримувати прибуток з продажу паперу.
Мейн уважно прочитала від і до всіх пунктів контракту, перевіряючи, що нічого зайвого не написано. Але це лише формальність. Насправді, я використала момент і надихнула цей божественний аромат свіжої фарби.
Ааах, я таак хочу вже робити папір, а потім і книжки...
- ...Є якась проблема? – недовірливо запитав Бенно.
Глибоко зітхнувши, я повертаюся в почуття. Потім я повернулася обличчям до підозрілого Бенно і здивованого Лютцу. Мені здається, що Летц здогадався, я була одурманена свіжим запахом чорнила.
- Що? Вс... все дуже навіть добре! Ти написав все саме так, як ми домовлялися, так що немає ніяких проблем.
- ...Мені теж все подобається, - сказав Лютц.
Бенно кивнув, потім занурив ручку в чорнильницю ще раз.
В кінці контракту, Бенно залишив своє ім'я. Він повернув ручку і запропонував мені взяти її. Я обмінялася коротким поглядом з Льотцем, потім взяла ручку.
Я провела пальцем по пергаменту. Вона набагато м’якша, ніж звичайний папір, до якого я звикла. Я отримала задоволення від цього, тому готувалася до листа. Я обережно окунула ручку в чорнильницю, дозволивши наконечнику у достатній мірі насолити його кінчиком і таким чином з’явилася крихітна намитка фарб. Потім написала своє ім’я Бенно. На відміну від тих дерев’яних дошок, писати на такому матеріалі — це одне задоволення.
Врешті-решт, писати на папері набагато приємніше і зручніше, ніж на якихось дошках ...
- Тепер ти, Льотц.
Зтиснувши губи, він взяв ручку у мене і занурив її в чорнильницю. Потім написав своє ім’я під моїм. Його кривий почерк, говорив про те, як же сильно ліц не звик до письма, але його ім'я розбірливо написано.
- А тепер...
- ААА! Мистер Бенно?
Бенно різко дістав ніж і зробив надріз на своєму пальці. Лютц і я, здригнувшись, втупилися на це, як його власна кров текла по пальці. Він розмазав її по іншому пальці, потім натиснув кривавим пальцем на свій підпис. Яскрава кров входила майже відразу до паперу. У цей же момент насичено сині чорнила стали раптово насиченим чорними.
Це якась страшна магія, чорт її візьми!
- Все правильно, тепер наступний ...
Бенно подивився на мене. Я впала в ступор через страх, дивлячись на яскраво-червону краплю крові, яка залишилася на ножі Бенно. Лец подивився на мене, зітхнув і витягнув ніж.
- Дай мені свою руку, Мейн..
- Ой!
Я сховала свою руку за спину чисто рефлекторно.
- Мейн, ти ж сама не впораєшся?
- Д... Так, але...
Зробити розріз на своєму пальці дуже страшно, але навіть якщо хтось зробить розтин все одно лякається. Я таак сильно ненавиджу біль.
- Чия ідея була скласти такий контракт? - Він терпеливо сказав.
- М... моя...
Намагаючись подолати свої почуття, я заплющила очі і почала боязко простягати руку. Миттєво Левюц зробив надріз на моєму лівому мізинці. Кров відразу почала стікати по пальцях, і це супроводжувалось гострим нестерпним болем.
- Обмази кров'ю свій великий палець, потім надави їм на своє ім'я — сказав Бенно.
- Уххах... ехох!
Я не заплакала, а нанесла трохи крові на великий палець. Потім міцно притиснула його до контракту, в місце де стояла моя підпис. Як і у Бенно, чорнило відразу стало чорним. Поки Марк зупиняв кровотечу і обв’язував невеликий мій палець, Левц без жодних вагань зробив надріз на своєму пальці й поставив свою ліжечку на контракт.
Як він міг усе це зробити і навіть не здригнутися? Хіба це не страшно?
Як тільки Левц прибрав свій палець від паперу, чорнила контракту засвітилися яскравим світлом, наче він запалився. Розкриваючись від самої фарби, якийсь отвір відкрився прямо в просторі, потім защевкнувся, забравши з собою весь аркуш пергаменту. Незважаючи на те, що я все це побачила своїми очима, я не могла зрозуміти, як усе сталося, все було схоже на якийсь спецефект, який ви могли б побачити в фільмі.
... Ого, дійсно фентезі якесь. Я не можу повірити, що живу у фентезійному світі!
Я була шокована таким диковиним способом підписувати контракти, і тільки зараз помітила, що весь пергамент зник. І я відразу взяла себе в руки.
А хіба мені не подавалася копія контракту?
- Після цього наш контракт вступає у силу. Пам’ятайте, що його порушення карається смертю.
- Вбивати? - Я закричала такими жахливими словами.
Він подивився на мене з широкою посмішкою. - Ну, якщо ви не порушите його, все буде в порядку. Але ж ви гарантію хотіли?
- ... Дякую вам велике, - сказала я – Я вам дуже вдячна.
Але я не отримала своєї копії контракту.
Загорнувши з магічним контрактом, Левц і я покинули магазин Бенно. До того часу сонце вже світило низько в небі, і я трохи поспостерігала за тим, як воно було за горизонтом, поки його золотий колір тускне до червоного. Левц і я поверталися тим же шляхом, яким й прийшли. Вулиці видавалися трохи іншими ввечері.
- Ми закінчили пізніше, ніж я думала, - сказала я — давай швидше дійдемо до будинку.
Люди довкола нас, здається, поспішали добратися додому теж. Поки ми йшли з усіма в одному трафікі, я повернулася до Лютцу.
- Сьогодні день був дуже втомлений, так?
- ... Да уж.
Залишилися ще деякі речі, які треба замовити. Однак незабаром усі додадуть, що я вказала у цьому замовлення. Після цього ми відразу почнемо виготовляти папір. Крім того, магія контракту гарантує мені і Лютцеві наші права. Після завершення вдосконалення виробництва паперу нас раптово звільнити з магазину вже не зможуть.
- Тепер нам всього лише потрібно зробити цей папір, тоді ми в повній безпеці, Летц!
- ...мм.
Мова у Летца на стільки втомився, що я ледве почула його відповідь, перш ніж він розчинився в шумі натовпу. Зазвичай ми багато говоримо, поки кудись йдемо, щоб відволіктися від того, що я така повільна. Цікаво, чому зараз він відповідає так сумно.
Цікаво, він утомився сьогодні більше, ніж в лісі? Можливо, запам'ятовування всіх цих літер і навчання роботи з калькулятором набагато складніше для нього?
Я подивилася на Льотця. Його світле волосся блищать червоним відтінком, що відображає колір заходу сонця. Але я не могла побачити його обличчя, бо на нього падала тінь.
- Эй, Лютц. Щось не так?
Навіть якщо я запитала, Левц все одно не відповів. Він відкрив трохи свій рот, наче намагаючись щось сказати, але тут же закрив. Він звеселив свою голову, задумавшись над чимось. Таким чином ми йшли якийсь час.
Лютц завжди збавляв крок для мене, але зараз ... Цікаво ми йдемо з нормальною його швидкістю? Мені доводиться майже бігти, щоб не відставати від нього. Він почав поводитися зовсім по-іншому. У мене погане передчуття з цього приводу.
- Почекай, Летц.
Ми зупинилися на центральній площі, і Льотц відразу відвернувся від мене. Він щільно стиснув губи, заем повернувся, щоб подивитися на мене. Його обличчя, наполовину приховане в тіні, було надзвичайно серйозним. Схоже, він нарешті зібрав всю свою рішучість, відкрив рот і грубим голосом сказав.
- Ты... Ти ж Мейн, так?
- А?
Дихання перехопило. В одну мить вся моя кров застила, вага здала мені груди. Я стояв гуляти від площі раптом для мене змінився дзвоном у вухах, що стукав по ним з кожним ударом серця.
- Якщо ти справжня Мейн, то ... Як ти могла таке сказати?
- Як сказати?
- Як ти сьогодні розмовляла з власником магазину. Я навіть і половини не зрозумів з того. Я чую речі, які повністю не розумію Мейн і не поступатися в діловій розмові дорослим... це дуже дивно для неї.
Дзвін у моїх вухах продовжувався. Я нервово сковтнула, дивлячись на нього.
- Эй. Ти ж дійсно та Мейн? - Сказав він, намагаючись почути підтвердження своїм словам.
Проковтнувши кому в горлі, я з сумнівом підштовхнула голову до того, що не розумію його питань.
- Що ж, ем ... Лютц, хіба я виглядаю не так як Мейн?
- ...Сглупив. Було дивно таке говорити... Я просто трохи здивований тим, що ти говориш зовсім як дорослі.
Левц намагався вичавити посмішку на обличчі, а потім продовжив йти далі.
Я залишилася в мовчанні на місці, дивні думки приходили мою голову. Коли я помітила, що Левтцю досить далеко, то пішла за ним.
...Я облажалася, адже так?
Саме так. До цього часу я не спілкувалася з багатьма людьми. Оскільки я не маю сили або витривалості, то майже нічого не можу вдіяти. Так, я працювала у Отто помічником, але для цієї роботи я була просто дитиною, яка добре вважала, і ніхто з дітей не контактував зі мною, поки я там трудилася.
Все, що я робила з Лютцем, — це виготовляти глиняні таблички і працювати з деревом. Навіть якщо мої мотиви і були дивні, але такі дії міг зробити будь-яка дитина, тому мене не підозрювали в чому-небудь.
Проте сьогодні я продемонструвала можливість вести ділову розмову так само добре, як Бенно, намагаючись захистити себе і свою Летца. Я дуже намагалася. Летц сьогодні не побачив у мені слабеньку Мейн, яку він повинен захищати майже від усього.
У міру того як виготовляється папір, кількість дискусій з дорослими лише зростатиме. Як тільки у нас з'являться інструменти, я матиму змогу давати чіткі вказівки. Виходить, що я робитиму все більше і більше не дитячих речей, але саме це я повинна зробити, щоб врешті-решт зробити папір.
Я змінюсь, і все більше й менше не буду схожа на Мейн, до якої Літц звик. А оскільки ми працюємо з ним весь час разом, він все більше переконуватиметься в цьому.
Що зробить Льотц, коли він дізнається правду?
Що ж мені, не справжній Мейн, тепер робити?
Поки ми йшли додому, обличчя Левця повністю сховалися в сутінках. Більше я не можу йти поруч з ним.