Чотири військові кораблі повільно наближалися до північного берега, взявши на приціл корабель Родзу. Офіцери і матроси на палунах були надзвичайно зосереджені. Стиснуючи зброю, вони замерли в очікуванні: їм треба було схопити Примарну Руку Родзу - людину, яка привела Вест-Блу до хаосу. Незважаючи на те, що ними командував контр-адмірал з самого Штаба, ніхто не смів розслаблятися.
— Докладаю пану капітанові першого рангу! Ворожий корабель скоро увійде в зону поразки. Накажете готувати гармати до залпу? — На одному з кораблів майор, який відповідає за артилерію, звернувся до свого командира.
Капітан першого рангу, не відриваючи погляду піратського корабля, відповів:
- Наказ від прапормана ще не робив. Чекати.
- Але, пане капітане... але вирішив продовжити: - Дозвольте зауважити, ця Примарна Рука - жорстокий і безжалісний злочинець, ті, хто вижив після зустрічі з ним, звуть його дияволом. Нам варто уникнути прямого зіткнення і просто рознести його разом з кораблем в щіпки прямо тут, у море.
- Твої слова не позбавлені логіки, але ти що, вирішив віддавати накази через мою голову? До того ж, ми ще не знаємо напевно, чи на борту сам Родзу.
Капітан першого ранга зимно хмикнув і додав:
— Не турбуйся. З нами контр-адмірал Штаба Онигумо. Навіть якщо цей Родзу і впертий диявол, під наглядом пана Онігумо йому пряма дорога до пекла!
У цей момент з прапорманом надійшов довгоочікуваний сигнал.
— Усім гарматам приготуватися! Ціль — вороже судно! Вогонь з готовності!
Як тільки команда Онігумо була передана, дозорі на всіх п'яти кораблях з полегшенням зітхнув. Засуєвши їх, вони почали заганяти снаряди в жерла гармат, наводячи їх на ціль. Один залп перетворив би його на купу уламків проти п’яти кораблів, які були б недоступні для корабля Родзу.
Проте, коли флотилії вилізли з корабля, то вони підхопили його як фігуру. Людина приземлилася прямо на воду і ... Він швидко побіг по морській гладі назустріч ворогу.
— Це... людина?
- Це Примарна Рука Родзу! Він біжить по воді!
Побачивши силует, дозорі спочатку застигли в оцпенні і потім розступилися криками подиву. Дивлячись на те, як Родзу несеться прямо до одного з кораблів, капітан першого рангу на палубі прийшов в себе і крикнув:
— Не підпускайте його!
— Мета — Примарна Рука Родзу! Вогонь!
Морські піхотинці, готові до стрілянини, піддали страху. Вони швидко змінили кут нахилу гармати, націливши їх на одну фігуру.
Гуркот! Гуркот! Гуркот!
У хмарах порохового диму десятки ядер дощем падали на море в тому місці, де втік Родзу, повністю покриваючи зону поразки.
Стоячи на палубі прапормана, Онігумо випустив зі рота строга диму від сигарети і з насмішкою вимовив:
— Кинувся в лобову атаку через море? Він вважає, що сила гармат порожня? Навіть я б на таке не наважився.
На його обличчі заграла самовдоволена ухмілля. Але вже через мить, коли фонтани води від розриву впали, ухмілля Онигумо застигла. Родзу продовжував бігти, як ніколи. На ньому не було ні подряпини, навіть його одяг залишилася абсолютно сухий.
— Як це можливо? - Серце контр-адмірала пропустив удар.
Поки він намагався зрозуміти побачене, кораблі дали другий зал, знову накривши Родзу стіною вогню і сталі. І знову - ніякого ефекту. Ядра і хвилі проходили крізь нього, наче через привида.
- Ні, тут щось не так!
Цього разу Онигумо зрозумів, в чому підвоє. Родзу не тільки не страждав від ядер, він навіть не піднімав бризок, коли його ноги торкалися води, ніби у нього зовсім не було ваги. Пам'ятаючи звіти про здібності Родзу, Онігумо вигукнув:
- Обережно! Той, хто на воді — це лише ілюзія його сили!
Але було вже пізно.
"Родзу", який біг по хвилях, ходив з малим військовим кораблем і одним могутнім стрибком застрибнув на палубу. Цього разу звук його кроків про дерево був виразним і важким - очевидно, в якийсь момент справжній Родзу злився зі своїм примарним подвійником.
— Ты...
Капітан першого рангу, який командував цим кораблем, з жахом втупився на непроханого гостя. У паніці він намагався віддати наказ стрілам відкрити вогонь, але не встиг.
Родзу несподівано почали з'являтися дошки під ногами. Тверде дерево перетворилось на рідку глину, і від Родзи до всіх боків прийшли хвилі масового спотворення. Весь корпус корабля був відреагований натужним, жалібним тріском.
Бам! Бам! Бам!
Ті, хто втратив страх перед дозорою, палили в Родзу у напрузі, але той навіть не намагався ухилитися. Він просто розвів руки в сторони. Пулі торкалися його тіла або простору навколо рук, або безсило замерли, а навіть гинули через неймовірні траєкторії.
На очах екіпажі інших кораблів цей корабель завдовжки кілька десятків метрів загострився і почав складатися посередині. Здавалося, невидимий велетень схопив іграшкову модель корабля двома руками і з силою провернув її остаточно розвалена конструкція!
— Проклятье! — Онигумо в люті виплюнув перекурену цигарку.
Корабель, який буквально скручено в спіраль силою викривлення, з гуркотом розбивався на шматки. Родзу вже змив у повітря, коли він прямував до другого судна.
- Вогонь! Вогонь по ньому! — Дозорі на наступному кораблі були на грані божевілля, побачивши долю своїх товаришів.
Незважаючи на лютий обстріл, всі снаряди знову пролітали крізь тіло Родзу - в якийсь момент він перетворився на ілюзію.
Роздався важкий удар. Родзу приземлився на палубу другою жертвою. Він притиснув руку до перебірки каюти, і Сила викривлення хлинула назовні. Під цим страшним криштальом надбудова за кілька секунд перетворилася на щось подібне до гвинтового торта.
- Припини це! — Один з капітанів, що мали голого меча в руках у пориві гніву кинувся на Родзу.
Він вдарив усю свою силу, і клинок, оповите слабкою повітряною хвилею, впав на ворога. Родзу навіть не шепочеться. Він просто підняв руку і перехопив бритвою пальцями. Повітряна хвиля, затягнута до його долоні, розірвалася і відразу розвіялася.
— Жалюгідне фехтування.
Сила цього удару була не меншою, ніж у покійного капітана Мобі, але для нинішнього Родзу така атака була нічим на зразок дитячої забави, яку можна зупинити одним клеєм пальців.