–Гей... Елло. Мені просто потрібно зібрати один талісман, тож можеш трохи почекати?
Ха Рім говорила тихо, щоб не образити мене. Гадаю, я приблизно розумію, яке непорозуміння було. По-перше, я заперечив слова Ха Рім, витерши ніж, забруднений вбивством кроликів, які напали на дітей.
–Неправильно. Вони всі вже зібралися.
Я взяв талісман, що залишився і передав його їй. Таким чином, усі талісмани були зібрані. Чотири талісмани засяяли та піднялися в небо, а потім розійшлися в усіх напрямках навколо школи.
Створюється прозорий бар'єр. Зона видимості – це вся школа та магазин прямо перед нею. Цей бар'єр відіграє роль запобігання «фізичному вторгненню» монстрів. Він не відіграє особливої ролі в іграх, де можливе збереження та завантаження, але це було необхідне завдання для виживання тепер, коли це стало реальністю.
У будь-якому разі, з цим я можу перепочити.
Діти, які досі з порожнім поглядом дивилися на бар'єр, знову звернули погляд на мене. Здавалося, вони цікавилися, що я наробив.
–Це фізично запобігає проникненню монстрів. Можете бути спокійні.
Вираз обличчя Ха Рім покращився після цих слів. Вона впала, коли напруга покинула її тіло. Діти кинулися їй допомагати.
–Дякую за допомогу, Елло...
–...Звичайно.
Я кивнув і відповів їй, яка говорила слабким голосом. Цілком природно, що і тіло, і розум виснажені. Стрес виснажує навіть тих, хто стоїть на місці, не кажучи вже про дітей, які бігали навколо, тому мені потрібно дати їм перепочинок.
Я вдав, що втомився і позіхнув.
–Ах~ Я втомилася від того, що так багато гралася на вулиці~ Я повертаюся до дзеркала в повний зріст у класі. Побачимося пізніше.
Після цього я повернувся до дзеркала в класі. Дзеркало в повний зріст зручне і це незначний фактор, оскільки вони не зможуть добре відпочити, якщо я буду поруч.
Зміна точки зору – Ха Рім.
–Хаа... Я вижив, – сказав Кьон Мін, коли Елла зникла.
Відчувши, що всім потрібен відпочинок, я посадила кожного на підлогу їдальні. Група подивилася на мене. Здавалося, у них було багато запитань.
Я пояснила їм все по черзі.
–Елла погодилася допомогти нам? За умови надання закусок та ігор?
–Так... Якось так сталося.
Су Хо було важко в це повірити. Очевидно, Елла нам допомогла, але фігура в особняку була кровожерливим привидом. Можливо, поки що це була лише примха і набагато правдоподібніше, що вона повільно переслідуватиме їх, а потім намагатиметься всіх убити.
–Хіба ти не казала, що побачимося сьогодні ввечері? Якщо ми знову пограємо з Еллою, чи не будуть наші життя в небезпеці?
На обличчі Кьон Міна було написано: «Я хвилююся». Можливо, гра в хованки була травматичною.
Я запропонувала групі: –Може станемо справжніми друзями з Еллою?
Реакцією учасників було: –Що це, чорт забирай, означає?
Я відкрила щоденник, який принесла з особняка і пояснила його решті.
Елла, можливо, зараз злий привид, але колись вона була невинною дитиною, з якою жорстоко поводились. Смуток і біль спотворили її особистість. Якщо ми це виправимо, вона більше не буде небезпечною.
–Якщо Елла просто хотіла друга, а вбивство вважає грою... Тоді, можливо, ми зможемо вижити, навчивши її нормально грати?
–Як і очікувалося, Кьон Мін має рацію.
–Вислухавши це, мені стало шкода Елли.
Оскільки Ин Чжон була дуже прихильною, вона забула про свій страх і поспівчувала Еллі. Побачивши її доброту, решта групи схилилися до того, щоб погодитися зі мною.
–...Якби не той прозорий бар'єр, нас би все одно переслідували монстри... А вона врятувала нас від кроликів... Гаразд, спробуємо! – Кьон Мін стиснув кулаки і прийняв рішення.
Грік... Але з його шлунка долинав неприємний звук.
–Спочатку давайте наповнимо шлунок...
Хихикання.
Друзі залишаються друзями, навіть якщо ми в різних світах. Можливість сміятися, просто будучи разом. Чи настане день, коли ми також зможемо сміятися з Еллою?
Я уявляю собі усміхнену Еллу. Неправильно. Я бачу Еллу, яка сміється з нас з своїм закривавленим ножем. Я хвилююся, чи зможемо ми перетворити Еллу на нашу подругу. Давайте подумаємо про це після того, як щось з'їмо.
–Схоже, що шлагбаум простягається аж до магазину. Ходімо щось поїсти!–сказала мені Ин Чжон.
–У мене немає грошей, можна я просто візьму щось?
Оскільки Ин Чжон була зразковою дитиною, яка зазвичай переходила дорогу на зелене світло з піднятою рукою, вона могла почуватися винною. Але це інший світ, такий самий, як і той, де ми живемо, за винятком того, що він безлюдний, тож, можливо, паралельний світ – це правильний вислів?
Почувши мої думки, Ин Чжон кивнула головою і переконалася.
Ось так ми принесли різні закуски з магазину. Були деякі продукти, які потребували гарячої води, тому я пішла до кімнати для домашніх вправ і закип'ятила воду.
Це інший світ, але електрика та газ, здається, працювали. Це світ, якого ми навіть не знаємо. Поки я куштувала трикутний кімбап, я розробила з дітьми стратегію, як впоратися з Еллою, з якою ми зустрінемося пізніше.
Зміна точки зору –Елла.
Зрештою, дзеркало в повний зріст зручне. Це гарне місце, щоб упорядкувати свої думки, бо є відчуття безпеки.
Давайте упорядкуємо свої думки, по-перше, ми перемогли монстрів та активували бар'єр і завдяки цьому безпека дітей була певною мірою забезпечена. Але це не зовсім безпечно.
Чого можна запобігти, так це фізичного вторгнення. Наприклад, якщо монстр, схожий на звіра, увірветься до школи, його заблокує бар'єр, що оточує школу. Однак, монстр, як я, може пройти через щось як середовище для проникнення.
Те саме стосується типу, який телепортується, як Слендермен... Це можна підготувати, щодня вирушаючи на патрулювання, але були випадки, коли навіть це не спрацювало, якщо просто прорватися за допомогою сили. У цьому випадку воно прориває бар'єр і вторгається. Монстр, здатний на таке... Так. Це так званий «бос».
Всього є чотири боси. За винятком мене, [Елла в дзеркалі], є ще троє. Одного разу я забіг у школу, оточену бар'єром, коли намагався перемогти одного з босів у грі. В результаті бар'єр був зруйнований. Пам'ятаю, було шокуюче побачити, як місце, яке я вважав безпечною зоною, обвалилося.
Судячи з того, що розробники навмисно додали таке, це, мабуть, було те, до чого вони прагнули.
–Тск, збочені розробники. Чортові клоуни!
Якщо це так, чи можу я, бос, зламати бар'єр? Зовсім ні. Хоча [Елла в дзеркалі] і є босом, вона більше схожа на боса-інструктора. Якщо ви запитаєте мене, що це означає, це означає слабка! Вартий уваги лише спосіб атаки, але він не особливо сильний. Складність перемоги також дуже легка.
Чесно кажучи, однією з причин, чому я намагався довірити все оригінальним персонажам, були боси. Я, який боровся зі Слендерменом, юрбою сміття, у своєму особняку, де я міг проявити всю свою силу. Як я можу впоратися з босами, які сильніші за мене зовні!
На щастя, я отримав здатність матеріалізуватися після перемоги над Слендерменом... Якщо я її не отримав, це було б справді безнадійно.
Поки я планував розібратися з цими босами, яких виправили в реальності за допомогою ігрових трюків, раптом двері класу відчинилися.
Ха Рім та її товариші по команді? Я навіть не пішов зустрічатися з нею, але вона прийшла сама, і в неї був дивно напружений вираз обличчя. Вона, яка навіть не тремтіла, коли мала справу з монстрами, напружувалася до такої міри, що я подумав, чи не прийшла вона на мить вигнати з мене демона.
–...О?~ Що тобі потрібно, щоб ти спочатку прийшла до мене?
Гра Елли, до якої я звик. Посмішка та розслаблена манера розмови. Не було відчуття недоречності. Коли я поставив це питання, Ха Рім відповіла від імені представника.
–Звичайно, я тут, щоб пограти з Еллою!
–Грати? Якщо подумати, я ж пропонувала...
Я погодився, бо було дивно просто відхилити умови, запропоновані іншою стороною, але зараз неможливо відмовитися. Я посміхнувся, ніби це було цікаво.
–Ти займаєшся чимось особливим? У яку гру ти хотіла би пограти?
Непогано було б потусуватися разом, щоб змінити настрій. Чи то гра на кшталт Бонама, Ширіторі чи просто Халлі Галлі. Скільки б мені не було років, я знаю про ігри, в які грають діти в наші дні, чи не так?
Однак гра, яка вийшла з вуст Ха Рім, була несподіваною.
–Це називається гра в будинку... Кожна людина вибирає собі роль і грає один з одним!
Що ти маєш на увазі під грою в будинку?! Хіба це не гра, в яку грають діти дитячого садка, а не учні початкової школи? Чи я неправильно розумію? Я не знаю, бо я старий? Чи це так?
По-перше, назвати це грою було б двозначно. Бо це більше схоже на рольову гру.
Я не можу відмовитися. Зітхаючи. Гра в будинок у цьому віці... Ні, давайте думати позитивно. Бо в мене не було друзів від дитячого садка до середньої школи. Давай думати, що можу пережити щось, чого не міг тоді.
–...Добре. Яка роль Елли?
Обличчя Ха Рім, від того, що я погодився на гру, сяяло. Вона одразу ж сказала мені мою роль. Моя роль була роллю «мами». Я вже починаю відчувати здивування...
Діти були зайняті тим, що рухалися. Здавалося, ніби сценарій був спланований заздалегідь.
Чому ти така серйозна?
–Е-е... Мамо! Я повернувся!! – сказав мені Кьон Мін, який сиділа осторонь.
Що це... На мою думку, це діти, тому немає відчуття недоречності, але, здається, вони перестаралися. Кьон Мін, який стояв переді мною, вкривався холодним потом і я не знав, чому він такий відчайдушний, ніби щось вирішив.
–Ласкаво просимо...
Через обтяжливу акторську гру Кьон Міна я повільно перевів погляд на інший бік. Я побачив Ха Рім, яка сиділа... на четвереньках. Що ти за роль?
–Гав.
...Я дуже хвилювався, що ці діти могли збожеволіти, бо їх переслідували монстри. Немає предмета, який би повернув дух...
–Мамо! Я голодний!
Кьон Мін... Де той, хто намагатиметься захистити дітей від мене? Я витяг ніж, думаючи, чи варто мені вдавати, що готую.
–Е-е... Хо-ок!
–Зачекай хвилинку! Якщо дитина голодна, я приготую їй їжу! – схопилася і сказала Ха Рім.
Хіба твоя роль не собака? Я поклав ніж назад. Тільки тоді вона відчула полегшення. Потім до мене підійшов Су Хо, який спостерігав за мною збоку.
–Ха-ха-ха. Наша люба сьогодні виглядає втомленою. Тато приготує це для тебе сьогодні.
Су Хо вдав, що готує, а потім відкрив пакет із печивом. Він використав пакет як тарілку і поставив закуски на підлогу. Ха Рім і Су Хо сіли навколо мене. Вони простягнули мені солодке печиво.
Це солодке шоколадне печиво. Воно хрустке та м'яке водночас і виглядає ніби новеньке. Я тихо взяв перекус. Су Хо, який спостерігав за мною, сказав: –Ха-ха, так приємно бачити родину разом, чи не так?
Твоя манера говорити дратує.
–...Розумію.
–Щастя – це коли поруч з тобою кохана людина!
Це дивно наполегливо.
–Я – грабіжниця! – відчинила двері та зайшла Ин Чжон. Вона одягла поліетиленовий пакет і вигукнула, що вона грабіжниця. Вона склала вказівні пальці обох рук разом і направила їх на нас, набувши форми пістолета.
Що це.
Хм. Мені потрібно стримуватися?
Я дістаю ніж.
–Стій нерухомо! Ніхто не рухається.
Я більше не хочу думати.
–...Стоп. Ах! Я нічого не можу з цим вдіяти!
Після цих слів Ин Чжон, одягнена в поліетиленовий пакет, тікає. Я не знаю, як реагувати. Коли я дивлюся на неї з благоговінням, Кьон Мін відводить погляд і вигукує фрази: –Як і очікувалося! Мамо, очевидно, що ти нас любиш!
Подивися мені в очі і повтори це ще раз.
–Як і очікувалося, люба. Захищаючи родину, яку ти любиш, тепер залишаються лише щасливі речі!
–Гав!
Відразу після цього діти засміялися, ніби чекав щасливий кінець.
–Ха-ха-ха
–Ха-ха-ха...
–...
–Ха-ха... Ха...
–...
Діти, яким соромно бачити мене без виразу обличчя. Вони вкривалися холодним потом і говорили про невдалу операцію та інше.
У мене сильне відчуття, що вони хотіли мені щось показати цією виставою, але я не знаю що.
...Але було весело.
Якщо хтось це послухає, він може подивитися на мене очима людини, яка сміється зі старого жарту.
Але ця дурна вистава смішна. І вона смішна, бо несподівана та дивна.
–Пф...– вирвався сміх.
Дитяче, надто дитяче.
Зміна точки зору – Ха Рім.
Елла засміялася. Здавалося, операція пройшла успішно. Це був ігровий будинок, де ми напружували мозок, щоб Елла цінувала людське життя.
Це було дуже грубо, але зрештою вона стала тим, хто захищає людей... Цього мало бути достатньо, щоб навчити її сімейній любові.
–Це було досить весело. Може, пограємо пізніше, як сьогодні? Можете повернутися.
Почувши це, ми пішли до нашої клубної кімнати. І привітали себе з успіхом. Якщо ми прищепимо їй правильні цінності в майбутньому, ніхто не постраждає, граючи так, як сьогодні.
Це, мабуть, скоротило відстань між нами та Еллою. Сподіваюся, що одного дня я повністю подружуся з Еллою і вона не загрожуватиме нашим життям.