1
— У мене карта короля. У кого джокер?
— Тут, тут! У Джов М'яо!
Щойно прозвучало його ім'я, пролунав вибух сміху.
— Нарешті, твоя черга, Джов М'яо!
— Ха-ха-ха! Ми так довго чекали цієї миті!
— Виклик! Це має бути виклик!
Джов М’яо, сидів на дивані з широко розставленими ногами, тримаючи карту джокера між довгими пальцями. Він на мить насупився, дивлячись на неї, а потім сказав:
— Давай.
Людина з картою короля витягла карту з ігрової колоди.
Вона зачитала її зміст:
— Поцілуй четверту людину зліва від себе!
— Хто це? Хто та щасливиця, яку поцілує серцеїд кампусу?
Всі почали рахувати, і врешті-решт їхні погляди зупинилися на мені.
У кімнаті миттєво запанувала тиша.
У той момент я згорнувся калачиком на дивані і дивився, як нахмурились брови Джов М’яо.
2
Після довгої павзи дехто нарешті заговорив:
— Може, забудемо про це?
— Що? Не можеш дозволити собі розважитися? Чому ми повинні забувати?
— Тоді, може, краще поміняти партнера? Він хлопець, і...
Хоча дівчина не закінчила речення, всі зрозуміли, що вона мала на увазі.
І крім того, мені подобаються хлопці.
А Джов М'яо? Він еталон гомофобства.
Дівчина, яка запропонувала змінити партнера, – Юе Йов Йов, – голова студентської ради з питань розваг, і всі знали, що вона була закохана в Джов М'яо.
Багато хто погодився з нею, але інші були проти:
— Це просто виклик! Якщо хочеш розважитися, то грай як слід! Поцілуй його!
Щойно пролунали ці слова, атмосфера раптово стала напруженою.
Незабаром почало підбурювати ще більше людей.
— Цілуйтеся! Цілуйтеся! Цілуйтеся!
Я глянув на Джов М'яо.
Він теж дивився на мене.
Але його погляд виглядав трохи злим.
Я продемонстрував йому фальшиву усмішку.
Це був твій вибір грати в «Правда чи Виклик», тоді чому ти витріщаєшся на мене? Якщо вистачить сміливості, просто встань і йди геть!
Наступної секунди Джов М'яо різко підвівся і кинувся до мене.
Я був наляканий.
Маючи зріст в 1,9 метра, він заблокував мені все світло.
Я підняв очі, відчуваючи сильний тиск.
Він опустив голову, немов тигр, загнаний у кут, і, зціпивши зуби, запитав:
— Можна тебе поцілувати?
У кімнаті стало так тихо, що можна було почути навіть звук дихання.
Джов М'яо дивився на мене так пильно, що здавалося, наче він хотів мене з'їсти.
Ого, ти настільки злий?
Я усміхнувся.
— Звичайно!
Як тільки я це сказав, його висока фігура нахилилася, а його губи ненадовго торкнулися моїх, перш ніж відірватися.
Потім Джов М'яо, неначе тигр, підхопився і вибіг з кімнати.
Все, що залишилося позаду, – моє шоковане зітхання.
3
Ще до того, як я повернувся до гуртожитку, ця історія вже поширилася, немов лісова пожежа, на шкільному форумі.
Мій друг Бай Мао написав мені у WeChat:
[Шен Мо! Ти справді поцілував Джов М'яо?]
[Так.]
[Блін, як це було? Ти справжня легенда! Джов М'яо — хлопець мрії кожної дівчини в кампусі!]
[Я нічого не відчув. Це був лише швидкий дотик.]
[Так нечесно! Якщо ви двоє почнете зустрічатися, це буде величезна втрата для ґей-ком’юніті університету А!]
[Про що ти говориш? Він же гомофоб.]
На цьому розмова закінчилася, і я повільно повернувся до гуртожитку.
Хлопець, який поцілував мене і втік, саме виходив з ванної кімнати.
Його мокре волосся було загорнуте в рушник, і він був одягнений з голови до ніг.
Як тільки Джов М'яо побачив мене, він одразу ж заліз у ліжко, навіть не висушивши волосся.
Наш сусід по кімнаті Ю Вень Жвей підійшов і прошепотів:
— Ви посварилися?
Я похитав головою.
— У нього просто черговий напад гомофобії.
Ю Вень Жвей одразу ж закрив рота.
4
Ми з Джов М’яо сусіди по кімнаті.
А також я ніколи не приховував своєї сексуальної орієнтації.
Коли мені зізнавалася дівчина, я казав їй прямо, що мені подобаються хлопці.
Тож протягом перших двох тижнів навчання всі дізналися, що я ґей.
І, звісно, ця новина дійшла до вух супергомофоба Джов М’яо.
Здавалося, він не взлюбив мене ще з першого погляду, але після того, як дізнався про мою орієнтацію, він поводився так, ніби не міг перебувати біля мене ближче, ніж за три метри.
Як і сьогодні, він вийшов з ванної кімнати повністю одягнений, ніби боячись, що я хоч мигцем побачу його дорогоцінне тіло.
Смішно. Можливо, мені подобаються чоловіки, але я не настільки відчайдушний, щоб кидатися на кожного хлопця, якого бачу.
5
Я схопив свій одяг і пішов у душ, але наштовхнувся на Джов М’яо, який вішав рушник.
Він, мабуть, почув, як я відчинив двері, тому що його рухи на секунду призупинилися.
Не обертаючись, він прискорився, швидко повішавши рушник.
Я вже звик до його дивної поведінки.
Висушивши волосся, я пройшов повз нього, але раптом почув глибоке зітхання.
Потім почувся недовірливий голос Джов М’яо:
— Чому ти без сорочки?!
Я подивився на себе згори донизу. На мені були шорти, але не було сорочки.
— Ми обидва хлопці, тож що тут такого?
Джов М’яо втратив дар мови.
Коли я озирнувся, він був такий розлючений, що його шия почервоніла.
Гаразд, заради нашого піврічного статусу сусідства по кімнаті я прикрив груди рушником.
— Так краще?
6
Чесно кажучи, я не очікував побачити в цей час Джов М’яо.
Ю Вень Жвей вже спав, коли я йшов у душ, а інший наш сусід по кімнаті сьогодні не повернеться до гуртожитку.
До того ж, Джов М’яо вже лягав спати, коли я повернувся.
Не кажучи вже про те, що у всіх нас були штори на ліжках.
Тож коли мій одяг впав на підлогу у ванній і намок, я вирішив, що можу спокійно вийти без сорочки.
Хто б міг подумати, що я перестріну Джов М’яо?
У цей час позаду мене не було жодного руху. Я дістав зі шафи чисту піжаму й повернувся, щоб спитати:
— Ти йдеш спати? Я хочу переодягнутися.
М’язи Джов М’яо були напружені, погляд був прикутий до підлоги, а голос ніби охрип від гніву:
— Хіба ти не можеш піти до ванної переодягнутися?
Я кілька разів потер одяг і відчув, що в цієї людини багато проблем:
— Там спекотно, тож я не хочу йти. Ти підеш чи ні? Якщо ні, я почну переодягатися.
Кажучи це, я послабив куточок рушника.
Наступної секунди повз мене пронісся порив вітру.
Джов М’яо зробив два кроки своїми довгими ногами та виліз на ліжко.