Глава 163 - Бійова слава поширюється всюди, вороги виявляють свою повагу
Новина про те, що правитель Чамборда закінчив тренування і припинив загородництво, швидко розлетілася по місту.
Усі, хто непомітно спостерігав за розвитком подій у місті, почали з надзвичайною обережністю діяти. Вони прибули в Чамборд, щоб набратися справжньої сили, яка дає надію відновити Чембранда і підготуватись до бойових змагань у імперії Зеніт. Хоча більшість двохсот п’ятдесятох держав, які входять до імперії, розклалися з останнім рівнем разом зі своїми правителями, серед них були також кар'єристи і інтриги, сповнені амбіційних ідей та плани на всіх своїх противників. Тому розвідка була особливо важливою.
Звичайно, були також організації, які пробували продавати розвідувані. Вони теж прибули до Чамборда зі своїх професійних інтересів.
Усі думали, що ці донесення не завжди легко і готуються заплатити за них певну ціну, але ніхто не міг припустити, ніби після виходу з Загони в той же вечір молодий правитель Чамборда на площі перед храмом влаштував свято для всього міста. Усі присутні бачили героїчного правителя Чамборда і його незрівнянну, подібну до богині наречену, на урочистість прийшли всі керівники адміністративної системи та армії Чемборга. Що викликало у всіх людей ще більше здивування, так це те, що має найвищий титул її Високість принцеса імперії Танаша теж шанувала своєю присутністю і була з правителем Чамборда дуже ласова, неначе вони були старими друзями.
Це свято дало багатьом шпигунам нагоду познайомитися з головними представниками влади в Чамборді і побачити дійсну силу держави.
Що ще більш допомогло їм, так це влаштована в розпал бенкету так звана «церемонія огляду військ». Дві легендарні, дуже дивні бойові сили Чамборда, Священні воїни і хоронителі, зняли чарівні покриви та здалися перед людьми.
Повністю готових священних воїнів було всього п’ятдесят, вони ставилися до кінних військ; кожен з них сидів на повністю покритій бронею полум'яної звіри четвертого рангу демонських хижаків, це були трофеї в боях із союзною армією дев'яти держав, що було у межах очікуваного. Однак, побачивши зброю в руках вершників, багато розвідників покривалися пізніше; їхні захисні щити з шипами на зовнішньому боці були більше схожі на двері, у них були єдині різні великі сокири із довгою рукояткою, одне тільки лезо топора сягала довжини великого ніжка... Зброя священних воїнів була винятковою!
Тепер, повністю екіпованих вартових тепер було двісті. Вони носили легкі броні та шоломи буквою Т, в руках у них були дротики, на лівому плечі — круглі щити, їздили на скакунах і мали дуже самовдоволений вигляд. Коли дві сотні чоловіків на конях і зі зброєю проносилися по площі, вони виглядали дуже страхітливо.
Мешканці Чамборда були дуже щасливі, коли бачили сцени.
Якщо порівняти тих, що нагадують натовп сільських обрванців загонами чотири тижні тому, то армії Чамбрідда виросли просто неймовірно; всі поступові зміни протягом цих чотирьох місяців були видимі кожному, усі люди бачили посилення Чемборду. Ті, що мали Бравий та героїчний вид воїнів і нову різноманітну зброю, давали їм почуття безпеки ще до того.
Але для шпигунів з різних країн реальність, здається, виглядала набагато більш оптимістично, ніж вони раніше собі уявляли. Вони готувалися побачити багаточисленну, проникаючу всюди, яка трималась суворої дисципліни війська, все-таки це була країна, що розбила союзне військо дев'яти країн. Але хто міг припустити, що справжні гіганти Чамборда перед ними буде трохи більше ніж три сотні, зі словами тих людей, які перебували поруч з Чембору, сховати когось теж.
« Як... Всього? Невже правитель Чамбрідда розбив союзну армію дев'яти країн, спираючись на таке невеличке військо?" - подумки задав собі питання чоловік, що знаходиться в дуплах площі, у сутінках.
« Всього лише триста солдатів, навіть героїв, що можуть?» - були й ті, хто бачив цю сцену, і сказав: « Як видно, наш герцог переоцінив їх, у Чамборді немає нічого вартісного."
« Очевидно, що за часів правління цього війська не було жодної згадки про союз дев’яти держав, які зазнали поразки, — це лише збірник безробітних робітників. Жалко, що шістдесят з лишком пламованих звірів четвертого магічного рівня потрапили в руки правителя Чамбрідда! Можливо, є шанс щось придумати і дістати цих звірів!» - в когось заговорила жадібність, ці тварини були справжнім скарбом, що приваблює очі навколо.
Звичайно, не всім керувала очевидна спрага наживи.
Деякі розвідники, що затаїлися в сутінках, побачили те, на що інші не звернули уваги.
« Від правителя Чамбріда походить величезна непередбачувана аура, що з’явилася на новий рівень відлуння... Кажуть, раніше він вбивав воїнів третього рівня, тепер, боюся, він добереться і до четвертого! "
"Знедонення правителя Чамборда і принцеси звичайними не назвеш, чи немає тут якоїсь чарівної таємниці?"
« У Чамборді все ж є кілька фахівців, які заслуговують уваги, можливо, вони зацікавляться ними. Якщо переманити їх до себе, то Чамборд не стане загрозою для них..."
Святкування закінчилось тільки вранці, і потік людей потроху схлинув.
Через три дні війська Чамборда, які брали участь у вченнях імперії Зеніт, почали велично діяти.
Хлопали надувні осіннім вітром похідні прапори, кожен з них був ретельно вишитий невістою правителя Анжелей; емблема з двоголовим псом, який правив в пащі сокир і гострий меч, була придумана особисто Сан Феєм, звичайно, без великого чорного собаки [Черного вихору] у якості моделі не коштувала. Дерева прапорів пронизували голубе небо, прапори на вітрі тримались прямо і реп’яли так само як дракону, що ширяв у холодній висі.
Мешканці Чамборда викидали на вулицю і розташувалися з обох боків. Вони кидали під копита коней символом перемоги, слави та доблесть квітів і листя. Серед вершників були чоловіки, батьки, сини літніх батьків і любі молоді дівчата. Вони йшли на прогулянку з любов’ю та бажанням щастя очима найдорожчих для них людей, чекаючи повернення слави.
Сан Фей був одягнений в чорну легку броню, його чорні довге волосся ніспадалі, як водоспаду, і розвіювалися на вітру, їхав він на чорному пси, здавалося, що Сун Фей був просто фанатом чорного. Він обійняв свою майбутню дружину, чудову Анжелу і їхав попереду загону.
Сьогодні на Анджелі була дуже рідкісна, майстерно зроблена жіноча легка броня, такі шовку чорні волосся вибилися з-під миланського шолома і розвіялися на вітрів, легкий аромат будожив нюх Сун Фея; погляд будь-якої людини нехотячи зупинився на цій чийій дівчині зіпсуючим щастя змінюючих обличчям. Від одягненої у військовій формі Анжели віяло рідкісною сміливістю, що ще більше підкреслювало її безмежну чарівність.
Позаду Сан Фея постійно слідували керівнику загону священних воїнів Петро Чех, золоті вершники Дрігба і Пірс, перший майстер першого Чемборда Френк Лемпард, начальник в’язниці Олег, зламала Лоліта Цезі Ма, який був гвардеєць Фернандо Торрес. У цьому поході взяли участь майже всі майстри Чамбріду. Сон Фей залишив тільки старих висів Бестта і Гордона Брука стежити за зупинкою.
Магічні колісниці її Величності принцеси Танаші і його свита також влилися у стрій.
Ця [просвітлена господиня] перебувала в Чамборді надто довго і зрештою вирішила повернутися до столиці імперії.
Через півгодини війська, що відправилися в похід нарешті зникли у покритій золотими травами степу, які прийшли на проводи жителі Чамбрідда з неохоче поверталися назад, два найбільших воєначальника Чайборду Бітт і Брук довго стояли на міському стіні, і тільки коли останній прапор армії зник за горизонтом, вони потроху відвели погляд.
« Коли їхня Величність повернеться, Чамборд може зробити державою третього рангу... Хм, ні, напевно, все-таки країною другого рангу?»
« Грабіжність другої ранги? Гордон, ви напевно не зрозуміли до кінця, наскільки честолюбним його Величність?» - засміявся вічно блідий Бетт. « Боюсь, що його Величність не входить у плани стати звичайною державою другого рангу... Ніхто не може передбачити, що отримає Чамборд у цих вченнях. Але зараз його Величність поїхав, нам ніяк не можна розслаблятися. Наш люблячий полентися правитель залишив багато справ, які ми повинні закінчити! "
Брук злегка постукав по різцю стіни і прийняв гордий вигляд: «Ха-ха, так, я, як тільки подумаю про ті перспективи, які описав його Величність, відразу переконуюся ентузіазму. Якщо ці цілі дійсно можна досягти, то хто на материку Азерот наважився б зневажати наш Чамборд? "
"Ха, хто б міг подумати, що такий похмурий чурбан, як ти, може бути таким чутливим!"
"Хе-хе..."
Територія Чамборда була дуже мала, які відправилися в похід не надто швидко, але не пройшло й чотирьох годин, як вони залишили золотий степ і увійшли до поблизького Райса.
Хоча Райс був слабою країною, він мав набагато більшу могутність ніж колишній Чамборд. Коли Чамборд був принижений, правитель Райса багато зробив для того, щоб полегшити утиски Чайборда. Двор Чамборд був розлючений, але не міг нічого сказати, у нього було багато багатства, а правитель Райса вихвалявся перед іншими господами: « Якщо мені потрібні гроші або жінки, то я можу в будь-який час отримати це за допомогою Чемборду...
Отже, цю країну можна було вважати одним з ворогів Чамбрідда.
"Ввага, армії, всім залишатися тверезими!"
Чех зробив жест рукою, і двадцять з більше ніж чимось святим воїнів, яких призначили розвідниками, розпорошилися; все, що відбувалося в радіусі чотирьох-п'яті чи від військ, було під контролем загону Чамборда.
У небі ширяв величезний птах з розмахом крил понад 1 метр. Члени загону бачили раніше, як ця пташка спускалася і сідала на стрілу Сун Фея, любовно щебеча, вони знали, що це його улюбленець, тому ніхто не став пахощувати загальне настрій та стріляти в птаха.
Зрештою, просунувшись у Райсі приблизно на десять кілометрів, вони натрапили на заставу.
Це була звичайна обшарпана вистава, які будують на кордонах держави, як правило, туди скеровують тягнути лямку п'ять-шість солдат з бідняків. Якби почалася справжня війна, вони б не мали жодного уявлення про неї. Але усіх учасників конгресу дуже здивувало несподіване знайомство з правителем Райса та його великою частиною.
"Стоять!"
Сун Фей змахнув рукою, що йдуть попереду загони миттєво зупинилися, навіть бойові коні, на яких вони сиділи, теж як ніби зрозуміли наказ і всі разом припинили рух.
Однак пролунав скрегіт, і вони блиснули холодні клини. Усі були направлені на Райса, який був попереду. Все сталося так, ніби гора впала на гору, що воїни Чамбрідда не приховували своєї ворожості і жорстоко поводилися з ними. Якби Райс наважився зробити що-небудь, правителю було б достатньо віддати наказ, воїни кинулися б в атаку і порубали би їх у фарш!
Через ворожість та войовничість людей Чамборда великий правитель Райса змінився, і він відчував біду. Він негайно надав своїй обличі льстиву посмішку і вийшов з кола захисників його охоронців, він розкрив руки, щоб показати відсутність поганих намірів: « Ваша величність, шанований правитель Чамборда, ви нас неправильно зрозуміли, ми не мали на увазі нічого поганого!»
— У чому справа? — запитав той, хто сидів на чорному псі Сан Фей.
« Уважання Величності, шанований правитель Чамборда, я дізнався, що ви збираєтеся брати участь у вченнях і тому зробили далекий похід, тож спеціально відправив придворних та канцлера, щоб зустріти вас тут. Раніше між Чамбордом і Райсом виникали конфлікти, ворожість, але це все в минулому; з сьогоднішнього дня двір Райса хотів би стати найкращим другом Чемборга, прошу прийняти ці скромні подарунки..." - сказав він Рассові помахнув рукою, кілька охоронців обережно ввели чотири важких залізних сундика та зі гуркотом опустили їх на землю. Коли відкрили кришку, з неї полилося золотого світла, яке різало очі; всередині були золоті монети імперії.
Виявляється, що начальники Райса зібралися тут і його правитель прийшли доручити подарунки та принизливо просити миру.
Сан Фей не встиг ще нічого сказати, як в той же момент всі солдати і генерали відчули, що всередині їх перекатується щось гаряче, все міцно вхопили зброю, ще більше випрямили спини, їхні серця охопила гордість.
Сан Фей простягнув руку і помахав нею в порожньому пустоті; у руці з’явився довгий гострий спис із чорною рукою.
Ця сцена викликала велике здивування у всіх людей Райса. Вони були стурбовані тим, що легендарний, блискучий як комета, правитель Чамборда на повертку виявився жорстоким лицеміром, крім того, їх потрясло те, як Сун Фей це зробив, він витягнув з порожньої списи, не викликав коливань войовничості і магічної сили; його сила виходила далеко за межі їхньої уяви... Сила Чамборда справді виявилася такою, як її описували в донесеннях, її неможливо було оцінити!
Поквапивши списа золотих монет, Сун Фей не почав плакати з чорного пса лише тоді, коли пройшло досить часу, і на збентеженому обличчі правителя Райсу виступив холодний піт, він злегка помахнув рукою, солдати підстебнули коней та безцеремонно винесли чотири сундука з золотими монетами.
Правитель Райса нарешті переклав дух і зміг випрямити своє товсте тіло. Він змахував рукою, і кілька воїнів привели понад десяток чудових дівчат віком вісімнадцять-дев'ятнадцять років. Вони одягнені з великими виробами, які нагадують тюльпан, вкрай спокусливі; їх старанно нарядили і навчали. Однак на подвір’ї стояла глибока осінь, було дуже холодно.
Сон Фей був здивований, бо зрозумів це.
Ці дівчата також були частиною підношень правителя Райса.
Сон Фей трохи замовк, потім злегка помахнув рукою, воїн підігнав колісницю і розмістив на ній усіх дівчат. Сон Фей не відмовився від подарунка; дівчата спочатку вважалися презентами, з ними поводилися і виховувалися як рабинь. Якщо б він їх не прийняв, то їхня доля від цього не покращилася... Можливо, навіть набагато трагічніше. Може бути, що він взяв цих дівчат і ніби викупив їх. Звичайно, Сан Фей не планував влаштовувати гарем.
Люди Райса трохи розслабилися, коли побачили, що правитель Чамборда прийняв два подарунки.
« Я ще влаштував бенкет, щоб привітати його Величність правитель Чамборда і його хоробрих чоловіків, не знаю тільки...» - з льстивою посмішкою на обличчі намісник Райса хотів було ще більше скоротити дистанцію між двома країнами, але Сун Фею було достатньо лише кинути головою, аби слова застрягли у нього в горлі, більше він не посмів нічого говорити.
Сун Фей з холодом подивився на цього блідого товстяка і зухвало сказав йому: « Я хотів порівняти Райс із землею копитами коней та стократним розміром відплатити вам за те, що ви зробили Чамбрід. Але ви були розумними, я прийняв ваше золото. Але для вас все так просто не закінчиться, вам краще завжди бути такими розумними, інакше двір Райса не зможе витримати нашого гніву!» - Сун Фей кілька разів вимовив слово « розумний" і вклавши у свої слова всю зневагу та ганьбу.
Но...
"Так, так... Ми будемо найприємнішими друзями, друзями і друзями.
Правитель Райса не наважився щось протиставити цьому, він постійно відчував гнітючу силу, що походила від правителя Чамборда, його коліна підторгувались, і він захитався, якщо б той не підійшов вчасно гвардеєць, то впав би на землю, покривши ганьбою своє ім'я правитель.
« Дружиня? Запам'ятайте, більше не треба говорити мені таких слів, тому що ... Ви цього негідні!»
Сун Фей обурився, один помахом рукою — і війська Чамборда рвали вперед, донісшись вою, вони вилинули, наче невтримуваний сталевий потік, навіть земля тремтіла під їхніми металевими копитами. Сонце віддзеркалювало їхні нові доспехах клинка басейну, люди були приголомшені, ніхто з Райса не наважився подивитися на це військо. Шамборда, Холодна військова армія, примушувала їх тремтіти від страху.
Побачивши, що армії Чамборду видаляються, правитель Райса встав і став дуже дихайним.
Непоганий молодий чоловік з виглядом палаца підійшов, щоб підтримати правителя Райса. Він неохоче кинув розлючений погляд на тіні вершників вдалині і з ненавистю сказав: « Проклятий правитель Чамборда, як він може так принижувати Його Величність! Хм, нехай поки зрадіє, піднакопив трохи сильний і вирішив, що у нього в світі немає більше ворогів. Ха-ха, ще невідомо чи зможуть їхні війська живими дістатися до Санкт-Петербурга, столиці імперії. Краще, щоб вони загинули від рук тих людей. Жалко тільки ту красуню, невіста правителя Чамборда - справжня чарівна..."
Р-р-ар-аз!
Раптом зі свистом влетів гострий меч і потрапив прямо до рот молодого палаца.
Його очі застигли, він не міг повірити в це. Зі свистом пролетіла стріла з білим пір'ям і встромила в його лоб...
"Магічні стрілки з Чамборда!!"
Люди Райса збилися в безладну купу, опущені панікою гвардейці загнили наляканого ще більше правителя райсу у середину; вони побачили на відстані сто метрів вершника з луком в руках, шерсть полум'яного звіра розвівалася на вітру... Це був Магічний стрілок [особистий], з тих, які показали свою магічну силу у війні зі союзною армією дев'яти держав!