Люди були приголомшені, побачивши як Луано на колінах благати про помилування.
Жителям Чамбрідда здавалося, що вони бачили абсурдний сон. Свята церква як жахливе величезне створіння, зі своїми вартовими псами, які могли робити все що їм захочеться з розумінням в дочірніх королівах. І тепер, зарозумілий лідер храмовиків благає про помилування, стояв на колінах перед королем Олександром ... Що трапилося?
Але те, що сталося далі, ще більше шокувало мешканців.
Зловісний [Лисий змій про дві ноги] Золя впав ниць і підповз до ніг Фея, немов побитий пес. Чамбордці ніколи не бачили, щоб він так принижувався. Священик почав цілувати чоботі короля, примушуючи тремтячим лійним голосом: « Милостивий Володаре, пробачте вашого нерозумного слугу Золя! Я винен, вічно винний! Як же я міг не зрозуміти, скільки велика людина переді мною! Прошу, пробачте ваших жалюгідних рабів!"
Побачивши, що обидва їхні боси розгубилися через свою пихатість, вони повзають на колінах обадуючі монахи та церковні провідники обмінювалися непорозуміннями. Після цього понад сто служителів церкви, похитнувшись і схилившись один за одним, не сміючи більше виступати.
Усі вони займали низьке становище у Святій церкві, так що багато людей не знали, що означає це золоте бойове кільце в короля. Але, вони добре знали Золя і Луано, злі шакали творять все що захочуть. Довго спостерігаючи за поведінкою і майстерністю двох босів та їх обличчя можуть сказати що вони зустріли людину, яка не сміє протистояти.
"Владика вибачте, будь ласка!" Хором благала сотня людей.
« Владика? Ха-ха, що ще за Володар?"
Фей посміхався, дивлячись на колінопоклонну юрбу слуг Святої церкви.
« Владика... Вы.... Ах, так, ви не Володар.... Ах, ні, я маю на увазі.... Я.... Я... Я..."
Золя міг вигадати 1000 смертельних пасток, але в смертній ситуації всі його думки плуталися і не даючи зосередитися.
Навіть той, хто володіє [Золотним бойовим перснем] може вважатися легендою, що вже казати про подвійне золото кільце? Одного разу, Золя пощастило потрапити на банкет для верховних служителів Святої церкви в Санкт-Петербурзі, і він власними вухами чув розмову Папи та Зенітського імператора про Вибрані Богом, які вони поділили [Золотним бойовим кільцем]. Ці люди завжди були в тіні, хоча знаходилися на вершині ієрархії церкви, виконуючи таємні місії Його Святоїшества. Мало хто знав, чим вони займалися або як виглядали, але завдяки своєму статусу в майбутньому ці люди могли претендувати на папський трон чи у гіршому випадку на управління одним із підрозділів церкви. Як би Золя посмів перелічити Фігуру такого масштабу, адже він всього лише єпископ крихітного королівства 6 ранга в імперії 1-го рангу?
Мало йому було напоротися на цю велику шишку, так він ще, очевидно, умудрився залишити про себе огидне враження. Крижаний жах пробирав Золя до кісток. Він би і радий задобрити цього чоловіка, але хіба цим він не розкриє його особистість, все-таки той може бути на секретному завданні Його Святості?... Він же справді Володар і просто робить вигляд, що я помилився?
Золя був готовий провалитися крізь землю.
Коли Фей дивився на натовп служителів Святої церкви, які смиренно сиділи перед ним, він стрибав від щастя. Хто б міг подумати, що його імпульсивне рішення змінити режим [Варвара 20 рівня] буде таким успішним?
« Не переді мною вибачення, а перед пораненими!»
Фэй дуже хвилювався розкритися прикидаючись занадто загадковим і вирішив повернуться до минулої теми розмови. Показавши пальцем на лідера храмівників Лучано, сказав холодно голосом
« Так, так...»
Для лідера храмовиків Лучано ці слова були проблиском надії.
Вони відразу кинулися до постраждалих і, вклонившись, обступили жінку з Золя та допомогли їй піднятися. Луано, яка була зацікавлена в тому, щоб доглядати за нею, прищепив їй почуття і Золя покинув читати над нею цілющі закляття. Молоко-біле світло з його долоніній залив жахливі рани на спині жінки, і вони прямо на очах стали затягуватися.
Побачив це, Фей зацікавився.
Це заклинання Божественного зцілення Святої Церкви було подібне до [Зельє здоров’я] зі світу Діабло, але дало велику свободу дій і могутності. Зрозуміло, що Свята церква стала панівною силою на Азероті з таким-то ноу-хау.
« Ти мало не вбив Анжелу, а це було б не виправити ще десятьма тисячами заклинань.» — Погрожуючи проговорив Фей, холодно дивлячись на Золя́.
« Твоя милість, — помилуйтеся! Я б не посміяв, я б у голову замучився!» - від згадки про це, все тіло священика здригнулося, він впав ниць перед Феєм і благав крізь сльози: « Ваша милість, визнаю свої гріхи, а я виконаю будь-який ваш наказ, навіть якщо це буде коштувати мені життя! »
Страх повністю оволодів [двогим змієм].
Фей навіть поп'ється від огиди. Проте, на даний момент ні його сили, ні навіть об'єднаної сили Чамборда не достатньо для протистояння з могутністю Святої церкви, різниця сил занадто велика, як між свічкою і сонцем. Розуміючи це, він не міг піддаватися емоціям, але все створене цією п'яною силою пари ретельно відклав у себе в пам'яті, щоб розквітатися одного дня. Тому просто махнувши рукою: « Гаразд, цього разу ми будемо вважати справу закритою, але далі слідкуймо за своєю поведінкою в Чамборді. Наступного разу, коли ви назвете моє незадоволення, пробачте мені не чекайте!»
« Так! Так! Так!»
Почувши ці слова, Золя заплакав від радості.
На щастя, милосердний Володар вирішив закрити питання. Адже, якби йому спало на думку задати його і Лучано тортурами, ймовірно навіть Папа, дізнавшись про все, вважав би це заслуженим покаранням. Яке ж везіння, що Владика умертвив свій гнів і вже в майбутньому Золя - використовує всі свої можливості в Чамборді, щоб помазати короля. Не можна пропустити шанс заслужити таку перспективу.
« Не мозолейте очі. Даю вам час потурбуватися про поранених і розслати їх від дому до дверей, а потім зникніть.." Фей махнув рукою з явним нетерпінням.
« Так! Так! Так!»
Золя́ і Лютано кланялися, як введені. Потім вони швидко повернулися і почали давати накази монахам та храмовим слугам: « Швиденько! Швидко подбайте про цих нещасних дітей Божих! Ви всі перегнули палицю! Видати кожному потерпілому по 10!... Ні! 20 золотих монет!»
Побачивши, що деякі поранені рухаються важко, Золя відразу вхопився за цю можливість: « Застосуйте мою карету для доставки поранених від дому до дверей і не змушуй їх страждати ще більше! » (Сміх) Єпископ Золя так любив цю карету, що сам не щодня користувався нею, а тепер хоче посадити в неї цих брудних плесбеїв?
« Чого витріщились? Виконуйте швидко, тупиці!»
Сердіто прикрив Золя, і відразу ж повернувся до Фею: « Ваша милість, ви задоволені моєю турботою? »
20 золотих монет становили річний дохід середньої сім’ї Чамборд, і більшість тих, хто страждав від нападу на облогу та умирати, єдина серйозно поранена жінка отримала компенсацію 100 золотими монетами, а навіть була зцілена єпископом. Золя́ і Лучано не шкодували грошей, щоб відкупитися.
Гнів Фея трохи згас, і він махав рукою: « Гаразд, вільні.»
Дуже рідко буває нетерпеливості.
Але Золя́ і Лучено не тільки обурювалися через таке ставлення, вони вважали його правильним для Обраного Суверена Бога. Вони зробили три кроки спиною і тільки потім шанобливо усунулися зі свого плівки.
Побачивши, що огидна свору святої церкви відступає з хвостами, натовп у Чамбрідді вийшов із оцепеніння. Захоплений гомон оточив короля Александра. Ще один захист, який дав нам справедливий правитель, приніс велику користь. Тут же вулиця наповнилась оплесками і побажаннями короля довгого життя.
Красуна Анжела і злакудра дівчинка Емма стояли серед радісного натовпу, дивлячись на Фея очима, повні преклоніння та любові.
Лампард тихо розвернувся і пішов.
Раптом Фэй відчув на собі натовп церковників. І помітив в окошці мимо Магічної золотої карети чарівного юного блондинчика з синіми, як море, але болючими очима. Від погляду цього хлопчика у Фея з'явилося дивне відчуття.
Хто він?
З незрозумілої причини він змусив Фея відганяти з цікавості.