« Ах... Олександре!"
Коли Анжела повернулася і переконалася, що це він, вона навіть зайшла від радості.
У момент, коли поруч з нею виникла висока фігура, вся напруженість ситуації миттєво розвіялася. Іскорі знову запалилися в її очах, а тривоги і печалі вже не здавалися такими безмежними.
Лампард, який стояв поряд з Анжелою, теж зміг відпустити свій гнів і прибрав руку до ефеса меча. По натовпі прокотилася хвиля негромових привітань. Присутність короля Олександра миттєво дала всім відчуття моральної підтримки. Жителі вірили, що в цьому світі немає нічого такого, як король Олександр.
« Зняв ланцюг і зник з очей моїх.»
Він спокійно наказав Фей, вперши владний погляд на жирного монаха, який тримав одну з полонених зачарованим ланцюгом.
Толстяк почав обурюватися на таке хамство, але п'ятою точкою він явно відчув ауру небезпеки від молодого чоловіка перед ним. Самозбереження буквально кричала йому: « Не перечь йому, або буде худий! »
Ніби зачарований, ватними пальцями він ослаб ланцюг і розвіяв [Замок світла] на шиї каштановолосої дівчини. Наче переляканий кролик, дівчина кинулася за спину Фея, де Анджела відразу вступила у обійм і взялась потішати, заспокоюючи погладьаючи по голові.
Фей просто стояв перед дівчатами, ніби закриваючи їх собою. У цілковитій мовчанні він лише дивився на присутніх.
Тільки дивився.
Але під його поглядом такі люті новосформовані храмники з'їдалися і могли тільки трястися від страху.
Ніхто не смів зустрітися з Феєм очима.
Коли погляд Фея падав на когось з ченців, відповідальних за утримання [Замків світла], по їх засмагликами пробігав холодок, ніби хтось завів сокиру над їхніми шиями. І в той же момент ланцюги з [Замком світла] висковували із ослаблених рук, ніби це були не звичайні їм інструменти слуг церкви, а розкалене залізо.
Нещасні полонені жінки, ледве звільнившись, негайно вскакували з землі і кидалися за спину Фея.
В їхніх очах він був надійним будь - яким укріпленим муром. Лише пару тижнів тому ця людина стала променем світла, що відкривало шлях до міста через блокаду Чорно-мого війська, тепер же він був рятівною тінню, в якій вони ховалися від кігтів смерті.
Топ. Топ. Топ.
Не звертаючи уваги на страх монахів і храмовників, Фей прямо прошепотів золотою карою. Навколо карети стояв караул з дюжини лицарів в повній бойовій готовності, але жоден з них не посмів перешкодити Фею шлях. Вони розступилися, ніби Фей і був їхнім паном.
Він підійшов до карети і постукав у двері: « Вийди, це розмова.
Ні звуку не доносилися з екіпажу.
У ньому була жахлива тиша.
« Моє терпіння на кінці,» - Фей насупився і випустив ауру Варвара 20 рівня. Миттєво хвилі запеклої енергії розійшлися від його тіла, даючи зрозуміти, що він ось-ось вибухне.
Я відразу ж почув скрип.
Неохайний, ніби б звук дерев'яного дверцята змусив серця людей заміряти.
Тому що [Лисний змій про дві ноги] знову вийшов до них.
« Так це ви, Ваша Величносте Олександр...» — [Двуногий змій] Золя́, цей безсовідний жадник, цього разу не стояв на підніжці, він спустився на тротуар і вклонився, посміхаючись: « Я планував відвідати Його Величність Александру через 5 днів після офіційної коронації Імперією Зеніт. Не очікував, що так скоро побачу вашу Величність. Будь ласка, прийміть щирі вітання з майбутнім сходженням на трон від Святої церкви та її смиренного служителя Золя.
У всіх навколо очі на лоб полізли.
Найбільше здивувалися монахи і храмовики, перед ними ніби виявився якийсь незнайомець. Хіба не божевілля, щоб їхній нікчемний повелитель Золя и зашукав перед кимось як добродушний старенька? Навіщо йому лебезити перед цим молодим королем? Що, врешті-решт, відбувається?
Лише Лемпард, який стояв трохи осторонь, помітив, як Золя багатозначно похитав головою і дивився на Луано, коли виходив з карети Александра.
На жаль, Фею не було справи до лестощів.
Він не збирався грати в ввічливу розмову.
« Яке право мали мої люди? » — прямо запитав Фей, вказуючи на все ще тремтячих дівчат і жінок, які згвалтувалися навколо Анжели. Його гнівний погляд бурив Золя з-під нахмурених бровей, даючи зрозуміти, що якщо [Двоногий змій] не дасть задовільного пояснення, наступним в Золеві буде щось гостріше.
Дивно, але навіть після цього, більше схожого на звинувачення, питання [Лисый змій] не втратив терпіння. Він простежив за декларуючим пальцем Фея і на нього раптово знизилось осяяння. Золя сказав з усмішкою: « Твоя Величносте, справді недослідимі Господні шляхи, я раптом зрозумів, що можливо, її Високість Анжела була абсолютно права. Здається, сталася якась помилка, яка на щастя згодилася. Але, Ваша Величносте Олександр, Свята церква насправді отримала донесення, що у Чамборд була застосована магія неживі і папа Мішель Платні наказав ретельно розслідувати цю справу, як єпископ Чайборда я просто був змушений діяти!!"
« Це перший і останній раз. Якщо Святий Церква потребує арештувати когось з моїх підданих, то спершу я повинен бути відомим."
Фей не виказав нічого поганого [Двоєного змія], незважаючи на все його підобострасті. Його погляд ковзав над головою Золя - поки, врешті-решт, не впав у пересмажену кров'ю Святого Лицаря Луано. Зупинившись на ньому, Фей вигукнув: « Ти негайно поспішив! »
На мить Лучано здивовано завмер.
Але вже наступного разу лідер храмів почав закидати.
Якийсь нікчемний, як букашка, король, сміє так грубо поводитися з поважним 3-зірковим Рыцарем Святої церкви. Тоді він виправив бороду, готуючись до атаки. Аж раптом помітив, що єпископ Золя тихо хитає головою і стоїть за спиною. Рицаря відразу ж згадав про те, що він прочитав у Святій церкві, як нерозвинутого. Але тепер перед ними стоїть зовсім тверезий чоловік. Лучано відразу ж роздратувався, поспішав і постав перед Феєм.
"Король Олександр, які будуть накази?"
Фэй оглянув лицаря з голови до ніг, потім перейняв погляд на відтіснених до узбіччі міста, серед яких була та бідна жінка з ранами від батаків і процідив крізь зуби: « З тебе вибачення і компенсація в 100 монет".
"Ти..." - Лучано ледве стримувався.
Проте, [Двоногий змій] Зуля́ раптово згорнув Лучано за край плаща, а потім кивнув монахам, і ті швидко зрозумівши, відразу піднесли в руки Лютано 100 монет. Золя підмигнув Священному Ритицарю і той погодився підійти до потерпілої, висипав їй 100 монет на голову і тільки він повернувся, щоб піти...
«Стоять! Я щось не чув вибачень. "
Дивлячись на все це, Фэй раптово зупинив його.
Тоді з-під ніг лідер храмовиків Луано розійшлося срібне бойове кільце. Діаметр кільця досяг п'яти-шість метрів, явно демонструючи могутність Святого Лицаря 3 зірок. Лучано кинув на Фею холодний погляд, як би сказати: « Якщо будеш зариватися, я не подивлюся, що ти король»
Фей переключився в режим ↓Паладіна̄.
Він не сказав ні слова.
Тільки спокійно пішов прямо до Луано.
На третьому кроці, сталося те, чого ніхто не очікував - золоте бойове кільце поширювалося з-під ніг короля. Звичайно, сила Паладіна 12 рівня перевищувала силу Святого Р. Рицаря, але як не дивно, вона також була замерзла, наче гром поразився.
Вони не могли повірити своїм очам!
Це справді золоте бойове кільце?
Здатність викликати срібну сережку є ознакою великої доброти небесного Отця. Але у Святій церкві були тисячі лицарів зі Срібним бойовим кільцем, ті ж одиниці, які здатні закликати Золоте військо, ставали елітою Священних Лицарів. Ще б, оскільки таких Божих улюбленців не більше 10 з мільйона, тому будь-який дар Золотого бойового персня зрештою ставав однією із найвпливовіших фігур Святої церкви.
Навіть [Лисний змій про двох ніг] Золя, який може в мить розробити 1000 смертельних пасток, тепер розгубився від шоку.
Фей зробив четвертий крок і всі служителі Святої церкви були судорожно вражені. Ще дивовижніше друге Золоте кільце розійшлося з-під ніг короля. Дві світні хвилі наклалися один на одного, але присутність двох різних атрибутів продовжувала відчуватись всередині грізного ореола.
« Вибачайся швидко!»
З силою Паладіна 12 рівня він був подібний до бога, обгорненого золотим сяйвом. Навіть пряди його чорних волосин, люто хлещуче повітря, відливали золотом. Зрозуміло, що цей чоловік був дуже зворушений тим, як його льодовий молот вдарив у серце Лучано.
Паладина зі світу Діабло мала дуже багато спільного з місцевими лицарями Святої церкви, навіть їхні навики були майже ідентичні і аура [Могущест не відрізнялась від Святого Коленц. А король Олександр представлявся їм тепер чудовим явищем Святого Лицаря-відлюдника.
Велика тремтіння блаяла лідера храмівників Лучено.
У той момент, коли з'явилося золоте бойове кільце, він думати забув про протистояння. Його істота виражала цілковиту покірність і жалібні очі на блідому обличчі з благанням були спрямовані на Фея.
« Володарка, пощади!» — Лучано впав перед Феєм на коліна.