Розділ 31. Берхт III
Огляд яструба був обмеженим, тому було неможливо зрозуміти всю історію. Проте Деклейн вбив лицаря, який впав у прірву. Але це була вимушена самозахисту, тому що він напав першим.
Деклейн навіть намагався врятувати цього лицаря, але той був упертий...
Завдяки своїй магії Сильвія стала свідком трагедії, ніби вона була прямо там. Навіть розмови, які вони вели, передавалися їй прямо в вуха.
Деклейн тепер стояв сам на гострому краю скелі. Те, що він не впав на дно дійсно було чудом, але до початку конференції залишалося менше половини дня.
Йому знадобиться ще одне чудо, щоб вчасно дістатися до Берхта.
Деклейн раптово подивився на небо, мабуть, прямо на яструба, і це так її здивувало, що вона відразу ж наказала йому повернутися. Крім того, насувається сніжна буря, і спостереження за нею було б неможливим. Крім того, яструб міг завдати шкоди, і вона намагалася уникати найбільше.
Це було її перше творіння, і вона захотіла зберегти його надовго. Якщо мана в камені закінчиться, вона вирішила перезарядити його, а не замінити.
- Повертайся.
Сильвія розплющила очі після того, як віддала команду.
— Ах? Мисс Сильвия?
Коли вона зітхнула і обернулась, вона опинилася обличчям до обличчя з людьми з королівства, про які говорив Сиріо.
- Так ось де ви були... Я з нетерпінням чекав зустрічі з вами...
— Для мене велика честь зустріти вас, новий маг року.
- Вітаю. Я з родини Джудра королівства Леок.
—...
Але Сільвія не хотіла спілкуватися з ними.
***
На залізничних коліях один працівник привітав високопоставленого чиновника.
— Яка ж велика честь!
Заступник директора бюро громадської безпеки Імперіум, Лілію Прим'єн.
Вона була на гірському хребті, коли почула про випадок з поїздом.
— Чи стався вибух і напад?
- Так, дві-три години тому. Але це звичайне явище для Берхта. І вони платять величезну компенсацію, — відповів працівник.
Примьен подивилася в сторону прірви.
- А як щодо втрат?
- Поки точних даних немає, але професор Деклейн і лицар Верон зникли безвісти. І у нас є очевидець...
Прим’єн подивилась у напрямку, куди вказав працівник, і виявила чоловіка з світлим волоссям та молодим чоловіком без свідомості.
— Так, маг і лицар врятували мене, але коли я прийшов у себе, вагон вже впав. Може, на них було вчинено другий напад...
Усатий чоловік розмовляв з кимось ще, коли до нього підійшла Прим'єн, яка потім вказувала на камеру, що свисає з шиї чоловіка.
— Можна я погляну?
- Що? Так, але це мій джерело прибутку...
— Не переживайте. Я подивлюся і відразу поверну.
— Ох, ладно.
Чоловік відразу виявив плівку камери. Коли Прем’єр побачив деякі фотографії, він на мить втратив дар мови.
— А?
Магічний знімок містив 1-2 секунди до і після того, як був зроблений фото, наче коротке відео.
На фотографії поїзд ширяв в повітрі. Вона одразу вирішила, що Деклейн був засновником і не знехтував його фірмовою магією.
Телекінез.
Він зупинив поїзд і настільки безтурботно, що навіть не відірвався від читання книжки. Він був так розслаблений, що здавалося, ніби він змусив парити звичайний олівець.
Прим’ятин, яка роздивлялася знімки, незабаром отримала магічний сигнал з донесенням.
[Рицар Верон мертвий.]
[Він намагався вбити Декляна, як виконував чийсь наказ.]
[Старший професор вижив.]
— Ха-а...
Примьен тихо зітхнув. Вона знала Верона.
Врешті-решт, вони були з одного клана: "Красно народжені".
Хоч він мав свої дивні дива, то був видатним лицарем. Його смерть змусила її відчути гіркоту... але в той же час вона відчула полегшення.
Він був бомбою сповільненої дії, як і Локхарк. Вона була впевнена, що одного дня він обов'язково викличе проблеми.
— Що ви думаєте про знімки? Це було дивовижне видовище. Я магічний аналітик, але навіть я не насмілюся оцінити навички професора Декляна...
- Цього достатньо.
Прим'єн повернула йому камеру.
— А-а! Це привид!
Крик працівник змусив її піти. Вона відразу розпізнала особу, яка раптово з’явилася.
Старший професор Деклейн.
Ніхто навіть не бачив, як він прийшов. Лише мить тому його тут не було, а потім він опинився поблизу.
Не говорячи ні слова, він подивився на скелі і думав про свої обмеження. Його телекінез не зміг подолати оборону лицаря. Крім того, без мани він був несильний.
Навіть зі своїми винятковими здібностями він не міг протистояти майстереві, який народився з неймовірним талантом. Він відчув, як стіна перемагає йому шлях.
Якби не чиясь допомога, саме він був би скинутий у прірву...
— Старший професор, — сказала Прим’єн. - Ваш асистент тут. Він у безпеці.
Деклейн подивився на Аллена, що лежав на шляху і запитав:
- Яка зараз година?
— Зараз 15:30, — відповіла Прим’єн.
- ...осталося 6 годин.
Він зважив можливість потрапити на конференцію вчасно, що здавалося неможливим. Щоб піднятися на скелю без поїзда з низькою стійкістю, потрібно принаймні день.
- Вибачте, але мені потрібно запитати про це, старший професор. Що сталося з лицарем, який супроводжував вас?
- Він помер.
- Через напад?
Пару миттю він мовчав, а потім кивнув.
— Зрозуміло. Професор, а не могли б ви виправити залізничні колії?
Деклейн затуляв очі і подивився на Прим’єн зверху вниз, вибираючи пихатість, властиві тільки знаті. Ніби він дивився на когось незначного. На мить вона відчула, як на неї схлинув гнів, але вона змогла заспокоїти емоції.
— Якщо ви зробите це, можна буде викликати поїзд.
Якщо він зможе відремонтувати рейки до того, як метиль погіршиться, то може викликати поїзд у режимі очікування, щоб той відновив свою роботу і збільшив шанси швидко дістатися Берхта.
« Це ж піде вам на користь, професоре, чому ви так дивитесь на мене? Від цього мені лише хочеться вирвати їх ...."
- Це буде набагато краще і швидше, ніж йти пішки...
— Нет.
Прим’єн закрила рот і закотила очі.
« Він народився з природним талантом дратувати людей?»
— Дайте пройти.
Однак справжньою причиною цього було виснаження. У нього не залишилося манів, щоб застосовувати магію. Вона неправильно зрозуміла ситуацію, оскільки зовнішній він виглядав ідеально.
— Добре...
Він злегка схилив голову і відійшла в бік, схопивши працівника.
— Оскільки ви нічого не робите, полагодите рейки доти, доки сніг не пішов ще сильніше.
Звісно!
- І ще дещо. Це єдиний шлях до Берхта?
— Ні, це далеко, але є сухопутний і морський шлях по інший бік гори.
— Хм?
Прим'єн відчула щось дивне, розмовляючи з працівником, що спонукало її озирнутися. Але там нікого не було.
Деклейн вже зник.
- Це було "Прискорення"?
Невже він вирішив, що буде швидше пробігти по скелі використовуючи магію підтримки, ніж розчищати шляхи? Вітер був сильним в цьому регіоні, і можна було запозичити силу елементів ...
- Скільки він має мани?
Його здібності виходили за межі уяви. Він виявився сильнішим, ніж його представляли в повідомленнях, якщо взяти до уваги той факт, що він зупинив поїзд від падіння у прірву за допомогою телекінезу, вигнав десятки атак, переміг Верона, безпечно піднявся по скелі і все ще мав достатньо мани для застосування просування магії « Прискорення».
Чи був його запас мани завбільшки з океан?
Прим’єн клацнула мовою.
— Ох... — Нарешті зітхнув помічник.
Прим’єн відразу підійшла до нього і запитала, поки він озирнувся навколо:
- Як вас звати?
- Що? Ой, я... Э...
- Професор залишив нас.
—...
Аллен втратив дар мови, а на його очах виступили сльози.
Прим'єн нахмурилась і додала:
— Я не это мала на увазі. Він живий, але поїхав на конференцію Берхта. То як вас звати?
— Ах, да! Я Аллен.
— А ваш вік?
— Мені 24 роки. Ви повинні мене вибачити. Я його асистент. Мені потрібно негайно відправитися за ним ...
— Ви все одно запізнилися. Просто зливайтеся наступного поїзда.
***
Зараз - 21:30.
Конференція Берхта почнеться в 21:53, бо, як сказали старійшини, у той час зійдуться зорі. Таким чином, усі учасники мали 23 хвилини перед тим, як їх вважатимуть запізненими.
Сильвія йшла вулицями четвертого сектора Берхта.
—...
Подорож до Залу Старша була розділена на два проходи. Гільтеон та інші голови сімей вирушили по правому проходу, а асистенти — ліворуч.
— Сильвіє, як тобі життя в університетській Башні Магії?
— Ми повинні спробувати провести свій збір. Це буде хорошим досвідом.
Дворяни, які йшли поряд з нею, не давали їй спокою.
Вона недбало відповіла:
Звісно.
Так само як яскраве світло приваблювало метеликів, вона привертала до себе інших людей. Всі вони намагалися заговорити з нею лише тому, що вона мала великий магічний талант.
- До речі, ви знали? Півтора сім’ї Юклайн ще не прибув.
Почувши це, Сильвія відразу наволочила вуха. Це була Пенія, асистентка сім'ї Вілліон з королівства.
— Не можу! Якщо сім'я Юклайн буде виключена... Це буде велика подія.
- Велика подія? До певної міри я це передбачав. Сьогоднішньому главі бракує таланту в порівнянні з його попередниками, і він вже три роки не виявляв жодних досягнень. Ходить чутки, що його здібності - це фальш.
Цього разу Джейрон, асистент сім’ї Рівінд з імперії.
Сильвія хотіла б сказати кілька слів про почуте, але дотрималася.
Посередні люди завжди будуть заздрити геніям. Тимчасом, генія завжди розпізнає інших гніїв. Тільки вона перевершувала його по таланту, а вони навіть не стояли поряд з ним.
— Ах, ми на місці.
Зрештою вони досягли воріт Залу Старшей, величної святині. Він був побудований на вершині гори, повністю зрізана маківкою.
Як тільки вони чекали, ворота відкрилися. Нервничая, 19 помічників увійшли всередину, де їх зустрів просторовий конференц-зал.
Він був настільки величезний, що 40 чоловік точно не вистачило б, щоб заповнити його. Тут з комфортом могли зібратися й бути присутніми навіть 400 осіб.
За великим круглим столом вже сиділи голови 19 сімей.
Було тільки одне вільне місце — голова родини Юклайн.
Сильвія встала біля Ґільтеону, який посміхнувся побачивши її. Інші асистенти також зайняли свої місця.
Дон! Дон! Дон! Дон! Дон!
П'ять ударів оповістили про час.
21:50.
Залишилося три хвилини.
Сильвія нахмурилась. Як і очікувалось, це не спрацювало. Він не зміг вчасно досягти вершини.
- Перш ніж почнемо конференцію...
Раптом приміщення захопило гучний голос, який змусив Сильвію битися частіше.
— Хочу висловити глибоку вдячність всім, хто відгукнувся на наш заклик.
Великий старійшина Дзекдан.
Колись він був кандидатом на отримання ранги Архімага, але з власної волі вирішив залишити світський світ.
Він займав місце Великого старійшини, яке лежало осторонь від круглого столу і було сховане у темряві.
Дзекдан не міг бачити сім’ї за круглим столом, а голови сімей його не бачили. Сильвія відчувала сильний тиск.
"Чи зможу я кинути виклик комусь на зразок нього, коли досягну такого рівня?"
- Я почну перекличку.
Голос Дзекдана луною рознісся по залу і затряснув її тіло.
— Гільтеон з дому Іліаде.
« Я, Гільтеон, голова сім’ї Іліаде, дуже вдячний за те, що він відгукнувся на заклик Бертахта.
— Бетан з дому Беорад.
— Я, Бетан, шостий голова родини Беорад, кланяюся Великому Старійшині.
Дзекдан звертався до родин: Джудра, Рівінд, Вілліон та інших. І всі вони відповідали, використовуючи гасло, який характеризує їхню індивідуальність.
Але в якийсь момент...
— Деклейн з будинку Юклайн.
Коли Дзэкдан назвав його, Зал Старейшин занурився в тишу.
— Деклейн ще не прибув? — Голос Дзекдана з темряви.
Всі сковтнули, не відповівши. У повітрі росло напруження.
Виключення сім'ї Юклайн.
Це було б несподіваним результатом, але з іншого боку всі вони чекали цього.
Інші сім’ї завжди думали про це, але не наважувалися втілити свої думки в життя.
Падіння Декляна було тим, чого хотіли майже всі тут.
— Якщо Деклейн не відгукнеться, коли його ім’я буде вимовлено тричі, то її відсутність розглядатиме ігнорування призову — грізно оголосив Дзекадан.
Їхнійельм, голова родини Рівінд, посміхнувся, почувши це. Колись він був близьким другом Декляна, але тепер вони були не більш ніж противниками.
У результаті сім’я Юклайн буде виключена з 12 традиційних сімей.
Зміцнений магією голос лунав безжалісно. Сильвія подивилася на великий годинник, прикріплений до стелі Залу Старшей.
53 хвилини вже пройшли.
— Деклейн з будинку Юклайн.
З моменту заснування Берта сім’я Юклайн ніколи не виключалась з 12 традиційних сімей. Отже, якщо він не відповідатиме на заклик після трьох промовців його сім’ї вперше за 200 років.
Це було б великою ганьбою для його сім’ї.
— Деклейн з будинку Юклайн.
Сильвія озирнулась. Дехто стримував усмішку, а дехто відкрито посміхався. Обличчя її батька не виражало жодних емоцій. Але жоден з них не хвилювався за Деклейна.
На думку Сільвії, цього було достатньо, щоб зрозуміти, що Деклейн жив неправильно. Їй стало шкода його.
— Деклейн з будинку...
У той момент, коли його ім'я мало бути вимовлено втретє...
СКРР!
Роздався гучний скрип. Здивована, Сильвія подивилася на вхід. Головний двері конференц-зала привідкрилася, і через проєм хлинула метиль.
—...
Дзэкдан замовк, не договоривши. Всі очі звернулися до входу.
Там був старший професор Деклейн.
Весь покритий снігом, він увійшов у приміщення. Його одяг був одоронений, а волосся розтріпані. Він був схожий на монстра, який повернувся з пекла. Від того зібраного й ідеального Деклейна не залишилось і сліду.
Сильвія зшила кулаки без вагань.
Він був не в кращій формі, але його аура все ще залишалася вражаючою. Ніхто не наважився щось сказати, поки вони дивилися на нього.
— Деклейн, это ви? — запитав Дзекдан.
Деклейн мовчки озирнувся, потім його блакитні очі зупинилися на круглому столі.
Усмішки швидко зникли з облич тих, хто радів його відсутності, а ті, що надіялися на нього виключенням, уникали його погляду.
— Деклейн, я вимагаю відповіді, — знову заговорив Дзекдан.
Він і так запізнився, але Деклейн все одно знайшов час, щоб привести в порядок свій одяг. Він поправив свій одірваний костюм і акуратно зачесав назад мокре від снігу волосся, повернувшись до свого звичайного вигляду.
— Так, — відповів він. — Це я, Деклейн...
Назвавши своє ім'я, він пройшов в конференц-зал. Його походка витримала зарозумілість, а його гордість ніби поглинула весь зал.
- ...фон Грахан Юклайн.
Усі присутні в залі були прикуті до нього.
Тільки Гільтеон тихо посміхнувся, опустивши голову.
— Глава дома Юклайн прибув.
Він не схилив голову, він не використав гасло. Він просто повідомив про своє прибуття.
Це була надзвичайно високовимірна відповідь.
Деякі голови сімей зволікали, тимчасом як деякі незрілі асистенти розкривали роти так, ніби його зовнішність і его зачаровували їх.
що не прийшов вчасно. Мені потрібен час, щоб прийти в себе після інциденту.
— Вы не опоздали. Присаживайтесь.
Після цього він зайняв своє законне місце. У той момент, коли він це зробив, Сильвія зачарувалася видовищем. Певно, що в круглого столу не було ієрархії місць. Але з моменту, коли Деклейн прийшов, здавалося, що саме він лежить на чолі столу.
— Але, оскільки ваш асистент ще не прибув, ваше право виступати буде обмежене до трьох разів.
Деклейн витріщився на чоловіка, який старанно уникав його погляду. Його очі наповнилися гнівом, як ніби він дивився на причину недавнього інциденту.
— Та буде так, — відповів Деклейн.
Йому ледве вистачало сил, щоб говорити щось. Його мана була давно вичерпана, а цей божевільний забіг позбавив його витривалості.
Він перевершив обмеження тільки силою волі.
Єдина причина, чому він все ще тримався, полягала в його унікальному [Характері].
— Що ж...
Усі присутні неправильно зрозуміли його теперішній стан, думаючи, що він розсердився. Навіть і їхнійельм, які завжди виправляли провокаційні зауваження при кожній зустрічі, мовчав, поправляючи поставу.
У даний момент всім здавалося, що сім'я Юклайн була найкращою на континенті. Незалежно від того, що про нього говорили вищесказаного світу, не було жодного сумніву в тому, чи Деклейн стояв на вершині.
Ми почали конференцію Берхта, оскільки прибули представники всіх 12 традиційних і 8 нових сімей.
У цій важкій атмосфері почалося їхнє засідання.