Глава 11.
Екіпаж пройшов довгий шлях, поки не почав сповільнюватися перед замком сім'ї Дехсин.
Естер, побачивши його зачарований замок — миттєво очепеніла від його краси.
Хоча біля входу в замок майже нічого не було, дівчинка все одно дивилася у вікно екіпажу, вихоплюючи кожну деталь природи замку.
Екіпаж минув ще один великий ринок, наповнений великою кількістю людей і лавок, а за хвилину в'їхав у завантажений в тишу сад.
Як далеко ми заїдемо? – Поки Естер намагалася взяти себе в руки, екіпаж зрештою зупинився.
Серце дівчинки знову швидко забилося, коли вона помітила, що вони прибули в резиденцію Великого Герцога.
- Я допоможу Вам, — сказав Бен, відкриваючи дверцята екіпажу.
Естер обережно спустилася з карети, акуратно ступила на траву і озирнулась.
Це той будинок, в якому я тепер буду жити?
Перед величезним палацом стояло безліч статуй. Навіть фонтан виглядав не гірше, ніж у величезному храмі.
Дівчинка, яка вперше побачила подібний особняк, відчула, як її тіло слабне.
Здається, я єдина, хто не вписується у це місце...
Люди з родини Великого Герцога дуже відрізняються від тієї, що все своє життя повзала на дні в якості подружки когось важливішого ...
- Дивіться уважніше, — сильні руки м'яко легкі на плечі застигла Естер. - Відтепер це твій дім.
Руки Дюка були такими теплі, що дівчинка не могла відштовхнути їх.
Будинок... Мій дім...
У мене ніколи не було цього, як би сильно мені цього не хотілося, тому... Тому мені не потрібні будинки і сім'я... Чи не так? – на мить Естер сильно розгубилася.
Але час поза храмом може бути моєю золотою нагодою. Може, це мій останній шанс померти...
... але я хочу мати свою сім'ю, свій будинок ... Нехай навіть на короткий час! Хоча б на кілька днів!. Найбільше на кілька місяців... Це ж нормально?
– Я...
- Давай зайдемо всередину, — Дарвін кивком голови показав дівчинці, яка вже була готова розридатися, на двері особняка.
Естер кивнула і повільно увійшла в особняку разом з Герцогом Дехсин.
Вишуканий інтер’єр і чудові картини, які розвішували скрізь, падали в очі. Дівчинка йшла попереду Герцога і думала, що картинам навколо не буде кінця.
Дворець Телберт, який чекає на них, відразу попрямував до них привітатися. Цей сивий чоловік був членом сім’ї, що багато років віддано служила родині Великого Герцога.
- Ваша поїздка пройшла добре? - Коли Телберт отримав лист про Естер, то не здивувався, побачивши дівчинку біля Дарвіна.
– Да. Де Джуді та Денніс?
- Вони пішли, але скоро мають повернутися.
Почувши розмову, дівчинка з хвилюванням стиснула пальці.
Скоро я познайомлюся з синами-близнюками Великого Герцога... – Коли Естер подумала про це, то знову злякалась. Їхня сім'я одна з найчистіших по крові...
Як би добре до мене не ставився Герцог, я і його сини знаходяться абсолютно на різних сходинках ...
Він купив мені одяг, розмовляв зі мною, дивлячись на мене в очі і ставитися до мене по-доброму, змушуючи мене відчувати себе його справжньою донькою...
Як би я була рада, якби і правда могла називати його батьком... Якщо я не спробую довіритися цій людині, то буду відчувати себе змією...
... Ні, яка ж я дурна.
Дарвін відчув, що настрій Естер несподівано змінився і зупинився:
- Що сталося?
- Нічого. Я трохи розгубилась.
Герцог кивнув, вирішивши, що розуміє стан дівчинки:
- Не хвилюйся, через деякий час ти звикнеш, не підозрюючи, що на думку Естер, — Дарвін повів її вгору по сходах. - Перш за все треба вирішити в якій кімнаті ти тепер житимеш.
Другий поверх будинку займав Дарвін, четвертий - близнюки, а на третьому поверсі раніше жила Герцогиня, але тепер він був порожній.
Також кілька кімнат були відведені під сховище для творів мистецтва, проте Герцог, вирішив привести Естер в особняку, заздалегідь наказав старій покоївці прибрати все.
Піднявшись по рушниці на третій поверх, дівчинка побачила перед собою довгий коридор. П’ять кімнат зигзагоподібно розміщалися вздовж коридору. Заміривши на початку цього коридору, Дарвін кинув короткий погляд на двері кімнат і подивився на Естер:
- Весь поверх тепер у твоєму розпорядження.
- У моєму? - Перелякано запитала Естер.
– Да. За винятком останньої замкненої кімнати.
Дарвін був добрий, але в очах дівчини з’явилось замішання.
Досить було просто дати мені будь-яку кімнату, навіть не даючи вибору... – Це було занадто складно для Естер, якій ніколи не дозволялося вибирати. Що мені робити?.
Поки дівчинка вагалася, хтось почав підніматися сходами.
Всі погляди, включаючи погляд Герцога, миттєво кинулися в бік сходів.
Топот ніг ставав все голосніше, але різко обірвався десь внизу третього поверху.
- Це Джуді?
Джуді був єдиним у цьому особняку, хто міг викликати подібний переполох.
Невдовзі в іншому кінці коридору з’явився Джуді. Він задихався від того, що швидко біг.
- Батьку! - Хлопчик знайшов поглядом Герцога і голосно покликав його. Обличчя Джуді було переповнене радістю зустрічі з батьком, який довго не бував.
Але через секунду хлопчик раптово перестав бігти і застиг на місці. Все тому, що він нарешті помітив дівчинку, яка стояла поруч з Дарвіном.
- А? - Схрестивши руки на грудях і нахилившись голову на бік, Джуді взявся з цікавістю та настороженістю вивчати незнайому дівчинку. - Батьку, хто це?
На відміну від низького голосу Герцога, голос хлопчика звучав чисто і дзвінко. Проте, коли він говорив подібним дивним тоном, то ставав схожим на батька, якого наслідували.
На запитання Джуді дівчинка потиснула плечима. Вона почувалася, наче згрішила, хоча й не робила нічого поганого.
Незаконний баласт - будь-хто подумав би так, якби його батько привів дитину кудись.
З якоїсь причини один з близнюків Великого Герцога не міг поводитися гідно, як син великої людини.
- Джуді, що за манера промови? - Умить відчитав сина Дарвіна, бо знав, що Естер дуже напружена.
- І що такого? Хто це? - Надув губи Джуді, тому що відчув себе винним перед батьком. Хлопчику не подобалося бути поряд з дитиною, яку він навіть не знав.
Джуді сердито дувся на Естер. Хлопчик хотів налякати її, проте Герцог швидко зловив його, і хлопчику залишилося тільки заколювати очі.
Джуді... – Дарвін подумки зітхнув. Я збирався представити їм Естер, коли прийде і Денніс, але мені доведеться розповісти Джуді першому.
- Привітайся, це твоя сестра, — сказав чоловік, який прийняв рішення.
Джуді, почувши це, упустив на підлогу бавовну, яку тримав в руках.
— Дивно, мої вуха такі чисті, — простягнув хлопчик, перевіряючи свої уші і навіть не думаючи піднімати хлопчину. Коли Джуді зрозумів, що не почувся, то раптово помудрів.
- Ти не почув. Це твоя сестра, - спокійно підтвердив правду Дарвін.
Джуді, який був приголомшений цим фактом, злився і тут же фирскнув, продовжую зберігати похмурі вираз обличчя:
- Невже?
– Да.
- Батько, — очі хлопчика стали гострими, а всередині його очей плекали сумніви. - Ти запровадив собі ще одну дитину, а ми не знали про це? Відколи?
- Не можу повірити. Мені потрібно зараз же серйозно поговорити з Алексом, - насупився Герцог, почувши питання Джуді, і надів на віскі.
Алекс, про якого говорив чоловік, був старшим наставником Джуді.
- Це жарт! - Хлопчик вкинув обидві руки, наче здаючись, а потім продовжив допит все з тим самим похмурим виглядом, але вже більш спокійно. - Скільки їй років?
- Дванадцять.
- У мене не може бути дванадцятирічної сестри. Я б знав про неї, навіть якби ти не розповідав.
Дарвінів гнів миттєво вщух, коли він побачив, що його син просто повний сумнівів.
Це був чистий ентузіазм, що Джуді, який відчував огиду до будь-якого навчання, так швидко і точно робив висновки.
- Я її удочерив.
- Так ти дійсно не заробив її десь на стороні, не ховав і не вирішив повернути назад?
– Ні, - твердо відповіла Герцог, щоб Джуді не включав свою багату уяву на повну потужність.
Джуді з підозрою дивився на Естер.
У неї не зелені очі, і вона зовсім не схожий на батька. У неї не той колір волосся, очей і її аура зовсім не така як у батька...
Це дуже дивно. Мій холоднокровний батько вирішив удочерити дитину без єдиної загальної краплі крові?.
Може, це тому, що вона схожа на нашу маму?
Вона схожа на маму, зображену на портреті... Це через колір волосся і очей? – Джуді, продовжував свою аргументацію відвернувшись від батька, який був занадто суворий, і накинувся на Естер:
- Звідки ти?
Естер спокійно слухала розмову і була вражена запитанням, яке вона несподівано отримала.
У очах Джуді все ще читалися сумніви і серце дівчини швидко забилося, коли вона побачила цю настороженість, яка ніби почала заважати їй зізнатися.
– З храму... — Естер спокійно відповіла.
- Храм? Отче, ти взяв дитину з храму? - Хлопчик розбігся запитаннями.
- Стоп! - Дарвін, який з усіх сил стримувався, нарешті закричав: його низький рик виявився настільки сильним, що у всіх встали дибки волосся. - Якщо ти і далі збираєшся нести нісенітниці, йди до себе прямо зараз.
— Ні, я більше не буду. Джуді зрозумів, що його батько дуже серйозний і швидко відступив.
Минулого разу мені заборонили виходити на вулицю протягом тижня... Хоча, кого це хвилює, – Хлопчик подивився на Естер і задумався. Насправді, мені все одно, хто буде моєю сестрою. Мені потрібна сестра лише для того, щоб натиснути Себастьяна по носі.
Я не думав, що це вирішиться так швидко, але це навіть краще! Якби я продовжив думати про це, то точно зійшов би з розуму!
Джуді, у якого був досить просто характер, миттєво заусміхнувся. З озорою посмішкою він простягнув дівчинці праву руку:
- Ти зрозуміла? Я Джуді.
Естер злякалася несподіваної зміни поведінки Джуді, але дівчинка швидко схилила голову і відповіла на його привітання:
- Я Естер.
Спокійна Естер і Джуді, яка виготовляє енергію, разюче контрастували між собою.
Дівчинка уважно подивилася на Джуді мовчазним поглядом.
Його зелені очі мерехтять, наче дорогоцінні камені, а ще його надихає впевненість... Мабуть, він стає лідером, хоч би куди пішов.
Джуді зібрався піти, як тільки привітається з Естер, тому відразу озирнувся і швидко розгорнувся:
- Тоді я піду зустрітися з Себатья... Гей, що?
Дарвін миттєво зловив малого готового втекти. Тіло Джуді, схоплене сильною рукою Герцога, тепер базікалося в повітрі.
Хлопець намагався вирватися і відчепитися за батька. Проте, якби він нерозважливо не рухав руками і ногами, щоб спуститися на підлогу, то тільки після того як Дарвін клацнув його по лобі:
- Куди це ти зібрався так рано?
- Агх. У мене вже призначено зустріч, — заворочав Джуді і потер лоб, яким його клацнув батько.
Дарвін не збирався відпускати сина, тому він підштовхнув Джуді до Естер:
- Ти покажеш Естер кімнату.
https://literna.net/uk/books/420-svyata-yaku-udocheriv-velikii-hertsoh-zaversheno