"Твой клинок призначений для дуелі в стилі браавосського водного танцю. Не так багато користі в бою через те, що дуже важко пробити броню, але якщо ти досить швидко, то зможеш вдарити по суглобах. У Королівській Гавані зараз живе відомий майстер водного танцю на ім'я Сіріо Форель, здається. Якщо ми попросимо його, він може навчити тебе правильно використовувати свою зброю принаймні, це буде корисним умінням. "
Арья з надією подивилася на батька, який раптово відчув замішання через думку, що його дочка навчиться битися. Але коли він побачив, що його молодша дитина не в стані відмовити їй у цьому, то посміхнувся. Дівчата були найтяжчими з усіх його дітей. Як і Ліанне, їй відмовляли в тому, чого вона найбільше хотіла, — підкорятися матері та іншим.
Старк тільки сподівався, що історія не повториться. Йому не раз снилися кошмари про те, як він втрачає її, також як сестру. Одним з найгадніших був, де доросла Ар’я лежала в закривавленому ліжку, а Робб або Бран стояли біля неї. Якщо б тільки його батько був більш зговорений про ідею навчання Ліанне воїнське мистецтво, то вона все ще була б жива. Еддард зробив собі помітку розповісти дочці більше про її тітку і те, чим вони займалися в дитинстві, перш ніж його відправили у долину.
« Добре, я поговорю з ним, як тільки ми прийдемо до столиці. Отже, я так розумію, ви обидва згодні на заручення?»
Діти якийсь час дивилися один на одного, наче мовчки спілкуючись, а потім повернулись до своїх батьків і кивнули, змушуючи обох чоловіків розслабитися.
"Коли Арія проведе деякий час у столиці, вона піде до Кастерлі на рік або близько того, а потім ви обоє зможете провести стільки ж часу в Вінтерфелі зі Старками." - прийняв рішення Нед. Це не був ідеальний варіант, але для початку теж непогано. Адріан виглядав так, ніби збирався посперечатися, але передумав і кивнув, знаючи, що все одно в даний момент не зможе домогтися більшого.
Наступного ранку загін Ланістерів під керівництвом Гаррі приготувався покинути королівський кортеж і продовжити свій шлях на захід, тоді як решта процесії вирушила до столиці. Хоча Бран був розчарований розставанням з сім’єю, йому не терпілося побачити Західну Землю і стати лицарем.
Хлопчик міцно обійняв батька на прощання, потім Ар’ю і повернувся до Санса. Старша дівчина сухо кивнула йому і попрямувала назад до карети, в якій мандрувала з королевою. Покинувши швидкий погляд на них, Джоффрі посміхнувся, і обидва молодший Старка хмуро втупилися на нього. Еддард змерзнув і потиснувся до принца, який був на його батьківщині.
"Я подбаю про твого сина Нед." - пообіцяв той, запевнивши Лорда Півночі, назвав його не титулом, а прізвиськом. Зрештою, якщо заручини між дітьми відбудуться, вони скоро стануть родичами. Чоловік з вдячністю кивнув і усміхнувся синові, коли той сів на коня поруч із Томменом Баратеоном та Річардом Ланністером.
Томмен тільки що дещо як відв'язався від матері, яка, здавалося, сподівалася, що її гнівна праща в адресу короля возиміє якийсь ефект і він передумає, але, на її жаху, Роберт залишався непорушний. Мірселла сиділа на своєму коні разом зі своїми кузинами, збуджено базікаючи про те, що їй представилася можливість відправитися в родове помеття її сім'ї, і, як і Томмен, також ледве змогла вирватись з обіймів Серсея, яка повернулася до карети зі сльозами на очах.
Вони обоє любили її, тому, їм було сумно від майбутнього розставання, але вони дуже хотіли позбутися суспільства Джоффрі, який дивився на них з таким святкуванням, як отримав якусь велику перемогу, і їх відправка до Кастерлі відбулася за його наміром. Тому брат і сестра ігнорували старшого принца й зосередилися на тому, що їм потрібно було зробити.
Тайлер все ще не знав, що сказати Ар’є тепер, коли вони опинилися заручені, тому підійшов до неї і зобразив на обличчі якомога більш добру посмішку. Дівчинка й досі відчувала змішані почуття щодо цього. Ніхто з них не змушував негайно поїхати до Септи чи Богородики, а її батько розповідав про те, що вони й мати не знали одне одного і не любили свого шлюбу на початку. Тепер вони мають міцний союз, який заздрили багатьом людям. Якщо у них з Тайлером буде щось подібне, то, можливо, все не так вже й погано.
« Коли ти приїдеш до столиці, з тобою може зустрітися дідусь. Тому краще я дам пораду заздалегідь. Він поважає інтелект і людей, які думають нестандартно для вирішення проблем. Він знав свого дідуся Тайвіна досить добре, щоб передбачити, що він захоче зустрітися з двома дівчатами відразу після прибуття. Зрештою, одна з них вийде заміж за його вінценосного онука, а інша - майбутня леді Кастерлі.
- Я врахую. але тут хлопчик взяв її за руку і ніжно поцілував, дивуючись на всіх, хто це бачив. Він відпустив її долоню, покинувши наречену з червоним обличчям, а його сестер, кузенів та брата Аррії сміялись.
***** * $xa = aull by + 0}
Стоячи на палубі, Джон відчував на обличчі свіжий морський бриз. Привид, його лютововк стояв поруч з ним, і рука хлопця прасувала вірним захисника. Колосальна статуя біля входу до порту Браавоса була досить страхітливим видовищем. Він ніколи не уявляв собі такого розміру скульптури і дивувався, як місцеві люди створили монумент. Торговці, які поспішали за своїми справами в порту, стурбувалися. Двадцять північян, яких виділив його дядько, хоча Джон все ще відчував себе незручно, думаючи про Нед Старка таким чином, оточили його, обгороджуючи від людей, що проходять повз них. Дивні споруди будинків були настільки різні на те, до чого північяни звикли, що вони дійсно відчували себе тут незручно.
- пролунав чиєсь голос позаду. Джон озирнувся і побачив похмурого чоловіка років сорока п’яти, який з нетерпінням дивився на нього. У незнайомця були яскраво-блакитне волосся, і чисто вигорідте обличчя, повністю спорожніле зморшками. Він був одягнений в просту туніку і штани з червоним плащем, але вони не приховували його потужної статури. Його погляд був повністю позбавлений емоцій, і він уважно вивчав хлопця. Йому сказали, що його зустріне синьолосний чоловік, тому Джон припустив, ніби це той самий хлопець, який відвіз його на зустріч з іншими членами сім'ї. Привид заричав і північні люди поруч перехопили свою зброю.
Так і є. А ви хто?»
« Ти можеш називати мене Гріф. А тепер йдемо, тебе чекає сім'я. Джон роздратувався і пішов за ним, але тримав меч напоготові. Райландер, керівник його групи, невпевнено подивився на нього, але хлопець тільки похитав головою і продовжував слідувати за синьолосим. Зрештою, вони добралися до обнесених муром частного пометування на околиці міста оточеного вартовими, одягнених у озброєння Вестероса і озброєних грізних вершин.
Гріф кивнув, і вони пропустили їх, але при цьому уважно стежив за будь-якими ознаками агресії з боку гостей, які також були насторожі, а, на щастя, ніхто не почав бійку. Їх зустріли вражаючі свої вигляд сади, але у них не було часу помилуватися ними належним чином, тому що Гріфф просто ігнорував пейзаж та впевнено йшов вперед, навіть не озираючись назад.
Незабаром група підійшла до величезного особняка з білого каменю, який сяяв на сонці зі вікнами вітражними візерунками. Головні двері відкрилися, і стало зрозуміло, що всередині все виглядало, не менш вражаюче, ніж зовні. У міру того як було достатньо очей, стіни прикрашали гобелини.
https://literna.net/uk/books/408-hp-kh-got-lev-kasterli-zavershenii