Розділ 2991. Ра праворуч з архангелом.
Він демон. Він огидний бог. Він відродився з попелу полум'я фенікс!
Мо Фань підняв голову. Його очі могли пожерти ціле вогняне море.
Він пішов на зустріч до Саріеля.
- Ваш час минув!
Що охороняють сім архангелів? Порядок у світі людей?
Чи людей потрібно захищати від них? Архангел Саріель точно не вартий свого покликання!
У цей момент на землю зійшов справжній дух демона.
У демонічному тілі Мо Фаня розбудилася душа священного тотему!
Найсильніший вогонь у світі знищить цих тиранів!
Мо Фань підстрибнув на висоту. За його спиною відкрилися вогняні крила, обв’язавши простір навколо хвиль вогню.
З боку Західної вежі пролунав гучний удар.
Сама фортеця, бібліотека, їдальня та навчальний корпус впали на землю. Люди впали зверху наче дощ...
Ті, хто виживе, не могли себе вбити. Їм здавалося, що вони в поганому сні. Західна вежа і всі будівлі перетворилися на уламки.
Декому вдалося врятуватись, але багато хто потрапив прямо в лійку...
Саріеля, маг будь - якого рівня був звичайною людиною. Житви обходилися наче паростки молодої трави...
І тільки один силует залишався непохитним.
У якийсь момент люди не могли відрізнити, хто є божество, а хто демон!
Божество намагалося стерти їх з лиця землі, а демон — дати нове життя!
- Одзава, Удзава... - Не зважаючи на свої рани, Лін підбігла до купи переломних дерев і почала витягати звідти закривавленої людини.
Але коли їй все-таки вдалося зробити це, вона побачила, що це була лише половина тіла...
У його животі все ще зяяла діра від кинджалу, але нижче нічого не було ...
Частина його тіла перетворилася на порох, як і багато інших людей, так само й ціла східна вежа...
Очі Лін були червоними від сліз.
Вона спробувала підняти його, але не знала, як це зробити.
На обличчі Озави не було страждань. Він навіть простягнув руку, щоб потішити трясучу Лін.
- Це і є кінець двох башт? Я думав, що в старості буду сидіти тут зі своїми друзями і дивитися на захід сонця... - Тихо сказала офіцер.
- Та плювати на вежі, їх можна побудувати заново. Але якщо ти помреш, тобі ніхто не поверне! - Лін хотіла обробити йому рани, але навіть не знала з чого почати.
Нижнє тіло було відрубане вітром вимірювань. З таким не в змозі впоратися навіть магу цілителя. І тим більше Лін, яка знала лише базовий медичний догляд.
- Тільки коли мене засмоктало наверх, я зрозумів, наскільки я маленький і слабкий. Я... Я нічого не міг зробити нікого, я... - Раптом його очі зупинилися на Мо Фані в небі.
Він сяяв, наче палюче сонце. Тільки він зміг порівнятися архангелом Саріелем.
- Ти зробив все що міг! Ти молодець! Ти хоробрий і розумніший за всіх людей у двох вежах! Ти герой! Ти врятував усіх, ти розбудив всіх, ви зробили все можливе, Ви не слабкий... - Говорила Лін.
Їй так хотілося сказати йому, не важливо, наскільки людина мала. Він належить цьому світу, якщо він знаходить в собі сили стати на його захист, то стає великим.
Але вона не встигла сказати цього.
Його очі як і раніше дивилися в небо, де билися Мо Фан та Архангел. Але вони вже не блищать...
Він помер.
Він загинув разом з двома вежами.
Дивлячись на його непримиренне обличчя, дивлячись на нього, Лінн не стримався і голосно розридалася.
Він дійсно був молодцем.
Зрештою, хто зруйнував його світ? Хто не виявив поваги й милосердя? Хто знищив вежі, які він так любив?
Хтось готовий віддати своє життя, щоб захистити все це, а хтось топче і знищує це. І це робить архангел з священного міста!
Вона ніколи не відчувала стільки гніву і горя, як у цей момент. Як же вона хотіла стати демоном і порівняти з землею цей світ!
.......
Мо Фань подивився на землю.
Він побачив Лін, покалічене тіло Одзави і руїни валів.
Саріель все-таки знищив дві охоронні башти. Ні злісні злочинці, ні мирні люди не змогли вижити перед його магією.
Він почув ридання Лінн, і в його грудях спалахнув вогонь гніву!
- Ти помреш! - Він обірвався на архангела, наче вогняне метеорит.
Тіло Саріеля оточував міцний пір’я щит, це була священна сила архангела. Але з наближенням Мо Фаня його священна охорона розчинилася, та й сам архангел як ніби міг ось-ось перетворитися на попіл!
Він більше не наважувався руйнувати охоронні башти, від яких залишилося небагато. Адже тепер перед ним з’явилася смертельна небезпека!
Змахуючи крилами, Саріель змив у велике голубе небо. Його тіло оточувало кольорові повітряні потоки.
Але коли він досяг найвищої точки, це сяйво перетворилося на тисячі світлових мечів, які кинулись до Мо Фаня!
Загинивши голову, Мо Фань побачив наближення небесної кари! Ці мечі могли не тільки проколоти тіло, але й душу!
Якщо так, то він і не буде церемонійно з Саріелем!
Мо Фань пробирався крізь град світлових мечів.
Хоча вони залишали порізи на його шкірі, хоча бризки демонізованої крові падали на землю, він відчинив крила фенікса.
Хвилі вогню перетворилися на пучину, яка хлинула у синє небо!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku