Розділ 2990: Святі червоні птахи
Знущання і жорстокість Сариїла перетворилися на насмішку, направлену на Мо Фаня.
- Ти думаєш, що твої хитрощі допоможуть тобі прожити довше? Я, Сариель, нікому не дозволю втручатися в виконання законів! Вмішуватися в суд! - Голос Сариеля гучно і невпевнено.
Коктейль чорного вимірювання, що руйнується, доторкнувся до старовинного замку Східної башти, нависаючого над скелями. Неприступний замок був спійманий лапами звіра, наче крихітна іграшка, і втягнуться у смертельні виміри.
У двох вежах існувала сильна стародавня заборона, і ця вимога могла захищати всіх людей у башти. Але, коли Саріель став жертвою магії вимірювання, заборона не мала жодного значення!
Золотошукача заборона була розорена в клота за секунду.
У холодній ночі можна було побачити, як величну Східну вежу підносить у повітря страшний вітер вимірювання. Тепер висячий міст, який з’єднує Східну та Західну башти, був у просторі.
І висячий міст, і старовинний замок були зламані силою вимірювання так просто, ніби це були крихкі повітряні змії!
*Бам!
Коли висячий міст відділився від вежі, стародавній замок наче звільнився від кайданів і всі на очах були втягнуті у холодне безжиттєве вимірювання.
Це вимірює покривало нічного неба.
І кожен міг побачити, що східна вежа стала наче паперовий листочок, який потрапив у дробильну машину. Спочатку вежу розоряли на тонкі смужки, а потім і перетворили в пил!
Багато в’язнів зі Східної вежі були викинуті з неї у повітря! Живі люди були перетерті в порошок вимірювання Сариеля!
Але найгірше було навіть не це...
Освітні центри, ресторани, бібліотеки, готелі, форти Західної вежі та пишні ліси також підняли повітря.
Листя з дерев зустрічалися один з одним у просторі, видаючи роїючий вуха звук.
Почва, щебень, наплинна плитка, поламані гілки, лавочки, квіткові клумби... Все смішилося разом.
Західну вежу ніби перевернули догори ногами, і речі, та люди випадали в простір. Але люди не могли врятуватися, і їх заносило до жорстокої дроби, перетворюючи людей на солом’яну струмку!
Крики та плач наповнювали повітря, садівники хапалися за дерева, намагаючись врятуватися. Вони були подібні до людей, які відчайдушно боролися з випорожненням води і намагалися не впасти у воду. Люди тримались за останню соломинку.
У результаті дерева разом з людьми падали на землю, а їхнє дике бажання жити аж ніяк не захищало від знищення!
Західна башта також стала смертоносним вимірюванням, де вона перетворилась на порошок!
Стільки невинних людей загинуло... Мо Фань міг навіть відчути запах крові в повітрі.
Архангел Саріел був вкритий божественним світлом, наче найчистіша й непорочна істота у світі. Але його жорстокість і холоднокровність перевищували навіть демонів у Східній башті!
- А що зараз скажеш? - Сариел повернувся, подивившись на Мо Фаня, священне заклинання оточило мага, охороняючи його.
Обличчя Мо Фаня не видавала жодних емоцій, але в душі його запалав жаркий вогонь гніву!
- І це тільки перший крок! Чого ти так на мене дивишся? Що я такого зробив? Ти думаєш, що Мун Сюе зможе вижити на Великій півдні? Люди в моєму списку не будуть існувати у цьому світі. Особливо, ти. Скоро я тебе знищу! - Її погляд був жахливим.
Архангел - вбивця!
Це було справжнє обличчя Сариеля!
Людські моральні принципи і закони не турбували архангела, він сам був суддею!
Мо Фань стояв на горі.
Святе заклинання перетворилось на літери чудового вірша, які верлися біля Мо Фаня. Це було закляття, яке Седлала подарувала Мо Фаню.
Слова закляття не давали Саріелю доторкнутися до Мо Фаню, тому маг мав шанс врятуватися.
Але це і означало, що у Мо Фаня не було шансу застосувати силу демонізації під захистом цього заклинання.
Священні закляття працювало в два боки, Мо Фань теж не міг поранити Сариеля.
- Ти, мабуть, хочеш щоб я розірвав закляття - холодно сказав Мо Фань.
Ні Лін, ні Одзава у Західній башті не могли уникнути руйнівної сили Саріеля.
Сариел не пошкодував нікого! Він убив усіх, хто був у двох вежах!
- І що ж ти зробиш? - Сарієль відповів холодно.
- Я не можу цього допустити! У мене була крихітна надія до Святого міста... Я зовсім не хочу... ти сам нарвався!
Гнів мага досяг вершини!
Терпіння його луснуло!
Раз вже так вийшло... Мо Фань піде до кінця!
Раз вже ви мене створили...
Отже, я знищу вас власними руками!
Вісім душ... Неважливо, чи були вони злими або добрими, вони відразу виникли перед Мо Фанем. Вони прорвали священне закляття, вставши за спиною мага. Такі високі й величні, наче вісім магічних гір!
Демонічне полум’я вкрилося вгору від Мо Фаня, а багрове вогнище огортала ніч у багряний колір. Незліченні червоні птахи піднялися в повітря, закривши собі простір!
Ууув!
Тіло Мо Фаня повзало, тінь священного птаха повільно розкрила свої червоні крила. В одну мить вісім духів запилювалися вогнем, а червоні птахи скидались додолу, наче метеорити позаду Мо Фаня.
Кожного разу вони піднімали неймовірний вогонь, в якому тінь священного птаха перерожувалась знову і знову!
Червона птиця.
Огненная сорока.
Пламний баркут.
Свячена спека — це птах відродження.
Свята Чжу - Цюе!
Кожна пташка була втіленням червоної птиці, кожного разу носячись у небо, вона вдавалася нірвани!
У міфі про червоного птаха розповідається про священного фенікса, а також про Чжу — Цюе (птах на півдні).
І цей міф був прямо в серці Мо Фаня!
Пернатый тотем.
Він не зник із цього світу.
Він і був червоними птахами, які підносилися до небес!
Він був людьми, які противилися!
Врешті - решт птах, що летів у червоному томі, відродився в сильних людей!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku