Розділ 1176. Демон- вовк
Зруйнувало дихання магія обволокало все навколо.
Після слів Мо Фаня, серце Азалії шалено закололося.
Поки б'ється серце...
Ніхто не може протистояти цілому світові, але якщо в серці немає жалю, то так і повинно бути!
Азалія м'яко поклала руку на груди Мо Фаня, серце Мо Фанні шалено билося. Багато людей безцільно проживають свої дні, наче живі трупи. Але цей хлопець сповнений нестримного вогню спраги до життя!
З часом спалахи світла з’явилися в руках Азалії та безперервному потоці, що затягнулося у тіло Мо Фаня. Мо Фань відчував, як всі його сузір’я наповнюються енергією.
Відновлювалася не тільки його магічні здібності. Усі рубці на тілі зникли, переломні кістки заросли і пошкоджені органи загоювались. Мо Фань не знав, як Азалія робить це, але відчував, що він повністю відновлюється.
За короткий час Мо Фань повністю відновився.
Але замість цього обличчя Азалії побіліло, і вона помітно ослабла.
- Хотілося б, щоб ти виявився сильнішим, ніж я думаю. Тому що тобі доведеться зіткнутися з силами, які контролюють стать світу! - Азалія посміхнулася крізь сльози, наче прощаючись.
Мо Фань швидко змінювався. Його веселка стала незвичайного червоного кольору, наче його очі могли вдосконалювати всю енергію хаосу з небосвода.
Підтримуюча раніше демонічна кров почала шалено бурлити в тілі Мо Фаня.
Накопичена перлина відразу ж відреставрувала, випустивши сліпуче сяйво. Проблиски світла, наче гострі мечі, кинулися в хмарне небо.
Мо Фань дуже давно зберігав цю енергію. Він пообіцяв старому Бао, що не буде використовувати демонізацію аж до накопичення перлини. Але цього разу, навіть якщо перлина не наситилася, Мо Фань вже не міг контролювати силу демонізації!
Злодії чорних церков викликали гнів і огиду у багатьох людей. Вони робили все можливе, щоб відправити її послідовників до шеолу. Такі люди не слухали життя.
Але такий обман Парфенона і Священного суду просто розбиває серця людей. Цей світ, керований монстрами, давно знаходиться на межі. А люди у владі показали своє справжнє обличчя!
За таких обставин їм залишається тільки одне. Вони віддадуть ворогам його ж зброєю. І в відповідь на їхню криваву боротьбу за владу вони присіють землю їхніми трупами!
.......
Позаду Мо Фаня з'явилася величезна біла тінь, це був демонічний вовк-імператор, покликаний із підземних земель. Вовк пильно дивився на священну гору. Слабкі істоти помирали від одного його спопеляючого погляду!
На голові Мо Фаня був мерзенний білий. На його спині наче проросли білі голки, і все його тіло поступово набувало вовчий окрас, один у ніби демонічного вовка за спиною. Його м’язи розбухали, наповнюючись демонічною силою!
Спостерігаючи за перетворенням Мо Фаня, Азалія не могла вимовити і слова.
Хоч його тіло все ще зберігало свої обриси, то вовчий окрас за одну мить зробив його схожим на вовка з шеолу. Азалія почувала себе зовсім нікчемною перед сильним крижаним диханням, що походить від його тіла. Вона була впевнена, що навіть з темною контрактною силою вона б не змогла здолати Мо Фаня в такому стані!
Темрявий змій вже був дуже небезпечним для людства. Але Мо Фань з налиті кров'ю очима був ще страшнішим!
Тогочасний змій видав гучний рев. Він мав здатність передбачати небезпеку і відчув, що група магів з храму винаймала могутній руйнівний вплив магії та її дихання на цілу гору, знищивши усі рослини!
Опустивши голову, Мо Фань подивився на тотемного змія...
При його рухах, всюди залишалися сліди свіжої крові, а з темно-зеленого, колір його тіла перетворився на бордовий!
- Решту вистав мені, Мо Фань акуратно погладив змія по голові.
Змій і так зробив дуже багато, тепер Парфенон повинен дізнатися, як це - викликати демон!
.......
*Свист
Одним стрибком демон Мо Фань зістрибнув з голови змія.
У нього не було здатності літати, але він відштовхнувся з такою силою, що ніби метеорит приземлився серед натовпу магів.
У цей момент група магів з храму винаймали серію зоряних хмар. Понад 60 магів об’єдналися для створення величезної пастки магії рослин. Якщо вони її закінчать, змія не матиме шансу на порятунок.
Чим більше жертв було досягнуто, тим ефективнішою стала пастка з рослин. Тому, коли пастка буде закінчена, цю битву можна вважати програною.
- Що... Що це? - Перелякано скрикнув командир загону чарівників рішень. Коли він обернувся, то побачив жахливого демона-людина. Здавалося він готовий був з'їсти їх усіх живим!
- Вдар кривавої тіні! - Мо Фань не збирався відповідати на питання.
У цей момент тінь вовка позаду Мо Фаня запарила вгору і перетворилася на тисячі темних вовків!
Всю гору в одну мить захопила плем'я вовків. Вони кусали, розривалися, втапували у землю і дяяли кістки своїх жертв. Магі Парфенона зазнали жахливої атаки, і невдовзі ціла земля була вкрита розорваними трупами та відірвані кінцівки. Це був не бій, а знищення!
Потоки крові перетворилися на струмки, що бродять вниз з гори.
Шоушен командував військами. Він спостерігав за болісною смертю своїх підлеглих і не міг повірити, що ситуація так сильно змінилася.
Це були найсильніші чарівники з храму рішень, яка сила могла знищити їх в він мить ... Тінь, що рухаються швидко... Що це таке? Чому вони мають таку силу?
- Рицарь, сьомий загін повністю знищено!
- Неможливо!
- Ви розглянули, що це за істоти?
- Ця істота зіскочила з тоємного змія. Воно надто швидке і торкнуло наших людей, наче трава!
Шоушен розлютився. Кожен маг рішень був найціннішим членом Парфенона, тоємний змій уже вбив не мало з їх числа, так тепер і це!
- Хіба не кожного разу в боротьбі за місце феї ллються річки крові? Без жертв не створиш нічого нового, - Дюранка зовсім не зворушила доля магів.
Тепер у храмі рішення стало менше магів. Але коли маги воскреснуть, у них навіть з’явиться бажання служити Парфенону. Хіба магів рішень можна порівняти до чарівника заклинань?
Крім того, ці маги вірою і правдою служили Ідіше, вони пишуть за честь принести себе в жертву заради храму феї!
- Хіба ви не бачите людський силует? - Шоушен вдивлявся у кривавий схил гори.
- Ні. Головний лицар наказав тобі і Ландіну розібратися з цим. Думаю, ви знаєте що робити, - сказав Дюк.
Наступний етап - це найважливіший крок: їм залишилося заволодіти святим духом Парфенона. Дюранк хотів особисто очолити темний священний суд. Він хотів бачити на власні очі, як Єнін Ся, так і Вентая втягуються до шеолу. Він хотів бачити, як священний дух Парфенона знизиться на Ідішу. Всі ці кандидатки і найсвятіші ніколи не пов'язуватися з нею!
Дюранк полетів в сторону місця страти.
Шоушен і Мірола залишились на місці, щоб контролювати ситуацію з тоємним змієм. Шоушен все ще не відійшов, від такого кривавого винищення магів. Ця істота набагато сильніша за тотемного змія...
- Мірола, скористайся своєю магією, щоб виявити його, - сказав Шоушен.
- Эээе...
Шоушен обернувся подивитися, чому Мірола йому не відповіла.
Коли він обертався, усе його тіло покрилася гарячим липким потім.
Рука проколола тіло Міроли і стирчала прямо з грудей. Шматки серця все ще виднілися в руці. Беззахисна Мірола округила очі. Її погляд повільно перемістився з Шоушена і вона спробувала озирнутися назад.
Позаду Міроли стояв чоловік, охоплений демонічною тінню. На його диявольському обличчі гралася усмішка. Його червоні очі випромінювали смертельну енергію, яка відрізнялась від людської!
- Це... Це він!
Шоушен затрусився від страху, він впізнав обличчя цього чоловіка. Це був той самий чарівник, який увірвався в Парфенон, щоб врятувати Е Сін Ся, це був Мо Фань!
Але тепер він дуже змінився, і це швидше схоже на кровожерливого демона!
- Старша настоятелька!
- Мирола!
- Демон, відпусти її!
Мірола, ведучи пост старшої настояльниці, мала чарівну магію зцілення і благословення. Хоча її власні бойові здібності нічим не вирізнялися, але маг вищого рівня міг би перемогти відразу трьох противників!
Ніхто не очікував, що з'явиться демон і пронизить Міролу наскрізь! П’ять лицарів золота навіть не встигли відреагувати, а сама Мірола нічого не зробила для свого захисту!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku