***
У цей неспокійний воєнний час той, хто вирішив прилетіти сюди на Чжуцюе, мабуть, був кимось із старійшин. « Від діда прийшли новини? » — подумав Му Ціншу, і його серце було непевним. Рада старійшин складалась із закостенілих консерваторів, які навряд чи хотіли б підпускати Ліна Міна до важіль влади. Отже, надія ще залишалася.
Поки Му Ціншу припускався задумами, в небі пролунав пронизливий і високий крик феніксу. Доросла Чжуцюе рухалася надзвичайно швидко, і за кілька вдихів, що Му Ціншу приймав повідомлення, вона вже опинилася прямо над островом.
Му Цяньюй на мить застигла, поставила лейкемію і підняла погляд до неба.
Здіймаючи вітер від могутніх крил птахів, які прилетіли до землі, він пригнув траву і дерева. На спині Чжуцюе стояли двоє. Молода людина з гарними рисами обличчя м'яко посміхався, але в його спокійному погляді відчувалася сталева воля. За його спиною стояла дівчина з милим, але кілька зв’язаною особою.
Це були Линь Мін і Цінь Сінсюань.
Лінь Мін не відправився відразу на острів Божествного Фенікса. За допомогою порталу Південного моря він опитав своїх учнів і вирішив відвідати Му Цяньюй. До неї він завжди відчував особливе відчуття близькості. У певному розумінні саме його бажання допомагати острову Божественного Фенікса великою мірою пояснюється присутністю тут Му Цяньюй. Тоді, вийшовши з Тайного Царства Божественного Фенікса, він не зустрівся з нею відразу тому, що мав поспішати на допомогу Цінь Сінсюань.
Коли ми побачили Лінь Міну, усмішку Му Ціншу вже почав виливати з себе, миттєво застигла.
Линь Мін! Це дійсно був він!
Му Ціншу дивився на усміхненого хлопця, і всередині нього все клопотало. Сімнадцятирічний майстер на пізній стадії Хоутінь... Цей хлопець ріс занадто швидко.
Тим часом Му Цяньюй відкинула свої справи і підійшла до гостей. Вона не очікувала побачити Ліня Міна так скоро, і в її очах засяяла справжня радість.
— Линь Мін, ти повернувся! - Її голос звучав легко і тепло.
— Так, я закінчив справи в країні Небесної удачі і вирішив спочатку заглянути до тебе, - відповів Лінь Мін, стрибаючи з Чжуцюе та допомагаючи спуститися Цінь Сінсьюань.
Му Циншу, який стояв поодаль, відчував себе на цьому святі життя. Кожне слово, кожен погляд Ліні Міна в сторону Му Цяньюї відгукувались у ньому нестерпною ревнивістю. Але найбільше його лякала та впевненість, яка тепер походила від Лінні Міна.
Му Цяньюй перевела погляд на подругу Лінь Міна:
— А це, мабуть, та сама дівчина про яку ти так турбувався?
— Так, це Цінь Сінсюань, — представив її Лінь Мін. - Синсуань, це Свята Фенікса Му Цяньюй.
Цінь Сінсуань поклонилася, відчуваючи себе трохи ніяково під поглядом такої величної і красивої жінки, як Му Цяньюй:
- Вітаю старшу сестру Му.
Мунія лагідно усміхнулася їй, оцінюючи скромність і чистоту дівчини. Але розмова швидко розгорнулася.
— Линь Мін, я чула про те, що сталося в Секті Семі Тайн, негромко вимовила Му Цяньюй. - Ти справді перебивав старших Секти радості?
Лінь Мін кивнув, і його обличчя на мить стало жорстким:
— Вони перейшли межу. Оуян Боянь і його люди вирішили, що можуть безкарно мучити мою сім'ю та друзів поки мене немає. Я лише віддав їм за це.
Коли згадувалося листи і переслідування Му Ціншу, то відчув холод по спині. Він негайно відвів погляд, сподіваючись, що його замішання залишиться непоміченим. Але Лінь Мін, який мав надзвичайну чутливість, ніби нерозбірливий ковзнув по ньому поглядом.
- Голос Лінь Міна став вкрадливим, хоча на губах все ще грала легка усмішка. — Я дізнався дещо цікаве. Виявляється, Синсуань відправляла кілька листів на острів Божественного Фенікса з надією на допомогу. Але листи ці таємничим чином загубилися десь по дорозі.
Му Цяньюй нахмурилась:
— Листы? Я не отримувала жодних листів з країни Небесної удачі в ті місяці.
— Саме так, — сказав Лінь Мін, і його аура ледве почала тиснути на довколишній простір. - Листи прибули на острів, але хтось вирішив, що їм не варто попадати в твої руки. І через це Синсюань ледве не загинула, а мій клан пережив тяжкі часи.
Му Ціншу відчув, як краплі поту виступили у нього на лобі. Він намагався зберегти невгасимий вираз обличчя, але голос його тремтів, коли він вирішив вкинутися у розмову:
— Линь Мін, на війні листи часто втрачаються. Це не дивно. До того ж у ті дні була велика нерозбірливість з логікою...
Лінь Мін повернув голову до нього, і його очі звузилися:
— Нерозбериха, селище? Дивно, що « нерозбериха» сталася саме з листами Цянь Юй. І ще більш дивно, що особа, яка відповідає за прийом пошти в той час має до тебе найпряміше відношення.
Атмосфера в саду миттєво накачалася. Му Цяньюй перевела підозрілий погляд на Лінь Міна до Му Ціншу. Вона почала розуміти, до чого клонує юнак.
— Линь Мін, ты на щось натякаєш? — Видав Му Ціншу, намагаючись надати голос обурені нотки.
- Я не натякаю. Я стверджую, що Лінь Мін підійшов до нього. - Я знаю, що листи були у тебе. І я знаю, чому ти їх сховав.
Му Циншу побліднув як полотно. Він не очікував, що Лінь Мін так швидко і відкрито пред'явить звинувачення.
— Линь Мін, досить! - Му Цяньюй втрутилася, її обличчя стало серйозним. — Циншу, это правда? Ти приховав від мене листи від Лінні Міна?
Му Ціншу замаявся, його гарячково співображуючий мозок шукав вихід, але під важким поглядом Лінні Міна він відчував себе запаленим в кут.
— Я... Я просто не хотів тебе засмучувати фальшивими надіями, адже ми всі думали, що він мертвий... — Він почав виправдовуватись.
— Закрив листи і мало не обкинув невинних людей на смерть заради своєї дрібної ревнощів? — Лінь Мін перебив його, і в голосі задзвонив метал. Ти хоч розумієш, яку ціну вони заплатили за це?
Му Ціншу, зрозумівши, що ламатися марно, раптом випростався, і в його очах спалахнула відповідь:
- І що з того? Вони живі, чи не так? А за ті неприємності, що вони зазнали ... Що ж, я відмежу. Я виплачу компенсацію твоєму клану і цій дівчині. Назви ціну.
Лінь Мін замовк на мить, а потім його обличчя освітлювала холодна, лякаюча усмішка:
- Помістиш? Добре. Тоді почнемо.