***
Умови в Божому царстві були надзвичайно суворими, а місцеві скарби накопичувалися тут протягом 100 000 або сотень тисяч років. Завдяки неймовірно високій концентрації юань-ци огню, тут постійно зароджувалися рідкісні ресурси, включаючи вогняне середовище.
На Континенті Тяньань такі сутності зустрічалися дуже рідко, тут же їх було в збутках. Але перебування в Местичному царстві було обмежене за часом і правилами, тому пошуки гідної вогняної сутності все одно вимагало великої удачі.
Протягом наступних двох днів після того, як Огня Зірки Лінь Мін захопили вогонь у озері магми, він знайшов лише посередню вогненну траву. Йому більше нічого не потрапляло.
Третій день наближався до кінця — останні години перебування у диких землях Містичної імперії. Коли сонце торкнулося горизонту, готове знову розпочати свій цикл, на самому краю видимості Лінь Міна з’явився величний палац. Окутанний маревом спотвореного повітря, він здавався примарним митцем.
« Це, мабуть, великий чорт стародавнього Фенікса».
Лінь Мін прищурився і торкнувся нефритової таблички в кільці Сумі. Це був ключ - всього таких було 16. Ті, хто не матиме табличок, будуть автоматично телепортовані з Местичної царства, як тільки власники ключів перейдуть поріг чортога.
У той самий час Му Діншань, Мю Сяоцин та інші тринадцять людей також побачили обриси палацу. За ці три дні кожен мав свої успіхи. Му Диншань знайшов дорогоцінну руду атрибута вогню і рідкісний скарб, здатне загарбати істинний природу полум'я. Му Сяоцин роздобула сніжний Лотос Льодового квітника і приручила крижаної духовної звірини.
Але жодна з цих скарбів не була схожа на цінність Огнедної Зірки. І справа була не тільки в удачі, навіть якщо Му Діншань знайшов вогняну сутність середнього рівня Земного рівня, він просто не зміг би її підкорити. Йому треба було б рятуватися втечею. У світі культивації розмір удачі завжди прямо пропорціональний особистої сили.
Лінь Мін визначив напрямок і кинувся до палацу. Як говориться, « горила близько, а кінь дохне» - він сподівався дістатися за час горіння однією палички пахучих дробів, але насправді це тривало майже 40 хвилин.
Опинившись біля підніжжя Великого чортога, Лінь Мін мимовільно вихопив. Будова була колосальною! Не дивно, що воно здавалося близьким на величезній відстані. Палац виходив вершиною в саму хмару. Стіни були складені з багрового каменю, а на висоті 300 метрів вони фарбували велетенський барельєф із тотом Фенікса діаметром майже 80 метрів.
Колони палацу були настільки масивними, що їх не змогли б обхопити і десять чоловік. На них були викарбувані дивовижні сюжети: святі звірі, божественні істоти, видатні майстри минулого, артефакти, їдові тварини і надприродні пілюлі. На одній колоні Лінь Мін помітив зображення поголів’я і силисті демонів. Вони стискали великі сокири й коси, обплутували важкі ланцюжки м’язів.
Зграчки Лінь Міна звузилися. Він уже бачив цей народ. Після поглинання Серця Демона в його видіннях Імператор Преподней розчавив безліч демонів своїм гігантським сокирою, вихоплюючи їхню кров. Ті творіння були точною копією зображені тут.
Однак на колоні були попечатані не бійці, а видатні майстри. Вони вважали, що самі демони були принаймні рівні Ядра, а багато з них — великим володарем рівня Імператора.
Тільки на одному колоні було викарбовано сотні таких істот. Навіть величні Святі Землі Континента Тяньаньї не мали такої сили. Якщо скульптор не перебільшував, то світ, з яким спілкувався клан стародавнього Фенікса, був набагато гіршим від теперішнього. Лінь Міні зітхнув - здається, сучасний Континент Тінянь за кількістю і якістю майстрів був навіть серед нижчих світів.
- Молодший брат Лінь, яка швидкість!
Поки Линь Мін розглядав барельєфи, за нею лунав сильний голос. Оглянувшись, він побачив запиленого Му Діншаня. Його одяг був зірваний, а волосся в деяких місцях підпало — очевидно, протягом останніх трьох днів йому було важко.
Помітивши погляд Ліні Міна, Му Діншань засміявся:
- Не знеохочуйся, брате Лінь, вигляд у мене той ще. На щастя, його огорнув вогонь і майже 6 ударів охороняли. Сили мені ледве вистачило, щоб поранити його і забрати квітка довелося стружно попотіти.
З бігом часу інші учні з фракцій Чжу Цюе та Цін Луань прибули. На щастя, всі 16 прибули живими. Майже кожен був поранений в тій чи іншій мірі, але обличчя сяяли від захоплення. Сунь Юй, який займав третє місце серед своїх учнів, був дуже гордим.
— Старший брат Сунь, схоже, тобі посміхнулася велика удача? Що ти знайшов? — Поцікавився Чжен Янь, який зайняв вісім місць у рейтингу.
До відкриття врат залишалося ще півгодини, і обговорення здобичі стало природним способом скоротати час. Сунь Юй з посмішкою дістав витончену нефритову шкатулку. Він не хотів приховувати, бо коли він повернувся до секти, всі трофеї все одно підлещувалися від реєстрації.
Коли він побачив, як у небо ударив м’яке червоне світло і вдихнув подих перед іншими.
— Яшма Огненеве Сонце! Невже я не помилився?
— Саме вона! Я бачив таку у свого наставника, це точно вона!
У скрині лежав червоний камінь завбільшки з драконяче око. Ця юань-ци вогню, що постійно тече до неї, утворюючи маленьку воронку.
— І справді Яшма вогню сонця. Брат Сунь, ось це удача! - Навіть Му Диншань був вражений. Його власні знахідки, очевидно, заважали цьому каменю.
— Ха-ха, просто пощастило. Я впевнений, що ваші трофеї не гірші, ніж у Сунь Юй, хоча радість в його очах приховати неможливо. Цей камінь не був придатний для кічення або використання всередину, але його носіння на тілі значно пришвидшило накопичення юань-ци вогню під час медитації і побільшало швидкість відновлення сил в бою. Найкращий скарб.
Інші люди, наслідуючи цей приклад, почали хвастати знахідками. Ті, кому пощастило, з радістю демонстрували трофеї, а інші просто зітхали від заздрості. Двоє учнів мовчали - вони перекопали все довкола, але за три дні не знайшли нічого вартішого, що вважалося поганим знаком для їхньої подальшої долі.
Навіть у загальному стримана Му Сяоцин показала свій сніжний Лотос льодяного квітника. Вежа була дорогою, але до Яшми Огневе Сонце не торкалося. Сунь Юй досить посміхнувся: якщо навіть Му Діншаню і Му Сяоцин, що стоїть вище за його силу, знайшли менше, значить його доля та удача зараз на піку.
Помітивши Ліню Міна, що все ще спостерігає за колонами, Сун Юй гукнув його:
- Молодший брат Лінь, а ти що знайшов у Местичному царстві? Покажи нам.
— О? — Линь Мин обернувся. — Мені теж пощастило, я роздобув одну вогненну сутність.
— Вогненна сутність?
Усі присутні відразу ожили. Навіть природа низького класу людського рівня коштувала готівки.
- Вітаю, брате Линь.
— Навіть низькоранго вигляду стоїть багато Каменей істинної Сущості.
— Як і очікувалося від молодшого брата Ліня, — посипалися схвальні коментарі.
Сунь Юй, продовжуючи посміхатися, додав:
- І якого ж рангу? Дай нам хоч оком поглянути.
Учні з цікавістю витягли шиї, Му Діншань теж дивився з сподіванням. Лінь Міну було нічого приховувати. Він витягнув шкатулку, вийняв з неї лазуровий кокон і, розтягнувши нитки справжньої сутності, явив світу щільно запечатаний вогонь Падячої Зірки.
Хоча полум’я фіолетовий язичок видавався палким, його серце пропустили удар. Як тільки Лінь Мін забрав ізоляційні нитки, вогонь падаючої зірки, немов замкнений в клітку дикого звіра, почав несамовито метатися. Символи друку зашипів під його дією. У ту ж мить юань-ци вогню навколо палацу прийшла в шаленство. Велетенський вихр — це у багато разів вищий від того, що створювала яшма Сунь Юя, — закрутився навколо Лінні Міна.
Обличчя Му Диншаня різко змінилося, і він відчув, як справжня сутність полум'я всередині його власного тіла ледве не вирвалася назовні, підкоряючись поклику цієї сили. Сунь Юй завмер з широко відкритими очима, не в силах повірити у очевидне.
— Огненна сутність середнього класу Земного рівня!
— Линь Мін, ты... Ти захопив сутність середнього класу Земного рівня? — В один голос вигукнули Му Діншань і Суня Юй.
Ті, хто не відразу зрозумів цю рангу, тепер були шоковані. Середній сорт Земного рівня? Така сутність могла вбити майстра за секунди. Те, що Ліню Мін не просто вижив, а зумів підкорити її здавалося чимось за межами реальності.
***