***
Техніка середнього рангу людей точно коштувала набагато більше двадцяти тисяч золотих. Хоча Лінь Мін попередив, що вона може наразити смертельну небезпеку, порівняно з її величезною цінністю ризик здавався нікчемним. Боєць у чорному все більше переконувався, що рішення розповісти Ліню Міну про Пурпурного Божевільної Бамбуку Молній було мудрим. Інакше він не міг би дістати бамбука, але навіть якби і зумів, то його не зміг би збути. Артефакти такого рівня варто було виставити на продаж, як сильні світу цього спараїли б його разом з кістками.
— Кров Громових ящірок також можна забрати, мені вона ні до чого, — сказав Лінь Мін. Кров цих істот мала велику лікувальну цінність через домінування родоводи Цзяолуна. Якщо набирати цілу бочку і приймати в ній ванни, то можна було значно зміцнити тіло.
Четверо бійців у чорному з радістю закидали, а це також був великий дохід. Кров алої Грімової ящірки, яка була рівною майстрові на пікі стадії Сгущення Пульса, можна було продати як мінімум за кілька тисяч золотих.
— Ну що ж, на цьому ми розлучимося. Я не хочу, щоб про сьогоднішні події дізнався хтось інший, інакше ... — Лінь Мін не почав закінчувати речення, але його попередження було чітко виражене. Насправді він не так боявся оплакування, скільки не любив зайвих клопотів.
Боєць у чорному втягнув голову в плечі і поспішно закинув. Єдиною людиною, від якої вони не могли це приховати, був їхній наставник. Однак, отримавши техніку середнього рангу людей, він уже думав не повертатися до сект. Якщо вони повернуться до вчителя, то чи залишаться при ньому видобуті скарби та сувої з технікою? Про те ж саме думали і сестри-близнюки: вони не хотіли віддавати тільки що отримані мечі наставнику під приводом « збереження ». За весь той час, що вони провели під його крилом, вони так і не отримали від нього жодної реальної користі. Пізніше, після того як Лінь Мін відійшла, боєць у чорному разом зі своїми сім'ями та молодшим братом-учником вирішив залишити секту і заснувати власну спільноту. Завдяки технологіям, залишеним Линею Міном, вони з часом навіть здобули популярність.
Попрощаючись з групою бійців, Лінь Мін знайшов безпечне місце і почав поглинати силу блискавки із Пурпурного Божественного Бамбука Молній. Ці аліментарні розряди були набагато жорстокішими за все, що він вбирав раніше. Лінь Мін не поспішав: спочатку він сів в медитацію, повністю відновив витрачену істину і увійшов у стан Ефірного Боївського наміру, очищуючи розум. Доставивши бамбуковий бамбук з каблучки Сумі і міцно тримаючи його обома руками, він почав скеровувати силу блискавки у своє тіло.
Лише після того, як алая увійшла в меридіани Ліні Міна, вона повела себе диким і необ’їдливим концем. Звичайний етап згущення Пульса або навіть стадії Хоутінь, дозволивши такій несамовитій силі розгулювати по внутрішніх органах, неминуче отримав би важкі травми чи смерть. Але в тілі Ліна Міна була громова душа. Хоч би якою лютою була блискавка, вона не могла встояти перед нею і поступово поглинається. Як шовкопряд, Грімова душа міліметра пожирала силу, яку вмикала у бамбуці. Лінь Мін відчував лише просте поколювання, без особливого болю.
Через півгодини після медитації він повністю закінчив поглинання. Здивувавшись у те, що Єгова є Насінням лукавого Бога, Лінь Мін з подивом побачив половину енергії грому душі після Пурпурного Божественного Бамбука Молені. « Лише дев’ятисотлітній зріст дав Гріму можливість зміцнити свою душу на 50 відсотків. А що, якби це був дев'ятитисярічний бамбук?» - Лін Мін був сповнений очікуванням, хоча розумів, що шанси знайти такий екземпляр мізерні.
Коли він вийшов з бамбука, то рушив далі. Чим вище він піднімався, тим більше Громових ящірок зустрічали на його шляху. Ці істоти були дуже лютими звірами, які мали родовід Цзяолуна. Хоча біля підніжжя гори Гріму їхня кров була сильно розбавлена, вони все ще залишалися небезпечними противниками. Приблизившись до середини схилу, Лінь Мін почав відчувати, що просування стає все важче.
Повітря проколов свист списа. Удар Лінь Міна проколов масивне тіло алої ящірки, і спалах вібрируючої істинної сутності миттєво обірвав життя звіра, рівносильно майстра середнього етапу Сгулення Пулса. Після об'єднання з кровю Оратної Чешуї його Сила, подібна до шовкової нитки, стала невисякованою. Справжня сутність тепер насилу розсівалася навіть всередині ворога, а її міць зросла багато разів. Без цього Лінь Міну було б дуже важко вбити таку ящірку простим ударом, адже їхній фізичний захист набагато перевищував людський рівень.
Важко видихнувши, Лінь Мін витяг з тіла звіра сферу блискавки. Він хотів мати енергію, яку встромляв у сферу його меридіанів. Це була вже двадцята ящірка. Постійне поглинання сфер, що заполонила загальну силу Громової душі, вже на 60 відсотків зросло. Він подивився на вершину гори Гріма, до якої залишалося близько 5000 метрів. Лінь Мін яскраво бачив спалах колосальних блискавиць на пікі — справжні небесні громи. Навіть маючи велику душу, він не міг випробовувати їх на собі.
Лінь Мін продовжив шлях, використовуючи технології руху, як раптом синя спалахла зі швидкістю світла в нього вдарила. Роздався тріск, і тіло Лінні Міна прошило потужну хвилю оцепеніння. Він ледве не впав вниз. Рятувало тільки те, що Грімова душа недавно дуже зміцнилась. « Синя Грімова ящірка!» — він побачив першого звіра, чий рівень відповідав стадії Хоутяна.
Не задумуючись, Лінь Мін кинувся бігти. Він міг витримати удар блискавки, але навіть Удар Грім і Огня не гарантували перемоги. Він не хотів марнувати сили. На щастя, Лінь Мін був набагато швидшим за ящірку і кілька стрибків відірвався від переслідування.
На схилі все ще переважали алікі ящірки, і синя зустрічалася лише час від часу. Лінь Мін влаштував справжнє полювання, яке тривала день і ніч. Його бойові навики відтачувалися, а потужність потужної душі після поглинання великої кількості енергії досягла 70 відсотків зросту. Але чим сильніше вона ставала, тим менш помітним був ефект від звичайної сфери блискавки.
Наповнивши природний отвір у камені кров'ю ящірки, Лін Мін провів в цій імпровізованій ванні чверть години. Потім він витере́в насухо і змінював одяг на нове кільце Сумі. Хоча для нього вже не було великого впливу крові, він ніколи не хотів упускати її. Швидко перекусивши Ліню Мін, він застрибнув на високу сосну, щоб помедитувати. Майстри стадій Костей могли прожити кілька днів без сну, але Лінь Мін вирішив відпочити дві години, щоб відновити піковий стан. Подальший шлях обіцяв бути суворим.
Чим ближче до вершини, тим повільніше він просувався. Якщо шлях від підніжжя до середини гори зайняв кілька годин, то на подолання схилу пішла вся ніч. Тепер Линь Мін зайшов у засніжену зону. Тут на кожних сто метрів шляху йшло кілька годин. Він постійно використовував силу сприйняття, щоб промалювати обстановку. Завдяки зустрічі з фіолетовою Громовим ящіркою, рівноможлива стадія Сяньтя, могла стати для нього фаталевою. Лінь Мін міг би пролетіти цю ділянку в небі, але тоді саме перебування тут втратило сенс - з висоти Гора Гріма було лише гарним пейзажем, там неможливо було дістати силу блискавки або знайти Грому.
Дул холодний вітер, кружляв сніг. У верхній частині гори Гому скрізь виднівся яскраво-синій лід - прозорий і чистий. Це був справжній давній лід, твердий як скеля і прекрасний як смарагд. Хмари залишилися під ногами, розстеляючись безчервоним туманним морем — справжнє казкове царство. На жаль, це чудове місце було багато небезпек. Коли Ліню Мін побачив темно-синю Громову ящірку поруч з брилою давньої криги, він зрозумів, що майже досяг своєї межі.
Перед ним стояв звір, що дорівнює майстереві на піку Хоутінь. Його лазурна луска повторювала колір льоду, через що він майже злився із оточенням. Лінь Мін не міг заперечити, що синя Грімова ящірка — це надзвичайно гарна істота, яка нагадує висхідну крижану скульптуру. Але ця «скульпттура » могла миттєво його вбити. Розрив у силі був занадто великий. Коли Лінь Мін зіткнулася з ящіркою середнього етапу Ховття, він ледве врятувався лише в останню хвилину. Зустріч із противником на пікі Хоутян не облажувала нічого доброго.
Лінь Мін уже збирався бігти, боячись, що сильні фіолетові ящірки можуть літати. Ящерица не поспішала атакувати. « Гм? Що це з нею? навіть не виймаючи Важне голильне Коп'є з м"якого Серебра, щоб не втрачати швидкості. Гучна ящірка видала низький рик, і розгубленість в її очах перетворилася тривогою та страхом. Її рів ставав все голосніше, наче вона попереджала Лінь Міна, вимагаючи піти.
Линь Мін застиг з спантеличеним виразом обличчя: « Я не оглухнувся? Ця ящірка мене боїться? З чого б? Адже вона сильніша за мене в десять разів. За весь шлях це наймогутніша тварина, що мені попався, і саме він дрейфує переді мною. Чому? Невже..."