***
Лінь Мін лише злегка посміхнувся. Його зіниці продовжували повільно обертатися, і цей погляд позбавляв командира залишків волі. Бачити такі очі було нестерпно, бо воїн тремтів від тремтіння і аж до глибини душі. Слова про знищення душі і неможливість переродження лякали його до смерті. Він не боявся фізичної загибелі, вірячи, що через 18 років знову народиться героєм, але можливість повного зникнення була вища за його силу. Це була вища кара, якої боялися навіть демони.
У глибині душі він підозрював, що Лінь Мін може брехати, але недавня біль, яка була розривом самої суті його істоти, була занадто реальною. Озираючись назад, командир не хотів ризикувати. А що, як це правда? До того ж, втративши культивацію, він все одно був приречений. Що означає зберігати відданість племені, якщо попереду є тільки порожнеча?
Після короткочасних коливань він здався. Глибоко зітхнувши і зажмурившись, він сказав: « Питай... Я відповім на все.
Він вирішив: « Хто знає, ким він стане в наступному житті? » Можливо, ворог племені Хоучи. До чого ж тоді ця безстрашна солдатська вірність?
— Ось і чудово, — кивнув Лінь Мін.
Допит тривав недовго. Ліній Мін отримав усі потрібні відповіді і остаточно підтвердив, що Вічна Святе полум’я дійсно є огненою суттю. Найвищий жерець племені Хоухі досяг середньої стадії Хоутінь.
Що стосується походу Чі Гуда до Болотів Чорної Води, у нього було дві цілі. Перша - це знищення плем'я Чорних Болотів, що розташовувалося на околиці топей. Це було невеличке плем’я, яке десять років тому становило близько 20 000 осіб. Але коли знайшли загадкового чорного заліза, воно швидко збагатило і його кількість зросла до 50 000.
Колись, коли існувало плем’я На, між ним і Хоучою зберігся баланс сил. Ніхто не хотів підсилення сусіда, і плем'я Чорних Болот вижило в цій тріщині щороку сплачуючи данину залізом обом сторонам. Але рік тому плем'я На пало, баланс впали і сусідні маленькі племена перетворилися в легшу здобич для Хоуч. Багаті копальні Чернетки Болота стали найгучнішим шматком. Хоучі планували поневолити мешканців, щоб ті добували залізо для виготовлення зброї, необхідної для майбутнього панування в регіоні.
Перша мета Чі Гуда не здивувала Лінь Міна, але друга зуміла його викинути брови. Виявилось, що, крім захоплення рудників, Чі Гуда повинен був знайти сліди Чжуцюе — Алої птиці.
Чжуцюе вважали святою звіриною, яка поступалася лише божественним створінням і мала безпосереднє споріднення з Феніксом. У цьому світі існували легенди про справжніх Драконів, Феніксах, Кілінях та Золотих Сирінах, але ці божественні звіри були неймовірно рідкісними. Навіть у Божому Царстві їх було багато, не кажучи вже про Континента Тяньань. Відомо, що великий майстер, який створив техніку пересування « Золотої Сирін, яка розриває пуститу», зрозумів її основи лише випадково побачивши битву справжнього Дракона і Золотого Сіріна. Ці могутні тварини були поза людською фантазією, і навіть великі сутності Божого Царства не могли зрівнятися з ними.
За ними йшли святі звірі: Цзяолуни, Чжуцюе та духовні черепахи. Їх було набагато більше, але тільки за мірками Божого Царства. Для Континента Тяньань будь-яка свята тварина була найбільшою рідкістю. Отже, новина про появу Чжуцюе в Південних Землях настільки вразила Лінь Міна, що ця територія була лише крихітним кутком континенту.
Цінність Чжуцюе була неймовірної. Чі Гуда не був настільки божевільний, щоб зловити її. Він лише хотів знайти її сліди і зібрати полум'я Чжуцюе. Легенди говорили, що ці птахи люблять оселитися на тисячолітньих деревах утунун і там, де вони опускаються, залишаються згустки вогню. Чі Гуда планував використати це полум’я для закалки і посилення Вічного Святого Пламені свого племені. Якби йому пощастило знайти пір’я Алої птиці, це було б неймовірним скарбом.
Ліня Мін також зацікавилася полум’ям, хоча для нього не було мети номер один. Його більше манила Огняна сутність племені Хоучи. Але поява Священного звіра змусило задуматися.
« Чому Чжуцюе з’явилась у Південних Землях? "Чи не пов'язано це з якимось небесним знаком?" - думав він.
***
Болота Чорної Води простягалася майже на 500 кілометрів, і чим глибше в них заходив мандрівник, тим небезпечнішими ставали вони. На іншому краю топей височіла знаменита гора Грома, чиї найвищі вершини сягали 30 000 метрів заввишки. Казали, що його вершина перевищує рівень дощових хмар і тому там ніколи не буває опадів.
Через п’ять днів пошукова операція почалася повним ходом. Плем’я Хоучі надавав великого значення цьому: армія виділила 20 000 солдатів, а духівництво відіслало багато майстрів, чий культ був не нижчий за Стадію Сгущості Кулса. Деякі з них досягли пізнішого етапу: Пулса, лише трохи поступаючись самому Чі Гуді. Пошуки тривали десять днів, але результат виявився трагічним: воїни Хоучі не знайшли жодного пирхка, жодної іскри, зате втратили кілька сотень солдатів у коварних топах.
Чи Гуда був розлючений. Не знайти саму пташку було передбачалося, але відсутність навіть слідів вогню його бісило. Він сподівався відрізнитися перед верховним жерцем і зайняти пост наступного вождя, але тепер шанси на це таяли. Через три дні він пішов на наступ Чорних Болотів.
У племені Чорних Болот було лише 50 000 мешканців, а їхні війська ледве нараховували 5000 чоловік, половина з яких була ополченцями. Хіба могли вони витримати проти 20-тимісячної регулярної армії Хоуч? Вихід війни був визначений. Плем’я було розгромлено, а вцілілих солдатів взяли у полон і навертали до рабства. Елітні загони Хоучі прорвалися до резиденції вождя!
Чі Гуда верхи на Алом скакуні, з коп'ям завдовжки 6 метрів, особисто вів атаку. Де б він не проїжджав, у повітря літали голови і бризки крові. Він насолоджувався процесом, що нагадує суху траву.
З оглушливим гуркотом головні ворота резиденції впали під ударами тарану. Чи Гуда першим увірвався всередину. Реіденція вождя була найбагатшим місцем в племені, зосередженням золота й жінок. Для солдатів Хоучі грабувати таке місце була вищою насолодою. Служниці та наложники, які недавно були незабутньою красунею, тепер стали лише беззахисною здобиччю.
Коли армія вторглася у внутрішні подвір’я, там вже панував хаос. Багато людей, які передбачали поразку, намагалися втікати наперед. Але більшість жінок не володіли бойовими мистецтвами; навіть якщо б їм вдалося вибратися з міста, вони стали б кормом для лютих звірів. Вони мали лише чекати на свою долю. У міжплемінних війнах жінки завжди ставали різною монетою, і в цей момент про них ніхто не дбав.
Чі Гуда змерзнув і наказав: « Усіх арештувати й сгнати на головний зал! Все золото і цінності зібрати та скинути туди ж для розпису! Лівий генерал!
- Слухаю! — З ладу вийшов ролий воїн.
— Візьми 5000 добірних солдатів і перехопи тих, хто встиг втекти з міста. Чоловіків закопувати живцем на місці, жінок — у табір, на вулицях воїнів!
« Буде виконано! » — генерал помахнув рукою і повів своїх людей.
Для того щоб вирушити в похід, потрібно було неабиякої мужності. Наслідки поїмки були жахливі. Тому багато хто волів залишитися і стати рабом, а не ризикувати життям у бігах.
Солдати Хоучі, відчувши запах крові та наживи, розсипалися по резиденції подібно до зграї акул. Невдовзі з усіх куточків маєтку почали доноситися крики чоловіків і плач жінок. Чі Гуда щукався, ніби ця музика йому припахнулась.
— Швидше, ворушіться!
— Не здумай, сука!
Через півгодини полонених почали сганяти в головний зал. Чоловіки були побиті та окрівлені, жінки з розбитим одягом і синцями на обличчях. У очах кожного читали лише безпросвітне розчарування. Солдати тягли сундуки з золотом і сріблом, поваливши їх у купу, яка швидко перетворилася на невеликий курган. В армії Хоучі офіцери закривали очі на те, що солдати присмажили частину здобичі або билися з жінками. Щоб підтримувати дикість хижака, його треба годувати м’ясом.
— Докладаю великого вождя! Тих двох знайшли на дні колодязя. Служниці кажуть, що це діти вождя Чорних Болот, - солдат виштовхнув вперед хлопця і дівчину років шістнадцяти-сімнадцетті. Вони були одягнені в грубий одяг, їхні обличчя були змащеними золотою, імітуючи слугу з кухні, але ніжних руки без єдиного мозолі видавали шляхетне походження.
— Непогано, — захлинувся Чі Гуда. Ці двоє були вродливими і тонкими кістками. Хлопчик міг продати матриархальні племена, а хлопчик вирішив залишити собі. Він поспішав і підійшов до них, безцеремонно схопивши дівчину за підборіддя.
Раптом його обличчя спотворено. Він різко перехопив руку дівчини за зап'ястя. У її рукаві був захований механічний самостріл, наконечник болта якого відлив синій - явний знак смертельної отрути.
— Ви хочете здохнути?
Чі Гуда стиснув пальці, почувся хруст кісток. Дівчина скрикнула, її обличчя покрилася холодним потім, вона ледве не втратила почуттів від болю - зап'ясті було практично роздроблено. Але в цей самий момент вираз обличчя Чі Гуда різко змінився. Він зробив потужний стрибок назад, і в той же мить біла тінь під неймовірним кутом вдарила його в бік. Роздався глухий бавовну, Чі Гуда відчув, як його тіло оніміло, а нутрощі скрутило від удару. Він ледве стримав приплив крові до горла.
- Хто тут? - Він завис у повітрі, озираючись на бік.