***
Ліня Мін не цікавилася боротьбою за владу імператора. Однак наслідний принц Ян Лінь і майстер Му І дуже йому допомогли. Якщо б не талісман передачі звуку, якого прислав принц у день першого випробування в Військову академію Семі Тайн, Лінь Мін не тільки не зміг би брати участь у екзаменах, але й став жертвою підступних інтриг, які могли довести його до смерті.
Лінь Мін завжди пам’ятав про добро і намагався відплатити за нього. Невдячність прищепила його природі; якби він зробив інакше, то серце Віїна ніколи б не сполохнуло справжнього спокою й ясності.
Він запитав прямо, чи не було попереду:
- Ваше Високість хоче, щоб я надав вам підтримку?
Ян Лін не очікував такої прямоти. Він розсміявся і сказав:
ти справді людина справи. Що ж, тоді і я буду відвертим. Зараз в країні Небесноїдачі настає час зміни влади. Основними претендентами на трон є я і мій десятий брат. Мене звели в статус наслідного принца, і тепер мені нікуди відступати. Життя моєї матері та сестри тісно пов’язане з моєю долею. Я зобов'язаний боротися. Я знаю, що майстри бойових мистецтв на зразок тебе найбільше не люблять палацові інтриги і боротьба за владу, так що можеш не турбуватися про цей рахунок. Якщо ти дійсно готовий допомогти мені, я не буду обтяжувати тебе дорученнями. Тобі достатньо лише офіційної підтримки. Одне твоє ім'я як без п'яти хвилин головного учня Воєнної академії Семі Тайн принесе мені велику користь. І навіть якщо, скажімо найгірше - я потерплю невдачу в боротьбі за трон, мій десятий брат ні за що не посміє зворушити тебе і пальцем.
— Ваше Високість, ви мене неправильно зрозуміли, — заперечив Лінь Мін. - Я не боюся помсти чи покупок з боку десятого принца. Просто в майбутньому я навряд чи залишусь у країні Небесної Удачі.
— Ось як... — Ян Линь тихо зітхнув. Як він сподівався, амбіції Лінь Міна простягалися далеко за межі цих земель. Як і Цінь Сінсуань, він був занадто великий для маленької країни Небесної удачі.
« Але я можу пообіцяти, — продовжив Лінь Мін. — Якщо в момент вирішальної битви за престол я не буду надто далеко, то обов’язково повернуся, щоб підтримати Ваше Високість.
- У такому разі, я безмежно вдячний тобі! — З радістю вигукнув Ян Лінь.
Принц провів екскурсію для Лінні Міна. По суті, це була ціла садиба. До дому добували сотні орних земель, кошари для худоби та птахів і ставки для розведення риби й креветок. Таке оточення з усіма його слугами, вартовими та покоївками могло не тільки забезпечити себе необхідними речами, але й приносити великий прибуток.
У головній спальні Лінь Мін виявив скриню з коштовностями та шовком, а на столі стояла шкатулка сандалового дерева. Усередині рядами лежали Камені істинної Сущості. Вони були чисті, прозорі і мають високу якість. Біглий огляд показав, що їх тут не менше сотні.
Цього запасу Ліню Міну вистачило б на півроку, навіть якби він використовував їх при кожній вправі. Енергії в таких чистих скелях були вдвічі більші, ніж у звичайних. Подарунок був справді щедрим.
Поруч з шкатулкою Ліню Мін помітив старовинне кільце, яке було виготовлено із бронзи.
« Гм? Це ж..." - Лінь Мін зосередив погляд на кільці і потягнувся до нього силою душі, миттєво відчувши його незвичну природу.
« У тебе гострий зір, друже Лінь », — посміхнувся Ян Лін. — Це кільце Сумі низьке класу людського рівня. Подарунок тобі від мого наставника, пана Му І.
"Кольце Сумі?" - Лінь Мін завмер. Він чув про такі артефакти. Усередині вони мали невеликий нестабільний простір, який міг зберігати неживі предмети. Хоч простір і вважалося нестабільним, він міг існувати сотні років перед тим, як сколлаптує, знищивши весь вміст.
Кільця Сумі ділилися на багато рангів залежно від розміру і стабільності внутрішнього простору. Навіть ця обручка низького класу людського рівня не поступалася скарбам середнього сорту, оскільки створення артефакти з просторовими властивостями було надзвичайно важко. Майстерові бойових мистецтв не так-то просто розсунути межі реальності, навіть якщо це лише крихітний кишеню простору на кілька століть. Тому кільця з величезним та стабільним внутрішнім світом вважалися надзвичайно цінними.
- Пан Му і дарує це мені?
— Да. Чесно кажучи, вчитель отримав його завдяки тобі. Коли ти тільки пішов до військової академії Семі Тайн, старійшина Сюй, старий друг батька Ван Яньфена, був дуже незадоволений тим, що перше місце серед новобранців отримало тобі. Пан Му і закінчив з ним парі: хто першим потрапить до Небесної Обитель, Ван Яньфен чи ти. Ти опинився у Небесній Обіллі раніше, і старійшина Суй програв. Це кільце і було ставкою.
— Тепер зрозуміло. Я пам’ятаю старійшину Сюя. Він намагався доставити мені неприємності прямо на арені після того, як я переміг Ван Яньфена.
- Саме він. Тож приймайте цей подарунок без коливання, вважайте це компенсацією за його колишні витівки.
— У такому випадку, я хочу подякувати пану Му І, - Ліню Мін трохи посомнівався, але прийняв подарунок. Оскільки він вирішив підтримати принца, фальшива скромність була ні до чого. Тим більше кільце Сумі було життєво потрібне, щоб зберігати матеріали для знімання.
— Не спеши, друг Линь. Всередині кільця є ще дещо, спробуй дістати це. Тобі потрібно лише направити силу душі всередину артефакту.
— Ось як? — Линь Мин застосувала пораду. Потягнувшись сприйняттям у кільце, він дійсно виявив там щось схоже на одяг. Коли він дістав предмет, в його руках виявилася м'яка броня-жилет пурпурно-золотого кольору.
Вона була соткана з якихось металевих ниток, на дотик м'яких, майже як шкіра. На поверхні броні виднілися кілька кривавих символів — складні, таємничі та сліпучо яскраві. Лінь Мін помітив, що ці символи повністю прополонили структуру металу і стали з ним одним цілим. Очевидно, їх нанесли вже після виготовлення броні, і майстер, який має таку силу пензля, щоб « прошити» метал наскрізь, був експертом з експертів.
— Це Пурпурно-золота м'яка броня, — пояснив Ян Лінь. — Вона сама є скарбом середнього рівня людського тіла, але ці криваві символи намальовано майстром піку Хоутінь, який вніс свою есенцію крові. Вони можуть послаблювати атаки, засновані на істинній сутності.
— Ослабляти атаки істинною сутністю? — Линь Мін був вражений. Справжня сутність - це енергія, яка легко тече по тілу і пробиває звичайне озброєння. Те, що ця броня могла протистояти енергетичним ударам, зробило її надзвичайно цінною.
— Зараз твоя ситуація вкрай вразлива, і я побоююся за покупки, — серйозно сказав Ян Лінь. — Тому я дарую цю броню тобі. Навіть звичайний майстер фази Хоутян не зможе її пробити. Але чесно кажучи, вона допоможе відбити раптовий удар і виграти трохи часу, але у прямому зіткнення з сильним майстром Говтян навіть такий захист не врятує.
Лінь Мін розумів, що броня не пробита, це не означає, ніби власник буде в порядку. Навіть через броню майстер Ховтян міг перетворити внутрішні органи на кашу. Крім того, захист лише послаблював вплив справжньої сутності, а не блокувала її повністю.
Цей подарунок коштував цілий стан. Видно, що Ян Лінь не покупився. Коли Ліню Мін трохи похитнулася, він прийняв дар. Тепер він справді не буде перешкоджати цьому амулету.
— Благодарю, Ваше Високість.
- Залишити формальності, це я повинен тебе подякувати. Це все, що я можу запропонувати на даний момент. По правді кажучи, мій десятий брат принц Юнь може запропонувати щось більше — відверто зізнався Ян Ліні.
Вони пройшли у внутрішні покої, які служили головною спальнею помеття. Прибуття тут було розкішним. У центрі стояло велике ліжко з червоного дерева, завширшки понад три метри. На ньому могли розміститися п’ятеро людей.
Чотири юні служниці вже приготували ліжко і з пошаною замерли по кутах кімнати. На вигляд їм було років по 15-шіст одинадцять, і кожна була відібрана з особливою ретельністю - справжні красуні. У служниці зазвичай потрапляли до дочок бідняків, продані в ранньому дитинстві. Найчудовіші з них навчали не тільки домашніх справ, але й музики, каліографії та манер.
Тіло служниці належало господареві. Ті, хто доглядав за особистими спокоєм і спальнею пана, фактично ставали його наложницями. Вони мали значно вищий статус і зарплату, ніж дворокові дівки. Багато хто мріяв потрапити на це місце, бо мріяла стати фаворитою або молодшою дружиною була межою мрією. Інакше їх могли перепродати в випадковій сім’ї, де життя могло стати кошмаром.
Побачивши Ліню Міна, дівчата заволоділися і їхній подих збився. Керівник уже проінструктував їх, хто цей юнак - найяскравіша зірка країни небайдужої удачі, геній академії, який може стати головним учнем. Їм було наказано у всьому догоджати йому. Якщо їм вдасться справити добре враження на пана Ліни, їхнє життя може змінитися так само, як горобець перетворився на фенікса.
Вони готувалися цілий вечір. Постеля була переміщена десятки разів, щоб не залишилося жодної складки. Мебель, завіси, курниці - все було новим і сяяло чистості.
Лінь Мін окинув поглядом чудових дівчат, дорогою меблі з червоного дерева, вдихаючи аромат пахучих із пурхно-золотої курниці. На мить він задумався, наскільки комфортне і приємне життя багатих людей.
- Друг Лінь, якщо ти втомлений, можеш відпочити тут. Я теж залишуся в садибі, у гостевій кімнаті, запропонував Ян Лінь.
Принц хотів, щоб Лінь Мін почувався в безпеці. Як спадкоємця трону, Ян Ліна завжди охороняла найкращі майстри. Якщо б десятий принц міг його вбити, він би давно це зробив, не обтяжуючи себе полюванням за Ліням Міном.
Лінь Мін подивився на чотирьох служниць, які жалися по кутах, наче перелякані кролячка, але в очах їх читала боязко надія. Він злегка похитав головою і відповів принцу:
— Ні, я все ж повернуся в Воєнну академію Семи Тайн.
- Що таке? Тобі не сподобалося, чи не так?
« Ні, — сказав Лінь Мін. — Сильно посміхнувся. - Тут надто комфортно і розкішно. Тихе і суворе життя в академії є більш придатним для гіркого вдосконалення.