***
Линь Мін промив камінь у чистій річковій воді. Трохи похитнувшись, він підібрав сокиру і злегка постукав до куба — жодної подряпини.
Це і слід було очікувати. Оскільки камінь зміг залишитися цілим у шлунку золотоспиленого панголіну, це було доказом неймовірної міцності матеріалу. Лінь Мін поступово нарощував силу, аж поки не впав у повний удар. Зрештою на сокирі й залізниці залишилися зазублені і вм’ятини, а кам’яний куб не відколовся навіть крихітних шматочків.
— Проклятье!
Линь Мін застиг у захопленні. Він вважав, що камінь твердий, але не очікував цього. З чого ж зроблена ця штука?
Він не міг знайти логічного пояснення. Каміння було вкрай дивним, а також форма у нього була незвичною. Може бути, який-небудь великий майстер килима створив його з особливого міцного матеріалу? З цими думками Лінь Мін просто засунув камінь в кишеню. Якщо так і не вдасться зрозуміти, що це таке, він зійде хоча б за прикрасою.
Прибравши інструменти, Лінь Мін повернувся до кімнати, яку йому дали в павільйоні Дамінсюань, щоб відпочити. Цілий день він займався кулачною технологією, а потім ще чотири години працював на роздрібній туші. Він дійсно вимочувався.
Зробивши просту дихальну гімнастику, щоб заспокоїти внутрішню енергію Ліню Мін, навіть не роздягаючись, повалився на ліжко і миттєво заснув. Постіль, який надався персоналу в Дамінсюані, був дуже зручним і син воєначальника не міг би йому перешкодити.
Цієї ночі Лінь Мін спав на диво міцно і спокійно. Йому приснився дивний сон. Уві сні він бачив величні палаци, що височіли серед хмар. Кожна споруда була викарбувана з чудового нефриту, а витонченість роботи просто вражала уяву.
Групи чудових жінок, які літали в неземному темпераменті та краси, прогулювалися між павільйонами. У небі час від часу проносилися рідкісні птахи і святі звірі. Це було схоже на справжній обитель безсмертних.
Лінь Мін ніколи не бачив таких чудових палаців, навіть на картинах. Але в цей момент видіння змінилося. Велетенські будівлі з гуркотом впали. У небі з’явилися численні людські сили, між якими спалахували міріади світла. Ці спалахи виглядали дуже гарно, але коли вони падали на землю, гірські вершини заввишки в тисячі жанців відразу стиралися у порошок!
Земля розверзалась, а небо потьмяніло вогнем демонів. Просто в повітрі проявився гігантський масив, що охоплював сотні миль, і всі небо заповнили таємничі символи.
Битва такого масштабу Лінь Мін просто не міг собі уявити! Майстри! Майстри, чиє рівня він навіть не міг зрозуміти! Це, безумовно, не було чим порівняти Стадію Закалки Тела чи Стадія збирання Свантості!
Кожна людина на цьому полі бою була істотою, на яку Лінь Мін не сміявся навіть дивитися. Але звідки ж у світі взялося стільки таких богів особистостей?
Потім картина знову змінилася, перетворившись у світ льоду і снігу. Жінка неземної краси і чистоти, чия зовнішність могла б вразити небо, тримала у руці куб розміром за один дюйм. Вона на самоті протистояла десяткам тисяч людських тіней, які застигли в порожньому стані.
Ця жінка стояла всього в трьох футах від Лінь Міна. Хоча він розумів, що все це лише ілюзії, він усе одно відчував від неї неймовірно сильну, але водночас святу і м'яку ауру!
Найбільше враження на Ліна Міна справило те, що куб в руках жінки був саме дивним каменем, який він знайшов вдень у животі золотоспильний панголін!
Жінка вимовила довгу фразу, але її слова були незрозумілими. Лінь Мін розчув лише два склади — Магічний Куб!
Магічний Куб?
Невідомо чому, але коли Ліню Мін почув ці слова, він одразу зв'язав їх з кам'яним кубом. Чи це і є його назва?
Бум!
Роздався лютий вибух, простір розірвалося на частини. У небі закрутився велетенський вихори. Цей водоворот мав безмежну силу, він змітав все на своєму шляху: гори розсипалися в пил, простір коллапсували, а льодовики миттєво зникали, перетворюючись у ніщо. У цьому жахливому вихрі тіла десятків тисяч людей перетворилися на попіл, а їхні душі були зривані на шматки і затягнуті у Магічний Куб!
Лінь Мін стояв у самому центрі цього шторму і на власні очі бачив, як вихори поглинають світ. Усе навколо нього перетворилося на порох, але сам він залишався неушкодженим. Це було неможливо передати словами, бо воно не забудеться до кінця життя!
Лінь Мін відчув, що весь покрилася холодним потім. У цю мить він усвідомив, що опинився в безкрайному чорному просторі. Тут ширяв міріад світних точок, схожих на уламки розбитого дзеркала. То були найбільші зернятка — долоню, найменші — рисове насіння. А в центрі цієї безлічі вогнів була сфера білого світла розміром з фут, що випромінює тьмяне, м'яке і святе сяйво.
Сам не знаючи чому, Лінь Мін відчув, що аура цього світлого кулі дуже схожа на ауру тієї святої діви із видіння. Ні, вони були абсолютно ідентичні!
Чи ця куля стала тим, чим була та жінка?
Лінь Мін згадав, що після космічного вибуху жінка перетворилася на потік білого світла і вилилася в Магічний Куб ...
Біле світло... Невже це і є та сама куля? Отже, це місце - внутрішній простір Магічного Куба, а ці світні точки...
Ліню Мін неймовірно вдихнув холодне повітря. Чи ці точки — це фрагменти душ багатьох майстрів, які були розорені просторовим штормом і поглинуті артефактом?
Лінь Мін був вражений до глибини душі! Тепер він повністю опритомнів. Усі побачені образи стояли перед очима як живі. І хоча він вважав, що це сон, не міг повірити в нього - все було занадто реальним. Світ, що руйнує шторми все ще бушували в пам'яті. Як же звичайний хлопець, який ніколи в житті не бачив навіть майстрів Стадії Пульса, міг побачити такий дивний і грандіозний сон?
Отже, ці бачення були правдою? Цей дивний камінь під назвою Магічний Куб колись пожер безлічі майстрів, сила яких була настільки велика, що він не смів навіть мріяти про неї?
Лінь Мін не міг уявити, в якій країні могло б існувати стільки могутніх людей, від однієї аури яких перехопило подих. Він довго дивився на безліч кольорових іскри, які ширяють у чорному просторі. Через багато років він вагався простягнув руку і злегка торкнувся найближчої до нього точки — маленької й тьмяної з усіх.
У мить, коли Лінь Мін торкнувся іскри, вона раптово пірнула йому в кінчики пальців. Він не встиг навіть зреагувати, як почувався, ніби по голові зі всієї сили ударили важким молотом. Здавши приглушений стон, Лінь Мін впав на підлогу.
— А-а-А!
Лінь Мін мертвий лагар вчепився у голову. Йому здавалося, що щось відчайдушно звинувачується в його мозок. Від цього нестерпного болю я хотів розтробити собі череп, щоб дістати це!
Протистояння було марним! Линь Міну здавалося, що його от-ось поковтять!
Поглинуть?
Точно, цей безхозний осколок душі інстинктивно намагався поглинути його море свідомості!
— Черт побери!
Зрозумівши це, Лінь Мін на мить піддався паніці, але швидко взяв себе в руки. Цей осколок був крихітним, а його справжній власник давно загинув. Як же він може програти мізерному клаптику чужої свідомості!
Після різкого крику Лінь Мін стиснув кулаки, і нігті встромилися у тіло. « Утримуй серце! Моє серце бойового шляху!"
« Я присягнувся на вершину бойових мистецтв, чи можу я тут померти? »
Линь Мін не знав, як вигнати цей залишок чужої волі. Він просто стиснув зуби і терпів з останніх сил. Його розум затуманився в різні образи. Нелюдський біль майже затьмарив його почуття, але він продовжував триматися за останню краплю ясності в свідомості, через своє непохитне прагнення до сили!
Це випробування не тривало довго, аж поки біль не почав вщухати. Лінь Мін, нарешті, прокинувся. Коли він відкрив очі, небо вже почало сіяти. Він був наскрізь мокрий від холодного поту, а долоні — у крові від сплячих нігтів!
Коли Лінь Мін побачив це, то повністю переконався у тому, що не було сну. Жоден кошмар не мав би таких наслідків.
Заспокоївшись і поміркувавши, він почав боятися. Людська душа складається з двох частин: духовного клейма і пам’яті. Душа з віддаленим клеймом — це безсмертна душа, яка має лише інстинкти. Він торкнувся фрагмента, розміром з половину рисового стебел і мало світився. Але навіть він ледве не поглинав його. Це було жахливо! Якби він тоді торкнувся осколка більшого, то вже став би ідіотом!
Цей Магічний Куб занадто небезпечний!
Лінь Мін тільки встиг про це подумати, як раптом вираз його обличчя змінився. Стривайте... в його голові...
З’явилось багато нових!
Масиви... написи... Гравітації... Різні дивні символи, таємничі знаки і креслення стародавньої зброї, від яких віяло міццю...
Що це за речі?
Чи це пам’ять, яку тримав у собі той фрагмент душі?
Ця думка змусила серце Лінні Міна пропустити удар. Він смутно усвідомлював, що ця пам'ять може бути багатством, яке неможливо уявити...
Хоча ці складні спогади вже ввійшли в його розум, вони не були схожими на його власні бажання. Їх треба було поступово впорядкувати і асимілювати.
Коли Лінь Мін дізнався про масиви та написи, вони їх не давали. Ці дані були невирішеними і хаотичними, здається, все це стосувалося професії майстра розпису на зброєні.
На даний момент Лінь Мін не збирався вивчати це ремесло. Він мав набагато важливіші та бажаніші потреби. Він не міг стримати дихання, коли продовжував пошуки в пам’яті. У якийсь момент його дух прокинувся: техніка загартувань тіла — « Канон Гаотичного Зоряного Ковша! »
Спадщина!
Чому Воєнна академія Небесної удачі набагато слабша за військовій академії Семі Тайн? Вся справа в успадкуванні!