***
Військова академія Семі Тайн знаходилася в місті Небесної удачі, столиці Небесної Удачі. Сектой Семі Тайн, військовий орден з шестисотлітньою історією, жив біля підніжжя гори Дачжоу.
Будучи навчальним закладом великої секти, Військова академія Семі Тайн мала багато секретних технік і знаходила штатами майстрів-наставників. Не дивно, що вона стала справжньою святинею для всіх молодих людей країни Небесної удачі, які мріють про дорогу воїна. Але й поріг входження був неймовірно високий, він міг пройти відбір буквально один з десяти тисяч.
Літній літній день був виснажливим. Молодий п’ятнадцять років стояв біля підніжжя гори Дачжоу, що на лісовому полі. Його кулаки були щільно обмотані смужками тканини. З голим по поясом він завмер перед величезним деревом і один за одним наносив важкі удари по стовбуру.
Глухі звуки ударів розносилися по лісі. Кора дерева у місці ударів помітно вдалося всередину, обнаживши сірувато-білу деревину, на якій виднілися плями свіжої крові.
Молодий чоловік звали Ліню Мін, і він володів третім рангом таланту до бойових мистецтв.
У країні Небесної удачі добра половина людей зовсім не мала здібностей до бойових мистецтв і була непридатною для культивації. Серед решти понад 80 відсотків з них були лише перші, такі люди навіть присвятили своє життя тренуванням і не могли досягти значних успіхів. З небагатьох, хто залишився, дев’ять з десяти мали другий ранг таланту. При правильному усерді вони могли щось досягти, але шанси стати справжніми майстрами бойових мистецтв для них були нічого не вартими.
Третій ранг таланту Лінні Міна вважався досить високим, « один на сто", але для того щоб потрапити в Воєнну академію Семі Тайн цього було явно недостатньо.
Ліній Мін чудово це розумів. Оскільки Лань Юньюе, з якою він виріс і тренувався, також мала талант третього рангу, то вони домовилися разом до військової академії Небесної удачі, вимоги в якій були значно нижчими.
Військова академія Небесної удачі підкорялася урядові країни і існувала лише вісімдесят років. Її техніки, спадщина та основи були дуже обмежені. А для воїна спадщина технік важлива: без доброго керівництва і методів культивації завершити стадію загарбки тіла та сформувати канали для переходу на вищі рівні було неймовірно важко.
Стадія Згущення Пульса була метою для багатьох воїнів і перших важливих водорозділів на шляху бойових мистецтв. Після цього практика значно збільшувала термін свого життя, здобувши царський титул і забезпечуючи собі та своїм нащадкам безперешкодно існування. Однак у справі підготовки майстрів цієї стадії Вонна академія Небесної Удачі сильно поступалася академії Семі Тайн.
Лінь Мін прагнув досягти вершин бойових мистецтв і, звичайно ж, мріяв потрапити у Військову академію Семі Тайн. Якщо таланту бракувало, то було б лише сподіватися того, що наполегливість і воля зможуть справити враження на екзаменаторів. Однак ця надія була примарною, а провал на екзамені означав втрату півроку в очікуванні наступного шансу. Для воїна час був надто цінним ресурсом.
Саме тому, а також через Лан Юньюе Ліні Мін вирішив піти до військової академії Небесної удачі.
Вони з Лан Юньюе багато років тренувалися і проводили час разом. Хоча вони були ще замолоді, щоб говорити про шлюб, між ними вже з’явилися ніжні почуття. Батьки Лінь Міна також дуже любили дівчину і часто запрошували її на обід.
Це стало очевидним завдяки тому, що вони розділяли лише тоненьку бар’єру, яку хотіли зруйнувати в дорослому віці. Лінь Мін примусила їх до чогось надзвичайного. Він твердо вирішив, що навіть у Академії Небесної Вдачі він будь - якою ціною проб’ється на стаді Пульса.
Але в день вступних іспитів Лан Юньюе не прийшла.
Спочатку Лінь Юньюе подумав, що вона не змогла прийти через якісь справи. Але пізніше він дізнався: Ланґ Юне прийняли до військової академії Семі Тайну. Рекомендація, яка гарантувала її місце, дала Чжу Янь — талановитий молодий пан з родини Чжю, наймогутнішого клану міста Цінсан.
Ліню Міну було лише 15, але завдяки тому, що він з дитинства багато подорожував зі своїми батьками, він був набагато дорослішим від своїх однолітків. Він добре розумів, що означає покровительство Чжу Яня.
Спадкоємці великих кланів, як - от Чжу з сім’єю, дивляться не лише на зовнішність і манери, але й на вроджені таланти. Адже обдаровані батьки мають більше шансів мати генію. І хоча Лан Юньюе була звичайною сім'єю, її третій ранг таланту для дівчини вважався дуже вартим результатом.
Звичайно, сім’я Чжу могла знайти наречену і з більшим даром, але Лан Юнь Юне була рідкісною красунею із витонченим характером, тому не дивно, що Чю Янґ зацікавився нею.
А для Самого Лан Юньюе академії Семи Тайн і Академія Небесної удачі були просто незбагненні — ні за спроможністю, ні по славі чи з майбутнього досягненням. Особливо манящою була можливість досягнути стадії « Пульса », що дозволило б продовжити молодість на десятки років — спокусу, яка не встоїть перед жодними дівчатами.
Зіткнувшись з таким вибором, мабуть, не тільки Лан Юньюе, але й більшість інших воліли б Чжу Яня. Тим більше що він і сам був невпевнений собою, а його походження та перспективи були куди завидніші, ніж у Ліна Міна.
Хоча Лінь Мін все розумів, це не було для нього ударом. Він замкнувся у своїй кімнаті на три дні. А коли вийшов, знову почав їсти, спати і тренуватися — ще більше.
Ще до того, як Лан Юньюе пішов, він поставив собі за мету досягти стадії згущання Пульса і добиватися найвищої межі бойових мистецтв. Його рішучість не змінилася. Якщо раніше в його серці ще товпилися сумніви і прихильності, то після її відходу його воля лише загартувалась.
Хоч би якою важкою була ця дорога, він вирішив піти до військової академії Семі Тайн.
Глухі удари кулаків про стовбур продовжували розноситися по лісі. Це дерево називалося залізним деревом. Його кора була надзвичайно міцною, а саме вона мала надзвичайну здатність до загоєння. Тому новачки часто вибирали його для тренування сили.
Лінь Мін не знав, скільки ударів наніс, аж поки сили остаточно не покинули його. Він спирався на пістолет, опустив камінь і дістав з сумки лікарську траву, розмивав її та почав додавати до поранених кулаків. Той, хто практикує бойові мистецтва, повинен постійно використовувати лікувальні засоби. Інакше в тілі накопичуються приховані рани, які з часом можуть призвести до каліцтва або навіть смерті.
Ця трава називалася "Жезлозниця". Ця назва походить від того, що її сік мав лікувальні властивості, але коли він потрапляв на рану, то відчував нестерпний біль, ніби шкіра скрегли залізною щіткою.
Лінь Мін стиснув зуби і терпів цей біль. Він дістав свіжу білу тканину і шар за шаром перебив кулаки.
Насправді існувало багато ліків, які були ефективніші за залізницю і при цьому діяли м’яко й безболісно. Проте всі вони коштували байково, і сім’я Лінні Міна не могла їх собі дозволити.
Його батьки володіли досить великим рестораном у місті Цінсан, але це засідало не їм, а Клану Лінні міста Вінсена. Хоча Лінь Мін носив таке ж прізвище, його віття відділялося від головної сім’ї вже кілька поколінь тому. Голова клана передавав частину майна у управління далеким родичам, і батьки Лінь Міна отримували фіксований дохід та невеликий відсоток прибутку. Хоча ці гроші були досить великими, щоб забезпечити безтурботне життя звичайної сім’ї, їх було дуже мало для того, аби утримувати потреби бойових мистецтв.