***
Крайня крижана рівнина тонула у снігу та вітрів. Крихітні світи, підхоплені лютими поривами, стикалися з різким дзвоном. Студія тут була такою пронізовувала, що здавалося, могла сковтувати саму людську душу.
Це був світ, що впав у Снегу — один з безлічі світових створінь Божественного Царства. Сніг тут ішов круглий рік, а будь-яка крапля води миттєво перетворювалася на лід.
У небі над цією безжиттєвою пустелею в якийсь момент десятки маленьких крижинок ніби підкорилися незнаній силі. Вони почали обертатися, спрямовуючись в одну точку аж поки не утворили воронку. У центрі цього вихору з нізвідки виникла сяюча, як ртуті, світлова завіса і мина мить після неї вийшла жінка, одягнена у легке плаття кольору морської хвилі.
Граціозна фігура, волосся, що ніслять як чорний водоспад, і аура святості навколо неї робили жінку подібною до чистої крижаної лотос, яка розпустилася посеред снігу. Лише смертельна блідість і тоненьке струмене крові, що запікалося в кутці губ, порушували її неземну форму.
Коли світлова завіса зникла, жінка не втримувалась і спала кров’ю, її життя швидко згасло.
— Сестра! — Дзвоник почувся у повітрі. Від тіла жінки відділився згусток білого світла, який прийняв форму юної дівчини. — Сестра, ты в порядке?
— Все добре, — сказала жінка в лазурному платті. Отримавши важкі рани, вона була змушена прорвати простір для того, щоб подолати велику відстань і добратися до іншого світу Божественного Царства, що лише ускладнило її стан. - Де ми?
Дівчина дістала нефритову пластину, занурилася в неї божественною свідомість і відповіла:
— Сестра, ми потрапили в Світ падаючого Снега.
— Мир Падаючого Снега? — Серце жінки тремтіло, і вона зітхнула. — Серед трьох тисяч світів Божественного Царства я кілька разів перетинала порожнечу, але не думала, що зрештою опинюся саме тут. Моє ім'я - Му Ценьсюе, а це місце — Світ Падаючого Снега. Падає сніг... Можливо, саме тут мені призначено пащу...
— Сестра, не говори так, ми... - Дівчина хотіла щось додати, але в цей момент у порожньому пустоті виникла потужна коливання енергії.
У наступну мить простір ніби розірвали невидимі велетні. З грязі вийшов чоловік у чорних одязі і застиг в повітрі. Побачивши його, дівчина зблідла як полотно, а слова застрягли у неї в горлі.
Чоловік був красивим, але його зіниці алі — свіжою кров’ю. Подивившись на Му Цяньсюе, він зверхність посміхнувся:
— Ваше Високість Свята, ми знову зустрілися.
Погляд Му Цяньсуе став холодним і непохитним. Вона чекала на них, але не думала, що ворог так швидко їх побачить.
— Ваше Високість, мені щиро шкода, що все прийшло до цього, - заговорив чоловік. — Знищення Святих земель Цяньюй було вимушене мірою. Коли культивація досягає нашого з вами рівня, у піднебесній майже не залишається речей, які ми б не могли отримати. Єдине, чого ми прагнемо, — це межа сили і вічного існування. Чому б вам просто не віддати мені божественний кристалічний Куб? Ми могли б стати партнерами в парній культивації, разом зрозуміти таємниці Куба і жити вічно, на рівні з небом та землею. Що скажете?
Му Цяньсуе почала циркулювати Божу силу в тілі і холодно відповіла:
- Визволи мене від своїх безглуздих промов, Тянь Мінцзи. Ти зміг знищити Святі землі Цяньюй, але якщо захочеш вбити мене, тобі доведеться заплатити за це жахливу ціну.
— Ось як? Що ж, тоді мені доведеться спробувати, — Тянь Мінцзи, здавалося, зовсім не занепокоївся. Він перевернув долоню, і на ній з'явилася пагода стародавнього виду. Це був духовний скарб первісного хаосу — Вежі Запечатання Богів. Вона могла полонити богів і демонів, а також служити заступником для десятків тисяч воїнів. Саме завдяки їй півмісяця тому ця людина перенесла більше десяти тисяч майстрів Божественного Царства з різних фракцій, щоб раптово атакувати і знищити Святі землі Цяньюй.
Тянь Мінцзи підкинув Башню Запечатання Богів у повітря. У яскравому золотій скрині над світом падаючого Снега з’явилося десять тисяч майстрів. Невдовзі небо заповнилося щільними рядами фігур. Ці люди з холодною байдужістю дивилися на двох беззахисних жінок у крижаній рівнині.
Коли я побачив це на губах Му Цяньсуе, то заграла крижана смішка. Саме цього вона чекала. Святі землі Примарної Тьми, Святе краю Першоднього Хаосу, Палац стародавніх Волн, Острів Кривавого Зла... « Ви об’єдналися, щоб стерти з лиця землі Цяньюй. Що ж, сьогодні я заплачу своїй душі, але заберу всіх вас з собою в могилу!"
— Му Цяньсуе, — сказав Тьян Мінцзи, - я поважаю тебе, захоплююся твоєю силою і неймовірним талантом. Але зараз ти важко поранена і стоїш проти десяти тисяч майстрів Божественного Царства. У тебе немає жодного шансу на перемогу. Віддай Магічний Куб, і я збережу життя тобі та твоїй сестрі.
Му Цяньсуе пропустила його слова мимо вуха. Одним зусиллями волі вона змусила сірий куб розміром всього в дюйм, покритий чорними написами, повільно піднятися з її долоні. Це і був Божий кристалічний Куб, що спричинив жах у всьому Божому Царстві.
Вона почала вливати у нього всю свою божественну силу без залишку. Хоча цей артефакт був у неї менше року, Му Цяньшуе встигла збагнути невелику частину його таємниць. Можливо, це був кристал душі, який залишився після смерті легендарного правдивого Бога. Він мав жахливу силу розчавити душі всього, але цього рівня Му Цяньсе було недостатньо для того, щоб підкорити таку могутність. Використання цієї сили означало, що її власна душа теж буде поглинута і закарбована всередині.
- Юе-ер, не опирайся.
— Сестра? — Дівчина не розуміла, що та задумалась, але в цей момент її тіло окутала світила. Це було світло телепортації, яке розривало порожнечу.
Перш за все Му Цяньсуе мала відправити сестру подалі, бо як тільки заборонна сила Куба пробудиться, душі всіх живих істот у окрузі будуть втягнуті всередину і перемолоти. Саме тому вона не могла використати цю силу у Святеє Святих земель Цяньюї.
— Ха-ха, думаєш я дозволю твоїй сестрі піти? — Тянь Мінцзи склав руки в друку, бажаючи заморозити простір у радіусі десяти чи. Однак у цей момент його обличчя почало спотворене. У Магічному Кубі в руках Му Цяньсуе почала концентруватися енергія, від якої його власна душа затремтіла у первинному жаху.
« Що це таке?» — серце Тянь Мінцзи пропустило удар, і його рухи мимовільно сповільнилися. Він відчув загрозу, яка могла обірвати його життя.
Юань-ци неба і землі в одну мить стали несамовитим, створюючи навколо Магічного Куба енергетичний вир.
— Душа стане провідником, щоб покликати силу правдивого Бога. Використано душ!
Му Цяньсуе вимовила ці слова чітко і холодно, а тіло розсипалося безліч разів. Вся її душа і свідомість перетворились на потоки світла, які поглинули Магічний Куб. Коли я побачив Тянь Мінцзи в жахі кинувся розривати простір, намагаючись бігти, але у цей момент жахлива потужність артефакту вирвалася назовні.
Це було як вибух зірки. Обокруглений простір лопалось, як паперовий листок. Десять тисяч майстрів Божественного Царства, які прибули до Світу Падючого Снега, тільки тоді зрозуміли смертельну небезпеку. Могутні практики, здатні вільно пересуватися між світом, один за одним намагалися сховатися в порожньому стані, але було занадто пізно. Простір навколо було миттєво знищено величезною енергією. Велетенський шторм затягнув їх, наче клаптики паперу, і їхні тіла входили до пороху. Ці уламки душ затягувало обертовою воронкою прямо всередину Магічного Куба.
Через масштабний колапс простору частина Світу Падіння Снега перетворилася на мертву зону, заповнену руйнівними просторовими бурями. А сірий Магічний Куб, який поглинав всі уламки душ був підхоплений цим штормом і зник у глибинах пустоти...