У перший день Нового року кашель Хань Вей уже майже минув, і їй більше не потрібно було дотримуватися суворої дієти. Тому Вень Юлань спеціально приготувала повний стіл смачних страв, а також підготувала для неї червоний новорічний конверт.
Хань Вей теж підготувала для неї конверт, але оскільки вона була на два роки молодшою за Вень Юлань й належала до молодшого покоління, Вень Юлань навідріз відмовлялася приймати подарунок.
Хань Вей не стала її слухати, просто вклала конверт прямо їй у долоню й холоднокровно промовила: «Новий рік, це на щастя, не відмовляйся».
Бачачи таку непохитність, Вень Юлань зрозуміла, що нічого не вдіє, тому прийняла подарунок, а потім запросила її до столу, нагадавши, що після обіду ще треба випити ліки.
Хань Вей тихо погодилася й підійшла за нею до обіднього столу.
Дивлячись на цей щедрий стіл, де кожна страва вабила своїм виглядом і ароматом, та слухаючи звуки петард, що час від часу долітали з вулиці, Хань Вей мимоволі озирнулася довкола.
На дверях висіла перевернута червона какаліграфічна картка з ієрогліфом «Фу» (щастя), а інтер'єр кімнати залишався тим самим, до болю знайомим. Проте тепер у деяких місцях Вень Юлань розвісила дві короткі гірлянди у вигляді червоних петард, що додало оселі яскравого новорічного акценту.
Це був її дім — дім, у якому вона прожила вже кілька років.
І саме в цей день, сидячи тут і розглядаючи кімнату, вона вперше усвідомила, як це — зустрічати Новий рік у власному домі.
Це зовсім не схоже на те, як вона святкувала в гостях у Хво Ляньгао. Тут кожна дрібниця була рідною настільки, що це відчуття проникало до самих кісток, огортаючи затишком, до якого хочеться повертатися знову і знову.
Немає людини, яка б не любила зустрічати Новий рік у себе вдома.
Просто деякі люди не можуть собі цього дозволити.
Бо залишатися у власному домі насамоті в такі дні — це означає почуватися ще самотнішою, ніби тебе забув увесь світ.
Поява Вень Юлань немов заново зв'язала її з цим світом. Вона дала їй зрозуміти, що зустрічати Новий рік у власному домі — можливо, адже тепер поруч є людина, яка розділить із нею це свято.
Помітивши, що Хань Вей застигла, розглядаючи декоративні петарди, Вень Юлань з усмішкою запитала: «Що таке? Я якось некрасиво їх повісила?»
Хань Вей отямилася й похитала головою: «Ні, Юлань, ти повісила їх дуже красиво». Потім тихо додала: «Відтоді як не стало моїх батьків, я вперше святкую Новий рік у власному домі».
Через те, що раніше вона залишалася зовсім одна, Хво Ляньгао завжди запрошував її до себе пожити на свята, ставлячись до неї як до члена власної родини.
Вень Юлань, звісно ж, чудово знала причину. Вона повільно сіла навпроти неї й з усмішкою мовила: «Тепер я буду з тобою».
«Якщо ти не проти, я можу щороку проводити цей Новий рік разом із тобою».
Якщо ти дозволиш, я готова провести з тобою все життя, залишаючись поруч удень і вночі.
Хань Вей подивилася на неї й за звичкою відповіла: «Юлань, ти знову мене дуриш».
Вень Юлань ніжно всміхнулася: «Я тебе не дурю».
Хань Вей заклякла на мить. У її душі нестримною хвилею піднялася щира радість, проте на обличчі не відобразилося нічого — вона зберегла абсолютний спокій і вкрай стримано зауважила: «У тебе ж є своя родина».
Цього року вона просто посварилася з батьками, через що з’їхала й опинилася тут, аби зустріти свято з нею. Це був чистий збіг обставин, подібна випадковість не може відбуватися щороку.
Вень Юлань лише м’яко посміхнулася, вирішивши не продовжувати цю тему.
Родина?
У неї, мабуть, уже давно немає ніякої родини.
Вона підсунула тарілку ближче до Хань Вей: «Їж».
…
О другій годині дня вони мали поїхати в гості до Хво Ляньгао, аби привітати його родинне коло зі святом, і повернутися вже після вечері.
Дівчата склали підготовлені подарунки в машину й, завершивши всі збори, вирушили в дорогу.
Коли вони прибули до будинку Хво Ляньгао, Хань Вей натиснула на дверний дзвінок. З-за дверей почувся жіночий голос, а за кілька секунд їм відчинила дівчинка.
Це була єдина донька Хво Ляньгао, яку звали Хво Баоер. Вона навчалася в першому класі старшої школи, була надзвичайно милою та симпатичною дівчинкою й мала чудові стосунки з Хань Вей, яку любила називати своєю старшою сестрою.
Побачивши Хань Вей, Хво Баоер спочатку солодко привітала її: «Сестричко Хань Вей, з Новим роком!» — а потім обернулася й крикнула в глибину будинку: «Тату, мамо, сестра Хань Вей прийшла!»
Хань Вей протягнула руку й лагідно погладила її по голові: «З Новим роком».
Хво Баоер відступила вбік, пропускаючи їх до будинку, а її очі з цікавістю забігали, зупинившись на Вень Юлань: «А що це за сестричка з тобою?»
Хань Вей відповіла: «Це моя подруга, можеш називати її сестрою Юлань». А потім повернулася до Вень Юлань, знайомлячи її з дівчинкою: «А це улюблена донька мого старшого брата, Хво Баоер».
Вень Юлань ніжно всміхнулася дівчинці: «Привіт».
Хво Баоер теж посміхнулася у відповідь: «Привіт, сестро Юлань!»
У цей момент з кімнати вийшов Хво Ляньгао. Він був у простому домашньому одязі, але поверх нього красувався кухонний фартух у дрібну квіточку. Побачивши в їхніх руках купу святкових пакунків, він миттю насупився: «Ну навіщо знову щось принесли». А потім перевів погляд на її супутницю: «Пані Вень? Проходьте, сідайте, будь ласка».
З кухні також вийшла дружина Хво Ляньгао. Вона якраз ліпила дзяодзи, тож тримала один у руках, коли спеціально вийшла зустріти Вень Юлань.
Дружина Хво Ляньгао теж була дуже вродливою жінкою, особливо вражали її очі — чисті, виразні та сповнені життя. Хоч коли на неї поглянь, вони завжди нагадували променисту гладь осінньої води.
Вона миттю помітила, з якою неймовірною увагою та дбайливістю Хань Вей опікується своєю супутницею. Дружина Хво Ляньгао пильно оглянула Вень Юлань з ніг до голови, а потім з доброю посмішкою зауважила: «О, наша Хань Вей, схоже, знайшла собі дівчину?»
Хань Вей та Вень Юлань абсолютно не очікували почути подібну фразу, тож обоє миттю застигли від несподіванки. Хань Вей першою оговталася: «Ні! Сестро, ти все неправильно зрозуміла!»
Дружина Хво Ляньгао рідко дозволяла їй називати себе «невісткою», наполягаючи, аби та кликала її просто «сестрою» — так стосунки здавалися набагато ближчими та теплішими.
Дружина Хво Ляньгао з виглядом «я взагалі-то жінка, яка бачила світ» зауважила: «Та дівчина то й дівчина, подумаєш! Ти що, вважаєш свою сестру настільки відсталою?»
Вона доліпила останній дзяодзи й грайливо підняла кулак, ніби підбадьорюючи їх: «Вперед, дівчата, сестричка вас підтримує! — а потім додала: — Ви поки сідайте, відпочивайте, а ми з твоїм братом доліпимо решту».
Вень Юлань поспіхом підвелася: «Давайте я теж вам допоможу».
Дружина Хво Ляньгао миттю зупинила її: «Ні-ні-ні, непотрібно. Сідайте з нашою Сяо Хань зручніше. Мій чоловік справді вміє готувати пельмені, давайте дамо йому шанс похизуватися».
«До речі, Сяо Хань, а що там твій кашель? Ти нормально приймаєш ліки?»
Хань Вей ледь помітно всміхнулася й слухняно відповіла на кожне запитання: «Уже майже минув, ліки приймаю суворо за графіком, тож не хвилюйся, сестро».
Тільки після цього дружина Хво Ляньгао нарешті заспокоїлася й пішла на кухню, але перед цим голосно гукнула доньку: «Хво Баоер, перестань дивитися телевізор! Склади компанію своїм сестрам!»
Хво Баоер слухняно відгукнулася, і лише тоді її мати зникла на кухні.
Вень Юлань нарешті звернула увагу на екран і зрозуміла, що дівчинка дивилася реаліті-шоу «Три дні і три ночі» за участю Ю Жубін. Якраз транслювали епізод, де Ю Жубін та абсолютна невдаха в іграх Тан Ханьцьов уперше разом виконували завдання.
Коли ця серія лише вперше вийшла в ефір, вона викликала шалений фурор, а Ю Жубін завдяки цьому випуску подарувала фанатам безліч мегапопулярних мемів із виразом «повного емоційного шоку та розгубленості» на обличчі.
Хво Баоер уже збиралася з неохотою вимкнути телевізор, як Хань Вей спокійно сказала: «Можеш не вимикати. Сестра Юлань теж обожнює Ю Жубін, так що дивіться разом».
Щойно ці слова злетіли з її вуст, дві палкі фанатки Ю Жубін з неймовірним подивом та радістю в очах витріщилися одна на одну, наче знайшли рідну душу серед чужого світу.
Хво Баоер від щастя аж підстрибнула: «Сестричко Юлань, ти справді теж любиш нашу Бін-Бін?!»
Вень Юлань відповіла своїм ніжним, м'яким голосом: «Звісно, люблю».
Хво Баоер миттю помчала до своєї кімнати й за секунду вибігла назад, тримаючи в руках розкішну коробку. Вона піднесла її до Вень Юлань як найбільший у світі скарб і вкрай обережно відкрила — всередині лежав аркуш паперу зі справжнім автографом Ю Жубін.
Під самим підписом було виведено особливе дописування: [Для Баоер]. Це Хво Ляньгао свого часу спеціально випросив для неї цей іменний автограф.
Очі Хво Баоер засяяли яскравими вогниками: «Сестричко, дивись! У мене є особливий автограф від самої Бін-Бін, тато зміг дістати!»
Вень Юлань, аби зробити дівчинці приємно, вдала, ніби неймовірно заздрить: «Ого, нічого собі, у тебе є її іменний автограф!» — а потім з притаманною їй гордістю додала: «Але у мене теж є».
І навіть ціла купа.
Її власна Хань Вей допомогла їй дістати їх.
Хво Баоер здивовано перепитала: «Справді?»
Вень Юлань серйозно кивнула: «Ага, справді. У мене їх навіть дуже багато, і всі їх для мене дістала твоя сестричка Хань Вей».
У цю мить у її серці прокинулося цілком зрозуміле почуття гордості!
Вона точно була найщасливішою серед усіх фанатів Ю Жубін!
Хво Баоер розгублено моргнула: «Сестричко, а чому у тебе їх так багато? Хіба сестричка Хань Вей та мій тато працюють не в одному місці?»
Хво Ляньгао працював у головному офісі корпорації, тоді як Ю Жубін була артисткою підпорядкованої компанії «Хваяо», тож за звичайних обставин вони майже не перетиналися. Хво Баоер чітко пам'ятала слова мами про те, що сестричка Хань Вей та її тато — колеги з одного офісу. То звідки ж у Хань Вей стільки ексклюзивних автографів?
Хань Вей лагідно погладила її по голові та уважно пояснила: «Тому що минулого року мене перевели до "Хваяо", і тепер ми з твоїм татом працюємо в різних філіях».
«Хваяо»?
«Хваяо»!!!
Очі Хво Баоер миттю спалахнули з новою силою: «То це означає, що сестричка Хань Вей може бачити Бін-Бін щодня?!»
Хань Вей похитала головою: «Ні, вона зараз перейшла до агенції "Гванїн", а я залишаюся в "Хваяо", тому щодня бачити її я, звісно, не можу».
Але навіть попри це, Хво Баоер миттю по-підлеглому обійняла її за талію й почала солодко лащитися: «Сестричко Хань Вей, ти у мене найкраща у світі!~»
Хань Вей: «М-м?»
Хво Баоер: «Хво Баоер теж дуже-дуже хоче багато-багато особливих автографів!~»
Хань Вей поправила дужку окулярів і спокійно зауважила: «Якщо я не помиляюся, після початку семестру у вас буде важливий тест? Якщо зможеш посісти перше місце — я виконаю твоє прохання».
Хво Баоер: «Я пішла вчитися!» — після чого вихором помчала до своєї кімнати, з головою занурюючись в океан знань.
Вень Юлань не змогла стримати доброї посмішки: «Мабуть, мені варто порадіти, що я вже закінчила навчання?»
Інакше, судячи з методів Хань Вей, без диплома з відзнакою вона б навіть мріяти не сміла про автографи Ю Жубін.
Проте Хань Вей тихо промовила: «З тобою все інакше».
Ти — та сама людина, заради якої я готова на все без жодних умов.
Навіть якщо ти захочеш місяць із неба — я знайду спосіб дістати його для тебе.
Варто тобі лише сказати слово.
Вень Юлань злегка схилила голову набік: «Що ти щойно сказала?»
Хань Вей похитала головою: «Нічого».
…
Їхня святкова вечеря пройшла в надзвичайно теплій та дружній атмосфері. Дружина Хво Ляньгао мала неймовірно веселу й відкриту вдачу, вона так майстерно керувала розмовою, що жодна мить не здавалася ніяковою.
Вень Юлань, яка спочатку поводилася досить стримано, поступово повністю розслабилася. Атмосфера в цій родині була просто дивовижною: вони приймали гостей як рідних, і в такому домі кожен почувався б затишно.
Після вечері дівчатам настав час прощатися. Перед виходом Хань Вей та Вень Юлань вручили Хво Баоер новорічні конверти, а подружжя Хво, своєю чергою, підготувало подарунки для них обох.
Коли дружина Хво Ляньгао вкладала конверт у долоню Хань Вей, вона з усмішкою натякнула: «Наступного Нового року обов’язково знову привозь свою дівчину до нас у гості!»
Хань Вей та Вень Юлань миттю густо почервоніли.
Хво Ляньгао здивовано подивився на дружину: «Про що ти взагалі говориш?»
Дружина штовхнула його ліктем у бік: «Подивіться на нього, тільки про свою роботу й думає! У твоєї молодшої сестри з’явилася дівчина, а йому байдуже».
Хань Вей безпорадно зауважила: «Ми не...»
Вень Юлань, сховавши половину обличчя в пишний червоний шарф, промовчала.
Хво Ляньгао перевів погляд з однієї на іншу, а потім знову подивився на Хань Вей: «Якщо у тебе дійсно з’явилися стосунки, ти завжди можеш відверто розповісти нам про це. Ми з твоєю сестрою зовсім не консервативні люди. Тим паче, ти працювала в корпорації Тан і чудово знаєш, як там усе влаштовано».
Вона ж чудово знала, що серед вищого керівництва корпорації Тан є кілька людей із гомосексуальною орієнтацією.
І це відображало загальну позицію топменеджменту Тан.
Приймати кожного й ставитися до всіх абсолютно рівно.
Для них головне — професіоналізм та користь, яку талановиті люди приносять компанії. А кого саме ці таланти кохають — чоловіків чи жінок — керівництво абсолютно не цікавило. Це ж ніяк не впливало на розвиток корпорації.
Намагатися контролювати особисте життя співробітників — це занадто велика дурість, яка лише дратує людей.
Проте це був перший раз, коли Хво Ляньгао та його дружина настільки чітко й відверто озвучили Хань Вей свою життєву позицію.
У серці Хань Вей розлилася неймовірна хвиля тепла. Вона міцно стиснула руку пані Хво: «Я запам'ятаю ваші слова».
«Тоді ми поїдемо».
Хво Ляньгао наостанок додав: «Будьте обережні в дорозі та не забудьте написати нам, коли повернетеся додому».
Хань Вей кивнула на знак згоди й рушила слідом за Вень Юлань.
Коли вони спускалися в ліфті, Вень Юлань зберігала повне мовчання. Лише після того, як вони сіли в машину, вона нарешті порушила тишу. Її голос більше не звучат м'яко — він був серйозним та зосередженим: «Хань Вей, а ти сама... як взагалі ставишся до одностатевого кохання?»
Хань Вей на мить затихла, а потім відповіла суворо за правилами: «Як до одного з проявів базових прав кожної людини на особистий вибір».
Це свобода і право, в яке ніхто сторонній не має права втручатися.
Вень Юлань повільно повернулася до неї й з легкою нерішучістю в голосі запитала: «Тоді... ти відчуваєш відразу до гомосексуальності?»
Хань Вей спокійно відказала: «Ні, зовсім ні. Це такі ж нормальні стосунки й кохання, як і будь-які інші».
Вень Юлань мовчала кілька секунд, а потім тихо, ледь помітно посміхнулася й запитала: «Хочеш дізнатися, через що саме ми посварилися з моїми батьками?»
Хань Вей пильно поглянула на неї: «...Через що?»
«Тому що, — тихо вимовила Вень Юлань, — я лесбійка».
------(Перекладач має що сказати)------
Маю подвійне відчуття через те, що я є тією людиною, через яку продовження подібних моментів виходить не відразу…