Богиня була чинною керівницею їхньої системної структури, і всі оператори залишалися їй безмежно відданими, окрім 008, чий мікрочип зазнав пошкодження.
У межах їхньої системи пані-Богиня була абсолютом, найвищою істотою, чий авторитет не підлягав жодним сумнівам.
Усі світи були її іграшками — її особистими іграшками.
Вона володіла абсолютним почуттям власності й нікому не дозволяла псувати свої іграшки або... повставати проти неї.
Справна робота чипів у мізках усіх операторів була для неї основою їхньої вірності та покори. Завдяки стрімкому розвитку технологій надійність цієї основи була надзвичайно високою, чипи майже ніколи не ламалися, тому всередині системи навіть не передбачили програми для перевірки їхнього стану.
І причиною цього була сама Богиня — вона була занадто самовпевненою.
Вона була свято переконана, що ніхто не наважиться її зрадити; вірила, що абсолютно всі, зокрема й викрадені з реального світу господарі, перебувають під її повним контролем; вважала, що досконало знає людську природу.
Звичайно, у звичайному людському світі цю «впевненість» слід називати зарозумілістю.
Саме тому вона не встановила жодних програм для перевірки внутрішніх операторів, і 008, чий чип раптово вийшов із ладу, лише завдяки цьому уникнув небезпеки.
А щодо того, чому його чип зламався, то це була заслуга атаки з боку Бюро часу й простору. Тоді той удар струсонув усю системну структуру, і одна з операційних капсул сильно постраждала, ледь не розлетівшись на друзки. Оператора всередині теж зачепило — його з силою швирнуло прямо на пульт керування.
І цим нещасним оператором виявився саме він.
Через той удар він кілька днів перебував на реабілітації, внутрішня діагностика ретельно перевірила його, але всі чипи життєзабезпечення в тілі були в нормі, включно з головним мозком. Після цього йому просто наказали негайно доповісти головній системі, якщо раптом виникнуть якісь неполадки.
На той момент його чип ще працював справно, а рівень відданості дорівнював ста відсоткам, тому він слухняно з усім погодився.
Проте за кілька днів після повернення до роботи в його мозковому чипі стався збій — у людському світі це, мабуть, назвали б «мізки відбило».
Саме тому, що йому «відбило мізки», він отримав здатність мислити самостійно, а невдовзі зустрів Ю Жубін та Тан Ханьцьов — двох жінок, які наважилися чинити опір.
Їхні вчинки приголомшили його, змусили глибоко замислитися й спробувати зрозуміти їхні мотиви.
Чому вони відмовлялися коритися?
Що взагалі означає повна покора?
Він прагнув дізнатися більше, прагнув зрозуміти, тому вперше в житті прийняв власне рішення, яке суперечило закладеній вірності та підкоренню — не доповідати головній системі про пошкодження чипа.
Йому дуже пощастило, що пані-Богиня не створила програми перевірки чипів, інакше за порушення відданості його б просто утилізували.
Але Ю Жубін, очевидно, пощастило значно менше. Якщо система виправлення зазнає повної невдачі, Богиня може розлютитися й особисто прибути, аби винести їй вирок.
Що станеться у такому разі — ніхто передбачити не міг.
У будь-якому разі, мати справу з автоматичною системою було набагато краще, ніж опинитися в руках Великої Богині.
Адже система — це лише бездушна програма, в якій можна знайти лазівки, тоді як Богиня — абсолютна диктаторка, яка повністю контролює весь цей всесвіт.
«Богиня?» — з цікавістю перепитала Ю Жубін. — «Вона мене вб’є?»
008 чесно відповів: [Я не знаю.]
Раніше кожен господар слухняно погоджувався на співпрацю з системою, чесно виконував завдання, а потім повертався до реального світу й отримував відповідну нагороду. Ще жодного разу ніхто з них не потрапляв під трибунал Богині, тому він і сам не уявляв, як саме виглядатиме цей вирок.
Проте, знаючи характер Богині... 008 міг лише порадити Ю Жубін не дозволяти власному страху стати зброєю в чужих руках.
Тільки той, хто позбавлений страху й має непохитну волю, здатний перемогти все — це була істина, перевірена віками.
Ю Жубін не стала допитуватися далі. Вона чудово зрозуміла, що ця Богиня — фігура вкрай непроста, а такі особистості зазвичай терпіти не можуть, коли хтось дізнається забагато про їхні таємниці.
Вони з 008 зараз обоє намагалися просто вижити, і якщо змусити його розповісти забагато конкретики, це лише підставить самого 008 під удар.
Втім, вона анітрохи не панікувала — паніка взагалі не була їй притаманна.
Якщо свого часу вона мала сміливість ціною власного життя піти проти 009, то знайде спосіб протистояти й цій Богині.
Її опір та боротьба ніколи не зупиняться на півдорозі. Поки вона принципово не схилить голову перед системою й не визнає поразки, вона назавжди залишатиметься переможницею.
Вона змінила тему: «То чому ж ви тоді обрали саме мене?»
[Ваша кар'єра в реальному світі була сповнена жалю та невиправданих надій,] — відповів 008. — [Тоді як у цьому світі ви — всесвітньо відома зірка, чий шлях осяяний неймовірним успіхом.]
Богині потрібен був саме цей жаль, використовуючи спокусу, щоб утримати її тут, спонукаючи до співпраці з високою винагородою. Методи Богині завжди залишалися незмінними.
Лише ті оператори, які мали високий рівень доступу, як-от 008, знали, що процес відбору кандидатів контролювала особисто Богиня. Рядовий 009, який не мав жодної влади, навіть не здогадувався, що Ю Жубін була обрана тією самою, якій він так фанатично служив — саме тому він свого часу так люто допитувався, хто ж узагалі витяг Ю Жубін.
Ю Жубін миттю все збагнула. Особа, яка затверджувала кандидатів, безперечно була обмеженою істотою, свято переконаною, що людська природа жадібна, ненаситна й панічно боїться смерті.
Але вони точно не очікували, що натраплять на таку затяту занозу, як вона.
Ю Жубін уїдливо зауважила: «Це просто ваша розвідка погано спрацювала. Моя твердість характеру проявилася ще багато років тому».
І з такими даними вони все одно обрали її? Хіба це не означає, що вони самі напросилися на неприємності?
008 на мить замовк, а потім щиро запитав: [Твердість характеру? Ви маєте на увазі свій хист до затятого тролінгу?]
Ю Жубін: «Ой, ну можна й так сказати».
008 додав: [Ми просто не очікували, що ви почнете тролити навіть саму систему.]
Персонаж другого плану в цьому світі, Тан Ханьцьов, виявилася надзвичайно сильною та успішною особистістю. Щойно її власна свідомість прокинулася, вона миттю перетворилася на вкрай небезпечну фігуру для всієї програми.
Звичайний господар навряд чи витримав би такий сильний характер, тому їм потрібен був хтось «твердіший», і Ю Жубін підходила просто ідеально.
Щиро кажучи, Богиня обрала її ще й тому, що прагнула подивитися, як вона сперечатиметься з цією видатною другорядною героїнею, Тан Ханьцьов. Їй хотілося бачити, як багата молода пані після її тролінгу залишатиметься з нічим і лише тупотітиме ногами від люті — це принесло б їй неймовірну насолоду.
Хто ж міг подумати... Ю Жубін не те що не сперечалася з Тан Ханьцьов, , а натомість стала її підлабузницею, повертаючись та люто сперечаючись з головним чоловічим героєм, Цьов Юньлі.
Коли Богиня дізналася про це, вона вирішила, що запропонувала занадто скромну винагороду, тому спеціально наказала 009 збільшити ставки. Проте Ю Жубін стояла на своєму на смерть.
Тоді Богиня просто скинула цей світ на своїх операторів, аби ті повернули сюжет у правильне русло, а сама засіла в очікуванні фінального результату.
Тому, якщо система виправлення зазнає повної невдачі й Богиня дізнається про це, вона дійсно може несамовито розлютитися...
Ю Жубін, накручуючи пасмо волосся на палець, абсолютно невимушено промовила: — «Якщо мені колись випаде нагода зустрітися з вашою Богинею, я обов’язково затролю її до смерті — суто на знак дружби».
Намагатися контролювати її Цьовцьов, змушувати її так страждати... Цій Богині краще не потрапляти їй на очі, інакше вона точно має зникнути!
008, почувши ці слова, лише тихо засміявся, але нічого не відповів.
Потім Ю Жубін зухвало запитала: «Ви, хлопці, шкодуєте, що обрали мене, правда? Ви так шкодуєте про це, що хотіли б повернути час назад і вибрати ще раз?»
008 зберігав спокій і об'єктивно поставився до питання: [Ніхто не має можливості повернути час назад.]
Ю Жубін як головна героїня хоч і могла повертати час назад ціною власної смерті, але в строгому сенсі це не можна було назвати повноцінною функцією керування часом.
Все обмежувалося тридцятьма хвилинами, без можливості вільно обирати тривалість чи конкретний рік. Що це за повернення часу? Звичайне завантаження збереженої гри, не більше.
Почувши це, затята сперечальниця, яка вже давно нікого не допікала і мала за плечима славетну історію з двадцяти чотирьох повернень із того світу, миттю відчула, як у ній прокинувся дух протиріччя: «Ти сказав "не володіє", то так воно і є? За кого ти взагалі маєш моє завантаження після смерті? Тридцять хвилин — це, по-твоєму, вже не час?»
«Ти взагалі знаєш, що означає кожна хвилина з цих тридцяти? Вона означає укладання мільярдного контракту, народження нового життя, а в масштабах історії — цілком імовірну появу на світ великого генія!»
«Яке ти маєш право зневажати тридцять хвилин! Ти що, зневажаєш мільярдні контракти? Зневажаєш кожне нове життя? Зневажаєш майбутніх великих діячів?! Ого... та ти просто зневажаєш усе людство! Оце так зухвалість!»
008 від такого лавиноподібного й абсурдного звинувачення аж мову відняло: [...]
Ось воно... ось яке воно, відчуття, коли тебе нещадно тролять.
І воно дійсно нікому не може сподобатися.
Горда сперечальниця: "Хоча я давно не сперечалася, мій стиль аргументації все ще такий же хороший, як і завжди!"
…
Новорічний вечір «Корпорації Тан» мав розпочатися рівно о сьомій, тому всім гостям рекомендували прибути до о пів на сьому, аби мати достатньо часу на вхід і не турбувати інших після початку заходу.
Тан Ханьцьов та Хво Ляньгао приїхали впритул до призначеного часу. Старше покоління Тан останніми днями відпочивало, тому вони прибули заздалегідь. Тан Ханьцьов одразу ж попрямувала до них, аби скласти компанію.
Вона ніжно тримала Льов Веньцін під руку, гарячково міркуючи, як краще почати розмову й умовити батьків дозволити їй забрати самотню Ю Жубін до їхнього маєтку на свята.
Льов Веньцін м’яко поплескала її по руці й з притаманною їй витонченістю та ніжністю запитала: «Донечко, а що взагалі подобається тій дівчинці, Жубін?»
Тан Ханьцьов не очікувала такого раптового запитання й на мить розгубилася, але швидко оговталася й відповіла: «Вона любить цукерки».
«Любить акторську майстерність».
«А ще любить економити мої гроші».
І, звісно ж, обожнює сперечатися.
Тан Ханьцьов з усмішкою приховала останній пункт у душі: казати чисту правду не варто було, перед батьками справжню натуру цієї занози краще поки не розкривати.
Льов Веньцін та Тан Хетянь перезирнулися. В очах батька промайнув чіткий подив, і він перепитав: «Економити твої гроші? Тобі що, не вистачає грошей?»
Він важкою працею заробив такі статки саме для того, аби його дитина ні в чому собі не відмовляла. То чому тепер його улюбленій доньці раптом бракує грошей?!
Він дає їй замало?
Чи «Хваяо» зазнає величезних збитків?
Та ні, він бачив річний звіт «Хваяо»: як для компанії, що тільки-но відкрилася, вони спрацювали цілком непогано й без мінусів.
Тан Ханьцьов усміхнулася: «Ні, тату, просто вона звикла бути ощадливою. Коли ми разом, вона прагне економити й для мене. Для неї кожна зароблена копійка — це радість, а кожна заощаджена — маленька перемога».
Проте в ітерпретації батьків ці слова прозвучали зовсім інакше: Ю Жубін, безперечно, звикла до тяжкого й бідного життя, тому так і поводиться.
Це все через її батьків, які так жахливо з нею поводилися.
Старше покоління Тан знало історію родини Ю, вони перевіряли ці факти, і все підтвердилося на сто відсотків. Тому вони щиро співчували Ю Жубін, шкодуючи, що їй дістався такий нікчемний біологічний батько.
Їхня власна донька виросла в абсолютній розкоші й любові, а от Ю Жубін була позбавлена батьківського тепла з самого початку.
… Бідна, але дуже вихована дитина.
Помітивши, що батьки замовкли, Тан Ханьцьов вирішила ризикнути: «Тату, мамо... чи можу я... запросити її зустріти Новий рік разом із нами в нашому маєтку?»
Тан Хетянь різко підняв голову, вп’явшись у неї проникливим поглядом. Тан Ханьцьов аж здригнулася в душі, миттю відчувши сильне хвилювання.
Спочатку батько ставився до Ю Жубін найгірше, і якщо він зараз заперечить, ситуація стане вкрай складною...
Тан Ханьцьов уперше відчула давно втрачену нервозність, чекаючи вердикту Тан Хетяня.
…
О десятій вечора Ю Жубін підвелася з канапи, збираючись почистити зуби, вмитися й лягати спати.
Вона вже перечитала всю стрічку у Weibo й подивилася серіал — на сьогодні розважальна програма була повністю вичерпана, залишалося хіба що вийти на вулицю й приєднатися до місцевих бабусь, які танцювали на площі житлового комплексу.
Коли вона прямувала до ванної кімнати, біля вхідних дверей раптом почувся тихий писк кнопок електронного замка. В її душі миттю задзвонили тривожні дзвони, повернувши її спогадами в той день, коли в готелі на неї вчинили напад шалені фанати-переслідувачі.
Тан Ханьцьов зараз точно мала бути в маєтку Тан, це не могла бути вона. Невже якийсь клятий переслідувач вистежив її й приплентався сюди?!
Дідько, хіба тут не найвища система безпеки?!
«Дзінь —» і двері відчинилися.
Ю Жубін: "Чорт! Ввів пароль з першого разу, який точний здогад!"
Зачекайте…
Вона зрозуміла, людина за дверима набрала код дуже впевнено й природно? Чотири швидких, точних натискання — і замок піддався.
Так діє лише господар дому.
І наступної миті вона побачила, як всередину заходить Тан Ханьцьов, на якій досі залишалися сліди далекої дороги.
Ю Жубін застигла на місці, приголомшено вигукнувши: «Ти чому повернулася?»
Тан Ханьцьов подивилася їй прямо в очі й з ніжною посмішкою відповіла: «Я приїхала, аби забрати свою дівчину додому на Новий рік».
------(Перекладач має що сказати)------
«Свою дівчину…..»)))