Тань Сі знадобився деякий час, аби повністю осягнути почуте.
Ю Жубін сказала, що збирається додому, а потім згадала будинок президентки Тан. Те, що вона вважає дім президентки Тан своїм власним, хіба не означає, що вона та президентка Тан...
Тань Сі приголомшено витріщилася на неї: «Ти що, збираєшся поїхати з президенткою Тан знайомитися з її батьками?»
Почувши її слова, Ю Жубін з цікавістю подивилася на неї: «О, моя дурнувата подруго, з яких таких відомих умов ти зробила цей висновок?»
Чи Нвань, яка до цього без упину гралася в телефоні, нарешті підняла свою маленьку голівку й слухняно мовила: «Але ж капітан назвала будинок президентки Тан домом, хіба це не одне й те саме?»
Ю Жубін протягнула руку й куйовдила її м’яке волосся: «Дурненька, квартира, де президентка Тан живе сама, — це теж її дім. Ми з нею дуже близькі подруги, тож що поганого в тому, що я вважаю її дім своїм?»
«Я ще не купила власне житло, а на її ім’я записано та-а-ак багато нерухомості. До того ж на Новий рік вона має поїхати до головного маєтку Тан, аби провести кілька днів із головою правління та його дружиною. Тому на свята я просто поживу в її квартирі».
У родині Тан не надто зважали на західний Новий рік, але традиційний Новий рік шанували свято. Кожна дитина родини Тан у ці дні була зобов'язана повернутися до батьківського маєтку й побути з літніми батьками кілька днів, перш ніж знову їхати у своїх справах.
Навіть коли Тан Ханьцьов жила за кордоном, вона завжди поспішала повернутися на свята, а тепер, коли вже працювала в країні, і поготів не могла пропустити родинну зустріч.
Ю Жубін уже попередила її, що на свята перебереться до житлового комплексу «Дзиї», а після свят поїде — мовляв, безкоштовно посторожить їй дім.
Тан Ханьцьов, звісно ж, не заперечувала. До того ж сьогодні вона мала бути присутньою на новорічному вечорі головного офісу Тан, тож від самого ранку й до пізнього вечора у неї не буде жодної вільної хвилини. З сьогоднішнього дня її квартира в «Дзиї» пустувала, і Ю Жубін могла просто брати свої речі й заселятися.
Чи Нвань тихо зауважила: «Але капітане, ви все одно святкуватимете насамоті...»
Будинок Тан Ханьцьов, де самої Тан Ханьцьов не буде. Якщо Ю Жубін просто поживе там кілька днів, хіба вона не залишиться зовсім одна в чотирьох стінах?
Ю Жубін усміхнулася й абсолютно безтурботно відказала: «Не хвилюйся, загартована й сувора сперечальна людина ніколи не боїться самотності!»
Мало того, що вона давно звикла зустрічати Новий рік наодинці, так у неї ще й був милий та чарівний 008, який складав їй компанію. Якщо стане зовсім нудно, вона завжди зможе витягти 008 і поговорити з ним про «філософські» питання їхньої системи.
Є багато шляхів до Риму, вона ніколи не буде сама!
Бачачи її непохитність, Тань Сі та Чи Нвань більше нічого не казали, лише нагадали, аби вона заглядала до них у гості за червоними конвертами, як матиме час.
Ю Жубін слухняно з усім погодилася.
Невдовзі приїхав водій, якого спеціально прислала Тан Ханьцьов. Попрощавшись із Тань Сі та Чи Нвань, Ю Жубін сіла в машину, і авто плавно рушило вздовж широкої вулиці.
…
Тан Ханьцьов особисто наказала водієві довезти Ю Жубін прямо до дверей під'їзду, обов'язково допомогти їй підняти валізу й ні в якому разі не втомлювати дівчину.
Докотивши валізу Ю Жубін до самих дверей квартири, водій ввічливо мовив: «Пані Ю, далі не проводжайте, я піду».
Ю Жубін відповіла: «Добре, дякую за допомогу. Щасливої дороги, будьте обережні за кермом».
Щойно постать водія зникла за зачиненими дверима ліфта, Ю Жубін розвернулася, аби ввести код на замку, але раптом зупинилася. Вона обернулася й подивилася на квартиру навпроти.
Вона вже розпитувала Тан Ханьцьов про неї, і та відповіла, що житло досі пустує.
Погляд Ю Жубін на кілька секунд затримався на дверях навпроти, після чого вона повільно відвернулася, ввела пароль і зайшла всередину.
Колись вона зможе собі це дозволити.
Одного вона могла б стати сусідкою її Цьовцьов двері в двері!
Вона закотила валізу до спальні, але не стала перекладати речі до шафи, залишивши їх у сумці, наче була готова в будь-який момент знову вирушити в дорогу.
Вийшовши зі спальні, вона окинула поглядом простору й світлу вітальню. Відчуття самотності тихо виповзало з кожного куточка кімнати.
Раптом з вулиці донісся гуркіт петард — галасливий, святковий та піднесений. Лише тоді вона нарешті відчула: «Ось і Новий рік».
І разом із цим прийшло легке відчуття дежавю.
Так, саме такий Новий рік був їй знайомий: нехай увесь світ шумить і святкує, її це абсолютно не стосується, інакше вона програла б самій собі.
Вона ліниво блукала поглядом по вітальні, аж поки її очі не зупинилися на скляному столику, де колись лежав їхній контракт про утримання. Вона розгублено моргнула кілька разів.
Вазочка для цукерок — скляна вазочка, вщерть наповнена різнокольоровими солодощами.
Її очі миттю радісно звузилися, а на серці стало тепло й затишно.
Адже Тан Ханьцьов не їла цукерок.
Вона добре пам’ятала, як на початку їхнього знайомства намагалася «принести цукерку в жертву божеству», бажаючи, аби Тан Ханьцьов теж скуштувала ці земні ласощі, але та щоразу відмовлялася.
Вона казала, що не любить цукерки, бо взагалі байдужа до солодкого.
Але заради неї вона тримала вдома повну вазу солодощів.
Ю Жубін не знала, коли саме Тан Ханьцьов почала їх купувати, але від одного вигляду цієї вазочки вона відчула себе такою щасливою, що їй захотілося прямо зараз кинутися до неї, міцно обійняти й вигукнути: «Цьовцьов, ти найкраща!»
Проте зараз вона не могла цього зробити, тож довелося відкласти це до наступного разу.
Вона дістала телефон, надіслала Тан Ханьцьов повідомлення, а потім пішла на кухню й зазирнула до холодильника.
Чудово, забитий під зав’язку.
Тепер вона могла готувати все, що душа забажає.
…
Тан Ханьцьов усе ще перебувала в офісі «Хваяо», разом із Хво Ляньгао та керівниками всіх відділів завершуючи підсумкові передноворічні справи. Щойно робота буде готова, вона мала негайно вирушити до головного офісу корпорації Тан, аби взяти участь у внутрішньому новорічному вечорі.
Тан Хетянь та Льов Веньцін також мали бути присутніми на цьому заході, тому по його завершенні вона разом із батьками поїде прямісінько до головного маєтку Тан, щоб провести з ними час, починаючи з передноворічного вечора.
У перерві між справами вона отримала повідомлення від Ю Жубін, яка писала, що вже дісталася до квартири і побачила цукерки на столі.
[Ю Бужубін]: Цьовцьов найкраща! Люблю тебе, цьом-цьом-цьом-цьом!
[Ю Бужубін]: [Моє кошеня сьогодні обов'язково тебе поцілує.JPG]
Вона згаяла близько десяти хвилин, аби розібратися з поточним документом у руках, і одразу ж відповіла Ю Жубін.
[Тан Ханьцьов]: Якщо цукерок не вистачить, у домі є ще, тобі має бути вдосталь?
Ці солодощі вона підготувала після того, як викупила для Ю Жубін кондитерську крамницю. Зважаючи на те, що Ю Жубін надалі житиме тут, вона хвилювалася, що цукерок не вистачить, тому зробила вдома солідні запаси — порції були такими щедрими, що дівчина могла об’їстися.
[Тан Ханьцьов]: Але не можна їсти цукерки замість обіду. Якщо зголоднієш — поїж нормально, в холодильнику є продукти.
Відколи вона дізналася, що Ю Жубін вміє готувати, вона просила покоївку регулярно забивати холодильник різноманітними продуктами, причому обов’язково стежити за їхньою свіжістю. Щойно щось втрачало першу свіжість — його негайно замінювали.
Оскільки вона не знала, коли саме Ю Жубін завітає до неї, доводилося готуватися заздалегідь.
Грошей було не шкода, головне — аби Ю Жубін не їла несвіжі страви.
Проте... їй понад усе хотілося б самостійно провести з нею цей Новий рік.
Але для цього був лише один шлях — забрати її з собою до маєтку Тан. Втім, у цьому питанні вона не могла діяти самовільно, спочатку треба було підготувати ґрунт і вплинути на Тан Хетяня та матір.
Якщо привезти її без попередження й викликати невдоволення батьків, це лише зашкодить Ю Жубін і не принесе жодного добра.
Тому їй слід було добре обміркувати, як сьогодні ввечері заговорити з цими двома головними авторитетами свого життя, аби вони дозволили їй привезти додому на Новий рік свою «дівчину», яку вона знайшла лише цього року.
Поки вона роздумувала над цим, Ю Жубін надіслала відповідь.
[Ю Бужубін]: Та не хвилюйся ти так, мені вже під тридцять років, хіба я не вмію сама про себе подбати?
[Ю Бужубін]: У мене є великий досвід самотнього життя, гаразд?
[Ю Бужубін]: [Красунчики завжди самотні.JPG]
Тан Ханьцьов від цих слів лише стислося серце.
Вона б воліла, аби у дівчини не було такого досвіду. Тоді... вона б мала повне й законне право піклуватися про неї.
Кохання може робити людей боязкими, а також може робити їх егоїстичними.
— Якщо ти можеш подбати про себе, я буду дуже щасливий.
— Якщо ти не можеш подбати про себе, я все одно буду дуже щасливий, бо тоді в мене буде привід наблизитися до тебе.
…
Час пролетів непомітно, і настав вечір. Ю Жубін із насолодою прийняла гарячу ванну, вдягла теплу піжаму з кроликом і попленталася до вітальні, аби ввімкнути телевізор і пошукати якийсь цікавий серіал.
І тут вона натрапила на історичну дораму виробництва «Ланьфен» — якраз один із їхніх цьогорічних хітів. Вона спробувала подивитися першу серію: сюжет розвивався плавно, логіка була чіткою, та й спецефекти виглядали непогано — принаймні, не за копійки зроблені. Стосунки між головними героями неабияк чіпляли за живе, миттю викликаючи бажання дивитися далі.
Те, що серіал став хітом, було цілком закономірно.
Дивлячись на те, як жіночі персонажі на екрані ходять у вишуканих історичних костюмах, вона заздрила їм від щирого серця.
Вона справді мріяла зіграти в історичному проєкті: чи то в серйозній історичній драмі, чи то про бойові мистецтва — їй було байдуже, підійшов би будь-який варіант. Вона відчувала якесь незрозуміле тяжіння до історичних образів.
У «Ґваньїн» знали про її бажання, але чи зважили вони на це й чи намагалися знайти для неї роль — невідомо. З боку «Хваяо» новин теж наразі не було, тож здійснення її мрії про історичну драму губилося десь у далекому майбутньому.
Її думки звернули не туди: вона збиралася просто згаяти час за переглядом, а в результаті перетворилася на сповнену образи заздрісницю. Весь настрій дивитися серіал зник, тож вона поставила відео на паузу й безсило розвалилася на канапі, витріщившись у стелю.
Нудьгування — чудовий спосіб убити час.
008, помітивши, що вона нарешті звільнилася, а Тан Ханьцьов немає поруч, вирішив нагадати: [Мушу попередити, господине: у вас залишилося лише три спроби для виправлення.]
Раптовий голос миттю повернув усі думки Ю Жубін, що літали бозна-де. У квартирі вона була абсолютно одна, тому автоматично запитала вголос: «Якщо всі вони проваляться, що запуститься далі?»
Після того, як її додаткова місія провалилася, увімкнулася система виправлення. То що ж станеться, якщо провалиться й вона? Скільки ще систем чекає на неї попереду?
008 дивився на свій пульт керування, обмірковуючи її питання, а потім відвів: [Ваш випадок особливий.]
Ю Жубін: «Чому це особливий? Хіба для цього не має бути чіткого стандартного процесу?»
Якщо господиня не слухається, система підбирає відповідне покарання, аби помучити її: якщо мало однієї — вмикають дві, якщо мало двох — десять. Має бути чітка послідовність подальших дій, саме так і личило б діяти лиховісній системі.
008 ледь хитнув головою: [Кожна ситуація аналізується індивідуально.]
[Ваш випадок занадто специфічний, тому я навіть не можу гарантувати, що наступне рішення щодо вашої долі прийматиме саме система.]
Ю Жубін розгубилася: «Що ти маєш на увазі?»
[Це означає,] — мовив 008, — [вирок вам може винести особисто Богиня.]
----------(Автор має що сказати)---------
Битва з Богинею!
------(Перекладач має що сказати)------
Битва Сперичальниці з Богинею)