По обидва боки дверей панували два різні світи. Погляди зустрілися, і атмосфера вмить стала напруженою та химерною, наче саме повітря згустилося.
Тан Ханьцьов міцно тримала підвладну системі Ю Жубін. З надзвичайно серйозним виразом обличчя, ніби перед лицем грізного ворога, вона дивилася на двох знайомих чоловіків у коридорі.
Насупившись, вона зміряла поглядом Цьов Юньлі, а потім перевела зір на Тан Шенхе. В її очах спалахнули холодні іскри, а голос пролунав суворо: «Чому ти тут?»
Чому він з’явився разом із Цьов Юньлі?
Невже знову замислив якусь інтригу?
Невже він справді такий зухвалий?
Тан Шенхе завмер на місці. Побачивши, як його сестра владно й невимушено притискає до себе жінку, якої сильно прагнув, він був приголомшений до глибини душі.
Зустрівшись із її крижаним, сповненим докору поглядом, він мимоволі відступив на крок, а потім, оговтавшись, запитав: «Чому ви двоє тут?»
«І чому ти досі...»
Досі обіймаєш її!
Цьов Юньлі також був вражений. Йому здалося, що в цій сцені було щось невловимо схоже на примирення закоханих після сварки, коли Ханьцьов намагається втримати Жубін.
Але щойно ця думка з’явилася, Юньлі відкинув її як абсурдну, списавши все на надмірну втому останніх днів.
Тан Ханьцьов перевела погляд із чоловіків на дівчину у своїх обіймах і, зціпивши зуби, кинула: «Я розберуся з вами пізніше!» — після чого різким рухом ноги захлопнула двері.
Потік повітря від дверей змусив чоловіків здригнутися від холоду. Обидва заціпеніли від несподіванки.
Цьов Юньлі, Тан Шенхе: «???»
Що відбувається?
Коли двері зачинилися, у кімнаті стало значно спокійніше. Ханьцьов продовжувала міцно обіймати Ю Жубін, побоюючись, що та під дією системи знову спробує вийти.
Проте невдовзі вона відчула, що щось не так...
Жубін, залишаючись в обіймах подруги, болісно стискала скроні. У її свідомості без упину лунали холодні механічні повідомлення.
[Системне сповіщення: Сигнал перервано, функцію коригування сюжету зупинено. Спроба повторного підключення...]
[Системне сповіщення: Виявлено присутність критичної ПОМИЛКИ поруч із хостом. Роботу системи порушено, негайно усуньте ПОМИЛКУ.]
[Системне сповіщення: Повторне підключення функції коригування...]
[Системне сповіщення: Негайно усуньте ПОМИЛКУ.]
[Системне сповіщення: Повторне підключення функції коригування...]
Попередження про помилку та спроби підключення лунали в її голові безперервним циклом, створюючи ефект нестерпного шуму, від якого голова, здавалося, готова була розірватися.
Обличчя Жубін зблідло від болю. Цей тиск був значно сильнішим за все, що вона відчувала раніше з системою 009. Вона була цілком беззахисною, і жодні методи самоконтролю не допомагали.
Проте вона не очікувала, що присутність Тан Ханьцьов матиме такий неймовірний вплив. Ханьцьов, яку система називала «ПОМИЛКОЮ», не лише могла непомітно проникати в системні процеси, але й виявилася здатною блокувати таку антигуманну функцію, як примусове коригування — вона була просто надто потужною.
Не дивно, що система так прагнула її виправити.
Завдяки фізичному контакту Тан Ханьцьов чула системні голоси в голові подруги й усвідомила свою особливу роль у цій ситуації.
Вона справді могла стати її захистом.
Проте вона не знала, як довго триватимуть ці страждання. Дивлячись на змучену Жубін, вона розуміла, наскільки тій важко. Це ж не могло турбувати її цілий день, чи не так? Це було б надто нестерпно…
Саме в цей час озвався 008: [Залишилося дев'ятнадцять хвилин].
Ю Жубін, стискаючи голову руками, виснажено відповіла: Чому так довго...
008 промовив: [Двадцять хвилин — це прийнятний термін. Попередні завдання від 009 мали термін виконання до однієї доби].
[Проте, якщо ви виконаєте перше завдання з коригування сюжету негайно, примусовий контроль буде припинено].
Він перебував у операторському відсіку, повільно пояснюючи умови, аби вона точно змогла сприйняти інформацію попри свій стан.
На його шляхетному обличчі застигла блідість; злегка піднявши підборіддя, він перевів погляд на верхній дисплей. Там, на сяючому екрані, миготіло червоне попередження щодо показника Сяйва Тан Ханьцьов.
Сорок дев’ять балів — це було надто багато. Цей рівень перетворив її зі звичайної системної помилки на критичний вірус — такий, що здатен заблокувати роботу системи лише одним дотиком до Ю Жубін.
Проте цього було недостатньо для повного виведення Коригувальної системи з ладу; вона все ще вперто намагалася відновити зв’язок.
Очевидно, коли її Сяйво зросте і досягне певного порогу, одного лише фізичного контакту буде достатньо для повного системного збою.
Будь-яка структура — від цієї колосальної системи до найпростішої людської програми — вкрай вразлива до вірусів, адже вони перешкоджають виконанню функцій, а в складних випадках призводять до повного паралічу.
Звісно, повний параліч системи через втручання Тан Ханьцьов поки що був неможливим — внутрішні протоколи безпеки були надто надійними. Проте навіть часткове блокування функцій створювало значні труднощі.
008 подивився на центральний екран, де відображався процес перепідключення.
Кілька разів системі майже вдавалося відновити зв’язок, але кожен рух «вірусу» Тан Ханьцьов знову переривав процес. Щойно Ханьцьов наближалася до Жубін, функція коригування сюжету зазнавала невдачі.
Система виявляла надзвичайну чутливість до присутності цього об'єкта. Але, як зауважила Ю Жубін, Тан Ханьцьов не вчинила жодного злочину, проте система таврувала її як БАГ або небезпечний вірус...
008 подумав: «Це несправедливо».
Це був перший випадок, коли він зміг так твердо визначити межу між правильним і хибним.
З блиском в очах він споглядав за заблокованим екраном. Тепер, володіючи здатністю до самостійного мислення, він хвилину помовчав, а потім повільно промовив: [Прошу хоста негайно дистанціюватися від об'єкта Тан Ханьцьов. Уникайте будь-якого тісного контакту, оскільки це створює критичні перешкоди для нашої діяльності].
[Прошу виявити свідомість та сприяти нашій роботі].
Ю Жубін миттєво зрозуміла прихований зміст — зворотна підказка, це була сила союзників!
«Уникати тісного контакту» насправді означало протилежне.
Можливо, саме в цьому полягав ключ до порятунку.
008 продовжував формально виконувати свій обов’язок, закликаючи її відійти від Ханьцьов і підкоритися системі.
Серед безперервного шуму системних попереджень Жубін насилу підвела голову й зустрілася поглядом із Тан Ханьцьов.
Вони й без того перебували в тісних обіймах, тож якщо це ще не вважалося «близькістю», то...
Якою ж вона має бути?
Будучи дорослою особою, вона ледь втрималася від пікантних фантазій. Оскільки обставини зовсім не сприяли подібним думкам, вона рішуче відкинула всі бентежні образи.
Їй раптом спало на думку, що ця Коригувальна система... справді покидьок!
Яка ще порядна система змусить людину в таку хвилину думати про подібні речі?!
008 безпристрасно продовжував відлік, вимагаючи, аби вона трималася подалі від Тан Ханьцьов.
Жубін опанувала себе і продовжувала невинно дивитися на подругу. Через біль її погляд затуманився сльозами, він став м'яким і сповненим благання. З великими зусиллями вона зобразила на обличчі ніяковість і ледь чутно прошепотіла: «Цьовцьов...»
Настав час для рішучих кроків.
Проте зустрівшись із чистим та шляхетним поглядом Тан Ханьцьов, вона відчула, як слова застрягли в горлі. Її охопило почуття провини.
Їй здавалося, що вона ставить Ханьцьов у надто незручне становище.
Оскільки Тан Ханьцьов ніколи не висловлювалася щодо своїх вподобань, вимога вступити в інтимний контакт з іншою жінкою заради системної функції здавалася справді надмірною.
Цей процес мав часові обмеження, тож за відсутності суттєвого розвитку подій можна було просто вистояти до кінця. Не було нагальної потреби вимагати від неї такої самопожертви.
Шум у голові ставав нестерпним. Ю Жубін глибоко вдихнула, і слова, що мали бути зовсім іншими, вирвалися мимоволі: «...Я попрошу тебе провести зі мною ще десять хвилин».
Вона вирішила відмовитися від рішучих кроків. Попри власне бажання, Жубін не хотіла примушувати подругу до того, що могло б викликати в неї огиду. Будь-яка близькість без взаємної згоди втрачала будь-який сенс.
Тан Ханьцьов пильно подивилася на її змучене обличчя: «Ти впевнена? Тобі дуже важко».
Її стан межував із фізичним стражданням.
Ю Жубін, безсило схилившись на неї, прошепотіла: «...Іншого виходу немає».
«Ми ж не можемо... о-ох... змусити тебе цілувати мене лише заради цього, це було б для тебе принизливо».
«Принизливо?» — Тан Ханьцьов здивовано повторила її слово.
Невже вона (Ю) вважає, що їй (Т) це буде неприємно?
Тан Ханьцьов злегка торкнулася її плеча: «Ти забагато про це думаєш».
«Ми обидві жінки, у поцілунку немає нічого надзвичайного».
Ю Жубін на мить завмерла, а наступної секунди відчула, як її світ захитався. Її руки опинилися в полоні чужих долонь, а надзвичайно вродливе обличчя Тан Ханьцьов наблизилося впритул. Вишуканий аромат її парфумів оточив Жубін, не залишаючи шляху для відступу.
Ханьцьов поцілувала її в щоку.
Роботу функції коригування знову було порушено.
Ю Жубін: «...» — чомусь у душі з’явився легкий відтінок розчарування.
Проте майже одразу пролунало знайомий голос: [Системне сповіщення: Спроба відновлення функції коригування сюжету...]
Результат нічим не відрізнявся від звичайних обіймів.
Тан Ханьцьов ледь насупилася: «Цього недостатньо?»
Слухаючи системний хаос у голові, Жубін сумно всміхнулася: «Здається, так».
«Що ж, — промовила Ханьцьов, — спробуємо інший шлях».
Ю Жубін: «Що ти м-м-м...»
Ніжність...
Безмежна ніжність...
Солодка й м'яка...
Свідомість Жубін наче вибухнула мільярдом іскор, цей спалах був потужнішим за будь-який системний тиск. Її переповнювали почуття, вона була готова розчинитися в цій миті, стати найяскравішим сяйвом для Тан Ханьцьов!
[Системне сповіщення: Виявлено критичне втручання —]
[Системне сповіщення: Спроба відновлення зв’язку провалена —]
[Системний вердикт: Поточне коригування сюжету скасовано через невдачу.]
008 спостерігав за каскадом повідомлень про помилки на моніторах, а потім перевів погляд на двох жінок, що завмерли в обіймах. Це було поза межами його досвіду. Він розгублено замислився.
Коли між двома дівчатами виникає таке почуття...
Це теж правильно?
------(Перекладач має що сказати)------
іііііііііі~ [Писк бабака]