Тан Ханьцьов скинула дзвінок і знову набрала, повторюючи це раз по раз, доки не переконалася в тому, що бачила. Її погляд став тьмяним, і мороз вкрив її очі.
— «Ти справді неслухняна лялька».
Неслухняна лялька.
П'ять чітких пальців раптом стиснулися, міцно затиснувши білий телефон у долоні.
Ю Жубін...
Виявляється, все це було під твоїм контролем...
Кістки на тильній стороні її долоні раптово виступили, люто, ніби здавлюючи чиюсь крихку шию. У забутті вона ніби повернулася до того грізного дня, коли вона, як і сьогодні, була такою ж сильною та розлюченою, хочучи скрутити шию тій улюблениці світу!
Навіть якщо цього життя вона більше не була під контролем, вона все одно відчувала шалене роздратування.
Вона відчувала, що її обвели навколо пальця, і почувалася неймовірно дурною.
Вона думала, що вона — найбільш невинна та найнещасніша людина, а насправді це була та, що стояла за лаштунками, яка всім керувала!
Невинна? Нещасна?
Її, Тан Ханьцьов, тепер просто висміяли!
Зі скрипом відчинилися двері, і знайоме обличчя, яке колись викликало співчуття, раптово з'явилося перед очима, з виразом, як завжди, безневинним і розгубленим.
Щойно Ю Жубін переступила поріг, як її погляд зіткнувся з поглядом Тан Ханьцьов. Ті прекрасні очі дивилися на неї, не кліпаючи, але вони були не такими спокійними, як зазвичай. Вони наче збирали в собі шторм, снігову бурю, руйнівну катастрофу.
Ю Жубін затамувала подих і інстинктивно відступила. Потилицю пройняв крижаний холод, ніби жахлива отруйна змія обвивалася навколо її шиї.
«Чого ти відступаєш?» – Тан Ханьцьов обернулася. Її темні очі, немов безодня без дна, випромінювали лише смертельний холод, змушуючи Ю Жубін відчувати страх і хотіти втекти. Тан Ханьцьов пильно дивилася на неї: «Ти боїшся мене?»
Чи може людина, яка в минулому житті так легко маніпулювала нею, керувала нею, як лялькою, тепер боятися її?
Ю Жубін була сповнена питань, зовсім не розуміючи, чому Тан Ханьцьов раптом стала такою. У неї було лише невиразне, погане передчуття, що та дуже хотіла скрутити їй шию.
Ю Жубін одразу ж сказала: «Пані Тан, заспокойтеся, ми живемо в правовій державі! Вбивство – це злочин!»
Тан Ханьцьов скривила губи у крижаній посмішці, гордо демонструючи всім свою жорстоку й величну красу.
Вона повільно рушила до Ю Жубін, холодним голосом наказуючи: «Ходімо зі мною до офісу».
«Нам треба добре розрахуватися».
Ю Жубін: «???»
Звідки раптом борги?!
……
В кабінеті президента Ю Жубін сиділа за широким робочим столом, все ще не розуміючи, що сталося.
Тан Ханьцьов зовні наказала Хань Вей та Лінь Лінь нікого до них не пускати, потім зайшла до кабінету, клацнула замком, зачинивши двері, і лише тоді неквапливо повернулася до президентського крісла. Вона пильно дивилася на Ю Жубін, ніби хотіла пронизати її шкіру поглядом, щоб побачити, які демони ховаються в цій крові та плоті.
Ю Жубін була налякана цими її діями, відчуваючи, ніби її зараз стратять на місці, але ця смерть була б занадто незрозумілою?!
Ю Жубін більше не виглядала, як зазвичай, безтурботно, її обличчя було серйозним: «Пані Тан, якщо ви бажаєте моєї смерті, я не проти. Але я хочу померти з розумінням, можете дати мені пояснення?»
Зрештою, вона вже помирала двадцять чотири рази, ще один раз не мав значення.
Тан Ханьцьов холодно посміхнулася: «Ти ще не знаєш, де помилилася?»
Вона двома пальцями притиснула екран білого телефону Ю Жубін, а потім простягнула руку, підсунувши телефон до неї.
Іншою рукою вона взяла свій телефон і знову набрала номер Ю Жубін. Коли білий телефон засвітився, показуючи ім'я абонента, вона злегка поворухнула пальцями і двічі постукала по столу.
«Ця причина дозволить тобі померти з ясним розумінням?» — запитала вона, ввічливо посміхаючись, але її посмішка була нещирою, а настільки холодною, що лякала.
Ю Жубін аж задихнулася, і в цю мить вона нарешті згадала, що забула — вона забула змінити примітку, яку залишила попередня власниця для Тан Ханьцьов!!!
Більшість сучасних людей користуються соціальними мережами, майже не торкаючись таких архаїчних функцій, як дзвінки та SMS, і вона не виняток. У неї був WeChat Тан Ханьцьов, і зазвичай вони спілкувалися там. Тому згодом вона зовсім забула змінити примітку.
Вона зовсім не очікувала, що «перекиниться»1 в руках Тан Ханьцьов. Але ж це очевидно залишено попередньою героїнею, а її змусили нести відповідальність!
Ю Жубін раптом зрозуміла, як почувається вірний міністр, коли його несправедливо звинувачують у телевізійних серіалах. Це було так несправедливо, що навіть Дов Е2 могла б позаздрити!
У Ю Жубін сильно розболілася голова, і вона зі складним виразом обличчя сказала: «Щодо примітки, я можу пояснити все як є, але не знаю, чи повірить мені пані Тан. Бо ця історія, ну... трохи за гранню розуміння?»
Коли Ю Жубін вимовила слова «за гранню розуміння», вогонь, що накопичився в грудях Тан Ханьцьов, миттєво згас, і вона поволі заспокоїлася.
Те, що з ними сталося, — чи то переродження, чи щось інше, — дійсно було повністю антинауковим та надприродним.
Тан Ханьцьов підперла підборіддя рукою, розмірковуючи. Її обличчя пом'якшало, і вона стала менш небезпечною.
Крім того, вона забула про одну річ: вона не могла бути певною, чи той голос із минулого життя належав тій добрій, невинній жінці з її пам'яті.
Ю Жубін, яка зараз сиділа перед нею, мала чотири великі проблеми:
Перша: Чи вона — справжня Ю Жубін?
Друга: Чи цю примітку написала саме вона?
Третя: Якщо примітка не її робота, і вона не є справжньою Ю Жубін, то хто ж вона?
Четверта: Скільки ж осіб насправді фігурує в цих питаннях?
Вона пильно дивилася на Ю Жубін, ніби прагнула зазирнути їй у саму душу, щоб знайти відповіді на ці питання. Ю Жубін не хотіла помирати, не розуміючи чому, а вона не хотіла, щоб її життям керували без пояснень.
Ю Жубін, помітивши її допитливий погляд, обережно промовила: «Пані Тан, якщо у вас є запитання, чому б не спитати мене прямо?»
Просто сидячи й дивлячись, що ж тут розгледиш?
Тан Ханьцьов, почувши це, не стала церемонитися: «Ти можеш гарантувати правду?»
Ю Жубін, почувши її, раптом посміхнулася: «Пані Тан, у світі дорослих, намагатися отримати відповіді розмовою без базової довіри, здається, не має сенсу?»
Адже, сказавши, все одно не повірять.
Тан Ханьцьов безтурботно відповіла: «Для довідки».
Ю Жубін: «...Ну добре, запитуйте».
Тан Ханьцьов перейшла до суті: «Хто ти?»
Це раптове питання ошелешило Ю Жубін.
Спробуйте уявити: якщо твій начальник знайде в телефоні примітку «Неслухняна лялька», що він скаже? І що запитає?
Ю Жубін уявила, що це, ймовірно, буде щось на кшталт: «Навіщо ти зробила таку примітку?», «Що це означає?», «Ти хочеш звільнитися?» — та подібні розлючені висловлювання про звільнення. Але вона й уявити не могла, що це будуть такі спокійні й прості слова: «Хто ти?»
Ю Жубін легенько насупила брови, і, з огляду на реакцію Тан Ханьцьов в туалеті, зрозуміла, що справа не така вже й проста. Невже Тан Ханьцьов також бачить суть речей, і вже помітила, що вона не є попередньою власницею?
Чи... вона вже щось знала?
Ю Жубін не відповідала прямо, натомість здивовано розглядала людину навпроти: «Пані Тан, ви що...?»
Тан Ханьцьов була спокійна й незворушна, її прекрасні очі легенько підвелися: «Тепер ти мене питаєш?»
Ю Жубін здивувалася: Ох, ти ж, жінко, ти точно не проста!
Таким чином, Ю Жубін стала ще спокійнішою. Вона тимчасово відкинула свої фанатські почуття і, ставлячись до них обох як до партнерів по бізнесу, зацікавлено почала обговорювати умови: «Я можу розповісти те, що знаю. Але в обмін, чи не маєте і ви, пані Тан, розповісти мені те, що знаєте?»
Тан Ханьцьов ліниво напіврозплющила очі: «Обмін? І що, на твою думку, я знаю?»
Ю Жубін яскраво посміхнулася, її посмішка вражала своєю чарівністю: «Як можна просто гадати про таке? Це маєте розповісти мені ви, пані Тан».
Тан Ханьцьов ні погоджувалася, ні відмовлялася, занурившись у мовчання.
У Ю Жубін були свої міркування, але оскільки саме вона першою запропонувала угоду, то мала спочатку показати свою щирість. Вона зобразила на обличчі посмішку, як у офісної худоби3, що обслуговує клієнтів, і сказала: «Тоді я спочатку продемонструю пані Тан свою щирість, відповівши на ваше запитання».
Вона прямо відповіла: «Я Ю Жубін».
Очі Тан Ханьцьов трохи розширилися. Коли почуття роздратування ледь не знову охопило її, «офісна» посмішка Ю Жубін миттєво зникла, і вона зніяковіло почухала голову: «Ні, так ви мене неправильно зрозумієте. Я спробую ще раз!»
Тан Ханьцьов: «......»
Вона ледве втрималася, щоб не перервати їй життя!
Ю Жубін з серйозним обличчям підняла три пальці до неба: «Я присягаюся, що мій розум у нормі, і в цьому немає жодних сумнівів, не витрачайте гроші на експертизу».
Тан Ханьцьов подивилася на неї і через деякий час мовчки кивнула.
Тоді Ю Жубін поволі перейшла до суті: «Відверто кажучи, мене теж звуть Ю Жубін, і у мене є система...»
Система раптом вискочила, перебивши її слова: [Ви не можете їй це розкривати.]
Її поява додала Ю Жубін ще один голос у вухо, що, як і очікувалося, стало перешкодою, заважаючи їй зосередитися на розмові з Тан Ханьцьов.
Але Ю Жубін з самого початку не була тією, хто слухає систему. Вона навіть не розуміла, чому ця система все ще так по-дурному вискочила, щоб сказати таку нісенітницю: Я не можу сказати, що ти — маленька дурниця, але ти такою і є.
Тан Ханьцьов спантеличило те, що Ю Жубін зупинилася, і ще до того, як вона встигла запитати, Ю Жубін підняла очі й посміхнулася тією ж «офісною» посмішкою: «Пані Тан, зачекайте, мені потрібно розібратися з деякими надокучливими речами».
Тан Ханьцьов була повністю спантеличена: «Що за надокучливі речі?»
Хіба в цьому офісі не тільки вони двоє?
Ю Жубін: «Це лише дещо брудне, що не терпить денного світла4. Я все розповім вам, щойно розберуся з ними. Будь ласка, зачекайте».
Тан Ханьцьов, підперши голову, не могла відмовити, і зрештою лише процідила крізь зуби: «Поспішай».
Ю Жубін посміхнулася: «Гаразд».
Ю Жубін обернулася і відкрила вогонь по системі: Не можна? Смішно, ти що, перший день знайома з батьком?
Система не любила з нею розмовляти, але зараз, коли йшлося про конфіденційну інформацію, їй довелося набратися сміливості й піти на конфронтацію: [Це не те, що ви можете вирішувати.]
[Це стосується наших секретів, і ви як користувач не маєте права і не смієте її нікому розкривати.]
Ю Жубін швидко вхопилася за суперечність і дуже логічно відповіла: Ти ж сама сказала, що я не господарка? Якщо ти, система, сама кажеш, що я не користувач, то чому я маю діяти за вашими правилами?
[...] Знову почалося, так?
[Зараз не час для суперечок.]
Ю Жубін: Вибач, але коли справа стосується тебе, для мене завжди час для суперечок, адже я твій особистий майстер-сперечальник.
[Це принципове питання. Захист чужих таємниць — це невід'ємна якість кожного громадянина.]
Ю Жубін: Так, але моя якість не включає захист смердючих таємниць черв'яків, що бояться денного світла.
[...Ви просто нестерпні!]
Ю Жубін: Ти навіть покарати мене не можеш, відправити назад теж, ти абсолютно ні на що не здатна!
Система, здавалося, розлютилася, і обурено сказала: [Ю Жубін! Раджу вам не випробовувати наше терпіння!]
Ю Жубін спокійно відповіла: Це ви не випробовуйте моє терпіння.
Ю Жубін: Я повторюю востаннє: якщо маєте силу, знищіть мене або відправте геть. Якщо не маєте, то стуліть пельку і не меліть дурниць, інакше я покажу вам, що таке «моє щастя побудоване на вашому горі»!
Побачивши, що вона непохитна, система вирішила зробити підлість і почала шалено галасувати в її вухах. Це перебило її концентрацію і завадило їй чітко спілкуватися з іншою людиною.
На кожен напад є захист, і Ю Жубін негайно почала використовувати свою навичку «нехай бісить, як хоче, а вітер гори не зрушить», намагаючись не дати їй себе відволікти, щоб продовжити розмову з Тан Ханьцьов.
Однак цього разу здатність системи несамовито галасувати виявилася напрочуд сильною, і їй вдалося перебити хід думок Ю Жубін, змусивши її довго не могти вимовити жодного повного речення.
Ю Жубін навіть запідозрила, що система таємно оновилася, щоб впоратися з нею.
Тан Ханьцьов, дивлячись на те, як людина навпроти намагається щось сказати, але потім розгублено мовчить, нахмурилась: «Ти ще не закінчила?»
Ю Жубін подивилася на неї, підібгала губи, а потім схопила телефон зі столу. Вона одним рухом розблокувала екран, відкрила WeChat, а потім — їхній чат.
Вона насупилася, дивлячись на екран, і невпевнено, але уперто почала набирати повідомлення.
За кілька хвилин Тан Ханьцьов отримала від неї повідомлення. Воно було коротким, але містило всю необхідну інформацію. Кмітлива Тан Ханьцьов, звісно, змогла виділити з нього ключові моменти й отримати те, що хотіла.
— Вона мандрівниця в часі, яку примусово перемістили в цей світ, і вона стала власницею цього тіла. В її голові є система. Система дала їй завдання: виправити «БАГ» Тан Ханьцьов.
«БАГ»…Тан Ханьцьов.
Очі Тан Ханьцьов виражали здивування.
Її, живу людину, раптом перетворили на світову помилку, яку треба виправити. Її сенс існування начебто вмить був відібраний і бездумно визначений.
Вона недовірливо підняла голову, дивлячись на Ю Жубін — їй дуже хотілося дізнатися, чи це правда, і чи варто вірити цим словам.
Але вона побачила, що пальці Ю Жубін раптом оніміли, і телефон випав з її рук, вдарившись об стіл з приглушеним звуком.
Менш ніж за хвилину на гладенькому чолі Ю Жубін почав виступати дрібний, холодний піт. Вона поворухнула руками, встромила їх у волосся і схопилася за голову. На її долонях вилізли вени, ніби вона доклала величезних зусиль. Її брови були міцно зведені, а обличчя бліде, як папір. Увесь її вигляд був сповнений болю.
Тан Ханьцьов спочатку розгубилася, але потім опанувала себе й, трохи підвівшись, запитала: «Що з тобою?»
Ю Жубін не відповіла їй. Її тіло безперервно тремтіло, а в голові був суцільний галас від системи.
[Попередження— Попередження—]
[Активовано екстрене покарання—]
[Попередження— Попередження—]
[Зворотний відлік покарання: 60, 59, 58...]
Через дії системи Ю Жубін відчула, як її голова нестерпно розколюється від болю. Але що цей біль порівняно з тим, що вона пережила?
Вона пережила двадцять чотири смерті, і жодна з них не була безболісною. Щоразу вона чітко відчувала, що таке бути «розчавленою на порох». Але після повернення цей біль також зникав.
Тому, оскільки вона наважилася померти двадцять чотири рази, відчуваючи кожного разу, як її тіло розриває на шматки, це означає, що вона вже нічого не боїться!
Це мізерне покарання її не зупинить. Можна стиснути зуби і пережити це, тож чого її боятися!
Ю Жубін, вкрита холодним потом, стиснула зуби і, попри біль, почала глузувати з системи: Маленька дурниця, невже ти думаєш, що зможеш здолати тата з такою дрібницею?
Система, бачачи, що вона все ще випендрюється і глузує в такий критичний момент, відчула неабияке роздратування! З люттю система відкрила іншу функціональну кнопку і сильно натиснула на неї.
[Зворотний відлік екстреного покарання оновлено]
[Зворотний відлік покарання: 300, 299, 298...]
Вона додала до покарання ще чотири хвилини, і відразу ж відчула втіху помсти.
Тан Ханьцьов помітила, що Ю Жубін ставало все гірше, і ситуація була дуже дивною. Вона відразу підвелася й обійшла стіл, щоб запитати, чи не потрібен лікар. Але щойно її пальці торкнулися плеча Ю Жубін, вона відчула дивне поколювання, ніби удар струмом.
Вона почула третій голос — крижаний голос системи, що все ще вела зворотний відлік.
[Зворотний відлік покарання: 286, 285, 284...]
Тан Ханьцьов завмерла.
Це, мабуть, та система, про яку вона розповідала?
Вона опустила очі на Ю Жубін, яка мучилася й виглядала такою крихкою.
Вона така саме через це покарання?
Що вона зробила, щоб її покарали?
Вона опиралася системі?
Обличчя Тан Ханьцьов виражало смуток, вона не могла просто ігнорувати її страждання. Її рука лягла на плече Ю Жубін, сповнена сили та тепла: «Ю Жубін, тобі потрібна моя допомога?»
Ю Жубін ледь поворухнулася.
Тан Ханьцьов продовжила питати: «Як я можу тобі допомогти?»
Ю Жубін простягнула руку, міцно схопивши її: «Ви маєте... повірити мені...»
«Інакше... я даремно це терплю...»
Вона терпіла це заради того, щоб розповісти їй усю правду. Якщо Тан Ханьцьов не повірить, вона зараз же плюне кров'ю від люті.
Тан Ханьцьов серйозно взяла її руку, міцно стиснувши у своїй долоні: «Добре, я вірю тобі».
Ю Жубін більше нічого не казала, бо в такому стані їй і лікар не допоміг би. Побачивши це, Тан Ханьцьов допомогла їй встати, поклала на великий і зручний диван, а потім взяла серветки і ніжно витерла піт з її чола.
Коли Тан Ханьцьов вже відчувала безпорадність і була сповнена тривоги, вона почула, як зворотний відлік системи раптово обірвався, і з'явився інший системний голос.
[Увага: Головна система виявила, що допоміжна система 009 самостійно збільшила час екстреного покарання, що серйозно порушує права користувача і суперечить обов'язкам допоміжної системи.]
[Увага—]
[Розпорядження про покарання від Головної системи: Допоміжну систему 009 усунено з роботи на один місяць, його рейтинг знижено на два бали. Покарання застосовано негайне.]
Тан Ханьцьов завмерла, а потім почула, як попередній голос системи з образою вигукнув: [Хто вибрав тебе, нікчемний господар! Ти просто згубиш...]
І всі голоси раптом обірвалися.
Біль Ю Жубін миттєво зник, а її спотворені від болю риси обличчя поступово розслабилися. Вона відкрила очі, її погляд був ясним, а свідомість — чіткою. Усе стало як раніше.
Вона подумки спробувала покликати систему, але маленький дурник 009 не відповів. Замість нього відгукнувся інший голос: [Служба підтримки для новачків до ваших послуг.]
[Наразі система відсутня...]
Ю Жубін здивовано підняла брову. Ого, ця головна система працює досить швидко? Отже, тепер у неї є тільки служба підтримки, а системи немає?
Але вона відчувала, що довго спокійно їй не буде. Якщо допоміжна система має номер, це означає, що їх є більше, ніж одна. Можливо, скоро з'явиться нова система, або, можливо, через місяць 009 повернеться.
Але їй було байдуже. До кожної проблеми вона готова. Хто б не прийшов, вона готова сперечатися!
Тан Ханьцьов все ще тримала її за руку: «Ю Жубін, як ти себе почуваєш?»
Ю Жубін кліпнула очима, а потім, подивившись на Тан Ханьцьов, чесно відповіла: «Відчуваю, що... раптова тиша незвична».
Вона сором'язливо посміхнулася: «Напевно, ви не розумієте, про що я говорю».
«Я розумію, — прямо відповіла Тан Ханьцьов, — я чула голос твоєї системи».
Ю Жубін засумнівалася: «Як ви могли чути?»
Тан Ханьцьов спокійно відповіла: «009, мінус два бали, відсторонений на місяць».
Ю Жубін широко розкрила очі, здивовано сідаючи: «Як ви це почули?!»
Тан Ханьцьов повторила свій рух і чесно відповіла: «Ось так. Коли я доторкнулася до тебе, то почула».
Ю Жубін поспішно відсахнулася, відкинувши її руку, задкуючи й обіймаючи себе: «Тоді ви, виходить, і мої думки чуєте?»
Це ж повна втрата приватності!
А якщо я неправильно щось подумаю, хіба не буде мені кінець?
Тан Ханьцьов, дивлячись на її жахливий вигляд, ніби світ руйнувався, посміхнулася й похитала головою: «На жаль, я не можу. Я чую лише голос системи».
Ю Жубін здивовано розтулила рота, не розуміючи, як може статися таке диво. Можливо, тому, що Тан Ханьцьов — це «БАГ» лише для системи?
Чи, можливо, це нав'язлива помилка?
Тан Ханьцьов підняла очі і м'яко подивилася на неї: «Отже, в минулому житті мною керувала саме ця річ?»
Жодної таємничої сили, лише система, що має надзвичайно повну структуру, але яку неможливо відстежити...
Ю Жубін кивнула, а потім здивовано зупинилася, нарешті зрозумівши, про що йдеться: «Чекайте, минуле життя???»
«Ви...»
«Так, — Тан Ханьцьов легко посміхнулася, — я переродилася».
Ю Жубін перехопило подих, і вона машинально потягнулася в кишеню, щоб заспокоїтися цукеркою, але виявила, що сьогодні на ній штани без кишень, а всі цукерки в сумці, яка була в тренувальній кімнаті!
У неї миттю пересохло в роті, і вона відчула жахливий дискомфорт.
Тан Ханьцьов поспостерігала за її рухами і, виходячи зі своїх знань про неї, одразу здогадалася, чого вона хоче: «Немає цукерки?»
Ю Жубін кивнула: «Можна мені повернутися до тренувальної кімнати?»
Тан Ханьцьов кивнула: «Повертайся якнайшвидше».
«Зрозуміла!» — сказала Ю Жубін і вмить підвелася, вилетівши з кабінету Тан Ханьцьов, ніби вітром підхоплена. Ситуація була особливою, тому вона мала швидко бігти туди й назад, не витрачаючи час на щось інше.
Почувши шум, співробітники секретаріату підняли голови й побачили, як одна з артисток компанії, з розпатланим волоссям і безладно одягнена, вибігла з кабінету пані Тан і швидко промчала через їхній офіс.
Усі згадали суворий наказ пані Тан нікого не впускати й здивовано перезирнулися.
«Чи... хтось може це пояснити?»
Це те, що вони думали?
Хань Вей саме вийшла зі свого кабінету і побачила те саме. Вона поправила окуляри, а її очі за тонкою оправою залишилися спокійними.
……
Щойно головна система оголосила покарання, 009 одразу ж відсторонили від роботи. 009 подивився на екран, який вже був відімкнений і погас, і з гнівом вдарив кулаком по краю панелі управління.
«Ця жінка божевільна?» — люто вилаявся він.
Ззаду відчинилися двері, і зайшов молодий чоловік. Він подивився на панель, яка повністю не працювала, а потім — на розлюченого 009, який бив по краю панелі, і запитав: «Не боляче бити по краю?»
009 розсердився: «Це не так боляче, як бути відстороненим на місяць та ще й втратити два бали!!!»
008 підійшов і заспокійливо поплескав його по плечу: «То чому ти без дозволу додав користувачеві чотири хвилини?»
009 був допоміжною системою, яка сама по собі не могла карати. Однак, коли носій намагався розповісти про існування системи сторонній особі, він отримував право запустити екстрене покарання.
Екстрене покарання може одну хвилину піддавати користувача жахливим фізичним тортурам, щоб попередити його, що він не повинен порушувати правила.
Система — це абсолютно таємна річ, про яку ніхто не повинен знати. Якщо хтось у цьому світі, окрім «Центру світу», дізнається про існування системи, то ця людина одразу ж стане помилкою світу. Системі доведеться витратити багато сил, щоб виправити її, щоб «БАГ» не змінила початковий сюжет або не загрожувала «Центру світу», інакше вона назавжди вийде з-під контролю.
Саме тому кожна система оснащена системою екстреного покарання, щоб користувач не виходив за межі дозволеного.
009 не знав, що цього разу натрапив на твердий горішок — на людину, яка не боїться ні болю, ні смерті, і яка ще й щодня доводить систему до розпачу. Це, без сумніву, найбільш непокірний і нахабний господар в історії!
Коли 009 згадував Ю Жубін, його серце ледь не розривалося від гніву: «Це вона сама напросилася на покарання!»
008: «Тоді тобі варто пам'ятати про правила, щоб не потрапити в халепу через неї».
Господар має абсолютну автономію, і це, по суті, його права. Користувач може вільно розпоряджатися своїм тілом, а система не може безпідставно карати його або збільшувати час покарання, якщо це не передбачено правилами.
008: «Але твоя ситуація особлива. Подай апеляцію, і, можливо, покарання буде меншим».
Він подивився на чорний екран і значуще сказав: «Якщо ти зможеш подати апеляцію до нашої пані-Богині й розповісти їй про все, я вірю, що твоє покарання буде скасоване».
009 презирливо пирхнув: «У всьому винне "Бюро часу й простору"»
Він говорив усе більш емоційно: «Якби не їхня хвиля атаки, цей світ не постраждав би, ця другорядна героїня не стала б "БАГ-ом", і мені не довелося б обслуговувати цю страшенно надокучливу користувачку!!!»
«У всьому винні "Бюро часу й простору", уф-ф...»
008 затулив йому рота і, напівжартома, сказав: «Я зрозумів, зрозумів, у всьому винне "Бюро часу і простору". Тільки ти тихіше, а то вони почують, і знову почнуть нападати. І тоді ніхто не знає, скільки ще світів постраждає...»
Згадавши про «Бюро часу і простору», яке постійно шукало їх, 009 незадоволено пирхнув: «Вони такі ж набридливі, як і Ю Жубін!» Потім він, неохоче, зняв свій робочий значок.
……
У кабінеті президента дві жінки сиділи одна навпроти одної. Панувала важка атмосфера. Перед ними лежав білий телефон, що належав попередній власниці тіла, та два білих порцелянових горнятка, наповнені водою.
Після того, що сталося з системою, вони стали товаришками по нещастю. Відверто поговоривши, вони повністю об'єдналися й зав'язали міцну дружбу.
Вони також виявили одну річ: головна героїня справді була «білою всередині, але чорною зовні» — тією, хто контролювала Тан Ханьцьов у минулому житті.
Ю Жубін подивилася на Тан Ханьцьов і побачила, що та в поганому настрої, а її вираз обличчя був неприємним. Ю Жубін подумала, що те, що вона зараз спокійно сидить тут, — це цілком заслуга панування закону в їхній країні.
Ю Жубін обережно підсунула їй цукерку: «...Вам варто заспокоїтися».
Тан Ханьцьов інстинктивно подивилася на неї, її гострий погляд пробігся по її обличчю, холодний аж до дрижаків.
Ю Жубін відразу ж невинно підняла руки: «Я на твоїй стороні».
Лід в очах Тан Ханьцьов миттю розтанув, а її вираз обличчя покращився. Вона мовчки дивилася на неї, а потім раптом гукнула: «Ю Жубін».
Ю Жубін у відповідь підняла очі.
Тан Ханьцьов змінила позу, підперши підборіддя рукою: «Чи все ж таки Ю Бужубін?»
Ю Жубін байдуже відповіла: «Без різниці».
«Все одно ти вже знаєш мою справжню особистість».
Вона й подумати не могла, що хтось у цьому світі дізнається про її справжню сутність і прийме її, а не вважатиме божевільною.
Вона думала, що якщо Тан Ханьцьов не повірить, то їй доведеться розповідати казки про те, як вона дружить з Нефритовим Імператором і братається з Буддою.
Вона й подумати не могла, що Тан Ханьцьов не тільки повірить, а й виявиться переродженою!
Ю Жубін мусила визнати: «Який дивовижний світ».
Тан Ханьцьов подивилася на неї: «Як ти мене підписала? Покажи мені?»
Ю Жубін не роздумуючи взяла телефон, відкрила їхній чат і відверто показала їй екран: «Будь ласка, подивіться».
Вона виглядала щирою та впевненою.
Тан Ханьцьов безцеремонно взяла телефон і опустила очі.
— Незрівнянна, неймовірно красива, як квітка, втілення земної розкоші і слави.
Тан Ханьцьов: «......»
Що це за приголомшливий підпис? І він ще й такий довгий!
Тан Ханьцьов загубилася в словах, поклала телефон і сказала: «Зміни».
Ю Жубін, як справжня фанатка, незадоволено сказала: «Чому? Я думаю, цей підпис вам дуже пасує!»
Тан Ханьцьов видихнула, відчуваючи легкий головний біль: «Мені здається, ти напрошуєшся на бійку».
Ю Жубін одразу взяла телефон і почала змінювати підпис: «Ну, не варто так».
Тан Ханьцьов дивилася на це, а потім раптом сказала: «Забудь, не змінюй».
Коли Ю Жубін призупинила зміну підпису, вона почула наступне питання: «Тобі подобається цей телефон?»
Ю Жубін: «Це ж не мій телефон, тому не можу сказати, подобається він чи ні. Головне, щоб працював».
Тан Ханьцьов знову запитала: «Тоді яка марка телефону тобі подобається?»
Над головою Ю Жубін повільно з'явився знак питання: «?»
Тан Ханьцьов: «Мені не подобається твій телефон. Я, як подруга, куплю тобі новий, ти не проти?»
Це було помстою, замаскованою під доброту!
Телефон попередньої власниці тіла викликав у неї неприємні спогади, і вона не хотіла його бачити. Ю Жубін не мала права нічого казати, тому щиро відповіла: «Головне, щоб був зручним і не потворним».
Вона не знала багато про марки телефонів, тому для неї було достатньо, щоб він був зручним і симпатичним.
Тан Ханьцьов байдуже «угукнула» і вже хотіла встати, щоб покликати Лінь Лінь, але Ю Жубін раптом щось згадала і швидко зупинила її: «Пані Тан, зачекайте!»
«Можна, я піду з вами? — Ю Жубін посміхалася, — я б хотіла змінити номер телефону».
«Повернути собі свій».
……
Через пів години Ю Жубін повернулася до офісу Тан Ханьцьов, тримаючи в долоні абсолютно новий телефон — знайому модель від відомої компанії. Коли вона знайшла в налаштуваннях знайомий номер, то відчула безмежне задоволення.
Коли Лінь Лінь пішла купувати новий телефон на замовлення Тан Ханьцьов, Ю Жубін сама пішла до оператора, і їй пощастило знайти свій старий номер. Це було великим дивом, ніби сама доля зглянулася над нею.
Вона з радістю взяла цей знайомий номер і відкинула все минуле, яке належало попередній власниці. Цей номер став для неї справжнім свідченням того, що вона колись жила в реальному світі.
Тан Ханьцьов сиділа навпроти, спокійна і незворушна: «У тому старому телефоні залишилося щось, що треба перенести?»
Ю Жубін подумала й, вирішивши, що всі потрібні номери вона вже зберегла, відповіла: «Більше нічого немає».
Тан Ханьцьов взяла телефон, що належав попередній власниці, і, не вагаючись, кинула його в біле порцелянове горнятко, яке було поруч. Її погляд був спокійним, коли вона дивилася, як прозорі краплі води розбризкуються по столу.
«Тоді викиньмо його», — сказала вона, посміхаючись.
Ю Жубін помітила, що Тан Ханьцьов, коли злиться, також посміхається, але її посмішка холодна, як лід. Проте ця посмішка надавала їй відчуженої, гордовитої краси, яка одночасно лякала і не дозволяла відвести погляд від її чарівного обличчя.
Ю Жубін подумала: Жінка, що отримала роль незрівнянної красуні, дійсно неймовірна!
Ю Жубін, дивлячись на свою гарну й багату подругу, привітно посміхнулася: «Пані Тан, ви потратили зайві кошти».
Тан Ханьцьов: «Дрібниці».
«Все одно ти принесеш мені шалений прибуток».
Ю Жубін: «...»
Тан Ханьцьов подивилася на неї, злегка посміхнулася і підбадьорювала: «Успіхів».
Ю Жубін: «...»
Щойно зав'язана революційна дружба ось так обірвалася через гроші?
…..
Після того, як Ю Жубін пішла, Хань Вей увійшла, подивилася на Тан Ханьцьов, яка сиділа на дивані, заглиблена в думки, поправила окуляри й покликала: «Пані Тан».
Тан Ханьцьов опам'яталася і відповіла: «Так?»
Хань Вей серйозно запитала: «Чи потрібно, щоб ми підписали з пані Ю договір про нерозголошення?»
Тан Ханьцьов спантеличено подивилася на неї, але потім зрозуміла, що це дуже розумна пропозиція.
Їхня таємниця з Ю Жубін була досить дивною. Хоча вони й об'єдналися, їхня довіра одна до одної була тільки на початку, а фундамент — дуже слабким. Цю дружбу ще не можна назвати міцною.
Вони не могли бути впевнені, що колись хтось із них не зрадить іншу, розкривши ці таємниці, що призвело б до ще більших проблем.
Вони потребували більш міцних, чітких і незрадливих гарантій, а договір, написаний чорнилом на білому папері, був найкращим варіантом.
Вона подумала, що Хань Вей, мабуть, вважала, що її дії, коли вона зачинила двері й наказала нікого не впускати, були дуже серйозними й таємничими. Тому вона вирішила, що їхня розмова настільки важлива, що потребує особливої конфіденційності, і запропонувала укласти договір про нерозголошення.
Вона була справді чудовою помічницею.
Тан Ханьцьов погодилася: «Тоді, будь ласка, підготуй два примірники договору про нерозголошення. Коли закінчиш, одразу ж віднеси їй на підпис».
Хань Вей без зайвих слів розвернулася й пішла. Завдяки своїй ефективності вона швидко підготувала свіжий договір і, ще раз перевіривши його, особисто віднесла Ю Жубін на підпис.
Ніхто ніколи не повинен дізнатися про цю справу
……
Ю Жубін стояла біля тренувальної кімнати з щойно роздрукованим договором про нерозголошення і довго мовчала.
Побачивши, що вона довго не підписує, Хань Вей запитала: «Пані Ю, у вас є якісь запитання щодо договору?»
«Є, — відповіла Ю Жубін, — дуже великі запитання».
Вона показала на кілька слів в угоді, а її обличчя виражало повне нерозуміння: «Будь ласка, поясніть, чи не помилка це, що ви тут написали "стосунки між коханцями"?»
Звідки у них з Тан Ханьцьов взялися інтимні стосунки, які потребують секретності?!
Вони ж друзі, а не коханці!
Хань Вей впевнено відповіла: «Я не помилилася».
Ю Жубін: «Тоді у вас проблеми з клавіатурою, раджу замінити її».
Хань Вей: «З моєю клавіатурою все гаразд».
Ю Жубін не здавалася: «Тоді, мабуть, проблема в комп'ютері».
Хань Вей: «Комп'ютер щойно купили».
Коли Ю Жубін вже хотіла знайти іншу причину, Хань Вей випередила її, сказавши: «Пані Ю, цей договір я написала за наказом пані Тан. Якщо у вас є ще якісь запитання, раджу вам звернутися безпосередньо до неї».
Ю Жубін була шокована: «???»
Раптова можливість не працювати наступні десять років?!
Багата красуня хоче утримуваи її?!
Ні... Коли це їхні стосунки дійшли до такого?!
……
Тан Ханьцьов все ще обдумувала отриману інформацію.
Ю Жубін сказала, що їй потрібно стати кращою й сильнішою, щоб її не можна було легко зламати, і щоб вона завжди залишалася впевненою в собі. Тоді система не зможе знову її контролювати.
Вона також зможе назавжди жити своїм власним життям.
Саме тому Ю Жубін так турбувалася про її кар'єру — вона бунтувала проти нерозумної системи, а також захищала її гідність і сенс її існування.
Вона була готова повірити Ю Жубін і боротися поруч з нею — за своє власне життя і за те, щоб Ю Жубін не страждала даремно.
Поки вона була заглиблена в думки, її розмірковування перервав телефонний дзвінок. Вона опустила очі й побачила, що це дзвонить Ю Жубін.
Провівши пальцем по екрану, вона піднесла телефон до вуха: «Алло?»
«Ох, Сяо Тан», — раптом сумно звернулася до неї людина на іншому кінці.
Тан Ханьцьов: «...»
Вона, звісно, знала, що Ю Жубін насправді на п'ять років старша за неї, але було дуже незручно, коли її так називають. До того ж, зараз її вік не був на п'ять років більшим.
Ю Жубін з нотками втоми промовила: «Я не очікувала цього».
Тан Ханьцьов здивовано насупила брови: «Чого не очікувала?»
Ю Жубін: «Я думала, що ми друзі, а ти хочеш мене затягнути в ліжко».
Вона зітхнула: «Ох, які часи, такі й звичаї, людські серця вже не ті...»
Тан Ханьцьов була шокована: «???»
Коли це у неї такі думки з'явилися? Чому вона нічого не знає???
----------(Автор має що сказати)---------
[Завтра о 21:00 оновиться 26 розділ]
Щиро дякую за підтримку оригіналу!!! Люблю вас усіх!!!
Не існує такого поняття, як крематорій для переслідування дружини~5
Коли наша сестра Ю помирає, вона є людиною, яка хоче померти чітко! Вона абсолютно не хоче носити горщик6!
------(Перекладач має що сказати)------
Скільки інформації... Подорожі між світами, переродження, система, Бюро часу й простору… Сюжет неочікувано розвинувся до стосунків коханців — це було швидко!
_(:3] <)_
1. 翻車 (fānchē) — це китайський сленг, який дослівно означає «перекинутися», але в сучасному значенні використовується як метафора для провалу, невдачі або викриття.
2. 窦娥 (Dòu É) Дов Е — це трагічна героїня класичної китайської драми. Вона була молодою, доброчесною жінкою, яку несправедливо звинуватили у вбивстві, якого вона не скоювала. Попри свою невинність, вона була засуджена до страти. Перед стратою Дов Е виголосила страшну клятву: якщо її невинність буде доведена, то влітку випаде сніг, річки висохнуть на три роки, а місто спіткає трирічна посуха. Після її страти ці пророцтва справдилися, що стало доказом її невинності та небесною помстою за несправедливість.
3. 社畜 (shèchù) «офісна худоба» – це популярний термін у японській та китайській культурі, що зневажливо і самоіронічно описує офісних працівників, які перевантажені роботою і стають по суті «рабами» компанії, втрачаючи своє особисте життя.
4. 見不得光的東西 (jiànbudé guāng de dōngxī) — це китайський вираз, що буквально перекладається як «речі, які не можуть бачити світла». Ця фраза використовується для опису незаконних, аморальних, таємних або ганебних речей, які повинні залишатися прихованими від публіки, щоб уникнути викриття або осуду.
5. 追妻火葬場 (zhuī qī huǒzàngchǎng) «Крематорій для переслідування дружини» — це дуже популярний термін у китайській літературі та фандомах. Він описує сюжетну арку, де чоловік спочатку погано поводиться зі своєю дружиною/партнеркою, а коли вона від нього йде, він відчайдушно намагається повернути її, проходячи через страждання та самотність.
6. 背鍋 (bēi guō) «Нести горщик» — це китайська ідіома, що означає «брати на себе чужу провину», «стати цапом-відбувайлом». Горщик тут символізує відповідальність або провину.