Батько кивнув і сказав: - Вірно, однокласники Ніні пограли в "Minecraft" і вона теж захотіла погратися. Я переглядав інформацію про неї в Інтернеті і виявив, що ця гра є будівельним симулятором, який допомагає маленьким дітям розвивати їхню уяву, але оскільки у нас вдома немає віртуального модуля, ми вирішили прийти до вашого магазину відеоігор.
Чен Мо зрозумів, що цей батько повинен був бути звичайним працівником і на відміну від геймерів, які любили грати в ігри, він не був готовий викинути велику суму грошей заради однієї гри.
Але оскільки грати в гру «Minecraft» поки що можна було тільки за допомогою віртуального модуля, цей батько привів свою дочку до крамниці відеоігор.
- На другому поверсі є віртуальний модуль гри, ходімо зі мною.
Батько з радістю сказав: - Правда? Дуже вам дякую!
Ніні теж посміхнулась.
Чен Мо відвів батька і дочку у свій студій на другому поверсі.
Побачивши це, батько захищався. - Це ж ваша власна студія, хіба ми не заподіємо вам дискомфорт?
Чень Мо розсміявся. - Все гаразд, проходьте, будь ласка, сідайте, я наллю вам по склянці води.
Маленька Ніні вправно сіла на диван, але пара маленьких очей так і дивилися на віртуальний ігровий модуль.
Чен Мо присів на кортички і сказав Ніні: - Нини може піти і пограти в "Minecraft", але пам'ятай, що ти можеш грати тільки годину.
Нини важко кивнула.
Чень Мо розсміявся. - Давай, але для початку дозволь мені скоректувати дані для тебе.
Маленька Ніні стрибнула у віртуальний ігровий модуль і зручна влаштувалася в ньому.
Чен Мо просто налаштовує параметри віртуального модуля гри, щоб він забезпечив комфортніші умови для маленької дівчинки.
У віртуальні ігри можна було грати неповнолітнім, але оскільки навіть доросла людина була досить швидко втомленою, то для неповнолітніх часу, який вони могли провести в онлайн-грах, було суворо обмежено. Максимум, неповнолітній хлопець, міг провести у віртуальному ігровому модулі дві години.
Але оскільки в віртуальних іграх зазвичай було багато кривавих сцен, то переважно у інтернет-кафі не пускали неповнолітніх до ігрових додатків, навіть якщо їх супроводжував батько.
Через це діти, які хотіли зіграти у віртуальні ігри, могли грати в них лише за допомогою власного ігрового модуля.
У Ніні вдома не було віртуального ігрового модуля, тому її батько привів її в магазин відеоіграми Чен Мо.
Побачивши, що запущена стільниця, Чен Мо сказав: - Ніні, бачиш цю піктограму? Вибери його, щоб увійти в гру.
У віртуальному модулі було два режими: повільне занурення і повне занурення. Звичайно, повне занурення було набагато кращим, але це не підходило для неповнолітніх дітей. Тому Чен Мо вибрав для Ніні половинчасте занурення.
Чен Мо підключив кабель для передачі даних до свого ноутбука і поставив його перед батьком.
- Дякую вам! - Батько з радістю спостерігав за грою Ніні.
Пройшовши навчання, Ніні без вагань перейшла у творчий режим і її однокласники трохи розповіли їй про гру.
Ніні знайшла дуже рівний майданчик і почала будувати будинок.
На екрані комп'ютера батько ясно бачив, що Ніні зараз керувала маленькою принцесою, яка була одягнена в плаття і з максимальної концентрації вкладала дерев'яні блоки.
Спочатку вона створила дерев'яний фундамент, а потім почала будувати перший поверх і другий.
Коли вона зробила це, то трохи задумалась і почала шукати місце, куди можна було поставити двері.
Незабаром вона вже побудувала чотири поверхи, але випадково впала вниз і зрозуміла, що не може повернутися.
Це трохи збентежило Ніні, але вона швидко знайшла рішення — просто почала стрибати і ставити під себе блоки.
Незабаром Ніні вже почала будувати дах.
Після того, як дах був добудований, весь будинок занурився у темряву, і Ніні почала робити отвори в стіні, а потім вставити у згорнуту діру скло.
Батько стежив за кожним рухом Ніні на екрані, і на його обличчі весь цей час була щаслива усмішка.
Кожного разу, коли Ніні стикалася з проблемами, Чен Мо бачив, що батько не підтримував її.
І ось так пройшла година.
Дім Ніні вже набув чіткої межі. Маленька дерев’яна хатинка з дверима і вікнами була добре прикрашена та залишена.
Звичайно, з дорослої точки зору цей будинок був дуже простим, але для дитини десять-одинаццаті років такий дім було важко побудувати.
Чен Мо постукав по віртуальному модулю і сказав: - Ніні, час вийшов.
- Эх! - Проворчала Ніні у відповідь.
Нехото, але Ніні таки вийшла з гри, і перед тим вона подивилася на свій будинок востаннє.
Коли Ніні вийшла з віртуального модуля, вона була дуже збуджена і підбігла до батька. - Тату, я щойно збудувала гарний будинок!
Батько посміхнувся і погладив її по голові. - Батько бачив його, Ніні неймовірна і Нини обов'язково стане великим архітектором, коли виросте!
- Було б у мене більше часу, я б зробила його ще гарніше!
Батько засміявся. - Ніні молодець, але нам пора йти.
Ніні кивнула і слухняно встала поруч з батьком.
Батько сказав Чен Мо: - Дуже вам дякую. Ніні прожжала мені вуха в останні кілька днів.
Чень Мо розсміявся. - Нічого страшного. Я радий, що їй сподобалася моя гра.
Тато сказав: - Вибачте за турботу.
- Давайте я вас проведу.
Чен Мо провів батька і дочку вниз, до входу в магазин відеоігор.
- Ось, тримайте, на ньому встановлено мобільну версію гри «Minecraft », — з цими словами Чен Мо простягнув батькові планшет.
Тато був приголомшений і швидко махав рукою. - Не потрібно, це занадто дорогий подарунок. Крім того, я і так вже відірвав вас від ваших справ, як я можу прийняти ваш подарунок?
Чен Мо сказав: "Це подарунок для Ніні. Більш того, мобільна і комп'ютерна версії гри «Minecraft » скоро з"явиться на ринку. А до того часу Ніні зможе пограти в неї на цьому планшеті і почекати, поки комп'ютерна та мобільна версія з"являться на ринку. Тоді, якщо хочете, ви зможете просто повернути планшет назад.
Ніні явно хотіла забрати його, але вона мовчала, дивлячись на батька широко розкритими очима.
Коли батько подивився на неї, то зрозумів, що не міг не прийняти такого подарунка. - Дуже вам дякую. Я пришлю планшет назад через деякий час.
Чен Мо передав планшет Ніні і сказав: - Не грай допізна та слухай своїх батьків, добре?
Ніні взяла планшет і обняла його, як дитину. - Добре, Ніні зрозуміла!
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha