Чен Мо сидів на першому поверсі за барним столиком.
Він переніс свій ноутбук на барний столик. Чекаючи на прибуття клієнтів, він грав у "Растини проти зомбі" і дивився, чи потрібно щось змінити.
Чен Мо витратив на неї понад три місяці, він працював над цією грою з серпня до грудня. Зараз же на вулиці була зима.
На вулиці було багато людей, які ходили в довгих штанях і куртках. Сьогодні, однак, було не так холодно, тому що не було сильного вітру, отже трафік на вулиці був досить жвавим.
----
Погравши протягом години і нічого не знайшовши, Чен Мо встав і пройшов по першому поверху.
Йому було досить неприємно усвідомлювати, що все ще так ніхто і не зайшов до нього в магазин.
Чен Мо відкрив банку коки-коли і повернувся до барного столика.
Саме в цей момент він згадав, що тримісячний період на заборону монетізації "FlaptyBird" нарешті закінчився. Тепер він міг почати отримувати з неї прибуток.
Чен Мо хотів використати рекламне місце у "FlaptyBird" для просування « революції проти зомбі».
"FlaptyBird" була дуже популярною протягом перших кількох місяців. Але через три місяці, багато гравців, які були зацікавлені в ній, вже пограли у неї і з-за цього шуму навколо нього поступово вщухла. («FlaptyBird» не зможе принести йому купу грошей, навіть якщо він напихне до неї рекламу прямо зараз.
Важко було сказати, скільки грошей пропустив Чен Мо.
- У будь-якому випадку, це коштувало того, - пробурмотів Чен Мо.
Незважаючи на те, що йому здавалося, ніби він упустив мільярди, Чен Мо не заперечував. У нього буде багато можливостей заробити, так що він не був проти.
У цей момент перед магазином зупинилася молода жінка і озиралася з боків.
Жінка була одягнена досить недбало - в легку куртку і джинси. На вигляд їй було років двадцять шість, вона була трохи старше за Чен Мо. Вона виглядала досить симпатичною, і у неї був зав'язаний кінський хвіст, який мило дивився на нею.
Чен Мо привітався з нею:
Жінка зупинилася у дверях, подивилася на вивіску і запитала: "Це магазин відеоігор?"
Чен Мо кивнув і сказав: - Так.
Жінка похлеснула себе по грудях на знак полегшення. - О, слава небесам. Я думала, що це нове інтернет-кафе, я хвилювалася через дрібниці.
Чен Мо подивився на неї з невисловленим питанням.
Жінка увійшла в його магазин і сказала: "О, я володію інтернет-кафе "Судьба" за рогом, Я прийшла перевірити свого нового конкурента.
"Чорт, вона не геймер. Вона моя суперниця!" - подумав Чен Мо.
Чен Мо втратив дар мови. Як володіла інтернет-кафе, вона точно прийшла сюди не заради ігор. Вона була тут тільки для перевірки, вона хотіла подивитися, чи відкрився там магазин відеоігор або новий інтернет-кафе.
- Оскільки це магазин відеоігор, а не інтернет-кафе, тоді все гаразд. Відтепер ми сусіди, так давайте час від часу навідувати один одного.
Хоча інтернет-кафе і крамниці відеоігор виконували аналогічні функції, вони не були прямими конкурентами. У магазинах відеоігри гравці могли грати тільки в ігри, які розробили власники даних магазинів, зокрема у такі ігри лише на стадії бета тесту.
Дизайнери зазвичай не встановлювали інших ігор на своїх комп’ютерах і не дозволяли гравцям грати в інші ігри у своєму магазині.
Чен Мо кивнув і сказав: - Все гаразд, ви можете прийти сюди в будь-який час. Мабуть, у мене буде не так вже й багато клієнтів.
- Добре. - Ця жінка швидко відчула себе як вдома, сіла на диван і взяла банку коки-коли.
- Е-е, - сказав Чен Мо. - ... Пияки не безкоштовні...
Жінка поставила банку на місце: - Вибачте, я занадто звикла робити це у своєму кафе.
Оцінивши розміри головного приміщення, жінка сказала: - Ваш магазин відеоігор досить простий, але чому тут так мало пристроїв? Ви ж втратите купу грошей.
Чен Мо сказав: - Мій магазин відеоігор призначений для того, щоб гравці могли грати в мої ігри, він не розрахований на отримання прибутку, тому я вирішив зробити його трохи простішим.
Жінка сказала: - Непогано, я заздрю вам, висококласним дизайнерам. А де мої манери. Я ще не представилася. Я Чжуо Яо.
- Приємно познайомитися, я — Чен Мо, - сказав Чен М. - У мене є гра, яка ще не випущена на ринок, спробуєте?
- Ні, дякую. У мене ще є справи в інтернет-кафі. Я вийшла тільки тому, що в мене з'явилося кілька вільних хвилин. Я обіцяю, що зіграю наступного разу.
- Гаразд, можете прийти до мене в будь-який час.
Коли Чжуо Яу встала і зібралася йти, але перед виходом вона задумалася над чимось і запитала: " Скільки коштує година?
- П'ять юаней, - відповів Чен Мо.
Чжуо Яу була трохи здивована: чи не занадто завищена ціна? Я беру тільки чотири юаня в своєму інтернет-кафі. Це новий магазин відеоігор, у вас вже є дві або три ігри?
- Поки тільки одна, - відповів Чен Мо.
- Я думаю, що вам слід знизити ціну, ну або навіть зробити все безкоштовним. Це ж сховище ваших ігор. Вам не потрібно турбуватися про зарплатню грошей. Ця ціна трохи... недружелюбна.
Чень Мо посміхнувся і сказав: - Добре, я подумаю про це.
Чжуо Яо кивнула: - Ладненько, тоді я піду. Я зайду до вас якось іншим разом. Продовжуйте створювати ігри і випустіть таку гру, яка стане вірусною, а я витягну трохи користі з вашого успіху - вона хіхікнула.
Чен Мо посміхнувся: - Добре!
----
Після того як Чжуо Яо пішла, у магазині відеоігор Чен Мо знову стало тихо.
Чен Мо відчував себе цілком нормально. Магазини відеоігор набули популярності не за один день. Крім того, Чен Мо не став робити жодної реклами, так що він не був особливо здивований тим факт, що зараз тут нікого не було.
З точки зору розташування магазину це місце не було добрим або поганим. Хоч його магазин і був трохи осторонь від проторної дороги, поруч був спальний район, а потім - університет, так що кількість людей, які проходили повз, була пристойним.
----
Через півгодини з’явився другий відвідувач.
У цього хлопця було високе волосся, втомлені очі і, здавалося, що він не виспався. Було очевидно, що він був іграманом.
Проходячи повз магазин і побачивши вивіску « Моагазин відеоігри "Удар блискавки", він пробурмотів: - Удар блискавиці, я нічого не чув про таку компанію.
Потім він увійшов у магазин, озирнувся і запитав Чен Мо: Не інтернет-кафе?
- Так, це не інтернет-кафе.
- О! - він був розчарований його відповіддю і явно шукав інтернет-кафе. Хоча він міг би грати у відеоігри в цьому магазині, все ж можна було б пограти лише з конкретною компанією і мати дуже обмежений вибір.
Більше того, він ніколи не чув про цю компанію.
Після певного тиску підліток пробурмотів: - Як би то не було, інтернет-кафе все одно зараз переповнено. Зараз я можу спробувати пограти у що-небудь, щоб убити трохи часу.
Він вивчав своє посвідчення особи і мобільний телефон з кишені й запитав: Скільки коштує година?
Чен Мо відповів: - П'ять юаней!
Підліток був приголомшений. П'ять юаней? Тьху... - Підліток поспішив піти.
- ... - Чен Мо втратив дар мови. Цей хлопець навіть не подумав і секунди! П'ять юаней за годину - це не так вже й багато, вірно? І він розвернувся і негайно пішов?
« П'ять юаней! Що ти взагалі можеш купити на п'ять юаней? Два фруктових морозива?»
« Навіть не достатньо тих грошей, щоб поповнити рахунок у грі, мінімальний донат коштує шість юаней!...
Не маючи іншого вибору, все що Чен Мо міг зробити це продовжувати чекати.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha