Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Реінкарнація Найбільшого учня

Розділ 46: Минуле Саеко і Кенічі 5

Прочитано 0% главы

Саеко посміхнулась, коли побачила реакцію Кенічі і відчула гордість. Вона не говорила цього вголос, але як дівчина з дивною красою, вона цінувала увагу. Однак Кенічі не виглядав особливо вражений, і це зачепило його. Щоб викликати у нього хоч якісь емоції, вона вибрала такий одяг.

- Ходімо, я хочу подивитися на ту підземну арену, про яку ти розповідав, — запропонувала Саеко.

- Що? Ааа... Так-так, підемо, - Кенічі на мить застиг, але швидко прийшов в себе.

- Почекай! Кенічі, ти збираєшся відпустити її просто так? - Ніідім втрутився.

- Що ти хочеш цим сказати? - Саеко холодно подивилася на нього, і Ніідаю відчув, як по його спині пробіг холодок.

- Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно. Я просто питаю, тому що він носить маску під час боїв. Якщо він приготував одну і для тебе... - Він пояснив.

- Так, Харуо правий. Я приніс тобі маску і мало не забув віддати, — Кенічі дістав срібну маску й простягнув її Саеко. - Колись я сумнівався, чи вона підійде тобі, але тепер впевнений, що вона буде відмінно дивитисяся.

Саеко взяла маску і наробила її. На відміну від маски Кенічі, яка закривала все обличчя, її маска прикривалася лише наполовину. Хоча журавлина маскувала ніс, рот Саеко залишався видимим. Кенічі відчув, що коли дивитиметься на неї довше, то не зможе стриматися, тому відвернувся і сказав:

– Маска - це маска Сокола. Можеш використовувати це ім'я, якщо захочеш.

- Сокол! Гарне ім'я. Я буду використовувати його. Дякую, Кенічі. Саеко посміхнулася, але не подивився на неї і відчула легке сум’яття. Вона не знала, що Кенічі з усіх сил намагався тримати себе в руках.

Кенічі також носив маску, коли вони увійшли на підземелля. Як тільки його помітили, глядачі почали скандувати:

- Це Сунь Укун! Він тут! Сунь Укун! Сунь Укун!

Кенічі передав Ніидзімі пачку грошей і сказав:

- Іди до стійки ставок, як тільки виберуть мені суперника. А я допоможу Саеко зареєструватися і знайти для неї опонента.

Ніідіма кивнув, взяв гроші і попрямував до стійки.

- Ти теж робиш ставки? – запитала Саеко.

- Так, я ставлю на себе, щоб отримати трохи грошей для щоденних потреб. Тобі також варто спробувати — це добрий спосіб заробити, — пояснив Кенічі, вводячи її до реєстраційної стійки.

- Пане Сунь Укун, що я можу зробити? – запитав секретар.

- Я хочу допомогти другу зареєструватися на бій, — сказав Кенічі.

- О, дозвольте допомогти. Яке ім’я вона використовуватиме? – запитав реєстратор.

— Сокол, - відповіла Саеко.

– Добре. Ваш бій почнеться через 30 хвилин, відразу після бою містера Сунь Укуна. Ваш опонент Боулдер повідомив реєстратор.

- Боулдер? Хіба це не той хлопець, з яким я вперше зіткнувся? - Кенічі здивувався.

- Так, сер, у вас чудова пам'ять. Він повернувся після піврічної перерви.

- Тоді тобі буде легко виграти перший матч, Кенічі підбадьорився подивитись на Саеко.

- Ваш наступний матч, містер Сунь Укун, буде проти Вайпера, — додав реєстратор.

- Вайпер? Новий хлопець? - Нахмурився Кенічі.

- Не зовсім новий. Він приходить вже три місяці, але тільки щонеділі. Ви ніколи раніше не перетиналися. Сьогодні він прийшов у будній день, так що це ваша перша зустріч.

- Цікаво. Він колись програвав?

- Ні, як і ви, він поки не програв жодного бою.

- Тоді це буде цікаво, — Кенічі попрямував до рингу.

Саеко стояла в кутку, спостерігаючи за ним. Вона помітила Нііджіму, який відповідав їй:

- З яких пір ви тут є?

- З першого дня в школі. Кенічі попросив мене знайти це місце, і з того часу ми приходимо сюди, де він може випустити пару, — відповів Ніїда.

Кенічі вийшов на ринг під аплодисменти глядачів. Перед ним стояв хлопець у зеленій костюмі з маскою змії.

- Я не знав, що тут є хтось, хто приходить на вихідних, інакше я б тебе зустрів раніше, — сказав Кенічі.

– Все в порядке. Я знав про тебе, тому я прийшов у будній день — щоб битися з тобою, — відповів Вайпер, приймаючи бойову стадію.

- Це бойові мистецтва в стилі змії? - Поцікавився Кенічі, побачивши, як руки Вайпера звивалися, наче змії.

- Так, але це моє власне творіння. Я називаю його "Змея в тіні орлів".

Почувши це, Кенічі здивовано вигукнув:

- Джекі Чан?

https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya

Предыдущая главаСледующая глава