Ніідім посміхнувся і сказав:
- Звичайно, є ... Її спокійна і вільна душа дуже відрізняється від сильної Саеко, але вони все одно близькі. Як старша сестра, вона поводиться з нею досить недбало, майже завжди поруч і кілька разів показує свою відданість, хоча її лінивня часто дратує Саеко.
Кенічі теж посміхнувся, згадавши вчорашній випадок, коли його мало не побили тільки тому, що Саеко плакала поруч з ним.
- Хоча вона трохи егоїстична, але дуже чутлива до почуттів інших. Особливо це помітно на національному чемпіонаті з кендо. Улюблена їжа руки — це сушена хурма, як і Ічімар. А от бамбука не любить, що смак надто сильний, а текстура неприємна. Їй подобаються японські танці, і крім одягу для кендо вона обожнює купувати купу лишного вбрання в універмагах. Коли їй хочеться випити, вона знаходить вільних людей і запрошує їх платити за неї, аби не витрачати грошей, — Ніідаїма продовжував розповідати Кени про руки.
- Нііде, ти дійсно заслуговуєш поваги. Лише за пів дня ти зміг зібрати стільки інформації. Якби тобі дали більше часу, я впевнений, ти б навіть дізнався про колір у них ніжної білизни і що вони носять сьогодні, — сказав Кенічі, потираючи переносницю.
Ніідім нічого не відповів, тільки довірився усміхнувся. Кенічі встав і додав:
- Сьогодні Саеко теж піде з нами на підземну арену, так що не роби нічого, що змусить її за тобою приходити.
- Що? Чому? — запитав Ніідіма в шоку.
— Побачиш, коли зустрінешся з нею, — відповів Кенічі.
Ніідім замислився на кілька хвилин, а потім запитав:
- Ти впевнений, що вона не постраждає там? Адже це не місце для звичайних людей.
— Чи вона зможе, чи ні, її рішення, а не наше, — сказав Кенічі навідуючись до дверей.
- Куди ти йдеш? - запитав Ніідіма.
- Звичайно, на наступний урок, — відповів Кенічі.
Він похитав головою і подумав: « Навіщо ходити на заняття, якщо все що ти збираєшся робити, це спати?»
Після закінчення школи Кенічі і Ніїда сходили з будинку, коли побачили Саеко, яка чекала на них біля воріт.
- Привіт, Бусудіма-сан, ти чекала мене? - Він запитав Кенічі.
- Так! І, будь ласка, називай мене просто Саеко, Сирахама-сан. Моя сестра хотіла вибачитись за те, що накинулася на тебе вчора ввечері — сказала Саеко.
- Все гаразд, вона просто захищала тебе. У цьому немає нічого поганого. І тобі також варто називати мене просто Кенічі, Саеко-сан, - відповів він.
- Стривай, вчора ввечері? - Ніідім втрутився.
Саеко подивилася на хлопця, який йшов за Кенічі. Вона ніколи раніше його не бачила і була здивована його обличчям, яке більше походжало на маску, ніж на справжнє.
- Нічого особливого, Харуо, — сказав Кенічі. - Дозволь мені спочатку представити вас один одному. Цей хлопець з інопланетним обличчям — Ніідім Харуо, член газетного клубу. А ти вже знаєш про Саеко, правда, Харуо?
Харуо кивнув і сказав:
- Я поки піду, Кенічі. Ввечері зустрінемося на стоянці Хатсона.
Після цього він залишив Кенічі наодинці з Саеко. Кенічі посміхнувся, розуміючи, що діється у Харуо в голові, але Саеко перервала його думки:
- Так, як ти збираєшся мені допомогти?
- Я просто хотів допомогти тобі випустити звіра у потрібному місці, — відповів Кенічі.
- Де? – запитала Саеко.
- Там же, де Харуо щойно згадав, на стоянці Хатсона. Ти навіть можеш принести справжню катану, якщо захочеш, — сказав він.
- Що це за місце? - Знову запитала.
- Це підземна бойова арена. Якщо ти впевнена у своїх силах, то повинна прийти.
Коли Саеко трохи подумала, то теж з усмішкою покинула територію школи і поїхала додому.
Парковка Хатсона.
Кенічі і Ніидима вже дісталися туди й чекали, коли з'явиться Саеко.
- Ти впевнений, що вона прийде, Кенічі? Я не думаю, що хтось захоче вийти на підземну арену, щоб просто задовольнити своє бажання битися, — запитав Ніідате.
- Може вона і прийде, а може й ні. Але коли я попросив її прийти, принаймні почекаю тут, — відповів Кенічі.
Поки вони розмовляли, почувся стук чобіт по землі. Кенічі подивився в сторону, звідки доносився шум, і у нього перехопило дихання. Саеко стояла перед ним у високих чоботях, сірих шортах, панчох до стегна і чорної майки. Волосся загрузло в кінський хвіст, а до пояса пристебнута катана.
— Вибач, що змусила тебе чекати, Кенічі, з усмішкою сказала Саеко ближче.
Коли Кенічі дивився на її звабливе тіло, то подумав: « О Боже! Здається, сьогодні ввечері я стану злочинцем. "
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya