Глава 922 - Хейнлі у великій небезпеці. Частина - 1
Можливо, це йому було зручно, бо Лорі підійшла і поклала свою голівку біля моєї голови. Потім вони обидва закрили очі.
Ваша мама не зможе встати, якщо ви так і залишитеся спати...." ... ніжним голосом пробурмотала Навіе своїм дітям, які заспокоїлися і мирно спали.
Але маленьким пташкам було неможливо зрозуміти мій протест. Вони тихо дихали, чи спали, або робили вигляд, що сплять.
Я деякий час спостерігала за ними, поки нарешті не залишила своє волосся своїм дітям. Через деякий час я теж заплющила очі.
***
Я почекала, аж поки діти стануть схожими на людей перед тим, як покласти їх у ліжечко. Після цього я покликала фрейлін.
- Принцеса...! Принце ...!»,- з радістю тоном вигукнула Лора і поспішно підійшла ближче.
- Ваша Величність...? У вас болить шия?
- Трохи...»,- відповіла Навіє з посмішкою на обличчі.
Чесно кажучи, мені було боляче більше, ніж небагато. Я провела всю ніч у незручному положенні з розпухте волосся.
Але якби я згадала про це, мої фрейліни негайно найняли б няньку. Вони дали б їй дітей і сказали мені, як треба відпочити.
Я не могла допустити, щоб це сталося...
- Чи повинні ми викликати фахівця, щоб він зробив Вам масаж?»,- стурбованим тоном запитала Лора.
- Що б Ви хотіли з'їсти на сніданок?
- Ваша Величносте, я знайшла найприємніший зимовий одяг для немовлят...», Графиня Джубел підняла кілька маленьких платтяв в надії підбадьорити Навіє.
Але поки мої фрейліни безтурботно базікали, я побачила у вікні щось дивне.
Крук...? Він неспокійно літав зовні, заглядаючи сюди і роблячи дивні рухи крилами ... Він, здавалося, манив мене... Може, він з племені Хейнлі чи мені просто здається ...?
Я залишила немовлят на опіку своїх фрейлін, пройшла в спальню і відкрила вікно. Ворон влетів у кімнату.
Після ввічливого привітання крук оглянув ситуацію і сховався за диваном. Невдовзі після цього я почула звідти людський голос.
- Я прошу вибачення за те, що з'явився перед Вами у такому вигляді, Ваша Величність...»,- винним голосом сказав чоловік, який зараз був повністю голим.
- Все гаразд. Ти один з людей Гейнлі? Що відбувається?
- Його Величність Гейнлі поїхав минулої ночі, щоб забрати останній камінь мани. Але з того часу ми не можемо його знайти..." все тим же винним тоном доклав чоловік.
Що...?
У мене підсмажилися ноги, тому я схопилася за спинку стільця. Хейнли...
- Що ти маєш на увазі ...?
Може його хтось викрав...?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr