Глава 921 - Сльозы Мастас. Частина - 4
Навіть якщо б я знала, як відновити камені мани, моє тіло ще не встигло зажити...
Мені все ще було важко довго залишити свою кімнату. Все, що я могла зробити - це робити короткі прогулянки.
Як тільки Гайнлі пішов, я вирішила гарненько приглянути за маленькими пташками, поки він не повернеться. Однак...
- Ні, Лорі... Це їжа твого брата...", важко зітхнувши, Навіле намагалася впоратися зі своїми дітьми.
Потім я заричала на іншу маленьку пташку, яка поводилася не краще.
- Кай, це не їжа..., Це нога Лорі ...."
Я сіла на ліжко біля гнізд.
- Лорі, не бий свого брата по голові ...»,- строгим тоном Нав'є зробила зауваження своїй донечці.
Прищурившись, я зловила того, хто хотів втекти.
- Кай, хіба я не казала тобі, що ти не можеш покинути гніздо ...?- запитала Нав'ята, яка намагається хоч якось виховувати своїх дітей.
Протягом дня моя витривалість вичерпалась...
- Лорі, не рви пір'я своєму братові... Кай, це твоя нога ...! Ноги - це не їжа...!»,- здавалося ще трохи і терпіння Навіе лопне остаточно.
Дбати про них самостійно було нелегким завданням...
Тим більше що Гейнлі завжди дбав про них, поки вони ставали маленькими пташками.
Крім того, різниця в розмірах між маленькими пташками і мною була величезною...
Я боялася випадково завдати їм болю. Вони були такими маленькими. Я навіть не наважилася їх підняти своїми руками ...
Мої діти поводились тихо, коли були людьми... Чому вони завжди піднімали такий шум, коли були птахами...?
*Визг, вереск!*
- Кай, я вже казала тобі, твоя сестра - це не їжа...»,- Навіє було вкрай важко справлятися з такими непосідками у пташиній формі.
Я приклала палець до його обличчя, щоб відвести його носик від її ступні. У цей момент Лорі швидко рухалася в мій палець.
Кай спробував закрутити її в голову, але Лорі відразу захистилася і вдарила його линчиком.
Кай впав на дзьобик, жалібно плачу. Потім Лорі приєдналася до нього. Це просто жах...
Змучена, я лягала на ліжко і поклавши одну руку на верхню частину свого тіла, потішала себе. Моє волосся розмежовалося по ліжку.
Маленьким птахам, здається, сподобалося. Вони вибралися з гнізда в поспіху, можливо, боячись, що я знову заскочу їх всередину.
Вони удвох погломилися на моє волосся і почали розчісувати пір’я.
Коли я побачила, як вони покаються, то розхвилювалась. Коли я обережно погладила пальцем, що виходить з живота Лорі, вона посміхнулась.
Чарівно...
Коли Кай закінчив, він прикріпив свою голівку до моєї голови і ліг на бік.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr