Глава 792 - Загадковий малюнок. Частина - 2
- З Вами все гаразд?», цікавий тоном запитала Роза, зауваживши задумливість Нав'є.
- Звичайно....", впевнений тоном відповіла Навіе.
Насправді я відчувала себе не дуже добре. Гнів на Совешу, дивне відчуття провини перед Хейнлі, занепокоєння з приводу того, що нам доведеться справлятися зі всім цим за його відсутності, все це трохи виходило мене із себе.
Ймовірність того, що наша причетність до феномену виснаження мани буде виявлена перед тим як ми повернемо необхідні нам для приховування каміння мані, нульовий прогрес в моєму магічному навчанні, це і багато іншого не переставало придушувати мій розум та замулювати його різними тривожними думками.
- Ваша Величносте.»,- шанобливим тоном покликав вартовий.
Саме в цей момент один з лицарів, які охороняли мене, повідомив мені, що до мене прийшов Великий Герцог Капмен.
Я вийшла до вітальні, щоб привітати його, і він увійшов, як тільки я йому дозволила.
Як тільки я його побачила, то згадала про те, що сталося кілька днів тому. Тому на моєму обличчі з’явилася незграбна усмішка.
Він взяв мене з собою в те місце, де призначив зустріч для свого друга, але я була така здивована, побачивши Совішу, що врешті кинула його в кафе.
- Сідайте сюди, Великий Герцог Капмен." ... ввічливим тоном сказала Навіє.
- Ви повернулися без серйозних проблем? ... цікавий тон запитав Великого Герцога Капмен.
Якщо подумати, я забрала карету, в якій ми їхали разом.
- Дякую за те, що було того дня... Мені шкода, що тоді я пішла першою...»,- вибачливим тоном сказала Наві.
- Це було неминуче в тій ситуації.,- розумним тоном сказав Великий Герцог Капмен.
Нарешті Великий Герцог Капмен сів там, де я йому ввела, зняв капелюх і поклав її собі на коліна. Поки ми обмінювалися сердечними словами, Мастас підійшла залишити каву, інші напої та закуску на столі.
Але, як не дивно, коли тільки ми залишилися у вітальні абсолютно одні, Великий Герцог Капмен раптово перервав настільки приємна розмова, який ми вели до цих пір.
"Хіба він не прийшов просто дізнатися, як у мене справи...?" - подумала Нав'ята, на її обличчі читали цікавість.
Схоже, що ні... Він подивився на закриті двері і відразу змінив тему.
- Про що ви розмовляли з Дольші, поки мене не було?- цікавим тоном запитав Великий Герцог Капмен.
- Невже Ви про це не знаєте? Ви..."(Сміх)
« Хіба ж, мабуть, не читали його думки? »
Я опустила ці останні слова, тому що Великий Герцог Капмен хотів приховати це вміння, в той час як я використовувала його з користю.
- Це не так. -- заперечив Великий Герцог Капмен.
Але він заперечував це. Хто б міг подумати, що цей дурень Долії буде з тих людей, які обережні навіть у тому, як думають?
Я не можу чути думки Дольші." ... що пояснюють тоном сказав Великий Герцог Капмен.
Чи він вибирав з рівноваги свої думки? Адже він знав про здатність читати думки, мабуть, був дуже стриманим у своїх думках.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr