Глава 605 - людина, якій можна довіряти. Частина - 1
Коли Рашта повернулась до Західного палацу, її руки тремтіли, коли вона теребала своє волосся.
Вона ніколи не думала, що виконти Іскуа зрадять її таким чином.
Спроба обманути Імператора була в найвищому ступені тяжким злочином, який не можна було порівняти з спробою вбити Евелін.
Тому суддя Верховного суду засудив їх на смерть.
Пізніше вирок можна скасувати на основі результатів тесту храму на батьківство.
- Це не буде скасовано..."
Рашта похитав головою.
Вона не була їхньою справжньою дочкою, тому результати тесту на батьківське виховання були очевидними.
Вирок не буде скасовано.
Тепер, коли це сталося, був лише один можливий сценарій.
Вони помруть, як злі та нещасні пазлі двори з наложницею Імператора, щоб обманути його, з іншого боку, Рашту...
- Ні! Ні!»
Рашта скрикнула і розбила чайний сервіз.
Роздався гуркіт, але він виявився не таким гучним.
Рашта дихала дуже швидко. Вона не могла в це повірити.
Її злочини будуть усунені скандальним визнанням візників Іскуа.
Частина її життя швидко перетворилась на фарс.
- Брехня підлілих людей...!"
Це було серйозним злочином, який змусив Імператора повірити в те, що Ґлорім була його дочкою, але тепер здавалося, ніби сам шлюб був пасткою.
- Ні! Це не так! Цей виродок Совішу був тим, хто попросив мене вийти за нього заміж!»,- крикнула Рашта, штовхаючи стіл і пивний стілець.
- І герцог Елгі був тим, хто привів візантів Іскуа!»
Вона стиснула кулак, в люті пняла ліжко, укусила подушку і кинула її на підлогу.
- Виконт Ротешу, чортів виродок! Я не буду задоволена, навіть якщо замучу його до смерті! Текст сaйтa рульет. Я повинна була вбити його першою! Я повинна була спочатку вбити його!"
Незважаючи на те, що вона висловилась, її гнів не вщухнув.
Рашта кричала, звивалася, смикала себе за волосся і схлипувала.
« Виконт Ротешу... Віконт Ротешу завжди був лайном, але Вікінтів Іскуа я дійсно любила ... Я навіть стала прагнути, щоб вони були моїми справжніми батьками..."
Остання зрада Вікінтів Іскуа стала величезним списом, що вкоренився у її серці.
Рашта ридала на колінах.
« Чому всі мене зраджують...? Чому всі на мене нападають...? Чому мене ніхто не підтримує ...? "
Рашта згадала людей, які кидали в Алана яйця та фрукти, лаючись.
Разом з жахливими голосами, які кричали, вимагали, щоб Імператрицю Рашту забрали разом із собою одним махом...
Зрештою страх став сильнішим за гнів.
- Я мушу... я повинна бігти.
Рашта нервово пробурмотала.
- Пропозиція втекти від барона Ланта - не маячня. Я не можу залишатися тут довше. Всі звинувачують мене!"
Рашта з розпачу покликала Аріан, найдосвідченішу служницю.
Хоча Рашта й не довіряла їй, вона не могла покинути Західний палац самотужки.
Тільки барон Лант міг допомогти їй втекти, тому вона мусила попросити Аріан покликати його.
- Ваша Величність?»
Аріан була вражена, побачивши Рашта перевернула кімнату з ніг на голову.
- Барон Лант... Поклич барона Ланта. Будь ласка, поквапся!" - сказала Рашта Аріан з очима, сповнені сліз.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr