Глава 92 - Король заходу. Частина - 1
- Це ще небезпечніше, якщо ти серйозно! Тебе можуть стратити, якщо ти завдаси шкоди імператору!
- Тоді я вб'ю цю жінку.
Особиста образа - це теж кримінальний злочин. - Я вказала рукою на живіт брата: - А дитина Рашти - це дитя імператора.
- Ублюдок?
- Дитину наложниці. Імператор чекає на це.
Мій брат подивився на мене з виразом обличчя, яке говорило - який це має відношення до справи?
В голові у мене шумило. Якби це був будь-який інший чоловік, я могла б виправдатися і сказати, що ці слова були сказані в пристрасній пристрасті. Але не мій брат. Мій брат, який має слова, не розходяться з ділами. Ні, він людина, яка діє відповідно до своїх пристрастей.
- Дуже добре, Навайє. Тоді я не дозволю цій жінці народити дитину.
- Якщо ти доторкнешся до дитини, тебе чекає ще суворіше покарання.
Убивця в Імператорському палаці є великий гріх, але ще більший — завдати шкоди імператорській крові. Вікента Ландель мало не стратили, але не за поранення Рашти, а через загрозу життя в її животі. Хоча закон не ставився до дітей наложниць як до принців чи принцес, з ними також не поводилися і як із звичайними аристократами.
- Брат. Навіть якщо ти вб'єш міс Рашту, як обіцяєш, невже ти думаєш, що імператор не візьме іншу наложницю?
Але попри всі мої зусилля заспокоїти брата він ніяк не міг охолонути. Він обхопив голову руками по кімнаті, аж поки я кидалась у сумках з покупками і витягла один із подарунків.
Це був капелюх. Я наробила її, сподіваючись, що він почуватиме себе краще. Я поправила волосся і показала йому себе, але мій брат був поганим, ніж могла б потішити будь-який капелюх.
Він зупинився біля мого столу і подивився на календар.
- Банкет?
Мій щоденний розклад був показаний в календарі, у тому числі на честь дитини Рашти.
- Брат.
Я поспішила забрати календар, але брат був швидший. Він вже встиг побачити запис і ошарашенно повернувся до мене.
- Чому ти повинна влаштовувати для них вечірку?
- Справа не тільки в цьому. Я відповідаю за всі вечірки у палаці.
Мій брат тримав рот на замку, пильно дивлячись на мене. Але його наступні слова були зовсім не про банківський рахунок:
- Капелюх тобі йде.
Його несподівана похвала заставила мене зненацька, але перш ніж я встигла відповісти, він повернувся і пішов геть. Я з тривогою спостерігала за ним, потім зняли капелюх і поклала його на диван.
Я стояла як вкопана, поки не почув пташиний крик біля вікна. Мій розум попереджав мене, що це може бути непроханий гість, але я все одно відкрила вікно і висунула голову. Важко було сказати, звідки доносився пташиний крик.
Крик птаха нагадав мені про Королеву. Мене охопило почуття тривоги. Я боялася, що з принцом Гейнлі і Королевою щось сталося. Я не думала, що вони вже прибули в Західне королівство.
Чи вдасться їм уціліти?.
***
Свита принца Хейнлі проїхала через гори Борайонг. Але, незважаючи на сподівання Нав’єра, сам принц Гейнлі і МакКена вже прибули до Західного Королівства.
Принц Гейнлі був у спальні короля. Покривання було чудовим у золотих і бежевих тонах, а вилуплення прикрашено витонченими золотими прикрасами. Але чоловік, який лежав на ліжку, був у менш піднесеному стані з тими, хто впав із кров’ю очима та блідим обличчям.
Хейнлі стиснув руку короля Уортона III, свого брата і Короля Заходу. З кожним хриплим подихом короля серце принца Гайнлі опускалося все нижче. Уортону III знадобилося деякий час, щоб дізнатися свого молодшого брата, і коли він заговорив, його дихання було хрипким:
- Генлі...
- Так.
- Генлі...
- Так, я тут. Я поруч з тобою, брат.
Принц Гейнлі стиснув руку Короля Уортона III.
- Генлі... Одружуйся.
Принц Гейнлі поморщився. Ще до того, як його брат захворів, він постійно бурчав на нього з приводу одруження. Але він не міг холодно відповісти своєму старшому братові.
Не кажучи ні слова, Хейнлі тримав Уортона III за руки і король похмуро дивився на нього. На обличчі Уортона III з’явилася усмішка, ніби він помітив мимовільний вираз обличчя брата.
- Я не ною. Ти повинен одружитися, Хейнлі.
- Я розумію.
- Якщо я помру, ти станеш королем. Тобі потрібен наступник.
- ...
- Для короля... Привітати королеву ...це не вибір... але відповідальність.
Хейнлі зітхнув:
- Ти все ще ускладнюєш.
- Країна заслуговує на добру жінку... не жінки, яка прекрасна для твоїх очей ... але королеви, яка буде любити народ.
Перед мисним очей принца Хейнлі з'явилось обличчя. Королева, яка була мила з ним і вміла любити народ. Але у цієї жінки вже був чоловік поруч з нею...
Його серце шалено билося.
- А що, якщо є жінка, яка є і тим та іншим?
- Добре. Не відпускай її. - Уортон III посміхнувся не як король, а як брат: - Якщо ти одружишся, перестань бути бабником.
Гейнлі прикинувся бабником, щоб створити безтурботний образ, але тепер жалкував про це, у нього з'явилася жінка, яка йому подобається. Його губи розлилися в усмішку:
- Звичайно.
- Так... я впевнений, що ти добре впораєшся ... зі країною.
Гейнлі зітхнув і поплескав брата по тильній стороні долоні
- Ти хочеш мені ще що-небудь сказати? Нічого складного, я маю на увазі.
Хоча вони ніколи не були закадичними братами, серце Гайнлі було переповнене смутком і жалем. Уортон III повільно моргнув, повернувся і безучально втупився на балдахин ліжка. Хейнлі злегка посміхнувся:
- Тобі більше нічого сказати.
Уортон III посміхнувся разом з Хейнлі і заговорив упівголоса:
- Приглянь за своєю невісткою.
- Так.
- Не дозволь іншим дворикам ігнорувати тебе.
- Я розумію.
- Що б там не говорили, я буду захищати тебе....
Дрозжаючі губи Уортона III сомкнулися, наче для того, щоб заговорити, потрібно було неабияких зусиль. Він зробив кілька важких, повільних вдихів. Тепер усе ставало повільніше. Його хватка на руці Гайнлі поступово ослабла, і він обережно опустив руку брата. Груді короля, яка піднімалась і опускалася, більше не рухалася.
- ...
Гейнлі закрив очі і склав руки разом. По його щоках текли сльози. Доктор встав позаду нього, щоб перевірити пульс короля, і потім сказав похмурим голосом:
- ...Король помер.
Ті, хто мовчки стояв біля стіни, підійшли і схилили коліна перед новим королем. Хейнлі повільно розплющив очі і подивився на них крізь затуманений зір.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr