Розділ 91 - Пропозиція Великого князя. Частина - 2
На мить я не повірила своїм вухам. Я мало не розсміялася, але коли побачила очі Великого князя Капмана, сміх загорів на моїх губах. Його очі чесно говорили про його занепокоєння. Чоловік, якого я знала за його відвертістю і довірою до себе, тепер боявся моєї відмови. Можливо, це через зілля, але в цей момент він був абсолютно щирим. Мене охопило почуття жалю.
Но... Я похитала головою.
- Ні.
- Ваша Величність.
- Великий князь Капмен. Думай раціонально. Ти робиш це через зілля.
- Я знаю. Я знаю...я в порядке.
Чи це правда? Я нахмурилась, зрушивши брови.
- Ні. Ти не в порядку.
- Це всі мої емоції. Ти можеш їх цуратися, але будь ласка, не стався до моїх почуттів безжалісно.
- Великий князь Капмен. Я знаю тебе. Ти пропонуєш це лише через зілля.
- ...
- Ти почуватимешся винним, коли його дія закінчиться. - Я навмисно говорила з посмішкою, але вираз обличчя великого князя Капмена не пом'якшилося. Я зітхнула: - Не ставай своє життя зі мною на те, що ти зараз відчуваєш, Великий князь.
- Коли дія цього препарату пройде, як ти можеш бути впевнена, що мої емоції повернуться в нормі?
- Я тобі спочатку не сподобалася, пам'ятаєш?
- Мені не подобаються тільки мої вороги.
-!
- Я просто засмутився.
Обличчя великого князя Капмена було зовсім непроникним, але в ньому було щось сумне. Але його пропозиція не була чимось, що можна вирішити симпатією і імпульсом. Я навмисно відвела погляд:
- Великий князь Капмен. Ти можеш вважати те, що я роблю, розчаровує, але ... це тягар для мене не важко нести.
-!
- Я зізнаюся, що мені боляче що імператор любить іншу жінку, він холодний до мене. Але я імператриця. - Тихий, нерозбірливий звук несвідомо вирвався у мене, і я повернула голову в сторону: - Я все життя жила і вчилася стати імператрицею. Це моя мрія і реальність. Я не хочу втратити своє життя просто через страждання, які змушує мене пройти мій чоловік.
Коли великий князь Капмен заговорив, його голос був сповнений жалю:
- Це велика віра, але небезпечна.
- Чому це небезпечно?
- Що ти робитимеш, якщо твій чоловік попросить у тебе розлучення? - Цього не станеться, але він продовжив, перш ніж я встигла відповісти: - У тебе така сильна особистість, як у імператриці. Але якщо ти розлучишся з імператором, то більше не будеш імператрицею. Я боюся, що тоді ти розпливаєшся на частини.
Я категорично заперечила його слова:
- Цього не станеться. Імператор не дурень.
Я был серйозноа. Сумління не було повністю позбавлене розсудливості. Але Великий князь Капмен холодно спростував мої слова:
- Він вже став дурнем, коли відвернувся від тебе. Ті, хто схильний до любові, можуть діяти імпульсивно і робити те, чого ніколи не робили б. Наприклад, як я вдарив твого чоловіка.
-!
Він важко зітхнув. Здавалося, він хотів сказати щось ще, але мовчав, а замість цього обережно поставив питання:
- Перш ніж я піду, ми можемо обійнятися?
Коли я обіймалася, то була звичайною справою серед знатних людей. Як тільки я дозволила, він ступив уперед і притягнув мене до себе. Але це було не те обійми, яке я мала на увазі. Куди ж він іде? Його обійми були нетерпеливими і міцними. Коли я була в його обіймах, то перехопила подих. Його лоб торкнувся мого плеча.2
Це ... це було не просто обійми.
- Великий князь.
- ...
- Великий князь Капмен.
Я не думала, що це хороша ідея, і обережно покликала його на ім'я. На щастя, він відступив. Коли він відпустив мене, я побачила, що вираз його обличчя був ретельно непроникний. Він спокійно і ввічливо вклонився, надів капелюх і попрямував до дверей. Він кинув останній погляд на мене і пішов.
Як тільки він пішов, я впала на диван. Чи це наслідки його емоційного вихору? Я відчувала заніміння, але не могла дозволити собі розкіш залишатися в такому стані довго.
- Ваша Величність, лорд Кошар тут.
Через п'ятнадцять хвилин після відходу великого князя Капмена до мене прийшов мій старший брат Кошар.
- Наяві!
Як тільки графиня Еліза відкрила двері, до кімнати вбіг мій брат і обійняв мене. Він так само сильний, як великий князь Капмен, але його руки були більш зручними. Коли я сиділа нерухомо, мій брат заткнувся лобом мені в плече, як і Великий князь Капмен. Це нормально для високих людей так себе позиціонувати?
- Наяве. Твоє плече вологе.
Я розгубилась і подивилася на нього.
- Про що ти говориш?
- У тебе плече мокре.
-!
Як тільки брат відлучився, я доторкнулася рукою того місця, куди Великий князь Капмен поклав свою голову. Там дійсно було сиро.
- Ах...
Невже Великий князь ... Ти плакав? Він плакав, а потім пішов з таким відреставрованим обличчям? Я опустила руку, і моє серце стиснулося від жалю, тоді як мій брат уважно спостерігав за мною.
- Ти виглядаєш похмурою, Навіле. Це через твого чоловіка і ту жінку?
- А?
- Як він посміяв зробити тебе такою нещасною.
Я здивовано подивилася на брата і побачила, що він стиснув кулаки, зтиснувши зуби.
- Всі простолюдини говорять про твого чоловіка і наложниці.
- Ах...
Отже, Кошар вже все знає. Я подивилася вниз, відчуваючи себе невпевнено. Я не хотіла чути, як мій брат говорить про любов чоловіка до іншої жінки. Звичайно, я знала, що коли-небудь це спливе, але...
Коли я опустила очі, то побачила сумки з покупками біля ніг брата. Я свідомо змінила тему.
- Що це таке?
- Подарунки.
Мій брат ніжно простягнув мені сумки з покупками, ніби передавав бомбу.
- Можна мені їх відкрити?
Але мій брат не сказав - так.
- Подивися їх пізніше. Я не тікатиму з подарунками. Він підвівся переді мною: - Де зупинилась та жінка, Навіле?
- Яка жінка?
- О, моя маленька розумна сестра. Ти прикидаєшся, що не знаєш? Жінка з позашлюбною дитиною. Разом з цим чортовим мудаком.
- Брат! - Я швидко вскочила і прикрила Кошару рот рукою: - Стеж за своїм язиком. Це небезпечно.
У палаці багато вух і очей. Всі тут були моїми помічниками, але я пам'ятала, що і віконтеса Верді колись була мені близька. Навіть мої власні фрейліни могли зрадити мене в залежності від обставин. Очі мого брата спалахнули, і він забрав мою руку:
- Всі знають, що моя особистість - це сміття в будь-якому випадку. Де вони, Навайре?
- Що ти збираєшся робити?
- Я вб'ю цих двох покидьків.
Моя рука злетіла, щоб знову закрити рот брата. Я кинув швидкий погляд на графиню Елізу, і вона відіслала всіх фрейлін з кімнати. Коли всі пішли, я щільно закрила двері, штовхнула брата на диван і тихенько пошила на нього:
- Будь обережний, брате. Люди будуть прискіпуватися до будь-якої дрібниці, яку ти скажеш.
- Я серйозно.
Він відповів твердо, і очі його були гострими. Я хвилювалася. Він дійсно здавався серйозним. Я боялася, що мій брат зробить щось таке, чого я не зможу контролювати.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr