Глава 10 - Я не можу повірити, що він робить це зі мною - частина 1
"Бред якийсь! Навіщо Імператриці шукати фрейліну для наложниці?»
Леді, які почули мою історію були шоковані. Графінія Еліза, яка страждала від високого кров'яного тиску, розмила свою шию в той час як віконтеса Верді обмахувала її і говорила заспокійливим голосом.
«Слава богу, Лори тут немає. Вона буде вогняною молодою жінкою і діятиме непристойно".
Я сиділа нерухомо і не говорила ні слова, пані, нервово дивилися на мене.
"Що ви збираєтеся робити, Ваша Величність?"
« Ви дійсно збираєтеся шукати її фрейліну?»
« Ніхто не вийшов вперед, коли секретар Імператора шукали фрейліну наложниці».
Я зітхнула.
"Хоча б я сказати: ні, але він особисто дав мені прямий наказ".
У всіх дам були сльози обурення, але іншого придатного шляху не було. Я знову зітхнула.
Фрейліна, зазвичай була такого ж або нижчого рангу, ніж дворянка, якій вона служила, але Рашта не була палацом. У цьому випадку, було б доцільно знайти одного з тих чи нижчих двірян... але це створювало проблему, тому що багато хто не міг потрапити до палацу. Я обмірковувала це ще кілька секунд, перш ніж повернутися до графіні Елізі.
« Ми повинні почати пошуки десь поблизу, тому будь ласка, відправте запрошення всім молодим дамам і жінкам у столиці.
« Так, Ваша Величносте.»
***
"Чаепіття з усіма дворянками?"
Рашта, округила очі.
« Ти впевнена? »
Покоївка відповіла: « Так! »
« Його буде вести сама Імператриця. Ви навіть не уявляєте, як це чудово. Всі столичні дами, зберуться в палаці. Приготування були надіслані вчора»,- сказала Кісу.
А Рашти?
« Ах! Ви не благородної крові, міс Рашта, ви є наложницею Його Величності Імператора ... це буде ганьбою для всіх, якщо ви будете там бути." - сказала Кісу.
Рашта, піджаль губи, а її плечі опустилися, вона з сумом сказала.
« Я так і думала. Палац здавався галасливим з самого ранку.
« Імператриця несправедлива. Вона пропустила банкет через Новий рік, але тепер вона влаштовує вечірку, яка виключає міс Рашту»,- сказала Черілі.
Чаєпіті та банки були різними за розмірами і сподіваннями гостей, але для Черілі й Рашти, які не знали про це, вечірка була просто товариською. Для них було несправедливо, що Рашта, не запросили.
Рашта, відштовхнулася ногами від підлоги і впала на ліжко.
« Рост ненавидить...»
"Імператриця просто завидує, адже Імператор любить вас, а не її" - сказала Чері.
«...»
"Чому б вам не одягтися і не піти до палацу?",- сказала Кісу.
"Але Рашту не запросили... як я піду?"
« Чи має Імператриця єдина, хто тут живе? Це і ваш будинок теж." - сказала Кісу.
Горничні Рашти, Черили і Кісу, по черзі продумували план її проникнення на вечірку, але Рашта, розхитала головою та натягнула ковдру на себе.
« Ні. Вони не хочуть мене там бачити".
Очі покоївних, були сповнені співчуття.
"Бідна міс Рашта..."
***
Хоч і були запрошені тільки дворики, кількість гостей перевищила мої сподівання, оскільки прийшли жінки високого та низького рангу. Я навіть не знала імен або облич деяких з них, оскільки вони рідко коли виникали в суспільстві.
У саду було розставлено багато пудингів, желе і цукерок, щоб можна було прогулятися та поїсти. Спочатку, все, здавалося, були трохи здивовані, побачивши на шведському столі макет буфета, але незабаром вони почали сміятися і весело розмовляти один з одним. Коли прийшов час, я привернула їхню увагу.
« Його Величність Імператор, попросив мене знайти фрейліну для його наложниць, міс Рашти. Оскільки це повинно бути зроблено до Нового року, я не можу шукати її далеко. Чи є хто-небудь з ваших знайомих, хто хотів би бути компаньоном для міс Рашти? "
Я не казала прямо: « Хто з вас хоче бути фрейліною міс Рашти? » Хоча стандарти і були нижчими, ніж зазвичай, люди в столиці все ще мали певну гордість за своє становище. Мешканці столиці були не вище за палаци провінцій, і ніхто не хотів би стати нижче простого наложниці. Тому я ретельно підбирала слова.
Я закінчила промову і чекала, коли хтось вийде вперед. Жінки, як також молоді жінки, обмінювалися поглядами, гойдали головами або потискали плечима. Тиша охопила все навколо. Після незручної паузи леді Алішут, найкраща подруга Лори, обережно заговорила.
« Ваше Величність. Це було темою для розмов протягом декількох днів, але ... пожалкуйста, не кажіть Імператору, що я збираюся вам сказати. "
"Ви можете говорити, леді Алішут."
« Хіба не ходять чутки, що вона утікала від рабів? Ніхто не захоче служити їй, навіть якщо вона простолюдинка ...нікто не схоче бути простимлюбцем."
Інші жінки кивнули, вставляючи своє власне слово або два.
« Це ганебно, бути фрейліною втікачів. Ваша Величність, бути фрейліною такої людини, як вона - це не честь, а образа і покарання."
Плітки, здавалося, поширилися в суспільстві. Перш ніж запитати мене, дворяни вагалися: « Чи цей слух є вашою Величністю? »
Я розповіла їм версію Солешу. Я сказала, що вона була простою людиною, який був випадково поранений Совешу.
Увечері, всі дами повернулися в свої будинки, і я повернулася до палацу. Сьогодні ввечері я вечеряла з Совешу, і мені краще повідомити йому, що я не змогла знайти жінку, яка хотіла б стати фрейліною Рашти.
На моє здивування, на обіді не було їжі. Совішу, вже сидів за стлом. Я зніяковів і подивився на порожній стіл, тож Совешу заговорив зі мною спокійно.
« Я чув, що ви викликали благородних дам на чаєпіння і годинами їли закуски в саду. Я хвилювався, що ви будите нікчемні і тому я наказав не накривати цього вечора."
"...Це правда."
« Я можу поїсти з Раштою, так що не хвилюйтеся».
«...»
« Достать, як щодо Рашти? Ви знайшли когось для неї? "
« Я викликала всіх жінок, яких тільки змогла, але ніхто не захотів їй служити, Ваша Величносте".
Совешу, насупився.
« Це все?»
"Так".
"Мабуть бути якась причина..."
"Проблема не в грошах".
« Що це означає?»
Якби я говорила про чутки, що Рашта була втікачем, я б зрадила довіру інших двориків. Леді Алішут, попросила мене зберегти це в таємниці, і тому я не сказала ні слова про це.
« Це лише моє припущення, але з урахуванням новорічних приготувань, я не думаю, що хтось хоче зараз піклуватися про когось ще. Всі будуть зайняті вдвічі."
Совешу, задумався на мить, а потім сказав напівхульним голосом.
"Імператриця сказала щось дивне, на чаєпіті з дворянками?"
Хоч він і прикидався веселим, у його голосі лунало сильне незадоволення.
« Звичайно, що ні. Я нічого не знаю про вашу наложницю, як я могла сказати про неї, щось дивне ...."
« Люди іноді говорять різні речі, хоча й неперевірені напевно».
« Це правда. Але також є люди, які сумніваються у своєму партнері, не слухаючи і не бачачи нічого, далі свого носа ...»
Спалах провини, пронеслася по обличчю Совешу, через приховане значення моїх слів. Ми мовчки дивилися один на одного.
« Якщо так, то я не буду сумніватися в вас».
Першим, відступив Совешу.
« Я теж не буду сумніватися в вас".
Я теж відступила, Совішу посміхнувся і спокійно подивився на мене.
« Я просто запитував, так що не ображайтеся».
Я вже була ображена, але якби я відверто б говорила з Імператором, то програла би. Я замикалася у своїй гордощах, але холодок пробіг по моєму тілу.
Я подарувала йому посміхаючись і встала зі свого місця.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr