Розділ 9 - Питання від наложниці - Частина 2
« Коли я відвідала її, вона сказала мені, що я наложниця, а не сестра. Так і має бути, бароне Лант? Чи Імператриця ненавидить мене? "
Після церемонії підписання контракту, Барон Лант керував великою частиною справ Рашти. Він відвідав її сьогодні без особливої мети, і був здивований, почувши цю несподівану історію.
« Ви відвідали Імператрицю?»
« Так... вона відправила подарунок Раште. Я подумала, що повинна піти і привітатися з нею якщо вона відправила мені подарунок ..."
Барон Лант, застонав і вщипнув себе за лоб. Рашта, нахилила голову.
« Що таке? Рашта зробив щось не так? "
"Хуже..."
«?»
"Позиції міс Рашти і Імператриці, протилежні один одному."
« Чому? Адже ми обидві служимо одному і тому ж чоловікові."
Це те, що Рашта сказала Імператриці! Барон Лант, на мить, відчув запаморочення. Але темні, величезні очі Рашти переконали його, що вона діяла з невинних спонук. Діти, не брали участі в їхніх злочинах як дорослі. Рашта, яка більше не знала аристократичного суспільства, навіть більш ніж вельможні діти, тому він мусив бути терпеливим. Але навіть так...
"Рашта, хто-небудь зупинив вас коли ви сказали, що збираєтеся відвідати Імператрицу?"
"Черили и Кису?"
« Хто вони? »
«Горничні Рашти. Імператор призначив їх. "
"Кроме цих слуг...у вас є фрейліна?"
Рашта, знову нахилила голову.
(Сміх)
Барон Лант, встав зі свого місця з рішучим поглядом. На цій ноті, він повернувся до Імператора Солуша і повідомив про свій візит до Раште.
« Ваше Величність. Рашта, тепер ваша наложниця, але вона нічого не знає про аристократичне суспільство. У неї є покоївки, але їй також потрібна фрейліна. "
Інший секретар сказав: « Якій дворочці служитиме проста людина, як Рашта? »
"Рашта, не перша простолюдинка, яка стала наложницею".
Барон Лант, повернувшись, відповів секретарю, потім він повернувся назад, щоб повернутися до Імператора.
« Ви повинні, принаймні, дати їй фрейліну, щоб ввести її в витонченість аристократичного суспільства».
Совешу, видав звук згоди.
« Я вже думав про це, Барон Лант".
"Так, ваша величність."
« Знайдіть фрейліну, яка буде відповідати за допомогу Раште".
"Так, ваша величність."
***
Я прогулювалася садами на західному подвір’ї, коли побачила велику вродливу пташку, яка сиділа на величезному квітці і керувала своїм пір’ям.
« Яка дивна пташка...»
Леді, не помітили цього, тому що були зайняті болтівней про марноту секретаря Совешу, які намагаються знайти даму, для допомоги Раште.
Я обережно підійшла до неї сама. Коли я простягнула руку, птах швидко застрибнув на неї. Вона похитав крилами, і притиснулася дзьобом до тильної сторони моєї руки, наче вже давно звикла до людей.
"Ця пташка була привезна дворянами?"
Коли я погладила її маленьку голову, я помітила маленький шматочок паперу, прив'язаний до неї. Я відкрила його і знайшла рукописну нотатку, дрібним шрифтом.
- Я іноземний гість, який приїде на Новий рік. Я писав це, трохи п'яним...
Я розсміялася, і пані підійшли подивитися, що сталося.
"О, це так нове."
"Мило."
« Яка гарна пташка. Як вона називається?»
« Я знаю, що це птах, якого важко приручити... Хіба вона не використовується для полювання? "
Коли я показала їм листа, фрейліни вгамувались і підштовхнули мене відповісти. Я дуже усміхнулась. Це дійсно було від п'яного іноземця? На Новий рік, сюди прибуде багато іноземних послів, так що це не буде незвично ...
Зазвичай птахи летіли до дерева, яке було єдиним приємним ароматом. Це було дивовижно, що цей птах проплив так довгий шлях сюди. Я дістала маленьку кишенькову ручку, яку завжди носила з собою, а інша дама витягла аркуш паперу з кишені.
- Птах прилетить назад п'яною. Якщо звичайно знайде правильний шлях, то вона буде краще, ніж її господар.
Дами витягнули голови, щоб подивитися, як я пишу листа, і знову розгралися сміхом. Я сховала ручку, полила пиятку і прив'язала записку до її ніг. Птах знову заткнувся носом у мою руку і полетіла.
"Як чудово."
« Ця пташка, схоже, любить Імператрицу».
"Так, хіба не дивно, що вона підпускає до себе тільки Імператрицю?"
Коли я повернулася до своєї кімнати, після вислуховування розмов дам про птахів, я виявила, що один з секретарів Соловешу чекає мене.
"У чому справа?"
Схоже, він чекав деякий час, і він відразу ж відповів.
"Імператор, кличе вас".
Задоволення від того, що красива пташка полетіла, стиснуло моє серце. Раніше, я ніколи не заперечувала, коли Совішу викликав мене, але тепер я навіть не могла подумати: що відбувається? Щось сталося?
"...Я розумію".
Рашта, була тепер його наложницею, і я відкинула її спроби, бути більш дружньою зі мною, ніж це було необхідно. Ось і все. Хіба це не кінець історії?
Він критикує мене за те, що я не назвала її сестрою ...? Ні. Хоч би що він про неї думав, це не так.
Совешу, бачив свою матір, коли він виріс, і знав, якими були імператриці та наложниці.
« Будь ласка, зачекайте.»
Коли я зайшла у свою кімнату, то зняла своє прогульне плаття і переодягнулася в більш формальне. На щастя, я не зустріла Рашту, коли пішла за секретарем до кімнати Імператора.
Я увійшла, і Совешу запропонував мені чашку чаю та відразу ж почав розмову.
« Хоч би якою була наложниця і не потребує такої ж фрейліну, як імператрице, у неї все одно повинна бути одна чи дві, які будуть нею займатися. Я також вироблю Раште, одну або дві фрейліни.
"Я чула, що ваші секретарі підсипають їй когось..."
"І все ж таки, пройшло кілька днів, але дворяни не виявили бажання стати її фрейлінами".
« Ось як...»
« Я думаю, що вони не хочуть мати бажання і стають фрейлінами, бо Імператриця власник палацу не має наміру їй в цьому допомогти. Бути може сама Імператриця, знайде жінку, яка погодитися стати фрейліною Рашти? "
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr