Пояснивши план адміністративної інтеграції, Роланд підняв чашку та зробив кілька повільних ковтків, чекаючи, поки всі опрацюють інформацію.
Йому потрібно було багато людей, щоб підтримувати щоденне патрулювання периметра території. У той час, поки загальний рівень грамотності не покращився, йому доведеться покладатися на дворян. Більшість з них мали початкову освіту та досвід керівної роботи. Якщо будуть шляхтичі, що вирізнятимуться з-поміж інших, він підвищить їх та поставить на чолі міста чи території від свого імені. Якби він все ще жив у своєму попередньому світі, цю посаду називали б губернатором або мером.
Через кілька хвилин Роланд підняв наступну тему.
Настав час подолати злочинність.
В його уявленні про новий порядок вуличні організації були непотрібними. Кожен у місті був у змозі знайти роботу і не мати потреби грабувати, тому попиту на крадене не було. Він, ймовірно, не зміг би досягти цього у високорозвиненому сучасному місті з населенням близько десяти мільйонів. Перенасичення ринку робочими місцями з мінімальною заробітною платою призвело б до високого рівня безробіття. На щастя, населення західного регіону, включаючи Фортецю Лонгсонг і все передмістя, становило не більше 60-70 тисяч осіб. Оскільки основна забудова ще не розпочалася, жителі міста могли знайти роботу, якщо вони її хотіли.
«Що ти знаєш про щурів?»
«Ви маєте на увазі... вуличних щурів?» Рене Медде кашлянув. «Я мав з ними справи раніше».
«Що за справи ти з ними мав?» — зацікавлено запитав Роланд.
«Кхм»... — Рене важко ковтнув, трохи збентежено. «Я був лідером банди Бурхливого Вогню і боровся з кількома іншими бандами за територію».
«Бахаха». Кілька людей розреготалися.
Роланд був здивований. Він ніколи не очікував, що другий син графа мав справу зі щурами. Крім того, Бурхиливий Вогонь... було настільки тьмяною назвою. Він почав сумніватися в тому, що Рене був сином графа Медде.
«Ваша Високість, правда в тому, — почав пояснювати Петров, — що кілька років тому на причалі лютували загони щурів з вулиць. Майже щодня гинули як мирні жителі, так і іноземні бізнесмени, а патрулі закривали на це очі. Граф Рене не міг більше терпіти, тому він привів власних охоронців і групу людей з табору біженців, і вони разом вигнали щурів з причалу. У той час він писав мені щодня, щоб інформувати мене про хід операції. У листі він сказав мені, що це війна, рівна війні проти демонічних звірів, тому я вважаю...»
«Петров, досить». — зніяковіло перебив Рене. «Мені просто було нудно, і я хотів чимось зайнятися».
Отже ось в чому була причина. Це були просто імпульсивні, але в той же час галантні вчинки молодого дворянина, які були демонстрацією його лицарської вдачі. Роланд вважав, що другий син Лосів, який у дитинстві любив битися, не насолоджувався нічим іншим так, як керуванням групою послідовників. Отже, хоча Бурхливий Вогонь не були справжньою армією в цьому сенсі, їх боротьба була справжньою битвою.
«А що тепер з цією бандою?»
«Е-е… я не знаю». Рене почухав потилицю. «Після того, як я пішов захищати Гермес і боротися проти справжніх демонічних звірів, я припинив з ними всі контакти».
Роланд кивнув. «Насправді я збираюся знищити всіх щурів у фортеці, щоб усі могли жити мирним життям».
«Ваша Високосте, вибачте, що я це кажу… — завагався Рене, перш ніж сказати, — але... це, мабуть, неможливо».
«Чому?» Він нахмурився. «На моєму боці є Перша армія. Невже боротися з щурами складніше, ніж з лицарями?»
«Я маю на увазі не це». Рене, здавалося, шукав правильні слова, щоб сформулювати свою думку. «Вони слабкі, боязкі, без зброї та обладунків. Вони навіть не знають жодної тактики, вони, по суті, ніщо, в порівнянні з лицарями. Однак якщо ви стратите їх, як ви стратили повстанців, тобто зробите це лише тому, що вони колись були щурами, то я боюся, що після зачистки у фортеці майже не залишиться цивільних».
«Ти маєш на увазі…» — сказав Роланд.
«Щури і звичайні жителі змішані разом, вони одне й те саме, Ваша Високість». Рене шанобливо відповів: «Після особливо поганого року, коли місяці демонів тривають довго, багатьом мирним жителям доводиться перетворюватися на щурів, щоб прогодувати себе. Ось чому більшість лордів закривають очі на існування чорної вулиці. Внутрішній конфлікт це, очевидно, краще, ніж зовнішній бунт, викликаний голодом».
Обличчя Роланда спохмурніло. Він ніколи не думав про те, як з’явилися щури. «А як же їхні організатори?»
«Дехто з цих людей є звичайними злочинцями, а деякі з них підтримуються місцевими дворянами, але є також і злочинці з інших міст».
«Що ж, я сподіваюся, що ніхто з вас зараз не підтримує жодних щурів», — сказав принц, оглядаючи довгий стіл з чітким похмурим виразом. Усі дворяни у відповідь опустили голови. Принц зітхнув: «Зараз це не має значення. Поки ви допоможете з моїм планом очищення, я пробачу вам усі минулі злочини». Після паузи він подивився на Рене. «У мене є для тебе завдання».
«Так, Ваша Високість».
«Найближчим місяцем я зосереджуся на припиненні всієї злочинної діяльності у Фортеці. Ти повинен співпрацювати з Першою армією, щоб усунути всіх лідерів банд чорної вулиці та повністю розбити всі їхні організації. Що стосується конкретних методів, то я пришлю до тебе когось з інструкціями».
«Ваша Високосте, а як щодо громадян, які залежать від них? Без банд, які забезпечували б їх їжею, вони навряд чи переживуть місяці демонів». Рене захвилювався. «Крім того, цього року місяці демонів настали раніше, ніж зазвичай, тому від щурів може залежати навіть більше людей, ніж у попередні роки».
«Я дозволю Петрову відкрити запаси і роздавати їжу громадянам до кінця місяців демонів».
Дворяни навколо столу почали протестувати: «Ваша Високосте, так не годиться!»
«Така підтримка лише погіршить ситуацію!»
«Після цього всі в місті стануть жебраками!»
Усі дворяни наважилися перешкодити йому.
Роланд сильно вдарив кулаком по столу. «Я прийняв рішення і не хочу слухати ваших протестів!»
Роланд знав, що вельможі думають про людей найгірше і вважають їх ледачими, неосвіченими, некомпетентними та брудними. Вони вважали громадян жадібними за своєю природою і абсолютно безнадійними. Проте Роланд думав інакше і знав силу народу. Вони можуть здаватися дурними, але маючи вказівки та взірець для наслідування, вони можуть змінити ситуацію. Якби люди справді були настільки непотрібними, як думали дворяни, як їм вдавалося продовжувати змінювати світ?
Насправді спроби зробити людей кращими були найкращою інвестицією. Навіть найменша позитивна зміна принесе більший результат, ніж можна було очікувати.
«Нарешті, я хочу, щоб ви якомога швидше поширили це повідомлення». Роланд подивився на Петрова: «У тебе є у цьому досвід, тому я хочу, щоб над цим працював саме ти. Якщо піддані не можуть прочитати повідомлення, попроси когось прочитати його їм. Просто переконайся, що письмове повідомлення містить приблизно те, про що ми тут сьогодні говорили».
«Усе, що ми обговорювали?» — із здивованим виглядом запитав Петров. «Навіть інформацію про план ліквідації щурів?»
«Так, додай це та інформацію про відкриття запасів для роздачі їжі». Роланд зиркнув на дворян навколо столу, кидаючи їм виклик. «Це умови, які створять добре функціонуючу мерію та є необхідністю для її належного функціонування. Оприлюднюйте політику, відповідайте на запитання людей і приймайте відгуки. Це найкращий спосіб впровадити зміни».
Роланд вважав, що йому потрібно спочатку навчити дворян, а потім уніфікувати закон шляхом консолідації адміністрації, а також підвищити громадську безпеку, весь час проводячи політичну пропаганду, перш ніж йому вдасться встановити порядок.