Сила Орочімару назавжди вкоренилася у серцях шінобі Конохі. Навіть Якові в розквіті сил зіткнулося з ним від страху.
Під час іспиту на чуніна Какаші намагався вмовити його, але він втік, давши Якові зрозуміти, наскільки нерозумною була його затія.
Але це не означало, що Куренай так швидко здався. Тепер вона була шінобі Анбу під командуванням самого Хокаґе. Вона погоджується на поразку і смерть, але не смирення!
Куренай голосно запитала себе, чи він не дивиться прямо в очі.
- Навіщо ви проникли в Деревню Скритого Листа?
Орочимару посміхнувся їй.
- Знання не завжди корисне порою.
Куренай розлючено крикнула.
- Навіть якщо це і Ви, я не здамся без бою.
- Оу, навіть так? - Орочимару потиснув плечима і запитав. - І чого ж це буде коштувати мені?
“ Чому він не боїться, що я покликатиму на допомогу? ”
Вона бачила Орочимару, спокійного і без наміру напасти на неї. Це викликало підозру в Куренаї.
Коноха зараз охороняється просто натовпами шінобі.
Кому, як не Куренай з Анбу Конохі знати це. У селі були як мінімум три людини, які могли дати Орочимару бій, що включив його вчителя і двох Саннінов Конохи, Джіраю та Тсунаде, котрі повернулися до Схованої Лист. Оскільки Орочимару ніколи не вдасться перемогти, вона здивувалась, що він пробрався до Коноху.
- Ось ти і помилялася!
Куренай глянула на нього широкими очима, але Орочимару не рухався.
Вона відразу покликала на допомогу, коли її погляд замолився і ноги почали підкачуватися. Вона впала на землю, бормоча ледве чутно.
- Отрута... Отруїдний газ.... Який же ти жалюгідний...
Орочимару перешийав через неї, посміхаючись і потім сів.
- Це мій удосконалений отрута шкіри білої змії, як тобі?
Куренай не бачила нічого навколо себе, її думки плавали.
Орочимару, один з найбільших Саннінів, використовував отруту проти Токубетсу Джоніна. Несподівано для неї!
Куренай б давно здогадалася про це, якщо так сильно не була налякана його минулим і тим, хто він є. Вона дивилася на нього, сподіваючись, що він нападе, поки отрута повільно робив свою справу.
Дивлячись, як Орочимару кладе на неї свої руки, її повіки ставали все важче і вона заснула...
.......... ... ...... .. ... .....
Шисуї та Ітачі знайшли підказку серед малюнків, привівши до пошуку негайно.
Вони обидва були з клану Учиха, тому розуміли, як саме було облагороджено це захоронення перед знищенням. Крім того, у них було Око прозріння Мангек’є Шарінгана, яка бачить куди далі і здатна фокусувати зір в семи або восьми точках одночасно.
Гробница Учиха Ікуси.
Більшість надгробних каменів були просто відсутні на цьому кладовищі. Вони відкрили вже дюжини могил, але так нічого і не знайшли.
Але як вони могли здатися, коли на кону була безпека всієї Конохи. Вони йшли від могили до могил.
Ще й більше могил предків Учиха.
Ітачі помітив одну темну гробницю.
Ітачі не бачив, що там всередині, але могила відрізнялася від решти за розміром і способом поховання. Очевидно, вона не належала звичайному шінобі клана, а скоріше старійшині або навіть патріарху.
Над могилами височіла кам’яна плита.
Ітачі подивився на неї. Щось підскакували йому, що він бачив її раніше. Він бачив таку ж плиту, коли шукав цю реліквію, але в центрі тієї плити було заглиблення.
Підійшовши до неї, Ітачі прочитав її і відразу ж витягнув руку до центру та натиснув на плиту з усієї сили.
Він доклав ще трохи зусиль і акуратне коло випав з центру плити. Тепер ця плита з дірою в центрі виглядала як та сама!
Взявши зачароване коло, Ітачі оглянувся і зрозумів, що в цих руїнах він бачив ще одну кам’яну плиту, яка була на іншому кінці. Відшукавши її, він побачив, що всередині могили була ніби тінь людини.
- Це не справжня могила!
Підказка була настільки очевидною, що Ітачі відразу зрозумів. Він відразу зв’язався з Шисуі, розуміючи, що вони могли не помітити схованка в тих місцях, які вже оглядали.
Швидкість Шисуі в Конохе поступалася тільки режими чакри Тенсейгана Курото, тому він за лічені секунди опинився тут.
Порозмовлявши, вони зайшли у гробницю.
Підійшовши до кам’яної плити, Шісуї запитав.
- Що було написано на тій плиті? Два шматочків станьте цілим?
Ітачі захватно кивнув і повільно підійшов до неї і вставив коло прямо у отвір. Розмір підійшов ідеально.
Коли плита стала цілісною, Шісуі та Ітачі відчули хвилі чакри. Земля під ногами почала тремтіти, показуючи спуск.
- Ти відчув це?
Ітачі кивнув.
- Гендзюцу нашого клана!
Перед тим як з’явився підземний прохід, Шісуі та Ітачі відчули сплеск чакри. Це був друк надгробка, яка активувала гендзю проти чужинок, ось тільки Шісуі і Ітачі володіли Мангек'є Шарінгеном, який розвів її тут же.
Спускаючись вниз, вони знайшли там труну.
На її кришці в центрі труни була бабка, а по боках були намальовані гарбузи, причому горщик з гарбузами був наче наскельних малюнків!
Шисуї обійшов труну і сказав.
- Ще ні разу не відкривали!
Ітачі запитав.
- Що робити? Тотсука-но-Тсуругі, швидше за все там, всередині!
Коли вони оглядали руїни минулого разу, то розтанули могилу і побачили, що клан забрав з собою всі цінності. Але труна була незабутня.
Тепер вони обидва не наважувалися підійти до нього.
- Повідом Курото-куну, у нього є Бьякуган. Він зможе побачити, чи є всередині клинок Тотсука або ні.
Ітачі ввічливо кивнув і склав ручні печатки.
Після цього вони оглядали всю поверхню труни, але вона була не великою. Всюди цей гарбузовий горщик і бабка.
- Чому мені не по собі від цього гарбуза!
Ітачі витягнув руку і доторкнувся до виточеного рисунку.
Шисуї злякався за нього.
- Не тро...
Але Шісуі не встиг.
Як тільки Ітачі доторкнувся до зображення гарбуза, їх обох засмоктували в труну...
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 443 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom