Розділ 442

Настінні малюнки були старі, але колір на них добре зберігся завдяки стійкій фарбі. І ця фарба допомогла їм зрозуміти, що цвіт гарбузової посудини відрізняється від кольору Сусаноо.

Сусано було схоже на Сусаноо Шісуї, зеленьне, швидше трав’янисте за тонкою. А ось гарбузова судина в його руках була червоно- оранжевого кольору. Такий контраст кольорів різко впадав у вічі.

Ітачі та Шісуі об'єдналися з тим, що вони обидва були із клану Учиха і не просто зі стели. Але ще й ті, хто пробуджував Мангек’є Шаринінґен шшинобі клан, які знали про Сусаноо куди більше інших.

Сусаноо, потужний ніндзюцу, що породжується силою очей, змішаною з чакройні самого шінобі, розфарбовується в колір його почервоного кольору. У теорії, колір всього Сусаноо повинен був бути єдиним, тому що чакра кожного окремого шинабі унікальна.

І якщо у Сусаноо були окремі частини, які відрізнялись за кольором, то це вказує на те, що ця частина тіла Сусано запозичена і не належить йому.

Ітачі подивився на малюнок на стіні, намагаючись зрозуміти зміст намальованого.

Головним героєм на малюнку був Патріарх клава Учиха часів великих війн. Він мав не тільки Мангек’є Шарінгом і Сусаноо, але й могутній арсенал, який яскраво-червоним кольором прикрашали руку Сусано.

Патріарх підкорив увесь світ шинобі своїм Мангек’є Шарінгом і цією зброєю. Клан Учиха пережив розквіт.

- Тиква в його руці це Тотсука-но-Тсуруги.

Почувши догадку Ітачі, Шісуї відповів.

- Хіба Тоцука-но-Тсуруги це не клинок?

- Це запечатаний клинок, його форма може бути будь-який, не обов'язково у формі клинка, - припустив Ітачі.

- Ты прав.

Коли вони досягли згоди, то почали розшукувати гарбузову посудину. Однак пошуки не принесли бажаних результатів, оскільки на клинок ніде не було жодної підказки.

Коли Ітачі і Шісуі зустрілися знову, Шисуї сказав.

- Більше немає записів про цей гарбуз. Її поховали разом з нашими предками?

Ітачі теж так подумав.

Якщо гарбузова посудина така могутня, що дозволив їхнім предкам поставити світ шинобі на коліна, то чому ж тоді клан не згадує її після цього? Отже клинок заточений в могилу разом з предками Учиха. Щоб захистити їх від осквернення, клан знищив інформацію про гарбуз і залишив нерозгадані легенди невідомою мовою в данину поваги предкам.

Розгорнувши карту, Ітачі намалював кілька кіл на карті.

Якщо я правильно пам'ятаю, кладовище знаходиться в цих місцях.

Після заснування Конохі, які померли від шінбі Конохи, ховали на кладовищі Деревні. Клан Учиха не був винятком, тому вони й забули про своє кладовище за часів Великих війн.

Шісуі вагався.

- Можемо, подивимося там?

Отруєння пам'яті предків вважалося непростимим гріхом, але якщо легендарний меч Тоцука-Тсуруги і справді здатний захистити клан та Деревню, тоді Шисуї краще потрібить мертвих заради порятунку живих.

- Шісуі, не хвилюйся. Наші предки не будуть звинувачувати нас ні в чому!

......... ... .......

Тренувальні майданчики Конохі.

Після тренування Куренай повільно зайшла геть з поля вправ і взяла рушник, щоб витертись. У пляшках стояла вода, до якої вона не шкодувала.

Вона стала частиною загону Анбу, але навіть так Куренаї не дозволила вільностей.

Вона щодня фарбувала трохи часу, щоб вирушити на тренове поле.

Під час останньої місії вона була важко поранена ще до початку місії, тому не могла терпіти те, як капітан тепер дивився на неї.

Ніби на чергового шенобі, який довго не протягне.

- Не варто недооцінювати мене, я стану сильнішим за вас, капітане.

Кожного разу, думаючи про нього, Куренай злилася, що було мотивацією.

Вона хотіла довести всім, що нічим не гірше цього шинобі з його Кеккою Генкаєм!

Вона була куди розумніший за нього, але Куренай серйозно задумалася над його порадою поєднати разом таємні гендзюцу і тайдзьюцю клана, щоб показати більш потужні, інтенсивні нінтайдузуцеві.

У цей час до неї підійшов ролий шинобі.

- Курена, не очікував побачити тебе тут. Здається, на твоїй вулиці відкрився новий ресторан. А як щодо того, щоб побачитися там?

Це була Асума, який тільки повернувся в Деревню.

Через кілька років, проведених у складі 12-річного Ніндзя-Стражників, Асума став куди зріліше, зовсім не схожий на того претендента на Токубетса Джоніна раніше.

Куренай здивувалася, коли він з’явився.

- У мене завтра місія.

- Оу, ну ладно.... а потім поговоримо ще.

Куренай нічого не відповіла. Асума ж закінчив свої справи на треніровому майданчику.

Дивлячись на Куренай, Асума прошепотів тихо-тихо.

- Це через мої манери спілкування? А Какаші навчить мене спілкуватися з ними?

Притягнувши виснажене тіло додому, Куренай не встигла взяти напій і сісти на диван, як відчула, що хтось дивиться на неї.

Оглянувшись, вона побачила отруйну змію.

- Курена, як сильно ви виросли!

Грубовий голос звучав чароєм.

Куренай впала в заціпеніння.

- Орочимару, що ви робите в Деревні?

Сонце сіло і тепер вулицю освітлював місячне світло, яке навряд чи міг дозволити побачити обличчя ворога. Куренай ж впізнала Орочимару завдяки голосу.

Орочимару вийшов з тіні, посміхаючись.

- Не треба хвилюватися, тобі потрібно лише дещо зробити для мене.

Куренай ледве стримувала свій страх, діставаючи кунаї зі своєї сумки.

- Не звертайте на це увагу, я просто жартую. І чим я можу бути корисною зраднику своєї Деревні?

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom