Після того як Кушітані вийшла, несучись на руках вчителя, ніхто так і не заговорив. Усі думали, що робити, але не знаходили на це відповіді, тому й мовчали. Однак, видно, що вони всі поділилися на три групи. Перша група дивилась з боків. Схоже, вони не знали, що робити, і вирішили що все вирішиться якось само собою. Інша група дивилася на Кудоу. Але ці погляди також відрізнялися, деякі дивилися на неї з осудом у погляді, а дехто продовжував вважати її старостою, і відповідно, очікував від неї якогось пропозиції. І нарешті, була третя, найбільша група людей, які п'ялися на мене.
Ну, хто б сумнівався. Схоже, продовжувати розмова доведеться все-таки мені ... А так хотілося б передати цю роботу комусь іншому!
Грр, грер. Гаразд, я повернулася на своє місце і сіла. Можливо через те, що я займаюся тим, чим для мене неприродно або тому, як я так багато базікаю, я відчуваю себе дуже втомленою. Може, вже закінчимо? Можна ж? Зрозуміло.
- ... Ти просто сама доброта.
Раптом тиші зруйнував голос, який несподівано почувся. Або ж можна сказати, що він був не настільки несподіваною?
- Чому ж ти в такому випадку... Ні, це неважливо...
Тим, хто говорив, був Ямада - на його обличчі віддавалася якась внутрішня боротьба, а потім він замовк з незрозумілою гримасою. На його обличчі пробігали різні емоції, змішуваючись у химерних комбінаціях, тому я ніяк не можу зрозуміти, що ж Ямада хотів сказати. Або ж, як сказав Ямада, він ще не усвідомлював його почуттів. З того моменту, як я його відштовхнула, він весь якийсь затиснутий, а потім з явним полегшенням він сів на стілець. Можна сказати, що на стілець він майже впав, судячи з розчавленого скрипу. Оошіма погладила його по плечу, намагаючись підбадьорити. У відповідь Ямада обережно торкнувся руки Оошіми, ніби з ним все гаразд.
Та годі вже тут на очах у всіх фліртувати, чорт вас подери.
- Староста, може вам теж присісти?
Сказав Вортх Кудо, яка так і залишилася стояти. На обличчі тієї на секунду з’явився розгублений вираз, як у дитини, що загубилася в магазині, а потім Кудо пішла за порадою і сіла на своє місце.
- Гаразд, я впевнений, що у всіх ви маєте свої думки на цей рахунок. Нам важко вам щось пояснити, що відбувається за межами ельфійського села, оскільки ми про те, як ви жили всередині неї, знаємо тільки зі слів третіх осіб. І я не можу сказати, що ми розуміємо ваші почуття. Але, думаю, по стану Вчителя ви всі зрозуміли, що вона зібрала вас всіх тут не просто за своєю примхою, а з найкращих спонук з її боку. Принаймні, тримайте в розумі хоча б той факт, що вона дуже багато сил поклала заради всіх вас.
Сказав Воріт спокійним голосом. У всіх присутніх була різна реакція, ті, хто слухав його з серйозною особою, але були й такі, які слухали її вороже.
- Але ж все це не змінює того факту, що ми так і залишилися полоненими, так?
Безцеремонно сказав Шінохара у відповідь. Після цих слів, на обличчі Кудоу з'явився переляканий вираз. У їх попередньому житті прилегла Кудоу і хуліганий Шинохара не дуже-то й ладили. Здається, в цьому житті нічого не змінилося.
- Так, ну типу того, що якби все пішло як запланував цей самий По. І судячи з ваших слів, це щось було б дуже неприємним. Чи вчитель був невольним, але співучасником цього? І ви кажете, що її треба просто зрозуміти і пробачити?
Ого? Що за маячня ти несеш?
Можливо, я вб'ю тебе тут?
- Все так.
- Ми потрапили в фентезійний світ і все таке, а замість того щоб насолоджуватися ним, нас тут тримають у клітці.
- Навіть якщо ви і називаєте це захистом, але це ж справжня в'язниця.
Здійнялися голоси на підтримку слів Шінохара.
- Але ж нас тут годують від пуза, може це і не поганий варіант?
- Може, життя тут і було трохи нудною, але з іншого боку мені було багато спокійніше.
- Я не можу її засуджувати, після того як побачив в якому вона стані.
З іншого боку, були й ті, хто підтримував Учителя. І тих, і інших було приблизно порівну. Ось тільки, обидві сторони говорили про ситуацію з явним незадоволенням. Здається, їх усіх не дуже тішило життя тут. Хоча вони й не могли осудити вчителя. Ось як я зрозуміла побачене.
Здається, що хлопці були більш незадоволені цією ситуацією. Думаю, їм усім хотілося пригод і всього такого? Вони всі з заздрістю дивилися на Таґаву, який побував зовні і встиг стати авантюристом. Або, можливо, саме тому що є такий успішний приклад перед очима, вони так і реагують. "Якщо б я тільки зміг вирватися у зовнішній світ, то міг би розвернутись не гірше".
...Невже вони думають, що все було б так легко?
- Хочу вас попередити, жити зовні не так вже й просто, ви це розумієте?
О, Тагава з власної ініціативи вирішив внести ясность.
- Знаєш, коли це говориш ти, то це якось не дуже переконливо.
Один з хлопців висловив спільну думку.
Це так. Коли успішний приклад перед їхніми власними очима, на зразок Тагави, говорить подібне, то це більше виглядає, як спроба додати собі очок. Просту - пофарбуватися.
- Гаразд, скажіть мені, чи доводилось вам провести цілий день крикаючи від болю? Або що-небудь простіше візьмемо, з переломом там наприклад, або гумовою раною?
У відповідь на слова Тагави, хлопці переглянулися.
- У мене було таке, коли я злегка оступився і заробив перелом.
- Добре, а тепер уяви, що це у тебе відбувається кожен божий день.
У відповідь на слова цього хлопця, Таґава відповів без роздумів.
- Що?
- Якщо хочеш бути авантюристом, то такі поранення будуть у тебе щодня. Навіть якщо їх загородять чарами, ти знову отримаєш подібне поранення. Якщо ти не готовий постійно отримувати поранення і рани, то не зможеш рухатися вперед. До речі, якби зі мною не було Асуки, мене б вже давно не стало живим.
Він зараз говорить серйозно або просто залякує їх? Не можу зрозуміти.
Оскільки я так хотів стати авантюристом, то став на цей тернистий шлях. Але потім я часто жалкував про своє рішення. Я хрену тучу раз валявся при смерті, і якби Асаки не було поруч, багато з цих ситуацій точно закінчилися б моєю смертю. Якщо ви хочете просто стати авантюристом, будь ласка, забудьте.
Тагава сказав це все, буравши поглядом хлопців. Хмм... Мм. Але все ж, він говорить правду або таки обманює їх?
- До цих пір я завжди розповідав вам про приємний бік життя авантюриста, але у всього є й інша сторона. Я був авантюристом і побував багато разів, дуже неприємно. Людей вбитих монстрами, людей убитими бандитами і так далі. І це стосується не тільки вбитих. Є ще діти, які втратили своїх батьків або дітей, яких вигнали з дому через те, що їх не можуть прогодувати їхні батьки. Староста, твоя сім'я була ж бідною, вірно? Якщо б ти не потрапила сюди, цікаво, яка доля чекала тебе?
Тагава сказав дещо дуже неприємне для Кудоу. Вона обхопила голову руками і не може нічого заперечити. Адже Кудоу продали ельфам власними батьками. Оскільки вони продали її ельфам, з таким же успіхом могли продати свою дитину і комусь іншому. Думаю, навряд чи її б почали продавати малюком. А ось коли б вона підросла, це дуже ймовірно і сталося б. І куди б вона потрапила після продажу, тільки одному богові відомо. Якби її продали якомусь купцеві, який цінував її інтелект, то це був би найкращий варіант.
Але якщо взяти до уваги те, що всі реінкаровані люди виглядають досить гарними, то їх продали б у зовсім інше місце.
- Але Тагава може говорити таке тільки тому, що пожив зовні, вірно? А у нас ніколи такого вибору не було.
Почувши слова Шинохара, які реінкарували знову зашуміли.
Повернемося і поплескайте в долоні, щоб вони поводились тихіше.
- Досить. Зрештою, думаю немає сенсу говорити про те, що могло б бути. Минуле не можна змінити. Поміняти факт того, що ми всі зараз живі і здорові, і зібралися тут, не можна. Так само, як і змінити той факт, що хтось помер, з'явитися тут вже ніколи не зможе. Я думаю, що краще радіти з того, як ви всі змогли залишитися живими.
Почувши слова про те, що бути живим - це вже велике щастя, які реінкарували затихлі.
- І це ти кажеш, той хто вбив Юго, або точніше сказати Натсумі?
За винятком однієї людини.