Глава 246.
- Невже ми помремо ось так?
Вбивці вчилися зберігати спокій за будь - яких обставин. Спостерігання, аналіз, атака, ліквідація... Щоб успішно виконувати кожен з цих етапів, потрібно було терпіння і тому одним із найважливіших умінь вбивці був вміння придушувати свої емоції.
Але Чорні Стріли просто втратили своє самовладання. Вони були налякані і не знали, що робити. І це було явно доказом їхнього низького статусу. Першокласний вбивця зміг би зберегти свій спокій навіть зустрівшись з набагато сильнішим противником.
- Ви звичайні бандити... А ваш пан, що тільки зірвався з ланцюга і обезводнився пес, зробив Грид на їхньому шляху. І вбивці були цьому зовсім не раді. Зазвичай вони не боялися переходити в ближній бій, оскільки мали добрі навики на володіння кинджалами. Однак, ця ситуація була винятком.
"У ближній ми приречені."
Вони бачили, як їхні товариші були вбиті у мить ока, а тому миттєво розсипалися в сторони і замітали в Грида цілу хопу кинджалів.
Фьу-фу-фейу!
Відкинутися від такого щільного заграмуючого вогню було просто неможливо, рівно як і відбити кожен з покинутих кинджалів. Тим не менш, вбивці дещо не врахували.
Фжух.
Зберігаючи абсолютний спокій, Ґрід швидко витягнув дворучний нефритовий меч, на лезії якого відразу було сформовано щось подібне до вихору. І дві дюжини кинджалів опинилися миттєво втягнуті у цей вихор.
Але на цьому не закінчилися погані новини. Через долю секунди ці самі кинджали вилетіли назад у тих, хто їх кинув.
Це була фехтування Пагми, відбиття.
Ю-жу-жах!
- Кхек!
– Ку-а-ак!
Ефект збільшення урону на 20% зробив відповідьної атаки кинджала ще сильнішою, ніж під час першого кидка, в результаті чого вбивці стали схожі на їжаків.
« Знеохочувати від власної атаки... Який сором."
Ситуація була вкрай брудною, і очі вбивць почали підростати, наче осінні пелюстки під поривом вітру.
Сам же Грід тим часом активував Ярість Кузнецьа і помахнув своїм Половим Провалом з такою швидкістю, ніби він був справжньою блискавкою.
Фу-жух!
У результаті цього двоє вбивць негайно розлучилися зі своїми життями. Їхні тіла залишилися без голів, і через кілька секунд кожен з трупів перетворився на сіру, безжиттєву димку.
"Він дуже сильний..."
Вбивці добре усвідомлювали силу Душегубу. Але в той же час вони були впевнені, що якщо зійдуться вдягаючим і візьмуть його до кліщів, то з легкістю справиться з ним. Проте, одночасно залишатися в підвалі могло тільки троє людей, і тому Чорним Стрілам довелося задовольнятися лише теоретичною перемогою над цим чудовиськом.
Отже, хоча тепер їхній ворог міг перемогти Душегуба, вбивці не думали, що він наголову сильніший за зверолу. Вони вважали, що об’єднатися можна буде тільки в цій справі.
Однак це припущення виявилося глибокою оманою у їхньому житті. Мощь Грида набагато перевищувала очікуваний діапазон. Можливо, він зміг би скласти конкурацію навіть знаменитим Красним Рицарам.
І ось, як би там не було, але в цей день елітний підрозділ « Чорні Стріли », який вчинив багато поганих вчинків, був стерто з лиця землі.
***
- Якщо я буду цілитися в життєво важливі точки, то шанс активації Разрубанія стане набагато вищим... Що ж, потрібно буде трохи з цим поекспериментувати.
Грід отримав величезну кількість досвіду, знищуючи Душегуба. Потім він відправив на той світ дев'ятьох вбивць, які були вбиті у 240-му рівнях і отримали новий рівень.
Отже, на даний момент його рівень означав 288-й, і це було досить високе значення, щоб вважатися одним з п'ятсот кращих гравців.
Однак насправді його рівень і фактична сила разюче відрізнялися.
– Що ж... Так чи інакше, у мене занадто мало Ловкості.
Десять балів Грід без вагань вкладав у Лововкість, але навіть після цього відчуття браку швидкості нікуди не дісталося. Оскільки Сили й Левкості Піаро складалися з 1:1, саме це було метою для Грид. Тим не менш, незважаючи на стабільне підвищення Ловкості протягом останніх кількох місяців, баланс його характеристик все ще важко було назвати правильним. Однак це не було розумно, оскільки до зустрічі з Піаро Ґрід вкладав окуляри розподілу виключно на Силу.
Отже, тепер у Янгу було 2,810 Сили і 1,606 Ловості. Іншими словами, щоб досягти ідеального рівня фехтування, при якому його швидкість і сила будуть знаходитися в повній гармонії, йому потрібно було підняти ще хоча б 120 рівнів.
- Це буде непросто... – похмуро пробурмотів Грид.
Однак це не означало, що він був у розпачі і вважав цю задачу неможливою.
- Я повинен приділяти якомога більше часу полюванню, коли мені це дозволяють.
Прямо зараз у Гріда було досить багато вільного часу. Крім того, ніхто не перешкоджав йому піднімати рівні, проходячи ті чи інші завдання.
А тим часом до нього повернулася Ной.
- Найкращий демонічний звір чекає похвали! Мур-р!
Спираючись на досить цікавий вираз її мордашки, кошці вдалося виконати поставлену перед нею задачу. Отже, граф Зебри мав закінчити своє правління.
- Тоді йдемо в Титан.
Тепер Гріду не потрібна була капелюх. Маска і нав’язлива пов’язка майже повністю приховували риси його обличчя, що автоматично переховувало й сам ідентифікатор.
Отже, Премнік Пагми без найменшого коливання пішов вперед.
На шляху до Тита він зустрів досить велику кількість монстрів і поступово зміг пристосуватися до подвійного Фехтання, посхопленого з використанням викриття життя-важливих Точок.
Коли йому попали сильні противники, він намагався менше покладатися на свої навички і після бою аналізував те, за яких обставин можна було б працювати ефективніше.
Подорож у Титан тривала приблизно два тижні. І за цей час Грід сподівався досягти 291-го рівня.
Крім того, була ще одна добра новина. Незважаючи на різне походження, Ной і Ренді змогли знайти спільну мову й подружитися.
– Ноя! Ти мила!
- Мур-р! Можеш погладити найкращого демонічного звіра на спині. Мур-р, і за вухом почухати теж...
***
No31, Ітан, був наймолодшим з Червоних Рицарів. Він став лицарем, коли йому було лише 14 років. За останнє десятиліття Ітан досягнув неабиякого прогресу. Хоча він не був вихідцем з благородної родини, ніхто не міг ігнорувати його присутність.
Але хто б насмілювався перелічити йому, одному з найсильніших лицарів імперії?
– Хрм-м...
І прямо зараз він знаходився в прийомній, де був убитий граф Зебра. Біля нього стояли десятки палаців і лицарів, які замерли на своїх місцях як кам’яні вивалення та чекають резолюції Ітана.
Проте Ітан не удостоїв їх навіть погляду, швидко допитавши сімох солдатів, які вбили графа Зебру, а також слугу, яка чула шум і якісь крики.
– Хрм-м... Зрозуміло, - пробурмотів No31. Ця картина дійсно була досить зрозумілою. Граф загинув, сидячи прямо на своєму троні, в чому не було абсолютно нічого незвичайного.
Отже, було лише страчувати винних.
- Усіх сімох на ешафот. І їхні сім'ї теж.
– С-сер Итан! – відразу ж вигукнули охоронці, що вбили графа Зебру.
Чи ж лицар не пообіцяв їм, що коли б вони співпрацювали у розслідуванні, то їхні сім’ї залишилися живими? Це був несправедливий і вкрай жорстокий наказ!
- Я розумію, чому ви вирішили вбити графа. Більше того, я і сам розділяю ваше рішення. Рано чи пізно Зебра мав відповідати за свої злочини. Однак злочин — це переступ, і я зобов’язаний гарантувати дотримання закону. Ітан усміхнувся, дивлячись на прохаючі очі вартових.
- Але ж тут наші сім'ї! Ви обіцяли пощадити їх!
- Обіцяв, якщо ти будеш співпрацювати.
- Але ж ми це зробили!
- Так? Щось я не пригадую.
- ...!
Тепер охоронці все зрозуміли. Ітан був нічим не кращим від самого Зебри. Він був таким же розбещеним і жорстоким чоловіком, для якого нічого не варто було примовити до смерті відразу два десятеро чоловік.
– Итак... Ви сказали, що вас звуть барон Вередін? - Провівши поглядом солдатів, яких затягли на ешафот, запитав Ітан.
— Так, - відповів глава Білих Волків, зробивши крок вперед.
Якийсь час No31 уважно вивчав некромант, після чого посміхнувся і проговорив.
- Отже, ви зовсім випадково стали свідками вбивства графа Зебри від його солдатів, а тому поспішили заарештувати їх... Який щасливий збіг, чи не так?
Це був відвертий сарказм. Ітан явно відчував, що чогось у всьому цьому не вистачає, проте Верадин, навіть не здригнувшись, вклонився і з абсолютно спокійним виразом обличчя вимовив:
- Якби мені пощастило прибути трохи раніше, то я, звичайно ж, врятував би високошанованого графа, але... Це було інакше. У будь-якому випадку, приношу свої вибачення.
Почувши це, Ітан злегка помачав. Він зрозумів, що людина стоїть перед ним не просто, а тому вирішив змінити тему:
- Вам що-небудь відомо про вбивцю Душегуба?
Незадовго до того, як граф Зебра впав від руки своїх же вартових, один невідомий поклав край існуванню монстра, якого назвав Душегубом. Ітан підозрював, що ці дві речі якось пов'язані. Але проблема полягала в тому, що Верадин, який був у центрі цієї змови, не хотів розкривати свої карти.
- Тільки те, що сказали солдати. Це був якийсь чорноволосий молодий чоловік, дуже сильний і переповнений гідності.
- Гаразд.
На цю розмову підійшло до кінця. Ітан пішов, так і не дочекавшись обстежити тіло мертвого Зебри. Але була й інша причина. Дедалі більше він цікавився цілями й наступним пунктом призначення, який мав знищити Душегуба.
- Хто він такий?
Згідно з імперським класифікатором, Душегуб був монстром класу A+. Навіть троє чорних лицарів не змогли з ним справитися, і тому сучасні події викликали багато запитань. Отже, оскільки ситуація стала набагато складнішою і серйознішою, Ітан був у дуже напруженому стані.
- Людина, яка може впоратися з монстром класу A+... Командування не сподобається, якщо я повернуся без його особистості — на останок пробурмотів він, після чого покинув замок.
***
- Це перевірена інформація?
- Звичайно.
- У такому разі саме час є найвідповіднішим.
Зебал зайняв друге місце в гуртожитковому рейтингі. І хоча Гільдія, очолювана Змієм, швидко розвивалася, він не відчував тривоги. Загальна кількість членів гільдії становила 275, а середній рівень їх не так давно перевищував 230-й. Принаймні сто з них були в топ-1,000, а сам Зібал добився поставленої мети і нарешті став графом Хакенського Королівства.
Все говорило, що саме він стане першим королем. Однак недавно на його шляху з’явилися справжні підстави для спотикання.
І цим каменем був не хто інший, як Грид. Завдяки великому втручанню големів Грід перестрибнув одразу через два титули і став герцогом. Отже, на даний момент саме Грід був ближче всіх до того, щоб взяти контроль над цілим королівством.
Оскільки Зібал не міг сидіти склавши руки, він розробив план. Звернувшись до голів семи великих гірдій, він запропонував їм об'єднатися, щоб зупинити Гріда і швидко прогресуючий Рейдан. І голови погодилися. Вони вирішили, що повинні придушити Премника Пагми доти, доки він не помазував їх сам.
Але все було не так просто, як могло здаватися на перший погляд.
Грид і Озброєні до зубів були завеликою рибою для них. Звичайно, ніщо не перешкоджало їм втрутитися у Рейдан і завдати йому певних збитків. Але якщо взяти до уваги наявність гравців, які б мали практично всі місця в гуртожитковому рейтингі з 10-го по 40-й, то їх би очікували катастрофічних втрат.
Інакше кажучи, така перемога стала б для них бенкетом. Крім того, голови Гільдій не хотіли нести безпідставні втрати.
І ось, через кілька місяців очікування з'явився шанс. Згідно з донесенням розвідувальні групи, яку відправили в західну частину Вічного Королівства, Грид кудись зник, а Озброєні до зубів покинули Рейдан, щоб забезпечити збереження деяких присків.
Іншими словами, сьогодні Рейдан був практично порожній. Що, якщо вони вторгнуться і знищать його основні інфраструктурні об'єкти? Навіть для Гріда це стане найбільшим ударом.
- Вирушаємо. І попередіть всіх, щоб одягли шоломи або маски, аби приховати свої ID. Ми повинні дістатися до місця призначення якомога швидше і незамітніше.
...
У той же час, Рейдан.
- Так от він який, місто Гріда!
Нескінченні поля та розтягнені на багато кілометрів стіни змусили Даміана застигнутися. Під час своїх пригод він побував у різних містах, але такого великого міста як Рейдан, Даміан ще не бачив.
- Бути герцогом дійсно чудово! Правити таким величезним містом! Просто вражає! У ньому, мабуть, живе щонайменше 100,000 чоловік! — Розглядаючи картину, що розкинулась перед ним, продовжував захоплюватися паладин.
Єдине, що його декілька дивувало — злегка спустошене пшеничне поле. Таке враження, ніби хтось вирішив влаштувати на ньому корріду.
І ось, поки Даміан розглядав околиці, до нього підійшли два фермера і поставили абсолютно несподіване питання:
– ... Хто ти?
– ...