Глава 837 взяти верх.
Чи був він достатньо близько?
У цей момент Чорнокнижник Вічності нервував більше, ніж будь-хто інший, тому що за їхніми дослідженнями один Дюйм Пепла був дуже хитрий гравець. Йому вдалося наблизитися до свого опонента, але можливо це була пастка?
Леопольд більше не наближався, а також не почав кастувати жодних заклинань. Чернекничок Вічності хотів ще спостерігати за ситуацією. На жаль, павільйон червоного кольору мав небагато укриття. Раптом один Дюйм Пепла розвернувся і зловив у полі свого зору Леопольда. Цього просто не було куди сховатися.
Гравці Вічності з сумом зітхали. Вони могли бачити, що один Дюйм Пепла не готував жодної пастки і Леопольд насправді втратив таку чудову можливість.
Помітивши Леопольда, один Дюйм Пепла почав швидко віддалятися від нього. Було не найкращою ідеєю перебувати в радіусі дії персонажа далекого бою, особливо якщо це був Чорнкнижник з сильними навичками контролю.
Цей шанс було втрачено. Коли він побачив, як одного Дюйма Пепла відібрався, Чернекджі Вечності зрозумів, що йому не вдалося захопити ініціативу. Його це не дуже втішило. Але знову він повинен був бути обережним! Чернетки Вічності знову згадали інформацію з їхніх тактичних нотаток. У цей момент він знову почав гадати, чи було відступ одного Дюма Пепла частиною якоїсь схеми?
У результаті Чорнокнижник Вічності не лише почав негайно вирушати в погоню, але й вибрав для нього довгий шлях до Дюйя Пепла.
Гравці Вічності, які спостерігали за ним, обмінювалися поглядами. Вони могли сказати, що в цьому раунді Леопольд був занадто обережним. Через такі відносини, він став ставитися з великою підозрою до всіх дій свого опонента.
Минуло ще якийсь час, перш ніж шляхи двох сторін знову перетнулися.
Під танцюючими пелюстками павільйону червоних кольорів, обидва персонажі, які контролюють темні сили, повернули голови в сторони і виявили один одного.
Їхня боротьба тривала вже вісім хвилин...
Глядачі були настільки виснажені, що не мали енергії і вони могли далі хворіти за гравця Вічності. Чернетку Вечності дуже обережно, але Цяо Іфан не відставав. Однак будьте обережні з Цяо Іфаном. У битві проти Чернекників треба було поводитися дуже обережно. Можна було подивитися на захоплення Вей Ченя, який відчував при вигляді чотирьох бонусних очок до віддаленості каста в його руці смерті, щоб зрозуміти, як багато цей показник означав для Чорнкнижників.
Не те що б двоє гравців не перетиналися раніше. Кожного разу вони вважали, що це погана можливість починати дії і тому відступали.
Протягом восьми хвилин вони переправлялися з укриття до сховку. Ця зустріч була випадковістю. Для глядачів ця ситуація виглядала дуже веселою.
Звичайно, ця подія не була абсурдною. Просто обидва гравці змогли виявити один одного, коли вони вже були на такій відстані.
"Це шанс!"
« Це пастка!»
Подібні думки промайнули в головах обох гравців.
За таких обставин Цяо Іфан мав би перевагу.
За допомогою обережного руху він намагався знайти шанс, який допоміг би йому наблизитися до свого опонента. Незважаючи на те, що це сталося по чистій випадковості, чому він повинен був упустити свій шанс?
З іншого боку, Чернекнижник Вічності не мав жодного уявлення про те, що ця зустріч також здивувала Цяо Іфана. Побачивши, що ця ситуація грала на руку його опонентові, він повірив у те, ніби це була пастка.
Чи були його вісім хвилин обережним пересуванням безглуздим?
Монкнижник Вічності не міг стриматися. Він навіть не знав, коли саме він почав танцювати.
До нього вже наближався один Дюйм Пепла.
Лунний розріз!
Велична дуга світла пролетіла вперед по кривій у 216 градусів. Темна примарна енергія вирушила в сторону Леопольда.
Незважаючи на його занепокоєння, Чернекджі Вічністі не впав у ступор. Його пальці наказали Леопольду відступити. Після місячного обрізання було розрізано повний місяць, і це стало причиною того, що демонам - мечникам та Фантомним фоновим службам вдалося визначити його значення. 360 градусна атака однієї Дюйми Пепла відрізнялась від подібних нападів звичайних гравців тим, що вона полетіла не паралельно землі, а вирушила в політ під певним кутом.
Гравці за допомогою своїх механічних навичок могли змінити кут атаки. Фанати навіть дали назву техніці, яку тепер демонструють Цяо Іфаном: нахилений місячний розріз.
Назва була просто назвою. Урон та інші ефекти цього вміння залишалися незмінними. Тим не менш, через нахилу, змінився кут атаки. Леопольд зміг ухилитися від місячного розрізу, а ось розріз повний місяць захопив його зненацька.
Півкол був повністю відкинучим ефектом. Коли Леопольд впав під ворожий напад, він опинився в повітрі. У цей момент один Дюйм Пепла підняв свій меч до небес. Наступної миті від нього почали виходити фіолетове сяйво. У місці, де позначав наконечник його меча, розверзилися небеса, що супроводжувалися засунованим потойбічним вієм. Потім почали опускатися кілька надгробних каменів різної ширини й висоти. Навик Примарних мечників: надгробний камінь смерті.
Це був чистий атакуючий уміння, але варто було меті потрапити під надгробний камінь, і на нього вішався короткий ефект оглушення. Так само й ті, хто атакував, мали всі навички.
Леопольд все ще ширяв в повітрі. Чи міг він ухилитися від падаючих надгробних каменів? Зрештою він був збитий одним із каменів на землю. У цій ситуації більш важливим був ефект контролю надгробного каменя смерті, ніж його урон. Інші пішли за першим надгробним каменем. Збитий з ніг Леопольд нічого не міг зробити.
У цей час Цяо Іфан почав створювати примарні кордони. До кінця надгробного каменя смерті він уже створив дві з них.
Звичайно, серед них була крижана межа - найкраща границя для обмеження руху оппоненту. Другий кордон називався чумним кордоном. Вона знизила захист тих, хто виявлявся в області її дії.
Спочатку Леопольд був затримкою крижаних уламків. Після цього чумна межа знизила його захист. Чумна межа змушувала персонажів горнутись і виглядати обезсиленими. Потім на Леопольду пролетіла третя примарна межа.
Межа меча!
Ця межа збільшувала силу і інтелект свого власника, а також його союзників.
Сила і інтелект були характеристиками, які безпосередньо впливали на вихідний урон. Для Цяо Іфана це був ідеальний час для нанесення удару. Його опонент був повільним і ослабленим, в той час як він сам отримав прибавку до сили та інтелекту.
Без коливань меч одного Дюйма Пепла обрушився на Леопольд.
Леопольд не мав можливості дати гідний опір своєму оппоненту всередині примарних кордонів. Варто згадати час, коли один Дюйм Пепла 55 рівня значно ускладнив життя Ветреному Творенні 70 рівнів. Чорнкнижники не були найкращими вияками у ближній битві.
Наповнений силою межі меча клинок почав відбирати здоров’я Леопольда. Невдовзі три кордони зникли одна за одною, але на зміну їм прийшли нові примарні межі. Місце крижаної межі зайнявся вогняний кордон, а чумна межа трансформувалася в попільну межу.
Пепельна межа була дуже цікавою примарною кордоном. Під ефектом від цієї межі у персонажа збільшувався вага всіх надетих на нього речей на величину, пропорційний рівень попільної кордону. Пепельна межа максимального рівня могла подвоїти вагу персонажа.
Збільшена вага негативно впливала на стан персонажа. Наприклад, він знижував силу стрибків і швидкість руху. Ефект зниження швидкості атаки міг бути не важливий для звичайних гравців, але на професійному рівні, навіть незначні зміни в характеристиках персонажа могли привести до поразки у грі.
Чорнкнижник Вічності не мав часу, щоб прочитати про всі зміни в його житті. У ближній битві він страждатиме від одного Дюйма Пепла, незалежно від належних кордонів. Впродовж восьми хвилин обидва персонажі обережно переходили по карті. Коли вони бачили одне одного, то намагалися втекти. І ось хвиля атаки одного Дюйма Пепла знизила здоров'я Леопольда за півхвилини. З іншого боку, сам Леопольд нічого не міг зробити одному Дюйму Пепла. Ще зовсім недавно він здобув над м'якою Мглою бездоганну перемогу, і ось тепер все вказувало на те, що один Дюм Пепла був готовий повторити його подвиг.
Звичайно, Чернетку Вечності не тішило таке становище. Він зміг усунути одного опонента без застосування крові, перетворивши ситуацію в 3 проти 2. Він не міг змиритися з тим, що один Дюйм Пепла легко забирає у них перевагу. Подумавши про це, Чорнокнижник Вічності дещо зрозумів.
« Так! Це ж групова арена. Хоча гравці б'ються один на одну, у цій битві присутній елемент командної роботи. Я можу програти цю зустріч, але при цьому створити вигідну ситуацію для своїх товаришів!"
Першому гравцеві групи не потрібно було перемагати всіх своїх опонентів, щоб його команда здобула перемогу. Він міг програти у своєму матчі, але при цьому сильно потріпати свого опонента.
"Можливо, мені потрібно було діяти хоробріше на початку?" - подумав Чорнокнижник Вічності.
Він був трохи засмучений. З огляду на перевагу в один виграшний матч, йому не потрібно було грати обережно! Якби він тільки спробував заволодіти ініціативою, то зараз все могло б бути по-іншому.
« Ще є шанс. Якщо я викладуся на повну, ще є шанс! "
Чернетку Вічності раптово заспокоївся. Цяо Іфан ще не досяг стану ідеальної гри, коли б його напад був безвихідним. Невдовзі Чорнокнижник Вічності скористався моментом між двома атаками одного Дюйма Пепла. Він відкотився від однієї з атак і негайно скастовував закляття.
Раніше він, мабуть, вважав би себе надто небезпечним. Він мав нанести так багато урону, щоб полегшити життя своїм товаришам.
Розріз душі!
Після того як ми звикли до мандрівки, в одному Дюйммі Пепла полетіла проклята стріла.
Атака душі, проклять розкладення, що контролює прокляття ...
Леопольд почав без розбору активувати як атакуючі навички, так і вміння контролю. Чернетку Вечності вдалося знову увійти в стан з минулого матчу, коли кожна нова його атака ставала все краще і ліпше. За допомогою невеличкої колоди у атакі свого опонента він негайно контратакував.