Глава 691 Це не збирання залишків!
Синій Мост Весняного Снега був одним з п’яти великих експертів гільдії Блакитного Руча, тому не дивно, що він належав до однієї із елітних груп своєї Гільдії. Незважаючи на свою ненависть до нечесних методів, які інколи використовували гільдії, Лазуровий Поток залишався відданим фанатом команди Синого Дощя. Ця була незмінна константа.
У фіналах команда Самсари розчавила команду Сіного Додя. Лазурному Потоку теж довелося якось випустити нагромаджений пару. Війна? Лідери Гільдій вважали, що війна не могла принести нічого крім втрат. Війни слід було уникати. Проте у своєму серці Лазуровий Потік прагнув брати участь в цій безглуздій війні.
Не потрібно було вилаштовувати якихось планів або схем. Лазурному Потоку потрібно було закричати і йти в атаку. У той час він був дуже худий до боїв. На самому початку він взяв на себе відповідальність за гільдію, керуючись мотивом підтримки Синого Дощу, але з часом він втомився від цієї роботи. З іншого боку, безглузда бійка була якраз йому до душі. Тут не потрібно було розглядати речі з точки зору довгострокової перспективи. Лазурному Потоку не потрібно було брати до уваги бажання гільдії у таких сутичках. Йому не потрібно було думати, добре це було для команди чи ні. Нарешті Лазуровий Потік міг вивільнити свої стримані емоції і таким чином показати підтримку своєї улюбленої команди.
Проте, йому все одно потрібно було перебувати разом з елітною групою, тому під час битви він так і не зіткнувся з деякими особливими труднощами. Їхня група змітала все на своєму шляху. І судячи з їхньої групи чату, елітна група Самсари займалася тим самим на іншому кінці поля бою. Лазуровий Потік хотів битися з ними, але він знав у своєму серці, що гільдії не допустять їх зіткнення.
Весняна весна мала ясний розум. Будучи лідером гільдії, він уникав реальних конфронтацій, щоб зберегти силу Гільдії. Самсара мала подібні думки. Лазуровий Потік не знав, чи Змінена Весна з Тремтіннями шістьма дорогами. У всякому разі, елітні групи двох гільдій робили вигляд, що вони не знають про існування одне одного і замість того, щоб вступити в бій, вони показували свою силу звичайним гравцям Гільдій.
"Як нудно..." - подумав Лазуровий Потік. Коли людина ставала елітним членом гільдії, можна було сказати, що для неї закінчувалася звичайна гра. Потік, по правді кажучи, відчував, що підтримував команду. Здавалося б, що він не мав би достатньо підтримки, якби не виконував усі ці завдання.
« Я не підходжу для гри в гільдії...».
Лазуровий Поток зітхав, паралельно до вбивства гравців Самсари, щоб дати вихід своєму гнівові. У цей момент він побачив, як група Марного Лорда за кимось гналась. Так вийшло, що їхня мета саме пробігала поруч з ним. Побачивши, що цей гравець не входив у гільдію, Лазуровий Потік напав на нього. Незабаром до нього добрався Марковий Лорд, швидко вбив незнайомого Ассасину і підібрав речі, що випадали з нього. Коли Лазуровий Потік побачив цю сцену, то втратив дар мови.
- Не білий... Запам'ятайте цей псевдонім, - звернувся Е Сю до Танг Ро і Булоку. Лазуровий Потік ще нікуди не пішов. Він здригнувся, коли Е Сю вимовив ці слова. Як цей хлопець зміг образити Бога Е Цю? Через те, що він був збирачем залишків? Яка глибока образа! Вони збиралися випалити у своїх розумах його прізвисько тільки через це?
Вона також зв’язалася з чотирма союзними гільдіями, щоб ті оповіщали про переміщення цього персонажа. Оглянувшись, він помітив одинокого Сина Моста Весняного Снега.
Він був членом групи Блакитного Річка. Декілька гравців цієї групи помітили Марного Лорда, у тому числі й лідера гільдії, Змінену Весну.
"Що він тут робить?" - зі страхом подумав Змінена Весна. Де б не з'являвся Марковий Лорд, варто було чекати неприємностей.
Коли Лазуровий Поток говорив з ним, він не вагався поставити йому запитання.
- Він просто займається збиранням залишків ... - відповів йому той.
Збирання залишків... Декілька гравців чекали на відповідь, в якій містилися такі експерти як Леджовий Світ і Холодні Сумерки. Вони були такими ж, як і їхній лідер гільдії. Коли вони бачили Маркового Лорда, в їхніх головах запалився попереджуючий про труднощі травнячок.
Відповідь Лазурного Потока змусила їх глибоко задуматися. Як збирання залишків може вплинути на їхню гігієну?
Гільдія Блакитного Руча не була найкращою думкою про Е Сю. У всякому разі, кожного разу як вони бачили його Марного Лорда, їх завжди охоплювало почуття неминучої біди. А втім, вони мали з’ясувати це.
- Збір залишків? - У цей момент заговорив гравець, який став свідком дій Мричного Лорда. - Хіба це можна назвати збиранням залишків? Він просто грабує. - Після цього гравець швидко описав побачену ним сцену.
Чорт! Всі експерти були налякані. Темний Лорд не просто підбирав залишки, він безпосередньо вбивав гравців! Старі спеціалісти з синдромом топового спорядження відразу відчули себе не в своїй тарілці. Чи могли вони бути опозинцями Богові Е Цю? Чи був хоч хтось, хто міг його зупинити?
- Їх лише троє! Вони ж не нападуть на нас, правда? - Хтось запитав.
- Ми не можемо бути безпорадними! - Серйозним тоном вимовив Змінена Весна.
Тут були дві сотні елітних гравців, які вважалися топовими експертами Небесної Сфери і все одно перед групою E CЮ з трьох людей, саме вони відчували тривогу. Гравці відчували, що їхня тривога була цілком обґрунтованою. Вони не соромилися свого страху. Тінь повністю поглинула гільдія Блакитного Руча.
Звичайно, група І Сю не збиралася заходити так далеко. Вони прийшли сюди, щоб зайнятися збиранням залишків. Там, де проходила елітна група Синьо - Ручої на землі залишалися трупи гравців і випали з них речі. Більшість збирачів залишків займалися своїми справами, коли інші не звертали на них уваги. Дочекавшись слушної нагоди, вони вибігали зі своїх криївок і попрямували до певних речей. Жоден з них не був таким пихатим, як група Е Сю. Останні спокійно слідували за елітною групою Синього Річка і тихенько підбирали залишок після їх нальотів спорядження. Хлопці не думали, що їхні дії поведуть такий сильний тиск на гравців Сінеґо Річка.
Він ще не пішов!
Він ще не пішов!
Чому він не йде?
Після кожної сутички гравці Сінго Рука оберталися і перевіряли наявність групи Мричного Лорда. Вони боялися, що ті в один прекрасний момент візьмуть і нападуть. Мабуть, група Мертвого Лорда чекала на їхнє здоров’я! Такий спосіб мислення спонукав цілителів працювати. Всі з нетерпінням вимагали, щоб вони були зцілені. Самі цілителі лише божеволіли головами. Що там було зціляти? Гравці, чиї персонажі втратили лише 5 відсотків своїх життів, кричали так, ніби вони були на останньому видиханні. Що з ними було не так?
- Що сталося? Чому Синій Ручі раптово сповільнився? - Я не знав, що сталося, тому він почав критикувати їх за їхню повільність. Звідки йому було знати, що все це було через нього?
« Це кінець. Вони безумовно націлилися на нас! Подивіться. Вони йдуть за нами по п'ятах!"
Елетні групи Синьо - Ручови продовжували розправлятися зі своїми ворогами, але група Мричного Лорда не хотіла відстати.
Саме в цьому і полягала суть прислів’я про те, що не потрібно було боятися смерті. Найжахливішим було її очікування. Зараз гравці елітної групи Синьо-Сижа відчували себе так, ніби вони були на порозі смерті.
- Що ми їм зробили? - Змінена Весна більше не міг цього зносити. За останні кілька днів йому довелося багато чого пережити. Він був лідером Блакитного Руча і великим фанатом Синьго Дожя. Чи міг він потішитися трагічною перемогою його улюбленої команди? Звичайно, йому теж хотілося виплеснути свої емоції, але він був лідером гільдії і мусив себе стримувати. Змінена Весна повинна була перш за все розглядатися інтересами гільдії. Бажання серця відходило на другий план. Зрештою, його більше не було бути чистим фанатом.
Змінена весна більше не міг виносити присутності групи Мричного Лорда на хвості. « ЦЕ — звичайний Бог. Чого тут боятися? До того ж його група складається лише з трьох осіб. А нас дві сотні! Хто ще кого повинен боятися?»
- Слухай мою команду! - Здувши зуби, процідив Ізмінна Весна.
Багато гравців були налякані, але наказ був наказом, а вони були гравцями елітної групи і тому мали його виконати.
Зрештою гравці Сінеґо Руча розвернулись і вирушили в сторону групи Е Сю.
- Що? Якого... - Е Сю був збитий з пантелику. Чому групи Блакитного Руча раптово попрямували до них? Що вони хотіли зробити?
- Обережно! - У неї було погане передчуття щодо намірів іншої сторони. Він не міг зрозуміти, чому Синьо - Ручева поведінка була такою ж як і решта людей. Ось тільки він не дізнався того факту, що ніхто не наважився діяти так нагло, як вони. Подібний збір залишків накинувся на крихітку Блакитного Руча.
*Взрів!*
Після першого пострілу гільдія Сіньочої Річки дала зрозуміти про свої справжні наміри.
- Що? - Незважаючи на своє здивування, Танґ Ро була в захваті. Вона не любила збирати залишки, але їй подобалося добре битися. Елітні гравці Сінего Ручі мали кращі навички та вміння в грі. Їх можна було розглядати як сильних опонентів. Танґ Ро справді хотіла битися з ними, щоб побачити наскільки сильнішою вона стала.
- Відступаємо! - Але натомість вона почула наказ Е Сю про відступати. Танґ Ро не мав досвіду щодо сили свого опонента, але його досвід був у Е Сю. Три гравці ніяк не могли запанувати над двома сотнями елітних гравців. Прорив середовища або виконання якихось вузькоглядних завдань ще був можливим, але бій до смерті - ні.
- Давай хоча б трохи подеремося... - Танг Ро не хотіла йти.
Е Сю подумав над її пропозицією. Верно! У битві не було нічого страшного. У гіршому випадку вони помруть і втратять підібране спорядження та трохи досвіду. Їх опоненти вважали топовими ігровими експертами. Вони будуть відмінними спарінгами партнери!
Добре над цим подумавши, Е Сю вимовив: - Мм, тоді можете розмити кісточки. Я віднесу ваше спорядження. Швидше прийміть обмін.
Групи Блакитного Руча наближалася. Під час втечі група Е Сю зробила обмін.
- Чудово! Вперед і удачі! - Підбадьорив хлопців Е Сю. У цей момент його відвідало відчуття, що він відправляв членів своєї команди на сцену.
- Старше, можеш спокійно йти. Ми захистимо тебе! - По-геройськи вигукнув Булку. Як і слід було очікувати, він зовсім не так все зрозумів.
Е Сю нічого йому не пояснив. Після закінчення обміну, Марковий Лорд продовжував втікати, тоді як Булочка і м'яка Мгла розвернулись та попрямували до двох сотень елітних гравців Сіного Річки.