Я вже почав хвилюватися, але зайшовши в дім і побачивши вчителів ЮЕЙ, заспокоївся. Ми відразу прийшли до Азава і Всемогутній. Золотолосий гойдалок ледь проснувся в дверній прохід і зараз, сидячи на дивані і попуючи чай з маленької чашки, створював досить комічні враження. Сотриголова сидів поруч і спокійно пояснював Інко подробиці переходу академії на систему школи-інтерната.
- Мам, я дома. Аіса-сенсей, Всемогутній ...
- Привіт, Мідорія. - Кивнув мені Олмайт.
Залишивши їх ненадовго, я відніс продукти на кухню. Розклав все. Щось у холодильнику, інше по підлозі. Це не зайняло багато часу, всього пару секунд. І ось, я вже повертаюся до вітальні.
Ми маємо намір змінити підхід до навчання наших учнів. Більший акцент буде поставлено на практичних навичках і захист самих студентів... - Азава продовжував заливати.
В кінці-кінців, Інко сумно зітхнула і погодилася.
- Я розумію. Будь ласка, подбайте про мого сина.
- Мам, не переживай. - Обняв я її. - Зі мною нічого не станеться.
Навіть якщо щось станеться, зі мною все буде нормально.
Присутність сторонніх не дозволяла звичайним сімейним обнімашкам перетворитися на щось більше.
- Ясно. Тоді, вибачте, ми повинні відвідати ще кількох батьків сьогодні. - Извинився Аізава, піднімаючись.
- Нічого.
Як би там не було, ми раді проводити їх якомога швидше. Оллмайт махнув мені рукою наостанок і вчителя пішли. Проїхали п’ять метрів, зупинилися і пішли до Бакугоа. Ми з мамою трохи посміялися, дивлячись на це. Справді, дуже забавно.
Через кілька хвилин з сусіднього будинку пролунав крик Кацукі, який, очевидно, кричав на свого батька. Після, думаю Міцукі миттю угомонила сина за допомогою дисципліни. Вже після візиту Бакугоу вчитель пішов геть. Правда, я навіть не знаю, чи є хтось ще з моїх однокласників у цьому місті. Ну і добре.
А поки що мені було чим ще зайнятися.
Ми з Хіміко вийшли на один із постачальників блокатора, який залишився до кінця канікул. І що цікаво, це знову був дилер, який набув товару у перекупників. Через нього ми змогли вийти лише на інший постачальник, який продає той самий токсин, але у великій кількості, відразу кілька дилерів. Що б пройти далі по ланцюгу розповсюдження, ми знову використовували трюк з підміною.
А потім ще раз...
До мене в голову почало замальовуватися сумніви.
Чи ж ці таємничі виробники не шкодять нам? Здавалося, що вони просто ведуть нас по колу, а всі ці наркоторговці як моркви на канаті. Через це я вирішив зменшити темпи розслідування. Та й ще герої заважатимуть розпочати. Коли ми з Хіміко зібралися половити чергового наркодилера, то побачили в переулці незнайому персона.
- Я вас зловив! - Досить тихо вигукнув хлопець в темно-фіолетовому костюмі, з капюшоном.
Моя люба маніякка здивовано подивилася на мене, потім на героя.
- Якось це не впевнено прозвучало. - Протянула вона.
- Простите. - Извинився хлопець. - Але, я вас затримую.
- Ха-ха, чорт! Подивися! Ні, ти подивися! Він взагалі зібрався нас зупинити або що?
Дівчина впевнено наближалася до герої. У чомусь, я був з нею згоден. Його голос звучав дуже невпевнено, він ніби питав у нас дозволу і був готовий просто розвернутися та піти в разі відмови. Коли Хіміко підійшла до нього майже впритул, хлопець і зовсім перелякано відступив і мало не спіткнувся.
- Чудово. - Буркнув черговий наркоторговець і спробував втекти.
Для цього він використовував свою примху. Його ноги, здається, почали вібрувати, після чого вже немолодий чоловік різко підстрибнув на десять метрів, так що відразу злетів на дах будинку. Я це пересік швидко, просто мітнув йому в спину свій тесак. І, коли дилер зачепився за край даху, він закрився від болю і впав вниз. Звичайно, я підхопив його, що б чоловік не розбився на смерть.
- Ні, не поспішай.
Раптом між мною і злочинцем з’явилося довге фіолетове щупальця.
- Вау! Тентакли! - Вихиталася Тога.
Це герой, який перетворив свою руку в щупальцю, що розгалужується на ще кілька бджолоїдок. А забавна у нього примха. Мені б теж такі речі не перешкодили.
- Слухай... Хлопець. Герої нам не цікаві. Тобі краще піти.
Але, мабуть, це було невдалою ідеєю від самого початку. Намагатися вмовити героя не геройувати. Нехай цей хлопець і був невпевненим в собі, але відступати він не збирався.
- Вибачте, я не можу вас відпустити. - Вино сказав він, очевидно готуючись до бою.
- Чорт забирай, можна я несмілюсь вбити цього мила?
Схоже, він сподобався Хіміко. Але поки це не викликає ревнощі. І зараз вона більше цікавиться маньячею. У її очах так і спалахує думка швидше зарізати « цього милашка». І герой це відчуває, навіть п'ятитися трохи почав.
- Ні, ми ж не злі. – Похитав я головою.
- Саме так! Ми темні герої! Ні, криваві герої! - Втішалася дівчина.
Хлопець в капюшоні, тим часом, стояв убік, і тактовно чекав, коли ми домовимося.
- Гей, давай вже, кажи, хто дав тобі ці наркотики? - Пнув я попутно наркоторговця.
- Ні! Стійте! Герой! Допоможи мені, вони хочуть мене вбити!
- Та ніхто тебе не вбиватиме, якщо відповіси на пару питань. Навіть калічити сильно не будемо.
Говорячи це я, нарешті, вирвав свою зброю з тіла чоловіка, від чого той просто повів. Звичайно, герой відразу кинувся на допомогу потерпілому, але якось дуже спритно Хіміко вихопила його, порізавши одне з бджолоїдок хлопця. Йому явно було не так вже й боляче. Я ледве встиг видерти дівчину з-під удару. Незважаючи на свою нерішучість, цей хлопець був досить сильний.
- Ти теж не поспішай. - Кажу йому. - Краще просто не заважай нам виконувати вашу роботу. Якщо будеш знову геройувати, я просто відріжу цьому викину голову, зрозуміло?
Я вже зовсім врахувався до своєї ролі.
- Мерзавці... - Мало не прошипів герой.
Він дійсно був трохи схожий на змію, чомусь. Тому шипіння в його виконанні здавалося цілком природним. І все ж, варто було пригрозити розправою над наркоторговцем, і хлопець якось відразу заспокоївся.
- Що? Ми мерзотники!? - Химіко злякалася. - Як ти смієш! Ти себе взагалі бачив? Ви розмахуєте тут своїми противними щупальцями, звідки виліз?
Що?
Ні, серйозно, що відбувається?
Ще на середині відпочинку маніяка герой якось різко відступив. А тепер він повністю відвернувся від нас, наче образився. Це хлопець дійсно дивний. А Хіміко буває досить суперечливою. Але, в будь-якому випадку, тут з ним ми не зможемо нормально допитати дилера.
- Крошку, підемо звідси.
- Може цього доб'ємо? - Кивнула вона на героя.
- Ні, хапайся за мене.
Коли Тога вхопилася за мою руку, герой згадав про це і знову намагався зупинити нас. Я підхопив однією рукою дилера, а другою Хіміко швидко зірвав з місця. Це, звичайно, далеко не межа моїх здібностей, але Герой вистачило. У хлопця не було можливості наздогнати нас.
- Чорт, чорт. - Цедил через зуби наркоторговця.
Хех, а той хлопець навіть крила собі відростив, намагаючись наздогнати нас.
Але, зрештою, ми все одно пішли.
Допитавши продавця у спокійній місцевості, ми нічого особливого не дізналися. Знову. Ми вирішили знову використати трюк з підміною. Але ми цим більше не займалися. Поки Хіміко чекала наступної поставки, я вирішив зайнятися іншою справою. Окрім наркоторговців, є ще злодії, якими я хотів зайнятися. Зокрема, мені все ще потрібно знайти Мускула. Цей дядьок продовжував ховатися і, насправді, його пошуки були марним заняттям. Не знаю, на що я там сподівався, краще б провів цей час з дівчатами.
Але Тога, на відміну від мене, нарешті досягла деяких результатів. Нова личинка допомогла їй зустрітись з новим постачальником, але це вже не один із тих перекупників, через яких ми пройшли. Тепер нам попав чоловік у дивному чорному плащі, і в масці чумного лікаря. Дівчина пішла до нього на зустріч, а я стежив за ними з боку, готовий втрутитися, якщо щось трапиться. Спершу ми вирішили спробувати вивести цього хлопця на чисту воду.
- Ти приніс гроші? - Спокійно запитав він у Хіміко.
- Ні. - Усміхнулася дівчина під личиною перекупника.
Спостерігаючи за цим з боку, я мимовільно прикрив очі руками. Можна було спробувати хоч трохи пограти в шпигунів. Може він сам би розкрив нам що-небудь важливе. А тепер, чумний лікар з якимось щирим подивом дивиться на свого співрозмовника. Ех, ось тут мені б могла допомогти напіввидимка. Її примха ідеально підійшла б для того, щоб простежити за постачальником до місця, де він бере свій товар. Але не вмішуй у це справу однокласників.
- Тоді навіщо ти взагалі прийшов? - Недовольно запитав постачальник.
- Що б захопити і допитати тебе, дурний. - Якось навіть здивовано відповіла Тога.
Ясно.
Я вирішив не переховуватися і відразу вискочив з засідки та напав на нашу ціль. Власне, чумної доктор нічого і не встиг зробити. Він тільки потягнувся до свого плаща, очевидно збираючись дістати зброю, але, я був набагато швидше. Лише секунда, наркоторговець лежить обличчям в землю зі зламаною маскою. Його пістолет, зм'ятий і більше не здатний стріляти, відлітає в сторону.
- Що у тебе за примха? - Тихо питаю, приставивши тесак до горла злочинця.
- Ч-що... - Він тільки почав усвідомлювати, що сталося. - Хто ви?
Як я і думав.
Я одразу відчула бажання представитися.
- Моє ім'я Ізуку Мідорія...
Я навіть не намагався представитися за допомогою псевдоніма. Я прагнув бути до кінця щирим і чесним. Ну і жахлива ж у нього примха.
- Даремно... Недарма ти це запитав. – Похитав я головою.
- Ой, дарма... - Підтримала мене повеселіла Тога, скинувши маскування.
Чумний лікар, який виявився під маскою звичайним і не дуже відомим чоловіком, шокований подивом на преображення свого клієнта. Він також намагався поглянути на мене, але це у нього не виходило, я круто його заламав.
- Ви взагалі знаєте хто я такий? - Змутався злочинець. - Негайно відпусти мене сопляк! Інакше тобі не жити.
- Ха-ха-хо, ось він забавний! - Розселився Хіміко. - Ізуку, ми ж вб'ємо його, так? Можна я його потикаю?
В руках дівчинки запорхав ніж-бабочка, готовий вжалити нещасного наркоторговця у будь-який момент.
- Ні, зачекай, давай спочатку поговоримо з цим типом культурно.
- Добре, ти питай, а коли треба буде, я його поріжу трохи, щоб зговорите був, га?
- Можна і так...
Постачальник смикнувся, намагаючись вирватись, перебив мене на півслові.
- Ви мене не зрозуміли? Негайно прибери руки! Мій бос вас знищить!
- Ой... Не зрозумів... - Буркнув я, махаючи тесаком по руці хлопця.
- Кухі-хи-гі...
- СУКА! УБЛЮДОК! - Взгнув наркоторговець.
- Так, Тога, можеш його потикати, але тільки небагато.
- Тык!
- Уаох! Ах ты ДРЯНЬ!
- Та тихо ти.
Схопивши дилера за волосся, я гарненько пошаркав його обличчя через брудний асфальт, залишаючи на останньому криваві розлучення.
- У тебе сьогодні поганий день, хлопче, так що, уявися для початку ...
- Я Шин Немото! – Зло вигукнув хлопець. - Як ти...
Його обличчя знову поцілувалося з асфальтом.
- Гху... Ах ти... Тварюка... Щоб ти...
З ним буде важче.
- Ех, схоже, цього хлопця доведеться допитувати довго. Віднесемо його в наше місце ...
- О! Давай, давай! - Вона заскочила в долоні Хіміко.
Я ж, схопивши нашого нового друга однією рукою, а другий свою напарницю, швидко йшов у наш сховище. Взагалі, ми знайшли це місце не так давно, покинутий бункер у глушині. Саме там ми допитували наркодилера минулого разу. І, що залишилися з того часу криваві розлучення на підлозі, а також стілець із наручниками добре підійдуть для створення потрібного антуража.
Немото дійсно не так сильно перелякався, побачивши все це пишність.
- Що ви хочете зі мною зробити? - Звзволено простягнув він.
- Ну, якщо відразу все розповісте, відпустимо, а якщо ні, будемо тебе різати, бити, ну і, що ще прийде на розум. Загалом, катувати тебе будемо. - Кивнув я.
Треба ж, моє критичне підкріплення навіть тут працює. Мені вдалося певною мірою чинити опір бажанню розповісти всю правду. Я ж сказав, що ми його відпустимо, але не казав, ніби після цього він помре.
- Я не передам боса...
- Можливо. Ми не такі хороші палачі, що б катувати тебе місяцями, підтримуючи твоє життя і підтримуючи потрібний рівень напруженості. - Кивнув я. - Так що, можливо ти помреш раніше, ніж викладеш все.
- Ч-що...
- Все, рано чи пізно, здалися. Якщо ж ви не маєте достатньо даних, то кат просто недостатньо старався. Але ти не хвилюйся за нас, ми вже піднабралися досвіду.
Мушу зазначити, що хоча Немото боявся, він тримав свій страх у вузді і не дозволяв собі так просто здатися. Я ж сподівався, що нам не доведеться серйозно його катувати. Я можу бути жорстоким, і, порізати, та вдарити ще можу. Але мені вже не під силу протягом довгого періоду катувати жертву. Та й Хіміко я таке не хочу довіряти. Вона і так трохи ку-ку, а після виконання таких завдань зовсім з нарізки з'їде. У будь-якому разі, в даний момент я більше сподівався навіть не на відповіді чумного лікаря, а на те, що ми знайдемо щось цікаве при ньому. Ну, крім цілої пачки з десятьма ампулами токсина. Це вже велика партія. Чистий підсилювач також був. Але важливішим було те, що він мав мобільний телефон, який одразу зайнявся Тоґою. Вона вже давно надавала людям інформацію за допомогою таких речей. Особливо тих, чиї обличчя дівчина збирається прийняти. І, хоч мені доведеться її переконати, вона вже морально готуватися перетворитися на Немото.
- Почнемо з простого. - Звертався я до наркоторговця. - На кого ти працюєш?
- Вам краще просто відпустити мене...
Через кілька годин на ньому вже не було живого місця.
Чумний лікар ледве дихав, весь залитий власною кров'ю. До речі, Хіміко набрала собі не маленький запас. Отже, навіть якщо чоловік помре, ми зможемо використовувати його личину досить довго.
- П-прошу... Будь ласка... - З очей Немото текли сльози, а його погляд благав про пощади. - Ні...
- Ох, я ж говорив, що здаються всі. Ти ж спочатку не був дуже стійкою людиною, щоб витримати тортури. Чому ти мовчав?
- Я...
- Так, не хотів здавати свого боса... а тепер ти вже не так і проти зради, вірно?
- Це не зрада! Він ... Тільки зупиніться до боса і він вас уб'є!
- Хі-хі-хи, які жалюгідні виправдання, це так смішно. - Здохла моя маніячка.
Не дивно, що люди легко йдуть на переговори з сумлінням і тому не хочуть їх притиснути. Всього кілька годин і Немото вже переконав себе, що видати інформацію не зрада. Але я не обманював його зломним виглядом. Цей чумний лікар - хитрий хлопець.
- Хто твій бос?
- Це... Вісім заповітів смерті. Я працюю на них.
- О! О! - Хіміко. - Я чула про них, адже це якудза!
Попереду ще багато часу, яке ми повинні провести разом з нашим новим другом.
Взагалі, можна задатися питанням, навіщо я все це роблю? Окрім того, що геройство в деякому розумінні стало моїм хобі. А через Кривавого черепа я відкриваю нові межі для цієї забави. Гадаю, мене трохи лякає цей токсин-блокатор. Ті, хто його виробляють, явно володіють не малими ресурсами або ж серед них є хтось з надзвичайно небезпечною примусою, яка дозволяє створювати цю отруту. Як власник причуди, я боюсь втратити її. І якщо цей вид токсину для мене не такий небезпечний, то що як його почнуть продавати у вигляді розпиляючого газу? Крім того, поки ми вели це розслідування, токсин став сильнішим. Можливо, виробник поліпшує формулу і одного разу на чорному ринку може з’явитися новий токсин, який назавжди позбавляє людей її.
Простіше кажучи, чим далі рухалося розслідування, тим більше я знаходив причин його продовжувати.
А ще мене почав вражати азартна гра. Я хочу розплутати цей клубок до кінця і вийти на головного злочинця!
***
В той же час, зовсім в іншому місці ...
Високий чоловік з комфортом влаштувався в зручному м'якому кріслі.
- Дякую за допомогу, старий друже. - Він приємний баритон.
Мовчая низькоросла фігура відійшла в тінь кімнати, кивнувши чоловіка.
- Угода з Чісакі того коштувала. - Усміхнувся чоловік, поправивши свою краватку. - Я почуваю себе молодшим і вперше за довгі роки не відчуваю болю від агонії. Це просто чудово!
Закинувши ногу на ноги, він подивився на екран монітора.
- А цей пройдисвіт знає свою справу.
На екрані показано вікно програвача звуку. Чоловік натиснув "пуск" і прослухала запис.
« На чорному ринку нещодавно з'явився новий товар»
Чоловік був готовий розсміятися. Лише пару слів Ґіран навів хлопця на слід намісника. І це буде відмінною можливістю вивчити Кривавого черепа з боку. Його особистість ще не розкрита, але є певні здогадки. Найбільше чоловік схилявся до думки, що за маскою демона ховається учень академії, більш відомий як герой Грім. Цей хлопець був навіть корисний деякий час, але його сила... Це вже занадто.
Єдине, що змушує сумніватися, це те, як Грім був з героями, коли Кривавий череп вирізав обидві бази ліги лиходіїв.
І це...
- Твоя помилка. - Найжахливіший чоловік усміхнувся. - Ти заплатиш за те, що втрутився в мої плани.
У його очах промайнуло полум’я ненависті. І негайно погасло. Чоловік залишався спокійним. Хоча, мабуть, вже не потрібно зберігати інтригу. Серйозно, всім вже зрозуміло хто це.
Всі за одного вирішив, що причуда Гріма більш ніж цікава. Спочатку він думав, що Грім - це наступник Олмайта, але потім зрозумів, ніби надсила цієї дитини — нова примха S класу. І він просто зобов'язаний її отримати. Відновлення Чісакі зцілило його тіло, але ця процедура « почистила» причуду. Злодія втратив усі примхи, що назбиралися протягом багатьох років колекціонування. Але його власна примха залишилася при ньому, і це означає, що він ще надолужує втрачене. А з причудою цього школяра він зможе стати непереможним. Хоча всі за одного хочуть діяти таємно, навряд чи буде хвалькуватися такою силою. Але, в ньому вже прокинувся голод до чужих здібностей. Як давно він цього не відчував? Стільки років пройшло...
Вже майже ціле століття у нього було стільки примха...
Тепер же він ніби почав заново переходити улюблену гру, в яку давно не грав.
Незважаючи на роздратування від зіпсованих планів і вбитих прихильників, особливо його злила втрата учня, але всі за одного посміхався, відчуваючи небувалий азарт. Він помер вдруге, але тепер йому не можна випускати час. Дитина стає сильнішою з кожним днем, і через кілька років вона може втратити почуття власної гідності. Але це не означає, що злодії будуть поспішати.