Розділ 366 — Кінцевий плід еволюції (Часть 3)
Фьу-ух!
Кулак принца розтягнув пусту повітря, спричинив ударну хвилю, яка остаточно зламала стіну. Навіть якщо б тільки один такий удар досяг своєї мети, Вероніка була б нещасною.
І, усвідомивши це, майстер Червоної вежі відразу ж змінила тактику. А тим часом Хода мала швидкість вітру і силу, яка могла знищити замок. Але не більше того.
« Його удари покладаються виключно на фізичну силу, а швидкість вітру не така вже й висока. Можливо, його навички мало відрізняються від тих, які були до мутації.
Отже, Вероніка злегка змістилася в сторону і пропустила повз себе кулак принца, викинула вперед свою власну руку. Її висновок був простим. Об'єкт, який швидко рухається по прямій траєкторії стає надзвичайно вразливим для атаки з боку. Це був принцип, під час якого стріли відступали при найменшому контакті з листям.
Фшух!
– А-а?
І ось, коли його кулак в черговий раз роздивився порожній простір, що розбурхував напівлюдину-політигри на мить застиг. Його бойові здібності були настільки низькими, що він просто не міг зрозуміти ситуацію. І Вероніка не пропустила цю мить, яка виникла в результаті недосвідченості її суперника.
✔ Прискорення.
Це було Слово Дракона — здатність, яка дозволяла їй кілька разів на день скасувати обмеження 1/4 дракона. Вероніка стала втричі швидше і мітнула вперед, залишивши позаду себе ледве вловимі обриси свого тіла.
Це сталося ще до того, як Ходай почав навіть викидати руки. З швидкістю, яка часто перевищує швидкість звуку, врізалися кулаки Вероніки у його тіло.
Бу-дух! Бу-дух! Бу-ду-дих!
Сонячні сплетення, ребра і нижня частина живота тричі пошкодили найбільш уразливі точки Ходая, а кулаки перемістилися до його обличчя. Це був справжній шквал ударів. Вероніки били і побили свого ворога, аж поки той не відступив на кілька метрів назад.
– ... Тьху!
Проте Вероніка була зовсім не задоволена результатом. Вона намагалася зламати кістки, але замість цього могла злегка одряпати шкіру. І нехай удари були нанесені з ідеальною точністю, те, що сталося було сказано про те що Вероніка не могла перемогти Хода у своєму поточному стані.
І ось, не дивно, що невдовзі принц прийшов в себе і розгнівано закричав:
- Як ти смієш! Приказатися своєю брудною рукою до нас ...!
Те, що в принці збудила кров священного створіння Білого Тигра, дійсно було правдою. І ось, перш ніж Вероніка встиг відповісти щось саркастичного, вибухнула справжня буря.
Тьху-ух!
Це був вихор, схожий на підхоплені вітром гострі мечі. І ось, ця сама буря кинулася пряміком до Вероніки. Вона розривала сталь тільки своїм дотиком до неї. Майстер Красной Вежі зрозуміла, що така атака в кілька разів більше дратує, ніж усі попередні. Висновок був простий - підвищити рівень жару, що окутує її тіло. Поки полум'я її продовжуватиме палати, буря не зможе заподіяти їй жодної шкоди.
- Використовуєте дрібні хитрощі?
- Поговори мені тут, драний кіт.
Вітер міг підвищити швидкість Білого Тигра до потрібного рівня, але він не зміг видалити полум’я червоного дракона. Крім того, якби Вероніка використала всю свою силу, вона могла б затиснути свого опонента, але... Після затяжного захисту її запаси сили уступали Ходая, який був в чудовій формі. Крім того, присутність поряд цивільних осіб була схоже для неї на канали.
« Я можу перемогти, якщо трансформуюся в півдорозі. Але якщо зроблю це зараз... Замок не протримається навіть цієї ночі."
Це була технологія, яка протягом кількох хвилин стримувала Зависть і яку за своєю руйнівною силою можна порівняти з трансцендентною. Отже, Вероніка могла б всього за кілька хвилин знищити Білого Тигра, але проблема полягала в тому, що після таких енергоефективних витрат їй знадобилося б як мінімум пів дня відпочинку. Отже, залишається лише одне питання: чи можуть захисники замку витримати без її допомоги?
« Ні. Без мене вони не протримаються навіть пару годин, нічого вже й не кажучи про пів дня."
Це була битва, в якій вона не могла здатися, але при цьому не змогла і скористатися всією своєю силою. З огляду на такі змінні, чи існує інший спосіб перемогти цього кота? Вероніка, уникаючи грубих ударів свого опонента, задумалась і невдовзі знайшла відповідь. Якщо це було неможливо самотужки, потрібно було залучити когось ще.
« Я сподіваюся, що ця дівчинка зрозуміє мої наміри»
Один крок, ще один крок...
Вероніка придалася, що була вимушена відступити назад. Вона не наважилася відвернутися від свого ворога, а тому що їй залишалось все — покладатися на удачу. Сильвія, яка прибула разом з нею в Хенканський замок... Вона повинна була зрозуміти її план. Інакше їх усіх чекав крах.
Фшу-ух!
У цей момент принц Ходай вдарив кулаком, і Вероніка використала цю мить, щоб опинитися ще ближче до Сильвії. Однак завдяки штучному ослабленню захисного захисту з’явилися набагато серйозніші втрати.
- Кху!
Вероніка ніколи раніше не зустрічала людини сильнішої, ніж вона сама, але тепер перед нею була ціла область, заповнена монстрами. Таким чином, м'язи її обох рук були розірвані, ледь-їдва дозволив уцілити кістками. Але ще два таких удари, і вона могла бути абсолютно небесною.
- Ху-ха-хо! А тепер умри!
Принц Ходьш замахнувся кулаком, не підозрюючи намірів Вероніки.
Один удар, ще один удар... Їхня позиція була повільною, але впевнено спрямована в напрямку до Сильвині і разом з постійними ударними хвилями. На жаль, це завдавало величезної шкоди солдатам.
- Майстер Червоної Вежі.
Раптом у вухах Вероніки пролунав голос Сильвії.
- Я готова і чекаю сигналу.
Вероніка лише коротко кивнула головою, тому не мала магічного запису часу. Вероніка дивилась на шию свого опонента, коли танцюя піднялася в штормі. У них буде лише один шанс відрубати йому голову. І якщо вони їм не скористаються...
Фшух!
Коли Вероніки пролетіли над головою, майстер Червоної вежі зрозуміла, що настав час.
Вона миттєво використала три найсильніших заклинання, в результаті чого її руки окуталися лавою. З цього моменту її сила мала збільшитися на кілька секунд.
– Переможний Кулак.
Теодор був не єдиним, хто виріс за останні п’ять років. Вероніка також добре працювала над своїми слабкостями і отримала деякі знання в інших сферах, у тому числі бойові мистецтва.
Бу-жух!
І ось тіло Ходова вразив несподіваний удар. Ця атака була надто несподіваною, а сила — просто безглуздою. На мить людина перестала дихати, а тіло просто застигло. І ось, як тільки він втратив контроль над вітром, його незахищене тіло потрапило на очі Силвії.
- Визиваю провідника абсолютного морозу! - Викрикнула Сильвія, від чого навколо її великої палиці, залишеної в спадщину Бланделлом, почав збиратися лютий холод. Цей холод міг заморозити вітер, воду і навіть вогонь. А потім активізувалося найсильніше атакуючий закляття, яке тільки було доступне Силвії.
- Абсолютний Нуль!
Блискучий світло Абсолютного Ноля обкутав тіло Білого Тигра.
Фж-ч-Ж... Фж-Ж-ж!
Повна заморозка... Вона ігнорувала опір навіть такого божественного створіння, як це. Абсолютний Нуль чудово спрацював, обвалившись на монстра під час тієї секундної вразливості, яку викликала атака Вероніки. Тигр не міг стриматися від сили, яка пригнічує його, а вітер не зміг розтопити його замерзле тіло.
І Вероніка зрозуміла, що це її можливість.
Уф-ш...
Відчинивши рот, вона почала висмоктувати навколо себе все повітря. Це було її друге Дихання за день. Хоч би якою сильною була сила цього мутанта, він мав померти відразу після двох потужних заклинань.
Вероніка була готова повністю знищити свого противника.
Але в цей момент хтось втрутився.
Фьу-ух.
- Що? - Вигукнула запаморочений Майстер Червоної Вежі, ледь вибігши на неї клинка. Але її подив було викликано зовсім не силою аури. Так само як мутант, який має силу творити святе створіння, мало чим відрізняється від своєї початкової версії, цей противник мав владу середнього ремісника меча. Проте обидві чарівні жінки були глибоко зворушені, оскільки людина, яка могла відвернути кінець принца Ходжая, була для них знайомою.
- Ти що робиш, Вінчунг?
Однак Вічунґ не відповів на запитання здивованої Вероніки. Ні, він просто не міг їй відповісти.
– ... Подивися на його очі, Майстер Червоної Вежі.
- На очі? - Перепитала Вероніка і відразу підняла свій погляд.
Очі Вінчунга виглядали мутними і загубленими. І, як чарівниця Вероніка відразу зрозуміла причину цього явища:
- Контроль розуму? І хто ж зміг зробити таке з майстром меча...?
Психічний захист майстра меча неодноразово сильніший, ніж у чарівників. На відміну від магів, майстри меча були монстрами, які все своє життя віддавали тренуванням розуму й тіла. Навіть якщо комусь вдавалося вбити їх і перетворити на лицаря смерті, для контролю над колишнім майстром меча потрібна була сила, еквівалентна трансцендентній людині.
Отже, дві чари з тривогою подивилися один на одного і зрозуміли, що шум поля бою просто зупинився.
- Що відбувається?
Монстри, солдати та інші живі істоти повністю зупинилися. Тим не менш, це була не Зупинка Часу, оскільки всі вони продовжували дихати.
Противники, які вбили одне одного лише кілька секунд тому, тепер просто замерли на своїх місцях. Здавалося, що весь Хенканський замок став однією великою маріонеткою...
- Ху-ху-х, я трохи спізнилася.
Як тільки пролунав цей розтоплений голос, тиша прямо-таки вибухнула.
- Якби я прийшла трохи пізніше, то втратила б важливу пешку. Ви активніші, ніж я думала.
"Не озирайся..."
Але як тільки жах, що виходить за рамки поняття "страх" скував її хребет, Вероніка не витримала і повернулася в напрямку, де вже дивилася Сильвія.
А потім вона побачила « це»
– Ах...
Всі причинні зв'язки, якими керувалися її розум і душа, просто опускаються. Хоча вона була жінкою, однак не могла встояти перед цією красою. Вероніка була щаслива, коли побачила тільки зоровий контакт з цією особою. Вона була готова лизати йому ноги і робити все, що він наказав. Вона просто збожеволіла. Неправдиве божевілля знищило її самоконтроль. Це була істота, з якою люди не повинні стикатися. Це був один з гримуарів Семи гріхів, про які їй колись розповідав Теодор Міллер.
Хр-р р-русь.
Мораль Вероніки зламалася, проте... Як тільки в її голові проскочив образ Тео, вона відчула гострий біль і змогла відновити свою розсудливість.
– Ху... Ху...
Це було дуже ризиковано. Вона була всього за кілька секунд від того, щоб стати рабом цього захоплення. Вероніка опустила очі, намагаючись максимально уникати зорового контакту з гримуаром, і зосередила свою увагу на « університетах» всередині свого тіла. Поки ця угода існувала, її душа належала Теодору. І навіть містична сила Похоті не змогла прорватися крізь нього.
– Хо-хо, непогано. Побачити мене і витерпіти, навіть якщо ти цілком здорова жінка... Це заслуговує похвали.
- Т-ти, ти – похоть?
– Да. Ти чула про мене від власника Обжерства? Тоді я попрошу тебе поговорити зі мною ще трохи, - непримушено посміхнулася Похоть. Кожен її жест, кожен рух її губ було смертельною привабливістю.
І ось, поки Вероніка з усіх сил боролася з цим потягом, на застиглий теле Білого Тигру виникли невеликі тріщини.
Хр-р р-русь.
А потім він просто вислизнув з себе залишки льоду, відновивши таким чином своє початкове стан.
«... Шах і мат. Нам кінець, - з розпачем подумала Вероніка.
Теодор пояснив, що похоті не мали прямих бойових здібностей. Це означало, що коли вона прорвалась крізь непереборний потяг, то могла вбити її. Але з огляду на присутність Вінчунга і принца Ходжая, її шанси не перевищували 30 відсотків навіть у режимі дракона.
— Навіть не намагайся, мій гостюючий гість, — посміхнулася трохи далі. Твоя подруга теж цього не хоче.
– Ах.
Вероніка оглянулась і побачила мутні очі Сильвії. Сільвія була слабшою, ніж вона мала контракт з Теодором. І тому такий результат був природним. Отже, чи могла вона прорватися до похоті через всіх цих солдатів, мутантів, двох майстрів і священне істота?
"Це неможливо".
Отже, Вероніка прийняла швидке рішення.
- Уха-ап!
Її тіло покрилося лускою, кров - всмоктувала, а через волосся проросла пара рогів. Тепер її трансформація відбулася набагато швидше, ніж раніше!
І ось, це сталося до того, як принц Годай або Сильвія встиг хоч щось зробити, щоб зупинити її. З Вероніки вирвалося кипляче полум'я, і дівчина з великою швидкістю кинулася якомога далі від Хенканського замку.
– ... Мудре рішення. Не можеш перемогти - втікай... - Я пробурмотала похоть, дивлячись на небо своїми тьмяними очима, це завдання я довірю тобі, Ходай. Злови її і вбий. У її тілі багато зразків червоного дракона.
— Так, — коротко відповів вірний слуга похоті, після чого відразу покинув замок. Він подався в тому ж напрямку, де зникла Вероніка. А потім Похотілася похитнулась і доторкнулася щоки тупо дивлячись перед собою Сильвії.
– ... Я отримала справді несподіваний подарунок.
І цей подарунок можна було використовувати як засоби спонуки людини, а також зробити її корисним інструментом або навіть посудиною.
Вона розсміялася, роздумуючи про свої плани. До завершення її кінцевого проекту залишалося зовсім небагато.